Постанова № 25985581, 11.09.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2012 р. Справа № 5016/1805/2011(8/86)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя суддіПершиков Є.В., Полянський А.Г., Яценко О.В. (доповідач у справі)розглянувши матеріали касаційної скаргиЗаступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майномна постановуОдеського апеляційного господарського суду від 19.06.2012 рокуу справі№ 5016/1805/2011(8/86)господарського суду Миколаївської областіза позовомЗаступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном доДержавного підприємства "Суднобудівний завод імені 61 Комунара"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державного концерну "Укроборонпром"простягнення коштів у сумі 10 900 000, 00 грн.в судовому засіданні взяли участь представники від відповідача третьої особи прокуратури Мерлянова С.М. дов. № 36/18-Д від 30.03.2012 року, Перегонцев І.А. дов. № Д-015/2012 від 11.06.2012 року, Пащук В.В. дов. № Д-017/2012 від 11.06.2012 року, Рудак О.В. посвідчення № 000358 від 20.07.2012 року

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до державного підприємства "Суднобудівний завод імені 61 Комунара" (далі за текстом -ДП "Суднобудівний завод імені 61 Комунара") про стягнення коштів у сумі 10 900 000 грн.

Ухвалою господарського суд Миколаївської області від 14.03.2012 року на підставі ст. ст. 25, 27 Господарського процесуального кодексу України замінено первісного позивача у справі -Міністерство промислової політики України на його правонаступника -Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном та залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: державний концерн "Укроборонпром" (далі за текстом -ДК "Укроборонпром").

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 04.05.2012 року припинено провадження у справі № 5016/1805/2011(8/86).

Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, заступник прокурора Миколаївської області звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу місцевого господарського суду від 04.05.2012 року, а справу передати на розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.06.2012 року апеляційну скаргу заступника прокурора Миколаївської області залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Миколаївської області від 04.05.2012 року у справі № 5016/1805/2011(8/86) -без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, заступник прокурора Миколаївської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Миколаївської області від 04.05.2012 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.06.2012 року у справі № 5016/1805/2011(8/86), а матеріали справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду, аргументуючи порушенням норм права, зокрема ст. ст. 173-175 Господарського кодексу України, ст. ст. 626, 628 Цивільного кодексу України, ст. 1 Бюджетного кодексу України, ст. ст. 3, 17 Кодексу про адміністративне правопорушення, ст. ст. 4, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 11.09.2012 року № 03.08-05/817 для перегляду в касаційному порядку справи № 5016/1805/2011(8/86) у зв'язку з перебуванням судді Корсака В.А. на лікарняному сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя -Першиков Є.В., судді Полянський А.Г., Яценко О. В.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з оглядну на наступне.

Відповідно до вимог статей 107, 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.09.1997 року між Міністерством Машинобудування, військово-промислового комплексу та конверсії України (правонаступником якого є Міністерство промислової політики) та ДП "Суднобудівний завод імені 61 Комунара" було укладено договір № 7373/07 на закінчення будівництва рефрижераторних суден, відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався виконати роботи по закінченню будівництва рефрижераторних суден згідно контрактів.

Відповідно до п. 2.1. вказаного Договору оплата за виконані роботи проводиться на зворотній основі і виконується за рахунок коштів від приватизації об'єктів державної власності згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 467 від 20.05.1997 року.

Пунктом 2.2. Договору сторони погодили, що термін повернення коштів визначається після 01.01.2000 року.

З матеріалів справи вбачається, що 17.01.2001 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до Договору, згідно з умовами якої здійснена реструктуризація заборгованості у сумі 10 900 000, 00 грн. на термін до 01.01.2005 року зі сплатою відповідачем щомісячно рівними частинами 227 083, 33 грн., починаючи з січня 2001 року.

Постановою Кабінету Міністрів України № 467 від 20.05.1997 року, з метою недопущення подальшого зменшення обсягів виробництва на суднобудівних підприємствах міста Миколаєва, розширення будівництва суден на експорт та створення умов для оснащення торгівельного і риболовецького флоту країни сучасними суднами зобов'язано Міністерство економіки та Міністерство фінансів забезпечити у 1997 році виділення Міністерству машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії на завершення будівництва суден згідно з укладеними контрактами із бюджету 57,6 млн. гривень передбачуваних на фінансування державних капітальних вкладень за рахунок надходжень від приватизації об'єктів державної власності.

Міністерству машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії профінансувати зазначені витрати на поворотній основі державним підприємствам "Суднобудівний завод імені 61 комунара" у сумі 27, 6 млн. гривень і "Чорноморський суднобудівний завод" у сумі 30 млн. гривень.

Закону України "Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні" № 1242 від 18.11.1999 року спрямований на ефективне використання виробничого, науково-технічного та експортного потенціалу вітчизняного суднобудування і підвищення його конкурентоспроможності, створення сприятливих умов для залучення інвестицій, у тому числі іноземних, зниження витрат на будівництво суден і поповнення обігових коштів суднобудівних підприємств.

