Постанова № 25990068, 01.03.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2012 р. справа № 2а-10596/10

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Трахт К.О.

представників сторін:

позивача : - Бяльський О.В. дов. від 02.04.11р.

відповідача: - Прошакова М.В. дов. від 06.02.12р., Атрошенко В.М. дов. від 09.02.12р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Водограй"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 р. у справі № 2а-10596/10/0470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Водограй"

до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Подано позов про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі №0000412301/0 від 01.03.2006, яким визначено зобов'язання підприємства із податку на прибуток: основний платіж 23 571 800 грн., штрафні санкції 23 571 800 грн., разом 47 143 600 грн.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2008 року, позовні вимоги ТОВ "Водограй"до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення -задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2009 року постанова суду першої інстанції скасована та винесена нова -про відмову у позові.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.06.2010р. постанову господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2008 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2009 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою для повернення справи на новий розгляд зазначено те, що суди попередніх інстанцій не встановили та не обґрунтували наявність або відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного продажу позивачем товару за цінами, нижчими від цін придбання, та одержання внаслідок таких операцій збитків. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 р. у справі № 2а-10596/10/0470 в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Водограй" до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення - рішення - відмовлено.

Постанову суду мотивовано не наданням позивачем суду доказів на обґрунтування наявності або відсутності розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного продажу позивачем товару за цінами, нижчими від цін придбання, та одержання внаслідок таких операцій збитків. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Не погодившись з постановою суду, подано апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Водограй" , згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 р. у справі № 2а-10596/10/0470, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував того, що законодавство не ставить у залежність від наявності отриманого доходу набуття платником податку права на віднесення витрат господарювання до валових. Позивачем придбано товар за ціною, що була більше, ніж ціна реалізації в зв'язку зі зменшенням ціни на товар протягом періоду, за який товар знаходився у позивача.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом попередньої інстанції та підтверджено матеріалами справи, службовими особами податкового органу проведено комплексну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ "Водограй" за період з 01.10.2004р. по 30.09.2005р., за результатами якої складено акт № 13/239/30853014/235-10 від 21.02.2006р.

На підставі висновків акту перевірки № 13/239/30853014/235-10 від 21.02.2006р., відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000412301/0 від 01 березня 2006 року, яким ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська визначило ТОВ "Водограй" зобов'язання з податку на прибуток: основний платіж 23 571 800 грн., штрафні санкції 23 571 800 грн., разом 47 143 600 грн.

Так, згідно висновків акту перевірки встановлено порушення позивачем п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997р. зі змінами та доповненнями, а саме - ТОВ "Водограй" безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати на загальну суму 74467542,07 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 23571800 грн., у т.ч.: за ІV квартал 2004 року -на 23571800 грн., та завищення від'ємного значення по податку на прибуток на 52999,40 тис.грн., у т.ч.: за 2004 року на 49208,7 тис.грн.; за 9 місяців 2005 року на 3790,7 тис.грн.

Зокрема, як свідчать з матеріалів справи, ТОВ "Водограй" (Покупець) укладено договори поставки нафтопродуктів з постачальниками - АТЗТ ФК "Дніпро-96" №02-В/2004 від 16.02.2004 р., №01-В/2004 від 12.02.2004 р. та №24/09 ФВ від 24.09.2003 р. та ВАТ "Укрнафта" №26/492в-АЗС від 01.06.2004 р.

У відповідності до положень наведених договорів, постачальник зобов'язується здійснити поставку світлих нафтопродуктів в асортименті, за ціною, що обумовлюється для кожної партії окремо та відображається у відповідній додатковій угоді до договору. Додатковими угодами до вказаних договорів визначені найменування товару, його кількість, ціна та сума.

Позивачем в подальшому здійснено реалізацію придбаних нафтопродуктів за договорами комісії в тому числі через мережу АЗС (ТОВ "Авіас-Львів" - № 15/к/2004 від 02.02.04, ТОВ "Алмаз" №16к/2004 від 03.02.04, ТОВ "Дніпроінвест-ч" №59к/2004 від 20.04.04, ТОВ "Запоріжнафтопродукт" №17к/2004 від 03.02.04, ТОВ "Захід-ресурси" №23к/2004 від 05.02.04, ЗАТ "Фірма "Львів-Петроль" №22к/2004 від 05.02.04, ВАТ "Кременчукнафтопродуктсервіс" №18к/2004 від 04.02.04, ТОВ "Мавекс-Ойл" №27к/2004 від 09.02.04, ТОВ "Мавекс" №37к/2004 від 16.02.04, ДП "Мавекс-Верховина" №19к/2004 від 04.02.04, ТОВ "Мавекс Плюс" №20к/2004 від 04.02.04, ТОВ "Мега Нафта" №29к/2004 від 10.02.04, ТОВ ТД "Нафто-Трейд" №26к/2004 від 06.02.04, ТОВ "Олімп" №34к/2004 від 12.02.04, ТОВ "Петроль Груп" №45к/2004 від 20.02.04, ТОВ "Сатурн Ойл" №31к/2004 від 10.02.04, ТОВ "Стабіл" №35к/2004 від 12.02.04, ТОВ "Топ Трейд Плюс"№32к/2004 від 11.02.04, ВАТ "Черкаська нафтобаза"№33к/2004 від 1.02.04).

