Рішення № 25986787, 13.09.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.09.12 Справа № 17/5014/1784/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Біос", м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Добромир ЛТД", смт. Новоайдар Луганської області

про стягнення 21 065 грн. 60 коп.

Суддя Фонова О.С.

в присутності представників сторін:

від позивача: Пожидаєв М.Ю., довіреність № 291 від 11.09.2012;

від відповідача: не прибув.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача боргу у сумі 17766,14 грн., пені у сумі 1581,28 грн., 10% річних від суми боргу у сумі 1776,61 грн., за договором поставки №03/05-2012 від 03.05.2010.

Позивачем у судовому засіданні 03.09.2012 було надано клопотання про зменшення позовних вимог № б/н від 31.09.2012, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 21 065,60 грн., з яких: борг у сумі 17766,14 грн., пеня у сумі 1581,28 грн. та 10 % річних у сумі 1776,61 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшення розміру позовних вимог є правом позивача. Тому, та з урахуванням дотримання всіх вимог, зменшення розміру позовних вимог за вказаною заявою позивача прийнято судом до розгляду.

Відповідач витребувані судом документи не надав, явку повноважних та компетентних представників у судове засідання 02.08.2012, 03.09.2012 та 13.09.2012, не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, станом на час розгляду справи.

Про поважні причини неявки в судове засідання відповідача та його представника суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

Між ТОВ "Торговий будинок "Біос" (позивач у справі), як Постачальником, та ТОВ "Добромир ЛТД" (відповідач у справі), як Отримувачем, укладено договір поставки №03/05-2012 від 03.05.2010 (далі - Договір)

Згідно умов пункту 1.1 Договору, Постачальник зобов'язується в порядку і строки, встановлені цим договором, передати у власність Одержувача кормові добавки (далі -Товар), в певній кількості, відповідної якості і за погодженою ціною, а Одержувач зобов'язується прийняти товар і сплатити його на умовах, визначених в цьому договорі.

Відповідно до пункту 1.2 Договору, кількість і асортимент кожної партії Товару, що поставляється, вказуються в накладній, складеній на підставі замовлення Одержувача, яка є невід'ємною частиною цього Договору. Накладна оформляється на кожну партію товару, що поставляється, і мають силу специфікації до цього Договору.

Як зазначено у п. 1.3 Договору, загальна кількість товару, що поставляється за даним Договором, визначається як наростаюча кількість по всіх поставках, здійснених згідно з оформленими накладними.

Пунктом 2.4 Договору визначено, що Постачальник зобов'язаний надати належним чином оформлені документи на товар, що поставляється, відповідно до вимог чинного законодавства України, а саме: а) накладну на товар, підписану уповноваженою особою і скріплену печаткою Постачальника; б) товарно-транспортну накладну, підписану уповноваженою особою і скріплену печаткою Постачальника; в) податкову накладну г) ветеринарне свідоцтво, д) форму 2, підписану уповноваженою особою і скріплену печаткою Постачальника.

Згідно п. 3.2 Договору, право власності на товар і ризик випадкової загибелі товару переходить від Постачальника до Одержувача з моменту передачі товару на складі Одержувача, що посвідчується товарно-транспортною накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін. Дата отримання товару Одержувачем вказується в товарно-транспортній накладній, про що Одержувач робить відповідну відмітку.

Як зазначено у п. 3.3 Договору, поставка вважається завершеною з моменту передачі партії товару Одержувачем у власність, що посвідчується товарно-транспортною накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін і необхідними товаросупровідними документами, вказаними в Договорі.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що ціна на товар, що поставляється за Договором, є договірною і вказується в накладних на кожну партію товару. Ціна на товар, може бути змінена виключно за погодженням сторін.

Згідно п. 5.3 Договору, Одержувач оплачує Товар за 100% передплатою, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Як встановлено в пункті 6.5 Договору, у разі прострочення оплати за даним Договором, Одержувач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення протягом всього періоду прострочення.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання умов договору поставив відповідачеві в період з 12.05.2011 по 19.08.2011 кормові добавки на загальну суму 46840,30 грн. за видатковими накладними: № 621 від 12.05.2011 на суму 23276,70 грн., № 701 від 26.05.2011 на суму 1550,00 грн., № 757 від 10.06.2011 на суму 1660,00 грн., № 758 від 14.06.2011 на суму 3385,30 грн.. № 770 від 20.06.2011 на суму 810,18 грн., № 806 від 29.06.2011 на суму 1050,30 грн., № 844/1 від 04.07.2011 на суму 700,20 грн., № 844 від 04.07.2011 на суму 1309,80 грн., № 880 від 13.07.2011 на суму 2 139,96 грн., № 880/1 від 13.07.2011 на суму 350,10 грн., № 897 від 20.07.2011 на суму 1375,20 грн., № 908 від 22.07.2011 на суму 700,20 грн., № 937 від 29.07.2011 на суму 4722,60 грн., № 937/1 від 29.07.2011 на суму 350,10 грн., № 959 від 05.08.2011 на суму 1109,76 грн., № 1023 від 19.08.2011 на суму 2349,90 грн.

