Рішення № 25986560, 10.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-39/9932-2012 10.09.12

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА"

до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна"

про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 2839,55 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Ковтун О.С. довіреність № 4 від 01.01.2012 р.

від відповідача: не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 2839,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 205.0054156 від 20.04.2010 р. внаслідок настання страхового випадку -дорожньо-транспортної пригоди (надалі -ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля "Volkswagen Newbeetle", реєстраційний номер АІ 1924 ВО, Стаценко Ользі Григорівні, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника автомобіля "Ssang Yong Kyron", реєстраційний номер АА 1751 ІВ, Дятлова Євгена Юрійовича, якого визнано винним у скоєні ДТП, застрахована Приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВС/8413936), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-39/9932-2012, розгляд справи призначено на 10.09.2012 р. о 15:50 год.

10.09.2012 р. до Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшла телеграма про перенесення розгляду справи на іншу дату через зайнятість представника в іншому судовому процесі.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 10.09.2012 р., не з'явився, вимоги ухвали суду від 25.07.2012 р. не виконав.

В судовому засіданні, призначеному на 10.09.2012 р., судом розглянуто викладене у телеграмі від 10.09.2012 р. клопотання представника відповідача про перенесення розгляду справи на іншу дату. Суд прийшов до висновку про незадоволення останнього, оскільки:

Про час та місце судового розгляду справи, призначеного ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2012 р., відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та додатково підтверджується телеграмою відповідача від 10.09.2012 р.

Стаття 28 ГПК України не визначає представників юридичних осіб, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації, як єдиних представників останніх в суді. Безпосередньо представляти інтереси сторони надано керівникам підприємств та організацій, іншим особам, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами.

За наведених обставин, відповідач не був позбавлений права направити в судове засідання, призначене Господарським судом міста Києва з приводу розгляду справи № 5011-39/9932-2012, керівника організації або іншу особу, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами.

До того ж телеграма від 10.09.2012 р. не містить доказів на підтвердження зазначених представником відповідача Вілько Н.Г. обставин.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Таким чином, заявлене представником відповідача у телеграмі від 10.09.2012 р. про клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату розцінюється судом як свідоме та безпідставне ухилення від розгляду справи, пошук шляхів для затягування судового процесу.

Суд також враховує приписи абз. 1 п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якими визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 10.09.2012 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 10.09.2012 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 10.09.2012 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.04.2010 р. між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" (позивач, страховик), та Стаценко Ольгою Григорівною (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 205.0054156 (надалі - договір страхування).

Згідно з договором страхування у позивача був застрахований автомобіль "Volkswagen Newbeetle", реєстраційний номер АІ 1924 ВО, строк дії договору страхування визначений з 22.04.2010 р. по 21.04.2011 р.

27.05.2010 р. в м. Києві на перехресті пр. Московський -пр. Героїв Сталінграду сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі -ДТП) за участю автомобіля " автомобіль "Volkswagen Newbeetle", реєстраційний номер АІ 1924 ВО, яким керував власник Стаценко Ольга Григорівна, та автомобіля "Ssang Yong Kyron", реєстраційний номер АА 1751 ІВ, яким керував власник Дятлов Євген Юрійович. Наведене підтверджується довідкою ВДАІ з обслуговування Оболонського району при УДАІ ГУМВС України в м. Києві № 8623990 про обставини дорожньо-транспортної пригоди.

ДТП сталася в результаті порушення Дятловим Євгеном Юрійовичем п. 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Оболонського районного суду м. Києва від 30.06.2010 р. у справі № 3-6529/2010 р., відповідно до якої Дятлова Євгена Юрійовича визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу -автомобіля " Volkswagen Newbeetle", реєстраційний номер АІ 1924 ВО, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до звіту № 3266 про оцінку КТЗ, що складений 15.06.2010 р. оцінювачем Гамаріс Олегом петровичем (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача № 8162 від 23.03.2010 р.) становить 3609,25 грн.

