Рішення № 25986402, 12.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-37/9204-2012 12.09.12

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»ДоДержавного комунального підприємства «Житлоремфонд»Про стягнення 81 090,40 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача: Цурка Н.О. -дов. № 93/2012/02/13-29 від 13.02.12 р.

Марковська В.В. -дов. № 93/2012/02/13-19 від 13.02.12 р.

від відповідача: Шеховцова І.О. -директор

Ткаченко Н.П. -дов. № 08/543 від 25.11.11 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»до Державного комунального підприємства «Житлоремфонд»про стягнення 77 313,18 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 1 873,48 грн. інфляційної складової боргу та 1 903,74 грн. трьох процентів річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 1630293 від 01.01.2001 р. та додатками до нього.

Ухвалою суду від 11.07.12 р. було порушено провадження у справі № 5011-37/9204-2012 та призначено її розгляд на 01.08.12 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

19.07.12 р. через службу діловодства суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому він просив зупинити провадження у справі № 5011-37/9204-2012 для проведення реорганізації по процедурі припинення ДКП «Житлоремфонд»шляхом приєднання до КП «Житлорембудсервіс», який було залучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 01.08.12 р. представник відповідача підтримав подане ним клопотання та просив його задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні 01.08.12 р. заперечив проти даного клопотання, надав господарському суду документи на виконання вимог ухвали, які було зареєстровано службою діловодства Господарського суду м. Києва та залучено до матеріалів справи, а також надав оригінали доданих до позовної заяви документів для огляду у судовому засіданні.

Суд, дослідивши матеріали справи, оголосив перерву в даному судовому засіданні до 05.09.12 р. о 10:35 год. для вирішення вищевказаного клопотання відповідача.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 5011-37/9204-2012 для проведення реорганізації по процедурі припинення ДКП «Житлоремфонд»шляхом приєднання до КП «Житлорембудсервіс», господарський суд його відхилив, оскільки з спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що станом на день розгляду справи в суді відомості щодо припинення ДКП «Житлоремфонд» відсутні.

У судовому засіданні 05.09.12 р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити; надав документи у справі, які було зареєстровано службою діловодства Господарського суду м. Києва та залучено до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.09.12 р. проти позову заперечив.

Суд оголосив перерву у судовому засіданні 05.09.12 р. до 12.09.12 р. о 10:25 год. для дослідження доказів у справі.

Представник позивача у судовому засіданні 12.09.12 р. надав суду довідку про надходження коштів за спожиту від ПАТ «Київенерго»теплову енергію ДКП «Житлоремфонд»за період з листопада 2010 р. до серпня 2012 р. за договором № 1630293 від 01.01.01 р., яку було зареєстровано службою діловодства Господарського суду м. Києва та залучено до матеріалів справи; позовні вимоги повторно підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.09.12 р. надав суду усні пояснення по суті спору.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яку було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», (постачальник) та Державним комунальним підприємством «Житлоремфонд»(споживач) був укладений договір № 1630293 від 01.01.2001 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно умов постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у даному договорі.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 2.1 договору № 1630293 від 01.01.2001 р. визначено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією (КМДА), чинним законодавством України, правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з п. 2.2.1 договору № 1630293 від 01.01.2001 р., постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення -в період опалювального сезону; для потреб опалення -в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання -протягом року, згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 до даного договору.

Відповідно до п. 2.3.1 вищезазначеного договору, споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 до цього договору.

Пунктом 2 додатку № 2 до договору № 1630293 від 01.01.2001 р. визначено, що у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії -кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3,4).

Згідно з п. 3 додатку № 2 до договору № 1630293 від 01.01.2001 р., у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові витрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3. додатку 1.

Відповідно до п. п. 4. і 5. додатку № 2 до договору № 1630293 від 01.01.2001 р., дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку -по 25 число поточного місяця; споживач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в МВРТ-6 -не пізніше 28 числа поточного місяця.

Згідно з п. 7 додатку № 2 до договору № 1630293 від 01.01.2001 р., у випадку підключення декількох споживачів без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) - від загального споживання теплової енергії, визначеної за комерційними приладами обліку встановленими на ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені по будинкових комерційних приладах обліку споживачів, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється між споживачами без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії пропорційно до їх договірних навантажень.

Пунктом 8 додатку № 2 до договору № 1630293 від 01.01.2001 р. визначено, що у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

- на опалення -як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

- на гаряче водопостачання -як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Відповідно до п. 9 додатку № 2 до договору № 1630293 від 01.01.2001 р., споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-6 за адресою: м. Київ, вул. Меліоративна, 11 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно з п. 10 додатку № 2 до договору № 1630293 від 01.01.2001 р., споживач щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду облікові картки відповідача за період з листопада 2010 р. до травня 2012 р., відомості обліку споживання теплової енергії та довідку про надходження коштів від ДКП «Житлоремфонд»за договором № 1630293 від 01.01.2001 р. за спірний період.

Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.11.10 р. до 01.06.2012 р. становила 296 883,49 грн.

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов'язання за договором № 1630293 від 01.01.2001 р., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково на суму 219 570,31 грн., у зв'язку з чим станом на 01.06.12 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 77 313,18 грн.

