Рішення № 25986733, 04.09.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" вересня 2012 р. Справа № 9/066-12

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»

До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Про стягнення 10 645, 17 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Від позивача Меленевська Н.В. (дов. № 116/04/12 від 14.04.2012 р.)

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 10 645, 17 грн.

Ухвалою суду від 04.07.2012 р. порушено провадження у справі № 9/066-12 та призначено розгляд справи на 24.07.2012 р.; зобов'язано позивача подати: пропозиції стосовно складу осіб, які братимуть участь у справі; оригінали установчих документів (для огляду) та їх копії (для долучення до матеріалів справи), на підставі яких діє позивач (установчий договір, статут, положення, свідоцтво про державну реєстрацію тощо), довідку з органу статистики про знаходження позивача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення відповідача до ЄДРПОУ станом на час винесення даної ухвали; власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та нема рішення цих органів з такого спору; зобов'язано відповідача подати: оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки з органу статистики про знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки про найменування і номери рахунків відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України, інші докази стосовно заявлених вимог.

У судове засідання 24.07.2012 р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином; представник позивача з'явився та надав суду документи та письмові пояснення, витребувані ухвалою суду від 04.07.2012 р.

Ухвалою суду від 24.07.2012 р. розгляд справи відкладено на 04.09.2012 р.; зобов'язано позивача надати оригінали документів (для огляду); зобов'язано відповідача подати: оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки з органу статистики про знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки про найменування і номери рахунків відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України, інші докази стосовно заявлених вимог.

У судове засідання 04.09.2012 р. представник відповідача вдруге не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином; представник позивача з'явився та надав суду пояснення по суті позовних вимог та додаткові документи по справі.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Враховуючи те, що ухвали суду були направлені на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та довідці ЄДРПОУ, то суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача також не надходило.

Враховуючи те, що відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

25.02.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «Страхове товариство «Гарантія»(далі - позивач), ОСОБА_3 та Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України»було укладено договір № 5-142-225/08 добровільного страхування транспортного засобу, що є предметом застави (далі -договір страхування).

У відповідності до вимог Закону України «Про акціонерні товариства»Відкрите акціонерне товариство «Страхове товариство «Гарантія»було перейменоване у Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Гарантія». Державну реєстрацію змін до установчих документів було проведено 20.06.2011 р., що підтверджується випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 532075 від 20.06.2011 р. та витягом зі статуту Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія».

Відповідно до п. 1.1. договору страхування страхувальник зобов'язується сплатити страховий платіж, а страховик на підставі ліцензії серії АА № 321838 від 13.03.2006 р., виданої ДКРРФП України, «Правил добровільного страхування засобів наземного транспорту»№ 1-08/06 від 01.07.2005 р., у відповідності до Закону України «Про страхування»та умов цього договору, бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку, передбаченого цим договором, виплатити страхувальнику страхове відшкодування в межах страхової суми та на умовах цього договору.

Згідно п. 2.1. договору страхування об'єктом страхування за цим договором є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки ГАЗ 3302, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та додатковим обладнанням, переданим під заставу вигодонабувачу -ВАТ «Державний ощадний банк України»згідно договору застави в забезпечення умов кредитного договору № 2008 від 02.03.2007 р.

Пунктом 3.1. договору страхування встановлено, що страховим випадком визначається подія, яка виникла внаслідок настання одного або декількох страхових ризиків, у результаті якої нанесено прямі збитки майновим інтересам страхувальника, що пов'язані з володінням, користуванням або розпорядженням застрахованим транспортним засобом та/чи додаткового обладнання, і у зв'язку з якою виникає зобов'язання страховик здійснити виплату страхового відшкодування.

В силу підп. 3.2.2. п. 3.2. договору страхування страховими ризиками на випадок настання яких здійснюється страхування за цим договором є пошкодження або знищення транспортного засобу, його частин, деталей, приладів і приладдя, що викликані протиправними діями третіх осіб в будь-якому місці знаходження транспортного засобу.

В пункті 7.1.3. договору страхування сторони передбачили, що страхувальник зобов'язаний забезпечити зберігання транспортного засобу з дотриманням наступних вимог: в будь-якому випадку використовувати всі наявні запираючі та охоронні пристрої; в нічний час (з 23.00 до 06.00), коли водій залишає транспортний засіб з метою ночівлі -транспортний засіб повинен зберігатися на охоронюваній стоянці або в гаражі, або в зоні розташування діючих постів ДАІ.

Враховуючи положення вищезазначеного пункту договору страхування та з метою зберігання застрахованого транспортного засобу, 04.01.2009 р. ОСОБА_3 уклав з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі -відповідач) договір на відповідальне зберігання АТЗ № 2/АС (далі -договір зберігання).

Відповідно до п. 1.1. договору зберігання предметом договору являється надання послуг на стоянку АТЗ. Відповідач приймає на відповідальне зберігання при постановці на автостоянку ОСОБА_3 АТЗ: ГАЗ 3302, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (п. 2.1. договору зберігання).

Пунктом 3.1. договору зберігання встановлено, що вартість надання послуг складає 300 грн. за місяць.