Відповідачем в порушення умов Договору поставлена продукція у повному обсязі оплачена не була, сплачено частково у сумі 29074,16 грн., тому борг на час розгляду справи складає 17766,14 грн., який позивач просить стягнути в судовому порядку.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені в сумі 1581,28 грн. та 10% річних в сумі 1776,61 грн., за періоди, згідно наданих до матеріалів справи розрахунків.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази на їх підтвердження, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивач на підтвердження факту поставки посилається на видаткові накладні: № 621 від 12.05.2011 на суму 23276,70 грн., № 701 від 26.05.2011 на суму 1550,00 грн., № 757 від 10.06.2011 на суму 1660,00 грн., № 758 від 14.06.2011 на суму 3385,30 грн.. № 770 від 20.06.2011 на суму 810,18 грн., № 806 від 29.06.2011 на суму 1050,30 грн., № 844/1 від 04.07.2011 на суму 700,20 грн., № 844 від 04.07.2011 на суму 1309,80 грн., № 880 від 13.07.2011 на суму 2 139,96 грн., № 880/1 від 13.07.2011 на суму 350,10 грн., № 897 від 20.07.2011 на суму 1375,20 грн., № 908 від 22.07.2011 на суму 700,20 грн., № 937 від 29.07.2011 на суму 4722,60 грн., № 937/1 від 29.07.2011 на суму 350,10 грн., № 959 від 05.08.2011 на суму 1109,76 грн., № 1023 від 19.08.2011 на суму 2349,90 грн., оригінали яких оглянуті в судовому засіданні, а копії долучені до матеріалів справи (а.с.14-30).

Однак, з всієї кількості вказаних накладних підписаними з боку відповідача є тільки № 621 від 12.05.2011 на суму 23276,70 грн., № 701 від 26.05.2011 на суму 1550,00 грн., № 770 від 20.06.2011 на суму 810,18 грн. та № 806 від 29.06.2011 на суму 1050,30 грн. Решта видаткових накладних не підписана з боку відповідача та не скріплена його печатками.

Водночас, згідно з пунктом 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 (далі -Інструкція), сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (далі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Згідно пункту 6 Інструкції, довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей. При виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються.

Пунктом 13 Інструкції встановлено, що довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. У цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно з довіреністю, а також для проведення розрахунків з одержувачем. Після закінчення відпуску цінностей служби, що здійснювали їх відпуск, здають довіреність разом з документами на відпуск останньої партії цінностей працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

На вимогу суду позивачем не надано первинних документів, які б підтвердили факт поставки на заявлену до стягнення суму, виключаючи суму поставки за підписаними видатковими накладними. Довіреностей на отримання цінностей уповноваженою особою відповідача, один примірник яких повинен був залишитись у позивача у разі поставки, ним також на вимогу суду не надано. Крім того, в своїх поясненнях він зазначив про їх відсутність (а.с.67).

Згідно пункту 5.5 Договору, за рахунок грошових коштів, що сплачує Отримувач, його грошові зобов'язання перед Постачальником припиняються в наступному порядку незалежно від призначення платежу:

- в першу чергу -штрафні санкції, що визначені даним Договором;

- в другу чергу - відсотки, що нараховуються у відповідності з умовами Договору та чинного законодавства;

- в третю чергу -прострочені платежі (основного боргу);

- в четверту чергу -поточні платежі.

Як зазначив позивач, відповідачем було сплачено передплату 11.02.2011 в сумі 19352,16 грн., 1550,00 грн. -25.05.2011, 4200,00 грн. -14.06.2011, 1800,00 грн. -13.07.2011, 650,00 грн. -20.07.2011, 1522,00 грн. -30.09.2011.

Оскільки позивачем до подачі позову не виставлялись відповідачу до стягнення штрафні санкції та відсотки, що нараховуються у відповідності з умовами Договору та чинного законодавства, то погашення боргу з огляду на пункт 5.5 Договору повинно здійснюватись шляхом зарахування сум оплат відповідача в погашення боргів з найдавнішим строком виникнення.

Таким чином, оскільки відповідачем сплачено всього 29074,16 грн., а за підтвердженими сумами поставок за складеними належним чином видатковими накладними № 621 від 12.05.2011 на суму 23276,70 грн., № 701 від 26.05.2011 на суму 1550,00 грн., № 770 від 20.06.2011 на суму 810,18 грн. та № 806 від 29.06.2011 на суму 1050,30 грн. борг складає 26687,18 грн., то відповідачем здійснено погашення всієї суми боргу.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Шляхом оцінки всіх наявних матеріалів справи, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність боргу у відповідача в сумі 17766,14 грн., тому у задоволенні даної вимоги слід відмовити.

Стосовно вимоги про стягнення пені суд зазначає наступне.

Згідно п. 5.3 Договору, Одержувач оплачує Товар за 100% передплатою, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Відповідачем на виконання вказаних умов Договору в якості передплати 11.02.2011 було сплачено 19352,16 грн. Решта грошових коштів була сплачена з порушенням даної умови оплати, тобто вже після поставки.

