Рішення № 25986551, 10.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-39/9930-2012 10.09.12

За позовом Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Укоопгарант"

про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 5085,81 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: Вельцен В.С. довіреність № 119 від 04.09.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Укоопгарант" (відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 5085,81 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПАТ "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" на підставі полісу добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності № 19G-0286140 від 21.07.2009 р. (надалі -поліс № 19G-0286140) внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди (ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля "Hunday Tucson", реєстраційний номер АА 6797 НМ, Івасенку Павлу Григоровичу, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність водія автомобіля "Ford", реєстраційний номер 15863 КВ, Шклярука Сергія Володимировича, якого визнано винним у скоєні ДТП, застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Укоопгарант" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВА/4849966), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-39/9930-2012, розгляд справи призначено на 10.09.2012 р. о 15:40 год.

01.08.2012 р. від представника відповідача через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач визнав позовні вимоги частково в сумі 4147,00 грн., в іншій частині позовні вимоги вважає необґрунтованими, оскільки, на думку відповідача, позивачем при здійсненні розрахунку суми страхового відшкодування в порядку регресу не враховано франшизу в розмірі 282,20 грн. за полісом № 19G-0286140, а також не враховано франшизу в розмірі 510,00 грн. за полісом № ВА/4849966, крім того, у звіті № 5616 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 15.04.2010 р. встановлено, що фізичний знос складає 30% (0,30690), але він при визначенні суми вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ реєстраційний номер АА 6797 НМ, фактично не врахований.

Крім того, згідно наведеного відзиву відповідач просив суд звільнити його від відшкодування судового збору за подання позивачем позовної заяви до суду, оскільки у зв'язку зі зміною керівництва та кадрового складу в ТДВ "Страхова компанія "Укоопгарант" не було можливості добровільно погасити спірну суму своєчасно, в свою чергу, позивач не вжив всіх заходів досудового врегулювання спору та звернувся з позовною заявою до суду.

06.08.2012 р. представник відповідача через відділ діловодства суду супровідним листом подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

06.09.2012 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав заперечення на відзив відповідача, згідно яких погодився, що в звіті про оцінку була допущена технічна помилка -коєффіцієнт фізичного зносу було розраховано, але не враховано при розрахунку суми вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ реєстраційний номер АА 6797 НМ; за перерахунком позивача така сума має складати 6160,33 грн. та вона перевищує як суму заявлених до відповідача вимог, так і суму, виплачену позивачем потерпілій особі. Таким чином, позивач стверджує, що вимоги до відповідача заявлені ним в межах фактичних витрат на сплату страхового відшкодування власнику транспортного засобу, пошкодженого в ДТП, з дотриманням вимог законодавства щодо зменшення суми страхового відшкодування, що підлягає виплаті за договорами страхування цивільної відповідальності на вартість зносу запасних частин та франшизи. Інші доводи, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву, позивач відхилив як необґрунтовані та підкреслив, що навіть частково визнаючи позов відповідач не вжив жодних заходів щодо часткового погашення заборгованості.

В судовому засіданні, призначеному на 10.09.2012 р., представник відповідача подав уточнення до наданого відзиву, які передано до відділу діловодства суду для подальшої його реєстрації, відповідно до п. 2.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.

В судовому засіданні, призначеному на 10.09.2012 р., представником відповідача підтримане клопотання, викладене ним у відзиві на позовну заяву, про звільнення відповідача від відшкодування судового збору за подання позивачем позовної заяви до суду. Судом клопотання відхилене, оскільки наведені відповідачем обставини не є підставами для звільнення відповідача від відшкодування судового збору в розумінні приписів Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судовий збір".

Стосовно ж тверджень відповідача про те, що позивач не вжив всіх заходів досудового врегулювання спору та звернувся з позовною заявою до суду, то таке повністю спростовується матеріалами справи. Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту. З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм ПАТ "ПРОСТО-страхування" може реалізувати своє право безпосередньо шляхом подачі позову до суду. Наведений висновок по застосуванню положень закону міститься у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 28 серпня 2012 року (справа № 23/279), висновки якої про застосування правової норми у спірних правовідносинах при прийнятті рішення у справі, є обов'язкові до врахування судом згідно положень ч. 2 ст. 82 ГПК України.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 10.09.2012 p., не з'явився, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Крім того, письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності в судовому засіданні 10.09.2012 р., рівно як і заяв (клопотань) про відмову від позову, зміну позовних вимог від позивача до суду не надходило, а таке свідчить про те, що позивач підтримує заявлені ним позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 10.09.2012 р. без участі представника позивача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 10.09.2012 p., надав усні заперечення з урахуванням поданих ним до суду відзиву на позовну заяву та уточнень до відзиву.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 10.09.2012 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.07.2009 р. між Відкритим акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант", яке перейменоване у Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" (позивач, страховик) та Івасенком Павлом Григоровичем (страхувальник) було укладено поліс добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності № 19G-0286140 від 21.07.2009 р. (надалі -поліс № 19G-0286140).

Згідно з полісом № 19G-0286140 у позивача був застрахований автомобіль "Hunday Tucson", реєстраційний номер АА 6797 НМ. Строк дії договору страхування визначений з 21.07.2009 р. по 20.07.2010 р.