Згідно п. 4.1. договору зберігання за виконання договору, сторони несуть відповідальність згідно з існуючим законодавством.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач, відповідно до умов договору на відповідальне зберігання АТЗ № 2/АС від 04.01.2009 р., прийняв на відповідальне зберігання автомобіль ГАЗ 3302, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, на автостоянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Як зазначає позивач, в період з 14.02.2009 р. до 27.02.2009 р., невідома особа, шляхом вільного доступу, проникла до автомобіля ГАЗ 3302, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходився на території автостоянки за адресою: АДРЕСА_2, та викрала автомобільні деталі, завдавши ОСОБА_3 матеріальні збитки.

Вищезазначені обставини підтверджуються постановою РВ ГУ УМВС України в Київській області від 07.03. 2009 р. про порушення кримінальної справи і прийняття її до свого провадження та постановою РВ ГУ УМВС України в Київській області від 23.10.2009 р. про порушення кримінальної справи та закриття кримінальної справи, що знаходяться в матеріалах справи.

Проте, 23.09.2009 р. досудове слідство по кримінальній справі № 13-3978, порушеній по факту таємного викрадення майна, зупинено, оскільки особу, яка вчинила злочин не встановлено.

Так, 10.03.2009 р., на підставі заяви ПАТ «СТ «Гарантія», ФОП ОСОБА_4, який діє на підставі сертифіката суб'єкта оціночної діяльності № 7425/08 від 14.07.2008 р. було проведено розрахунок матеріального збитку завданого ОСОБА_3, власнику автомобіля ГАЗ 3302, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та складено висновок № 02299 .

Відповідно до висновку вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ГАЗ 3302, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 13 908,20 грн.

17.12.2009 р. ОСОБА_3 звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

В силу ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.

Згідно ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Згідно ст. 9 Закону України «Про страхування»франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Пунктом 4.6. договору страхування встановлено, що за пошкодження або знищення транспортного засобу, його частин, деталей, приладів і приладдя, що викликані протиправними діями третіх осіб в будь-якому місці знаходження транспортного засобу, безумовна франшиза встановлюється -1,0% від страхової суми транспортного засобу.

Відповідно до умов договору страхування загальна страхова сума на момент виникнення страхового випадку становила 60 174,00 грн.

Враховуючи зазначене, розмір безумовної франшизи становить 601,74 грн.

25.12.2009 р. ПАТ «СТ «Гарантія»було складено страховий акт та розрахунок страхового відшкодування № 2299/09, відповідно до якого сума страхового відшкодування з урахуванням франшизи становить 13 306,46 грн. і підлягає виплаті наступним чином: 10 645,17 грн. (80%) -відразу, 2 661,29 грн. (20%) -після надання акту виконаних робіт.

25.12.2009 р. на підставі заяви ОСОБА_3 про страхове відшкодування та страхового акта, ПАТ «СТ «Гарантія»здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 10 645,17 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 5090 від 25.12.2009 р. та випискою з банку.

Таким чином, ПАТ «СТ «Гарантія»належним чином виконало умови договору добровільного страхування транспортного засобу, що є предметом застави № 5-142-225/08 від 25.02.2008 р.

Статтею 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частиною 1 ст. 1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Враховуючи вищевикладене, 16.03.2012 р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 468/12 з вимогою сплатити суму страхового відшкодування в розмірі 10 645,17 грн.

Вимогу щодо сплати суми страхового відшкодування позивач обґрунтовує тим, що оскільки автомобіль ГАЗ 3302, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3, майнова відповідальність якого застрахована у ПАТ «СТ «Гарантія», пошкоджено під час перебування на автостоянці відповідача, то останній являється особою відповідальною за завдані збитки.

Вказана претензія була отримана відповідачем 20.03.2012 р. особисто, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 20.03.2012 р.

Проте, як зазначає позивач, відповідач відповіді на зазначену претензію не надав та не сплатив заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (ч. 1 ст. 942 ЦК України).

Згідно ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що відповідач не виконав належним чином своїх зобов'язань щодо зберігання переданого відповідно до договору на відповідальне зберігання АТЗ № 2/АС від 04.01.2009 р. автомобіля ГАЗ 3302, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3, в зв'язку з чим він є таким, що порушив умови виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

Положеннями статті 951 ЦК України передбачено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Крім того, відповідно п. 8 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №115 від 22.01.1996 р. на території автостоянки забороняється знаходитися стороннім особам, встановлювати ящики та шафи для зберігання інвентарю, запасних частин чи інструментів. Відповідальність за охорону транспортних засобів та майна, що тимчасово або постійно знаходиться на території автостоянки, за додержання санітарних і пожежних правил, інших вимог несуть працівники автостоянки.

Згідно п. 27 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №115 від 22.01.1996 р. автостоянки гарантують схоронність транспортних засобів, прийнятих на зберігання згідно з цими Правилами, а у разі їх зникнення, розукомплектування чи пошкодження під час зберігання несуть відповідальність у встановленому законодавством порядку.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідач в судове засідання жодного разу не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, доказу відсутності боргу або інших заперечень щодо позовних вимог не надав та не надіслав.

Таким чином, в повній мірі дослідивши обставини справи, наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ПАТ «Страхове товариство «Гарантія»щодо стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 10 645,17 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову, покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 22, 33, 44, 49, 82-84 ГПК України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (08132, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»(01601, м. Київ, Печерський р-н, Печерський узвіз, 3, код ЄДРПОУ 14229456) заборгованість у розмірі 10 645 (десять тисяч шістсот сорок пять) грн. 17 коп. та судові витрати у розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко

Рішення суду підписане 07.09.2012 р.