За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту № 2010-05-27/004 від 22.06.2010 р. по договору страхування, визначено суму страхового відшкодування в розмірі 3349,55 грн., яку зараховано в рахунок сплати неотриманих страхових платежів відповідно до додатку № 2 до договору страхування.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 37.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 27.05.2010 р.) передбачено, що страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

В редакції Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка є чинною з 19.09.2011р., також передбачено, що виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В спірному випадку позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП. При цьому право регресу до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика.

В матеріалах справи наявна копія договору (полісу № ВС/8413936) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (надалі -поліс ВС/8413936), з якого вбачається, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування відповідачем, страхувальником за даним полісом є Дятлов Євген Юрійович, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну 25500,00 грн, франшиза 510,00 грн., строк дії наведеного полісу з 18.12.2009 р. по 17.12.2010 р.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом № ВС/8413936, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування (в порядку ст. 25 Закону України "Про страхування"), перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України 11/104 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), висновки якої про застосування правової норми у спірних правовідносинах при прийнятті рішення у справі, є обов'язкові до врахування судом згідно положень ч. 2 ст. 82 ГПК України.

По матеріалам справи судом встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують розміру збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП, що визначений звітом № 3266 з оцінки КТЗ від 15.06.2010 р., а з відповідача заявляється до стягнення сума збитку, підтверджена таким висновком.

Положеннями Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За встановлених обставин, до виплати в порядку регресу із страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належить сума в розмірі 2839,55 грн. (3349,55 грн. (сума матеріального збитку підтверджена звітом № 3266 з оцінки КТЗ від 15.06.2010 р.) -510,00 грн. (франшиза)).

Згідно з положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (п. 37.1 ст. 37) (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 16.02.2011 р.) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Таким чином, підстави вважати порушеними права позивача відповідачем при невиплаті суми страхового відшкодування на користь позивача є саме неотримання коштів від відповідача протягом місяця від дня отримання страховою компанією регресної вимоги. Невиконання вказаних вимог є підставою для звернення до суду та стягнення зазначеної суми коштів згідно судового рішення.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з претензією про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 3349,55 грн. № 4561 від 07.10.2010 р. (надалі -претензія).

У відповідь на вищенаведену претензію позивача відповідач листом № 26920 від 16.12.2010 р. повідомив, що для подальшого розгляду претензії необхідно надати завірене належним чином банком платіжне доручення.

10.08.2011 р. позивач листом № 181 повторно надіслав відповідачу копії документів, доданих до претензії та надав пояснення з приводу зарахування суми страхового відшкодування в розмірі 3349,55 грн. в рахунок сплати неотриманих страхових платежів по договору страхування, а також про те, що закон не встановлює будь-яких вимог до форми заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Лист № 181 отриманий відповідачем 18.08.2011 р., що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення, наявною в матеріалах справи.

Враховуючи наведені в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що позивачем надані відповідачу всі документи, визначені у статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", необхідні для виплати страхового відшкодування в порядку регресу.

Крім того судом враховано, що випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції закону на час врегулювання страхового випадку) і доказів наявності таких суду не представлено.

Фактично докази на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 2839,55 грн. - в матеріалах справи відсутні, відповідачем до суду не подані, до матеріалів справи не залучені.

За наведених обставин, вимоги позивача у вищенаведеній сумі підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню повністю.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати позивача на оплату судового збору в розмірі 1 609, 50 грн. відповідно до положень ч. 1 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (01054, м. Київ, вул. Воровського, 33; ідентифікаційний код 16285602) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 5 б; ідентифікаційний код 35893575) 2839,55 грн. (дві тисячі вісімсот тридцять дев'ять гривень 55 коп.) страхового відшкодування в порядку регресу, 1609,50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять гривень 50 коп.) судового збору.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.09.2012 р.

Суддя Гумега О. В.