Постанова № 25985588, 11.09.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2012 р. Справа № 5009/429/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, Бакуліної С.В., Мачульського Г.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Юнікон"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 04.07.2012 рокуу справі№ 5009/429/12 Господарського суду Запорізької областіза позовомПриватного акціонерного товариства "Юнікон"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Ріст"простягнення 84698,17 грн.за участю представників: позивачаРадочина А.А., дов від 05.12.11р.відповідачаІванюкович Е.А., дов. від 03.07.2012р.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Юнікон" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Ріст" 84698,17 грн. (в тому числі 76801,44 грн. штрафу, 7896,73 грн. пені), посилаючись на порушення відповідачем зобов'язання по поставці товару, приписи статей 193, 217, 230 Господарського кодексу України.

Відповідач заперечив проти позову, посилаючись на своєчасне надання товару в розпорядження позивача відповідно до умов поставки за укладеним договором, здійснення ним належного повідомлення позивача про готовність товару до відвантаження.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.03.2012 року (суддя Боєва О.С.) позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача суму 76801,44 грн. штрафу, 7501,28 грн. пені, а також 1686,05 грн. судових витрат; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2012 року (судді: Чернота Л.Ф. - головуючий, Діброва Г.І., Шевкова Т.А.) рішення місцевого господарського суду скасовано частково; позивачу відмовлено у стягненні з відповідача 76801,44 грн. штрафу та 7501,28 грн. пені; в іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду, позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, а саме: судом взято до уваги документи, що не є належними доказами в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, порушено положення статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо повного та всебічного розгляду справи, залишено поза увагою порушення відповідачем зобов'язання в частині надання необхідних документів, що підтверджують якість товару; не застосовано статті 526, 530, 712 Цивільного кодексу України, статті 218, 230, 664 Господарського кодексу України.

Відповідач відзив на касаційну скаргу не подав; усно в судовому засіданні відхилив її доводи, як необґрунтовані.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Місцевим господарським судом було встановлено, що 10.05.2011 року Приватним акціонерним товариством "Юнікон" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Ріст", був укладений договір поставки № ПОС-6/02/2011, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, на умовах, номенклатура, кількість та ціна якого вказані у специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного договору.

Вказаний договір підписаний обома сторонами без розбіжностей та зауважень, підписаний та скріплений печатками обох підприємств; договір набирає чинність з моменту його підписання та діє до 31.12.2011 року.

За умовами договору постачальник зобов'язується поставити товар в об'ємах та в строки, вказані у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору (пункти 2.1 та 4.1 договору); про готовність товару до відвантаження відповідач зобов'язаний повідомити позивача у письмовому вигляді (факсограмою) у триденний строк до поставки, а датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної уповноваженими представниками сторін (пункти 4.2 та 4.6 договору).

Розрахунок за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача в розмірі 100 % від вартості поставленої партії товару на протязі 5 банківських днів з дати поставки.

Згідно з пунктами 7.3 та 7.4 договору у випадку порушення строків поставки товару, постачальник зобов'язується оплатити покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості такого товару за кожний день прострочення, а у випадку прострочення строків поставки більш ніж на 10 календарних днів -штраф у розмірі 20 % від вартості не поставленого у строк товару.

10.05.2011 року сторонами підписано специфікацію № 1 до договору поставки № ПОС-6/02/2011 від 10.05.2011 року, якою сторони визначили: графік поставки, найменування товару, кількість, ціна, строк поставки, строк оплати, якість, умови поставки, додаткові умови договору. Специфікація підписана обома сторонами без розбіжностей та зауважень, скріплена печатками.

Даною специфікацією, зокрема, визначено, що перша партія товару на суму 112683 грн. (без ПДВ) повинна бути поставлена до 01.06.2011 року, друга - на суму 47320 грн. (без ПДВ) до 10.06.2011 року, третя - на суму 160003 грн. (без ПДВ) до 15.06.2011 року, четверта -на суму 320006 грн. (без ПДВ) до 15.07.2011 року, п'ята -на суму 320006 грн. (без ПДВ) -до 20.08.2011 року.

Судом також встановлено, що на підтвердження поставки товару сторонами підписано видаткову накладну № 230 від 22.06.2011 року на суму 192003,60 грн. (третя партія товару), видаткову накладну № 244 від 19.07.2011 року на суму 384007,20грн. (четверта партія товару), видаткову накладну № 510 від 30.09.2011 року на суму 384007,20грн. (п'ята партія товару), що не відповідає терміну поставки згідно з Специфікацією № 1 до договору.

Задовольняючи вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 7501,28 грн. та штрафу у розмірі 76801,44 грн., місцевий господарський суд виходив з того, що дата підписання сторонами зазначених вище видаткових накладних свідчить про поставку товару відповідачем з порушенням строків, визначених Специфікацією № 1 до договору, тобто, матеріалами справи підтверджено прострочення відповідачем виконання свого договірного зобов'язання.