Згідно ст. 1 вказаного Закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на період з 1 січня 2000 року до 1 січня 2005 року впроваджуються такі заходи державної підтримки суднобудівної промисловості: суми авансових платежів та попередньої оплати за контрактами підприємств суднобудівної промисловості, визначених згідно із частиною другою цієї статті, отримані від замовників суден, зараховуються на окремі рахунки цих підприємств, не підлягають безспірному списанню та використовуються лише за цільовим призначенням відповідно до контрактних зобов'язань зазначених підприємств. Ці суми включаються до складу валових доходів таких підприємств з метою визначення прибутку, що підлягає оподаткуванню згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", в момент здачі судна замовнику, а витрати суднобудівних підприємств, здійснені ними за рахунок авансових платежів та попередньої оплати відповідно до їх цільового призначення, включаються до складу валових витрат з метою визначення прибутку, що підлягає оподаткуванню, в податковому періоді, на який припадає дата збільшення валових доходів на суму зазначених платежів;

зазначеним підприємствам надається відстрочка на 60 місяців щодо сплати заборгованості перед Державним бюджетом України і державними цільовими фондами за станом на 1 січня 2000 року;

відстрочена заборгованість підлягає щомісячному погашенню рівними частками починаючи з 1 січня 2001 року.

Перелік суднобудівних підприємств, для яких запроваджуються зазначені заходи, крім підприємств, що є суб'єктами спеціальних(вільних) економічних зон, затверджується Кабінетом Міністрів України за наслідками їх діяльності у 1999 році.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку суднобудівних підприємств, для яких запроваджуються заходи державної підтримки суднобудівної промисловості" від 16.06.2000 року № 978 (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) до вказаного переліку включено ДП "Суднобудівний завод імені 61 комунара", місто Миколаїв (код згідно ЄДРПОУ14313240).

Врахувавши вищевикладені обставини господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що правовідносини за даним спором носять бюджетний характер та, на підставі п.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, припинили провадження у справі, оскільки заявлені позовні вимоги згідно ст. 12 ГПК України не підвідомчі господарським судам.

Колегія суддів Вищого господарського вважає такі висновки попередніх судових інстанцій передчасним з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарським судом встановлено, що за змістом договору № 7373/07 від 04.09.1997 року, додаткової угоди від 17.01.2001 року та даних щодо розподілу коштів державного бюджету при фінансуванні через органи Державного казначейства України, фінансування відповідача відбулось на умовах повернення у визначений строк та за рахунок коштів державного бюджету.

Законами України "Про державний бюджет України на 2000 рік", "Про державний бюджет України на 2005 рік" які регулювали відносини з виконання бюджету на час виникнення у відповідача обов'язку з погашення заборгованості перед бюджетом передбачалось застосування механізму стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням ДП "Суднобудівний завод імені 61 Комунара" зобов'язань за договором на закінчення будівництва рефрижераторних суден № 7373/07 від 04.09.1997 року

Відповідно до ст. 1 Бюджетного кодексу України бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.

У розумінні ст. З Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції -це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно положень ч. 2 ст. Цивільного кодексу України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 вказаної Статті встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Таким чином колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що, майнові відносини засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників за відсутності адміністративного підпорядкування між ними в порядку здійснення управлінських функцій є цивільно-правовими.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України в постанові від 27.10.2009 року у справі № 3/118.

Частиною 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Згідно положень ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 21 Закону України "Про державний бюджет на 2010 рік" органи державної податкової служби України визначені у 2010 році органами стягнення заборгованості суб'єктів господарювання перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, а також заборгованості та відсотків за користування позиками, наданими за рахунок коштів, залучених державою, та з плати за надання гарантій та позик, отриманих за рахунок коштів, залучених державою та/або під державні гарантії.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що враховуючи дані конкретні обставини справи, існує спір про право, а тому встановлена ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів на цей спір не поширюється.

Господарськими судами попередніх інстанцій вказаним обставинам не було надано належно правової оцінки, у зв'язку з чим місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до передчасних висновків у справі.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що враховуючи приписи ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимогу статей 1, 41, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Таким чином, всупереч покладеному на суди обов'язку щодо повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи, суди на вищенаведене уваги не звернули, а тому судові акти попередніх інстанцій не можна визнати законними та обґрунтованими.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірний доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарських судів попередніх інстанцій, прийняті у даній справі, цим вимогам не відповідають.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За таких обставин, касаційна скарга заступника прокурора Миколаївської області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.06.2012 року підлягає задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій -скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника прокурора Миколаївської області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.06.2012 року у справі № 5016/1805/2011(8/86) задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 04.05.2012 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.06.2012 року у справі № 5016/1805/2011(8/86) скасувати.

3. Справу № 5016/1805/2011(8/86) передати на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Головуючий суддяЄ.В. Першиков суддіА.Г. Полянський О.В. Яценко