28.03.2010 р. в м. Києві на вул. Ушинського сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля "Hunday Tucson", реєстраційний номер АА 6797 НМ, яким керував власник Івасенко Павло Григорович, та автомобіля "Ford", реєстраційний номер 15863 КВ, який належить Богдановичу М.І. та яким керував Шклярук Сергія Володимировича, Наведене підтверджується довідкою Відділу ДАІ з обслуговування Солом'янського району, підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в м. Києві про обставини дорожньо-транспортної пригоди № 8596378.

ДТП сталася в результаті порушення Шкляруком Сергієм Володимировичем п. 10.9 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 19.04.2010 р. у справі № 3-3209/10 рік, відповідно до якої Шклярука Сергія Володимировича визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу - автомобіля "Hunday Tucson", реєстраційний номер АА 6797 НМ, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до звіту № 5616 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, що складений 15.04.2010 р. спеціалістом Бережнюк О.В. (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 3432 від 12.02.2005 р.) становить 7336,70 грн.

Натомість суд взяв до уваги, що у вищенаведеному звіті № 5616 від 15.04.2010 р. хоча і встановлено, що фізичний знос складає 30% (0,30690), але він при визначенні суми вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ реєстраційний номер АА 6797 НМ, фактично не врахований. А тому доводи відповідача в даній частині приймаються судом до уваги, а рівно приймається до уваги і сума перерахунку позивача за формулою з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого при ДТП транспортного засобу, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту № 103705 від 29.04.2010 р. за полісом № 19G-0286140, було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 5595,81 грн., виплата якого позивачем підтверджується видатковим касовим ордером від 28.02.2010 р. При цьому вбачається, що визначена позивачем сума страхового відшкодування фактично не перевищує вартості матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого транспортного засобу, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу за здійсненим перерахунком. Також, зі страхового акту № 103705 від 29.04.2010 р. вбачається, що при розрахунку виплати позивачем було враховано франшизу в сумі 282,00 грн. за полісом № 19G-0286140.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо- транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 37.4 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 28.03.2010 р.) передбачено, що страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

В редакції Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка є чинною з 19.09.2011р., також передбачено, що виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В спірному випадку позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП. При цьому право регресу до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика.

Наявним в матеріалах справи доказами підтверджується, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування відповідачем, і останній таке не заперечує, про що укладено договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/4849966 (надалі - поліс № ВА/4849966), страхувальником за яким є Шклярук Сергій Володимирович

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом № ВА/4849966, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Матеріалами справи підтверджується, що фактичні витрати страхової компанії позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують розміру збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП, що визначений звітом № 5616 від 15.04.2010 р., враховуючи перерахунок даного звіту в частині застосування коефіцієнту фізичного зносу, а рівно з відповідача заявляється до стягнення сума збитку, підтверджена таким висновком та його перерахунком в частині застосування коефіцієнту фізичного зносу.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Отже, за встановлених судом обставин, до виплати в порядку регресу із страховика, яким застраховано відповідальність винної у ДТП особи (Шклярука Сергія Володимировича), належить сума 5085,81 грн. (5595,81 грн. (сума матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу) -510,00 грн. (франшиза за полісом № ВА/4849966)).

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивач вірно розрахував суму страхового відшкодування в порядку регресу до стягнення з відповідача та вона заявлена в межах фактичних витрат позивача на сплату страхового відшкодування власнику транспортного засобу, пошкодженого в ДТП, з дотриманням вимог законодавства щодо зменшення суми страхового відшкодування, що підлягає виплаті за договорами страхування цивільної відповідальності, на вартість фізичного зносу та франшизи. Наведеним висновком суду спростовуються відповідні заперечення відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву та уточненнях до нього.

Суд також враховує, що відповідно до відзиву відповідача на позовну заяву, останній частково визнав заявлені до нього позивачем вимоги про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в в частині 4147,00 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Судом встановлено що дії відповідача стосовно часткового визнання ним позову не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. При цьому в частині позовних вимог, які відповідачем не визнані, його доводи не підтверджуються матеріалами справи.

Згідно з положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (п. 37.1 ст. 37) (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 28.03.2010 р.) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Таким чином, підстави вважати порушеними права позивача відповідачем при невиплаті суми страхового відшкодування на користь позивача є саме неотримання коштів від відповідача протягом місяця від дня отримання страховою компанією регресної вимоги. Невиконання вказаних вимог є підставою для звернення до суду та стягнення зазначеної суми коштів згідно судового рішення.

Судом встановлено, що 23.01.2012 р. позивач звернувся до відповідача з претензією на суму 5085,81 грн. (вих. № 249-14/14) щодо на виплати спірного страхового відшкодування, отримання якої відповідачем 30.01.2012 р. підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції закону на час врегулювання страхового випадку), докази наявності таких суду відповідачем не представлено.

Отже, враховуючи відсутність доказів здійснення виплати на користь позивача згідно вищевказаної претензії, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 5085,81 грн. страхового відшкодування в порядку регресу підлягають задоволенню повністю.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати позивача на оплату судового збору в розмірі 1 609, 50 грн. відповідно до положень ч. 1 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 78, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Укоопгарант" (01001, м. Київ, вул.. Хрещатик, буд. 7/11; ідентифікаційний код 21618844) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, буд. 19/3; ідентифікаційний код 16467237) 5085,81 грн. (п'ять тисяч вісімдесят п'ять гривень 81 коп.) страхового відшкодування в порядку регресу, 1609,50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять гривень 50 коп.) судового збору.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.09.2012 р.

Суддя Гумега О. В.