Рішення № 25986029, 10.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-39/9555-2012 10.09.12

За позовом Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лафорт"

про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 28763,42 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Карпов С.Б. за довіреністю № 1053/2011 від 30.12.2011р.

від відповідача: не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Просто-страхування" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лафорт" (відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 28763,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством "Просто-страхування" на підставі договору № 1101213 серії АТКД добровільного страхування транспортних засобів від 11.02.2011 р. внаслідок настання страхового ризику -дорожньо-транспортної пригоди (надалі -ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля "Subaru Forester", реєстраційний номер АА 1870 НА, що належить Коломейчуку Владлену Владленовичу, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника автомобіля ВАЗ 211040, реєстраційний номер АА 4807 ІС, Ханенко Богдана Мироновича, якого визнано винним у скоєні ДТП, застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Лафорт" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АА/196334), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-39/9555-2012, розгляд справи призначено на 10.09.2012 р. о 10:50 год., в порядку підготовки справи до судового розгляду витребувано у Моторного (транспортного) страхового бюро України письмову інформацію щодо умов полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/196334.

30.07.2012 р. через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист № 18391/7-3-11 від 26.07.2012 р. у відповідь на запит суду, до якого додано витяг з єдиної централізованої бази даних МТСБУ.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 10.09.2012 р., звернувся до суду з клопотанням про залучення документів до матеріалів справи, а саме банківської виписки з рахунку позивача за 20.07.2012 р. Клопотання судом задоволено та передано до відділу діловодства суду для подальшої його реєстрації, відповідно до п. 2.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 10.09.2012 р., не з'явився, вимоги ухвали суду від 18.07.2012 р. не виконав, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Крім того, письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності в судовому засіданні 10.09.2012 р. від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 10.09.2012 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 10.09.2012 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав частково в сумі 3297,73 грн., оскільки відповідач після подачі позову до суду здійснив відшкодування шкоди в порядку регресу в спірному випадку в сумі 25465,69 грн.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 10.09.2012 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

10.02.2011 р. між Закритим акціонерним товариством "Просто-страхування", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Просто-страхування" (позивач, страховик), та Коломейчуком Владленом Владленовичем (страхувальник) було укладено договір № 1101213 серії АТКД добровільного страхування транспортних засобів (надалі - договір стрпхування).

Згідно з договором страхування у позивача був застрахований автомобіль "Subaru Forester", реєстраційний номер АА 1870 НА, строк дії договору страхування визначений з 13.02.2011 р. по 12.02.2012 р.

06.09.2011 р. в м. Києві на вул. Л. Толстого, 14 сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі -ДТП) за участю автомобіля "Subaru Forester", реєстраційний номер АА 1870 НА, яким керував Коломейчук Владлен Владленович, та автомобіля ВАЗ 211040, реєстраційний номер АА 4807 ІС, яким керував Ханенко Богдан Миронович. Наведене підтверджується довідкою УДАІ ГУМВС України в м. Києві про дорожньо-транспортну пригоду.

ДТП сталася в результаті порушення Ханенком Богданом Мироновичем п.п. 3.3, 4.1 дод. 1, 10.7, 16.6 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 31.10.2011 р. у справі № 3-9250/11, відповідно до якої Ханенка Богдана Мироновича визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу -автомобіля "Subaru Forester", реєстраційний номер АА 1870 НА, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до звіту № 16525/4866 з оцінки транспортного засобу, що складений 21.09.2011 р. оцінювачем Годуном Василем Анатолієвичем (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 6376 від 11.10.2008 р.) становить 31158,83 грн.

За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту від 05.10.2011 р. по договору страхування, визначено суму страхового відшкодування в розмірі 29263,42 грн., виплата якого позивачем за договором страхування підтверджується платіжним дорученням № 16560 від 10.10.2011 р.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 37.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній з 14.08.2011 р. та станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 06.09.2011 р.) передбачено, що страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В спірному випадку позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП. При цьому право регресу до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика.

Відповідачем на вимогу ухвали Господарського суду міста Києва від 18.07.2012 р. не представлено договору (полісу № АА/196334) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (надалі -поліс № АА/196334), проте факт укладення зазначеного полісу підтверджується матеріалами справи (витягом з бази МТСБУ).

Відповідно до витягу з бази МТСБУ вбачається, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Лафорт" (відповідачем), про що укладено поліс № АА/196334, строк дії наведеного полісу з 23.04.2011 р. по 22.04.2012 р.

Судом звернуто увагу на те, що згідно витягу з бази МТСБУ, у якості страхувальника за полісом АА/196334 вказано Хаценка Богдана Мироновича, тоді як особою, з вини якої сталася спірна ДТП є Ханенко Богдан Миронович.