За таких обставин ПАТ «Київенерго»звернулось до Господарського суду м. Києва з даним позовом до Державного комунального підприємства «Житлоремфонд»про стягнення 77 313,18 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 1 873,48 грн. інфляційної складової боргу та 1 903,74 грн. трьох процентів річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 1630293 від 01.01.2001 р. та додатками до нього.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 1630293 від 01.01.2001 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не повністю.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти позовних вимог, пояснюючи це тим, що зазначений позивачем борг відноситься до новоствореного підприємства -КП по утриманню житлового фонду «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва, у зв'язку з тим, що була проведена передача на його баланс житлового і нежитлового фонду, що перебував на балансі ДКП «Житлоремфонд»з 2002 р. При цьому, між ДКП «Житлоремфонд» та КП по утриманню житлового фонду «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва було укладено договір доручення від 01.02.2002 р., згідно з яким з 01.02.2002 року споживачем послуг ПАТ «Київенерго»та платником за них є КП по утриманню житлового фонду «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача, визнає їх необґрунтованими, виходячи з того, що ДКП «Житлорембудфонд»за інформацією з ЄДРПОУ не перебуває в процесі припинення. Крім того, договірні відносини між КП по утриманню житлового фонду «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва та ПАТ «Київенерго»відсутні, а кошти за комунальні послуги за договором № 1630293 від 01.01.2001 р. надходять на розподільчий рахунок КП «ГІОЦ».

У відповідності до частини 1 статті 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Отже, відповідно до умов договору № 1630293 від 01.01.2001 р. сплатити за спожиту теплову енергію зобов'язане ДКП «Житлоремфонд».

Згідно з частинами 1 і 2 статті 528 Цивільного кодексу України, виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

Також суд зазначає, що ДКП «Житлоремфонд»посилається у відзиві на позовну заяву на договір доручення від 01.02.2002 р., тоді як до матеріалів справи відповідач в обґрунтування своїх посилань надав копію договору доручення від 01.01.2004 р.

З наданої позивачем у судовому засіданні 12.09.12 р. довідки про надходження коштів за спожиту від ПАТ «Київенерго»теплоенергію ДКП «Житлоремфонд» за період з листопада 2010 р. до серпня 2012 р. вбачається, що станом на 12.09.12 р. заборгованість відповідача за договором № 1630293 від 01.01.2001 р. становить 63 645,65 грн.

Слід зазначити, що частина платежів на суму 4 501,43 грн. був здійснений відповідачем у червні 2012 р., тобто до звернення позивача з даним позовом до суду.

Таким чином, у позивача не було підстав звертатись до Господарського суду міста Києва з позовом в частині стягнення основного боргу на суму 4 501,43 грн., у зв'язку з чим суд в цій частині позовних вимог відмовляє.

Оскільки частина основного боргу в розмірі 9 163,10 грн. була погашена після звернення позивача з даним позовом до суду, то провадження в цій частині підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 9 163,10 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію підлягає припиненню в зв'язку з відсутністю предмету спору.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача до ДКП «Житлоремфонд»в частині стягнення 63 645,65 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»про стягнення з Державного комунального підприємства «Житлоремфонд»63 645,65 грн. основного боргу за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1630293 від 01.01.2001 р. та додатками до нього, визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Публічне акціонерне товариство «Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 1 873,48 грн. інфляційної складової боргу та 1 903,74 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 1630293 від 01.01.2001 р. за період з грудня 2010 р. до травня 2012 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця -червня.

У постанові Вищого господарського суду України № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від'ємного, так і позитивного значення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України № 40/487 від 02.02.12 р. та № 15/065-11 від 01.02.12 р.

Зокрема, в постанові ВГСУ № 15/065-11 від 01.02.12 р. зазначено, що за приписами ст. 625 ЦК України, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр»та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Враховуючи наведене, вірним є період нарахування інфляційних збитків за період з грудня 2010 р. до травня 2012 р. без виключення місяців, у яких індекс інфляції менший одиниці.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов'язані із встановленням рівня інфляції у липні 2011 р., серпні 2011 р. та травні 2012 р. на рівні 98,7 %, 99,6 % та 99,7 %, відповідно.

Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені ПАТ «Київенерго».

У зв'язку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого стягненню з Державного Комунального підприємства «Житлоремфонд»за період з грудня 2010 р. до травня 2012 р. підлягають 1 007,89 грн. інфляційних нарахувань.

Також, дослідивши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних судом було виявлено допущені арифметичні помилки та не враховано кількість днів у високосному 2012 році (366 днів), у зв'язку з чим судом було виконано власний розрахунок даної вимоги за період з грудня 2010 р. до травня 2012 р.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 1630293 від 01.01.2001 р. станом на 01.06.12 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком суду підлягають стягненню 1 901,11 грн. трьох відсотків річних за період з грудня 2010 р. до травня 2012 р.

Таким чином, позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»до Державного комунального підприємства «Житлоремфонд»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного комунального підприємства «Житлоремфонд»(02217, м. Київ, вул. Закревського, 15, код ЄДРПОУ 04543683) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 63 645 (шістдесят три тисячі шістсот сорок п'ять) грн. 65 коп. основного боргу за спожиту теплову енергію, 1 007 (одна тисяча сім) грн. 89 коп. інфляційних нарахувань, 1 901 (одна тисяча дев'ятсот одну) грн. 11 коп. трьох відсотків річних та 1 514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн. 36 коп. витрат на сплату судового збору.

3. Провадження у справі щодо стягнення частини основного боргу в сумі 9 163,10 грн. припинити.

4. У решті позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.