При цьому місцевий господарський суд на підставі статей 32 та 36 Господарського процесуального кодексу України відхилив посилання відповідача на листи-повідомлення про готовність товару до відвантаження № 02-0112/1335 від 09.06.2011 року, № НТЦ-376 від 13.07.2011 року, № НТЦ-446 від 15.08.2011 року, звіти про відправку цих листів з факсимільного апарату, вказавши, що неможливо встановити, які саме документи було направлено відповідачем з факсимільного апарату позивачу та чи позивачу взагалі було направлено саме листи-повідомлення про готовність товару до відвантаження, при тому, що факт несвоєчасної поставки підтверджено матеріалами справи.

Переглядаючи справу в повному обсязі відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України та розглядаючи доводи апеляційної скарги про виконання зобов'язання по поставці третьої-п'ятої партій товару відповідно до умов поставки за змістом договору та специфікації шляхом надання товару у розпорядження позивача, апеляційний господарський суд визнав надані відповідачем листи-повідомлення про готовність товару до відвантаження № 02-0112/1335 від 09.06.2011 року, № НТЦ-376 від 13.07.2011 року, № НТЦ-446 від 15.08.2011 року, звіти про відправку цих листів з факсимільного апарату належними доказами, що підтверджують виконання відповідачем умов договору щодо письмового (факсограмою) повідомлення позивача про готовність до відвантаження наступних партій товару, а відтак належне виконання ним своїх зобов'язань за змістом відповідних пунктів договору та умов специфікації (а.с.10, 11, 14).

Судова колегія зазначає, що згідно з частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, в тому числі з договорів. Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, інших вимог, що звичайно ставляться; невиконання або неналежне виконання зобов'язання спричиняє настання правових наслідків, встановлених договором або законом.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс". За змістом частини 5 статті 267 Господарського кодексу України у договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем.

За частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін; відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. При цьому товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Відповідно до наведених положень законодавства, судом апеляційної інстанції при встановленні обставин справи щодо додержання сторонами визначених договором умов виконання відповідних зобов'язань вірно надано оцінку не лише даті підписання видаткових накладних (чим обмежився суд першої інстанції), але узгодженими сторонами місцю та моменту виконання спірних зобов'язань.

За статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна зі сторін зобов'язана довести належними та допустимими доказами обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Стверджуючи про виконання вимог договору щодо попереднього повідомлення позивача про готовність товару до відвантаження у письмовому вигляді (факсограмою) відповідач відповідно надав суду факсограми та звіти про їх відправку; відхиляючи надані документи, суд першої інстанції жодним чином не мотивував, яким вимогам, що ставляться до факсограм та засобів факсимільного зв'язку, не відповідають зазначені документи, не вказав, які саме документи (як належні та допустимі докази) мав натомість надати відповідач у підтвердження зазначених ним обставин, не спростував викладені у наданих позивачем документах обставини, ґрунтуючи власні висновки на припущеннях, а не на фактичних даних.

Також місцевим господарським судом всупереч наведеному принципу розподілу обов'язку доказування не враховано, що, заперечуючи проти одержання від відповідача факсограм про готовність товару до відвантаження, позивач бездоказово ставив під сумнів добросовісність дій відповідача при виготовленні зазначених документів, достовірність цих факсограм та звітів про їх відправку, натомість в порушення приписів частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач не надав жодних доказів у з'ясування обставин щодо виду та змісту ділової кореспонденції, одержаної ним у спірні дати, не заявив клопотання про витребування у позивача тих доказів, які, на його думку, є належним підтвердженням направлення факсограм, тобто, не виконував обов'язки сторони, не вживав заходів для всебічного, повного та об'єктивного дослідження істотних обставин справи.

Доводи касаційної скарги в частині неналежності та недопустимості доказів, взятих до уваги судом апеляційної інстанції, повторно зводяться до викладення бездоказових припущень про неправомірні дії та зловживання відповідача щодо спірних факсограм та звітів про їх відправку та не зазначають матеріалів справи, що підтверджували б такі дії, належним чином спростовували б відповідні обставини справи, встановлені апеляційним судом.

Зазначаючи ж в касаційній скарзі про те, що в постанові апеляційного суду не надано оцінки неналежності виконання відповідачем умов договору щодо якості переданого товару (не надано належні Технічні умови), позивач залишив поза увагою, що відповідні обставини (недодержання вимог щодо якості товару, що поставляється) в якості підстав поданого позову ним наводилися та також не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду відповідно до поданої касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізував правовідносини, що виникли та існували між сторонами, а його висновки щодо розгляду позову та апеляційної скарги є законними та обґрунтованими.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженої постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Юнікон" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2012 року у справі № 5009/429/12 Господарського суду Запорізької області залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді С. Бакуліна

Г. Мачульський