Натомість, суд враховує наявні в матеріалах справи докази, а саме: довідку УДАІ ГУМВС України в м. Києві про ДТП, постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 31.10.2011 р. у справі № 3-9250/11, якими підтверджується факт спричинення спірної ДТП саме транспортним засобом - автомобілем ВАЗ 211040, реєстраційний номер АА 4807 ІС, взятим на страхування Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Лафорт" (відповідачем), про що і був укладено поліс АА/196334.

Суд також враховує, що жодних належних доказів того, що вказаний поліс укладений не у відношенні відповідальності водія транспортного засобу - автомобіля ВАЗ 211040, реєстраційний номер АА 4807 ІС, Ханенка Богдана Мироновича, визнаного винним у скоєнні ДТП 06.09.2011 р., відповідачем суду не надано, про наявність таких - у спростування вимог позивача у відповідності до ст. 59 ГПК України, якою передбачено право відповідача після одержання ухвали про порушення справи надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, суд не повідомлено. При цьому отримання ухвали Господарського суду міста Києва від 18.07.2012 р. про порушення провадження у справі підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом № АА/196334, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України 11/104 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), висновки якої про застосування правової норми у спірних правовідносинах при прийнятті рішення у справі, є обов'язкові до врахування судом згідно положень ч. 2 ст. 82 ГПК України.

По матеріалам справи судом встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують розміру збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП, що визначений звітом № 16525/4866 з оцінки транспортного засобу від 16.09.2011 р., а з відповідача заявляється до стягнення сума збитку, підтверджена таким висновком.

Положеннями Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Оскільки, у матеріалах справи відсутній поліс АА/196334, встановити факт погодження розміру франшизи при його укладанні неможливо, у зв'язку з чим позивачем до стягнення заявляється сума страхового відшкодування за мінусом 500,00 грн. (передбачений законом можливий розмір франшизи).

За наведених обставин, при зверненні з позовом до суду позивач заявив до стягнення з відповідача 28763,42 грн. (29263,42 грн. (сума матеріального збитку, яка підтверджена звітом оцінювача № 16525/4866 від 21.09.2011 р.) -500 грн. розмір франшизи), виходячи із загальної суми понесених позивачем витрат на виплату страхового відшкодування потерпілому.

В той же час, наявні в матеріалах справи докази, а саме: банківська виписка з рахунку позивача за 20.07.2012 р., підтверджують здійснення відповідачем (після подачі позову до суду та порушення провадження у справі № 501139/9555-2012) відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 25465,69 грн. за спірним випадком.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження у справі № 501139/9555-2012 про стягнення з відповідача 28763,42 грн. страхового відшкодування в порядку регресу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України в частині 25465,69 грн.

При цьому судом враховано правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в абз. 3 п.п. 4.4 п. 4 Постанова Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18, згідно з якою припинення провадження у справі на підставі норми пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Щодо позовних вимог в частині 3297,73 грн. страхового відшкодування в порядку регресу (28763,42 грн. - 25465,69 грн. = 3297,73 грн.), то вони підлягають задоволенню. При цьому суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (п. 37.1) (в редакції, чинній з 14.08.2011 р. та станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 06.09.2011 р.) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Таким чином, підстави вважати порушеними права позивача відповідачем при невиплаті суми страхового відшкодування на користь позивача є саме неотримання коштів від відповідача протягом місяця від дня отримання страховою компанією регресної вимоги. Невиконання вказаних вимог є підставою для звернення до суду та стягнення зазначеної суми коштів згідно судового рішення.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою на виплату страхового відшкодування в сумі в сумі 29263,42 грн. (вих. № 04-14 від 21.02.2012 р.), яка була отримана відповідачем 27.02.2012 р., що підтверджено поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення (копії регресної вимоги та поштового повідомлення наявні в матеріалах справи).

В той же час, здійснення виплати на користь позивача згідно вищевказаної регресної вимоги підтверджується лише в частині суми в розмірі 25465,69 грн.

Докази на підтвердження виплати страхового відшкодування в порядку регресу в іншій частині регресної вимоги -в сумі 3297,73 грн. - в матеріалах справи відсутні, відповідачем до суду не подані, до матеріалів справи не залучені, а тому, підлягають задоволенню саме в цій сумі.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 25465,69 грн. припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору, а також враховуючи, що відповідачем здійснені розрахунки в частині 25465,69 грн. після подачі позову до суду та порушення провадження у справі, крім того, враховуючи задоволення позовних вимог в іншій частині страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 3297,73 грн., суд приходить до висновку про те, що судові витрати позивача на оплату судового збору в розмірі 1 609, 50 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 25465,69 грн. у зв'язку із відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

2. В іншій частині позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лафорт" (04050, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, 9/10; ідентифікаційний код 25005889) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10; ідентифікаційний код 24745673) 3297,73 грн. (три тисячі двісті дев'яносто сім гривень 73 коп.) страхового відшкодування в порядку регресу, 1609,50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять гривень 50 коп.) судового збору.

2. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.09.2012 р.

Суддя Гумега О. В.