За результатами виконання вказаних операцій за період жовтня 2004р. -березня 2005р. позивачем було віднесено до складу валових витрат 74467542,07грн., з яких: жовтень 2004р. -36129993,52грн.; листопад 2004р. -30765259,25грн.; грудень 2004р. -2973612,05грн.; січень 2005р. - 1623778,85грн.; лютий 2005р. - 1988848,83грн.; березень 2005р. - 986049,57грн.

В акті перевірки зазначено, що фактична реалізація бензину та дизельного пального в результаті виконання договорів комісії та купівлі-продажу протягом ІV кварталу 2004р. та І кварталу 2005р. проведена здебільш за цінами, нижчими за ціни придбання. В податковому обліку до витрат, пов'язаних із здійсненням власної господарської діяльності, відносяться лише ті витрати, які платником податку понесені у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) з метою отримання доходу, внаслідок чого вказана вище діяльність позивача призвела до збитків у розмірі 74 467 542,07 грн. та не підпадає під законодавче визначення поняття господарської діяльності

При цьому, позивач не заперечує, а навпаки вказує на те, що за час від моменту придбання до моменту реалізації бензину відбулося зниження ціни вартості бензину, тому підприємство вимушено було віднести спірну суму до складу валових витрат.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог вказав, що позивачем не надано доказів на обґрунтування наявності або відсутності розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного продажу позивачем товару за цінами, нижчими від цін придбання, та одержання внаслідок таких операцій збитків.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду не може погодитись з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до вимог підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у разі, коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Під валовими витратами виробництва, згідно з приписами пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва ( обігу ) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь - яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів ( робіт, послуг ), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку ;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт ( послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт ( послуг ).

Згідно з приписами пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь - яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Таким чином, виходячи з вище викладеного, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" прямо передбачає право платника податків віднести витрати до складу валових витрат за фактом сплати коштів за товари, які придбаваються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і, як наслідок, відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" у платника податку виникає право на формування податкового кредиту .

Крім того, відповідно до приписів пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено:

- активи -ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому;

- господарська операція -дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства;

- економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів.

Таким чином, з вище викладених термінів слід розуміти, що господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті минулих подій, виконання яких, як очікується, приведе до отримання економічної вигоди у майбутньому, та зобов'язань, власному капіталі підприємства .

Відповідно до підпункту 2.3.5 пункту 2.3 статті 2 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Водограй", зареєстрованого виконкомом Жовтневої районної Ради м.Дніпропетровська 10.03.2004, предметом діяльності товариства є, зокрема, постачання та продаж паливно-мастильних матеріалів, тобто операції з купівлі -продажу паливно-мастильних матеріалів не є позастатутною діяльністю позивача.

Оскільки реалізація палива є однією з основних видів підприємницької діяльності позивача, то не має підстав стверджувати щодо відсутності потенційної можливості отримання товариством економічної вигоди у майбутньому з операцій щодо придбання такого палива.

Крім того, визначення «господарської діяльності»передбачає таку мету господарської діяльності як отримання доходу і ця мета стосується діяльності суб'єкта підприємництва в цілому, а не конкретних угод. Так, податковою інспекцією залишено без уваги доводи позивача про те, що за час від моменту придбання до моменту реалізації бензину відбулося зниження ціни вартості бензину.

Матеріалами справи підтверджено, відповідачем не заперечується факт придбання товару позивачем у належним чином зареєстрованих контрагентів та подальша його реалізація. При цьому, згідно моніторингу цін по Дніпропетровській області з жовтня по березень 2005 року, наданого позивачем та що не спростовується відповідачем рівень цін на придбані позивачем нафтопродукти впав.

Частинами першою та другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що відповідачем не зроблено.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з частиною першою статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Окрім того, наведені висновки підтверджуються також і висновками Вищого адміністративного суду України, викладеними в Ухвалі від 08.11.2010р. у справі № А37/24 (А23/122)-08 (к/с № К-14248/08).

Внаслідок чого колегія суддів вважає, що відповідачем не надано жодних доказів, які-б свідчили про безпідставність віднесення до складу валових витрат на загальну суму 74467542,07 грн., порушення позивачем вимог податкового законодавства, а судом першої інстанції не враховано приписів ч.2 ст.71 КАС України при винесенні спірного рішення та не враховано всі обставини справи.

Виходячи із вищевикладеного, колегія судів доходить висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000412301/0 від 01.03.06р., прийняте Державною податковою інспекцією в Жовтневому районі м. Дніпропетровська є протиправним, внаслідок чого доводи апеляційної скарги підлягають задоволенню, рішення суду першої інстанції -скасуванню, як таке, що прийнято з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Водограй" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 р. у справі № 2а-10596/10/0470 - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 р. у справі № 2а-10596/10/0470 - скасувати.

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000412301/0 від 01.03.06р., прийняте Державною податковою інспекцією в Жовтневому районі м. Дніпропетровська.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко