Рішення № 25986103, 12.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-37/8985-2012 12.09.12

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»ДоКомунального підприємства «Ватутінськінвестбуд»Про стягнення 452 452,21 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача: Цурка Н.О. -дов. № 93/2012/02/13-29 від 13.02.12 р.

Марковська В.В. -дов. № 93/2012/02/13-19 від 13.02.12 р.

від відповідача: Стовбан Н.І. -дов. № 10-329 від 01.03.12 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»до Комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд»про стягнення 419 220,72 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 25 245,34 грн. пені, 2 802,46 грн. інфляційної складової боргу, 5 183,69 грн. трьох відсотків річних, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 1631422 від 01.01.2003 р. та додатками до нього.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.12 р. за даною позовною заявою було порушено провадження у справі № 5011-37/8985-2012; призначено справу до розгляду на 06.06.2012 р.; зобов'язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 01.08.12 р., надав господарському суду документи на виконання вимог ухвали від 09.07.12 р., оригінали доданих до позовної заяви документів для огляду у судовому засіданні; позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 01.08.12 р. не з'явився, вимог ухвали суду від 09.07.12 р. не виконав; через службу діловодства господарського суду 01.08.12 р. подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю бути присутнім у судовому засіданні.

Розглянувши подане клопотання, суд його відхилив з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому зайнятість представника відповідача не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого уповноваженого представника, а також наданні господарському суду витребуваного письмового відзиву на позову. Проте відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався.

Проте, приймаючи до уваги неявку представника відповідача і невиконання ним вимог ухвали суду, господарський суд відклав розгляд даної справи на 05.09.12 р. та повторно зобов'язати відповідача виконати вимоги ухвали суду від 09.07.12 р. № 5011-37/8985-2012; позивача -надати довідку про стан розрахунків між сторонами станом на день розгляду справи в суді.

05.09.12 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для врегулювання спору і підписання графіку погашення заборгованості, а також документи на виконання вимог ухвал суду в даній справі.

У судовому засіданні 05.09.12 р. представник позивача підтримав подане ним клопотання про відкладення розгляду справи, просив його задовольнити, у зв'язку з чим заявив письмове клопотання про продовження строку розгляду справи № 5011-37/8985-2-12, яке суд з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи задовольнив.

Представник позивача у судовому засіданні 05.09.12 р. заперечив проти задоволення вищевказаного клопотання та надав суду документи у справі, які було зареєстровано службою діловодства Господарського суду м. Києва та залучено до матеріалів справи; позовні вимоги повторно підтримав та просив їх задовольнити.

Суд оголосив перерву в судовому засіданні 05.09.12 р. до 12.09.12 р. о 11:00 год. для дослідження доказів у справі.

У судовому засіданні 12.09.12 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.09.12 р. надав суду заяву про розстрочку виконання рішення у даній справі на шість місяців, яку було зареєстровано службою діловодства господарського суду та залучено до матеріалів справи. Дана заява мотивована тим, що у відповідача відсутні надходження коштів від дійсного споживача послуг в рахунок погашення заборгованості та тяжке фінансове положення, так як КП «Ватутінськінвестбуд»відповідно до рішення № 10 від 28.11.02 р. ІІІ сесії двадцять четвертого скликання Деснянської районної у м. Києві ради було визнане орендодавцем нежитлових будівель, споруд та приміщень комунальної власності територіальної громади Деснянського району м. Києва, які перебувають на балансі підприємства.

Представник позивача заперечив проти задоволення зазначеної заяви про розстрочку виконання рішення.

Розглянувши заяву відповідача про розстрочку рішення у справі № 5011-37/8985-2012 на шість місяців, господарський суд відхилив її з наступних підстав.

У відповідності до частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з роз'ясненнями Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996, № 02-5/333 «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України», розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Оскільки відповідач не надав суду належних доказів скрутного фінансового становища підприємства (балансу, фінансового звіту, банківських виписок з рахунків підприємства, тощо), доказів наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, то господарський суд дійшов висновку про необгрунтованість заяви про розстрочку виконання рішення у справі № 5011-37/8985-2012 на шість місяців, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні зазначеної заяви.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яку було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», (енергопостачальна компанія) та Комунальним підприємством «Ватутінськінвестбуд»(абонент) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1631422 від 01.01.03 р., відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, а абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатку № 4 до даного договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з п. 5.1. договору № 1631422 від 01.01.03 р., облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку.

Відповідно до п. 5.3. вищезазначеного договору, абонент, який має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у додатку № 1 до даного договору.

Згідно з п. 4 додатку № 1 до договору № 1631422 від 01.01.03 р., дата зняття абонентом показників приладів обліку -по 25 число поточного місяця, надання звіту в РТ № 6 -не пізніше 28 числа звітного місяця. При відсутності звіту розрахунок виконується згідно максимальних договірних навантажень.

Додатками № 3 та № 4 до договору № 1631422 від 01.01.03 р. визначено тарифи на теплову енергію та порядок розрахунків за спожиту теплову енергію.

Відповідно до п. 5 додатку № 4 до договору № 1631422 від 01.01.03 р., абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 6 за адресою: м. Київ, вул. Міліоративна, 11, розрахункова група, тел. 512-47-56, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ).

Згідно з п. 2 вищевказаного додатку, абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно з законом України «Про заставу», як засіб гарантії сплати теплової енергії, що споживається.

Пунктом 3 додатку № 4 до договору № 1631422 від 01.01.03 р. визначено, що якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, то при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця; а у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду -сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Відповідно до п. 4. додатку № 4 до договору № 1631422 від 01.01.03 р., абонентам, що не мають приладів обліку кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою абонентом теплової енергії сплачується ним самостійно, не пізніше 15 числа наступного за розрахунковим.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду належним чином завірені копії облікових карток відповідача за період з жовтня 2011 р. до травня 2012 р., відомості обліку споживання теплової енергії та довідку про надходження коштів від КП «Ватутінськінвестбуд»за договором № 1631422 від 01.01.03 р. за спірний період.

Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.10.11 р. до 01.06.2012 р. становила 472 343,10 грн.

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов'язання за договором № 1631422 від 01.01.03 р., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково на суму 53 122,38 грн., у зв'язку з чим станом на 01.06.12 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 419 220,72 грн.

За таких обставин ПАТ «Київенерго»звернулось до Господарського суду м. Києва з даним позовом до Комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд»про стягнення 419 220,72 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 25 245,34 грн. пені, 2 802,46 грн. інфляційної складової боргу, 5 183,69 грн. трьох відсотків річних, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 1631422 від 01.01.2003 р. та додатками до нього.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 1631422 від 01.01.2003 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не повністю.

Відповідач у наданому 05.09.12 р. клопотанні про відкладення розгляду справи зазначив, що у зв'язку з скрутним фінансовим становищем позивачу був направлений лист від імені Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації з запропонованим графіком погашення заборгованості. Також відповідач зазначив, що ним у серпні 2012 р. були здійснені платежі в погашення основного боргу за договором № 1631422 від 01.01.2003 р. на суму 60 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 35 від 29.08.12 р. та № 39 від 31.08.12 р.

Крім того, у судовому засіданні 05.09.12 р. позивач надав розрахунок основного боргу КП «Ватутінськінвестбуд»за теплову енергію за договором № 1631422 від 01.01.2003 р., згідно з яким заборгованість відповідача станом на 04.09.12 р. становить 359 220,72 грн.

Слід зазначити, що платіж на суму 60 000,00 грн. був здійснений відповідачем у серпні 2012 р., тобто після звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, оскільки частина основного боргу в розмірі 60 000,00 грн. була погашена після звернення позивача з даним позовом до суду, то провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 60 000,00 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію підлягає припиненню в зв'язку з відсутністю предмету спору.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача до ДКП «Житлоремфонд»в частині стягнення 359 220,72 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»про стягнення з Комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд»359 220,72 грн. основного боргу за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1631422 від 01.01.2003 р. та додатками до нього, визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Публічне акціонерне товариство «Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 2 802,46 грн. інфляційної складової боргу та 5 183,69 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 1631422 від 01.01.2003 р. за період з жовтня 2011 р. до червня 2012 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця -червня.

У постанові Вищого господарського суду України № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від'ємного, так і позитивного значення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України № 40/487 від 02.02.12 р. та № 15/065-11 від 01.02.12 р.

Зокрема, в постанові ВГСУ № 15/065-11 від 01.02.12 р. зазначено, що за приписами ст. 625 ЦК України, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр»та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Враховуючи наведене, вірним є період нарахування інфляційних збитків за період з жовтня 2011 р. до червня 2012 р. без виключення місяців, у яких індекс інфляції менший одиниці.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов'язані із встановленням рівня інфляції у травні 2012 р. на рівні 99,7 %.

Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені ПАТ «Київенерго».

У зв'язку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого стягненню з Комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд»за період з жовтня 2011 р. до червня 2012 р. підлягають 1 536,37 грн. інфляційних нарахувань.

Також, дослідивши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних судом було виявлено допущені арифметичні помилки та не враховано кількість днів у високосному 2012 році (366 днів), у зв'язку з чим судом було виконано власний розрахунок даної вимоги за період з жовтня 2011 р. до червня 2012 р.

Розрахунок трьох відсотків річних:

Сума заборгованості, грн. Річні % Період прострочення Кількість днів прострочення Сума річних %, грн.2 515,643 %01.10.11 р. -31.10.11 р.316,4186 496,423 %01.11.11 р. -30.11.11 р.30213,28147 243,403 %01.12.12 р. -31.12.11 р.31375,16246 553,243 %01.01.12 р. -31.01.12 р.31626,49331 701,323 %01.02.12 р. -29.02.12 р.29788,47419 220,723 %01.03.12 р. -31.03.12 р.311 065,23419 220,723 %01.04.12 р. -30.04.12 р.301 030,87419 220,723 %01.05.12 р. -31.05.12 р.311 065,23ВСЬОГО:5 171,14

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 1631422 від 01.01.2003 р. станом на 01.06.12 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком суду підлягають стягненню 5 171,14 грн. трьох відсотків річних за період з жовтня 2011 р. до червня 2012 р.

Також позивач просить стягнути з відповідача 25 245,34 грн. пені за порушення грошового зобов'язання за договором № 1631422 від 01.01.2003 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

У відповідності до пункту 7 додатка № 4 до договору № 1631422 від 01.01.2003 р., абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною компанією нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожен день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При дослідженні розрахунку пені, наданого позивачем, судом було виявлено помилки, щодо періоду заборгованості, оскільки не було враховано кількість днів у високосному 2012 році та не враховано зміну ставки НБУ у березні 2012 р., у зв'язку з чим судом виконано власний розрахунок цієї вимоги, наведений в таблиці.

Розрахунок пені:

Сума заборгованості, грн. Ставка НБУ Період прострочення Кількість днів прострочення Сума пені, грн.147 243,407,75 %01.12.11 р. -31.12.11 р.311 938,37246 553,247,75 %01.01.12 р. -31.01.12 р.313 236,83331 701,327,75 %01.02.12 р. -29.02.12 р.294 073,76419 220,727,75 %01.03.12 р. -22.03.12 р.223 905,85419 220,727,5 %23.03.12 р. -31.03.12 р.91 546,31419 220,727,5 %01.04.12 р. -30.04.12 р.305 154,35419 220,727,5 %01.05.12 р. -31.05.12 р.315 326,16ВСЬОГО:25 181,63

Таким чином, за розрахунком суду, підлягає стягненню з відповідача пеня у розмірі 25 181,63 грн. за період з грудня 2011 р. до травня 2012 р. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором № 1631422 від 01.01.2003 р.

Таким чином, позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»до Комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 232, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд»(02217, м. Київ, вул. Електротехнічна, 11, код ЄДРПОУ 30977943) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 359 220 (триста п'ятдесят дев'ять тисяч двісті двадцять) грн. 72 коп. основного боргу за спожиту теплову енергію, 1 536 (одна тисяча п'ятсот тридцять шість) грн. 37 коп. інфляційних нарахувань, 5 171 (п'ять тисяч сто сімдесят одну) грн. 14 коп. трьох відсотків річних, 25 181 (двадцять п'ять тисяч сто вісімдесят одну) грн. 63 коп. пені та 9 022 (дев'ять тисяч двадцять дві) грн. 19 коп. витрат на сплату судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення 60 000,00 грн. основного боргу припинити.

4. У решті позовних вимог відмовити.

5. У задоволенні заяви Комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд»про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.12 р. у справі № 5011-37/8985-2012 на шість місяців відмовити.

6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

7. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.