Правила щодо попередньої оплати товару встановлені у ст. 693 ЦК України, згідно ч. 1 якої якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Як вже було зазначено, відповідач не виконав своє зобов'язання щодо попередньої оплати вартості продукції за відповідним договором. За таких обставин, відповідно до приписів вищенаведеної правової норми, мають застосовуватися положення ст. 538 ЦК України.

Статтею 538 ЦК України встановлено:

1. Виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

2. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

3. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

4. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, а при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно.

Отже, при нездійсненні відповідачем попередньої оплати за товар, який позивач передав відповідачу без попередньої оплати, відповідач був зобов'язаний здійснити оплату одночасно з поставкою товару, а саме, не пізніше 12.05.2011, 26.05.2011, 20.06.2011, 29.06.2011 (дати видаткових накладних).

Відповідальність за невнесення орендної плати у строки, встановлені Договором, передбачена у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення протягом всього періоду прострочення. Крім того, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання Отримувач зобов'язаний сплатити Постачальнику 10% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Як встановлено у статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином з редакції пункту 6.5 Договору в контексті частини 6 статті 231 ГК України вбачається, що штрафна санкція, а саме, пеня нараховується за весь період користування чужими коштами, тобто за період прострочення.

Однак, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, суд вважає обґрунтовано заявленим нарахування пені за несвоєчасну оплату товару за накладними № 621 від 12.05.2011 на суму 23276,70 грн., № 701 від 26.05.2011 на суму 1550,00 грн., № 770 від 20.06.2011 на суму 810,18 грн. та № 806 від 29.06.2011 на суму 1050,30 грн.

Оскільки, як зазначалось вище, обов'язок відповідача щодо оплати товару виник в момент його поставки, тобто 12.05.2011, 26.05.2011, 20.06.2011, 29.06.2011, то відповідно і прострочення виникло 13.05.2011, 27.05.2011, 21.06.2011, 30.06.2011.

Проте, позивач за вказаними накладними рахує період прострочення з 14.05.2011, 28.05.2011, 22.06.2011, 31.06.2011, що не суперечить чинному законодавству, оскільки не виходить за межі встановленого законом періоду нарахування.

Судом зроблено власний розрахунок пені та 10% річних, виходячи з заявлених в розрахунку позивача періодів нарахування.

Дата та № накладноїСума поставкиСума погашенняДата погашенняСума простроченого зобов'язання Період нарахування пеніСтавка НБУКількість днів простроченняСума пеніСума 10% річних№ 621 12.05.201123276,7019352,1611.02.113924,50 14.05.11-24.05.11 15,5% 11 18,3311,83 1550,0025.05.112374,5425.05.11- 13.06.1115,5%2020,1713,01 2374,54 (з 4200 грн.)14.06.11 № 701 від 26.05.2011 1550,001550,00 (з 4200 грн.)14.06.11 1550,0028.05.11-13.06.1115,5%1711,197,22№ 770 від 20.06.2011810,18 275,46 (пішли у передплату, що залишилась від 4200 грн.)14.06.11534,7222.06.11-12.07.1115,5%214,773,08 534,72 (з 1800 грн.)13.07.11 № 806 від 29.06.2011 1050,301050,30 (з 1800 грн.)13.07.111050,3001.07.11-12.07.1115,5%125,353,45Всього 59,8138,59

У зв'язку з викладеним до стягнення підлягають пеня в сумі 59,81 грн. та 10% річних в сумі 38,59 грн.

З огляду на зазначене, у позов слід задовольнити частково віднесенням судових витрат на сторін пропорційно задоволених позовних вимог, згідно статті 49 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»від 08.07.2011 №3674-VІ, який набрав чинності з 01.11.2011, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Пунктом 2.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»встановлено ставку судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру у розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" Сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Ціна позову складає 21124,03 грн., мінімальна заробітна плата у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня 2012 року складала 1073,00 грн., отже судовий збір складатиме 1609,50 грн., тоді як позивачем за платіжним дорученням № 812 від 09.07.2012, що міститься в матеріалах справи, сплачено 1653,00 грн. Отже, зайве сплачений судовий збір у сумі 43,50 грн. підлягає поверненню позивачу.

Крім того, згідно пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Позивачем було зменшено позовні вимоги з 21124,03 грн. до 21065,60 грн. За таких обставин, позивачу слід повернути частину судового збору в сумі 4,45 грн. грн., на підставі п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір" №3674-УІ від 08.07.2011.

Питання про повернення судового збору вирішено в ухвалі суду від 14.09.2012.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст. 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Добромир ЛТД", смт. Новоайдар Луганської області, вул. Октябрьская, 170, код 36369366, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Біос", м. Донецьк, вул. Хірургічна, буд. 22, оф. 1, код 33893903, 10% річних у сумі 38,59 грн., пеню в сумі 59,81 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 7,52 грн., видати наказ.

3. В решті позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 14.09.2012.

Суддя О.С. Фонова