Постанова № 25983633, 03.09.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2012 р. Справа № 2а-5955/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шинкар Т.І.,

за участю секретаря -Дасюк О.С.,

за участю представника позивача Маршин О.М., представника відповідача Задорожного І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ШРБУ №1 АВТО»до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.03.2012р. №0001082320, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ШРБУ №1 АВТО»(далі-Підприємство) звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова (далі-ДПІ), просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.03.2012р. №0001082320. Обґрунтовує позов тим, що за наслідком проведеної позапланової виїзної перевірки Підприємства з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів по декларації з податку на додану вартість (далі-ПДВ) за період з 01.12.2011р. по 31.12.2011р. податковий орган безпідставно прийшов до висновку про завищення податкового кредиту на загальну суму 25 893,39грн. в тому числі за грудень 2011 року, що призвело до заниження ПДВ на цю ж суму з підстав, що контрагентом Підприємства ТзОВ «Львівське шляхове товариство»не подано декларацію по ПДВ за грудень 2011 року та не задекларовано податкові зобов'язання по ПДВ за грудень 2011 року, у контрагента відсутні необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу незначної чисельності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, що дає підстави вважати про відсутність фактичного відвантаження ТМЦ для Підприємства. Проте зазначає, що такі висновки є безпідставні, ґрунтуються на припущеннях, спростовуються первинними документами щодо факту придбання товару у ТзОВ «Львівське шляхове товариство» та документами по факту реалізації частини придбаного товару контрагентові Підприємства, в наслідок чого отримано прибуток.

За клопотанням представника відповідача в судовому засіданні в порядку ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) допущено заміну: Державну податкову інспекцію у Личаківському районі м.Львова правонаступником Державну податкову інспекцію у Личаківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях та зазначив, що взаємовідносини Підприємства з його контрагентом ТзОВ «Львівське шляхове товариство»мають ознаки нікчемності, оскільки встановлено, що останнім не подано декларацію по ПДВ за грудень 2011 року та не задекларовано податкові зобов'язання по ПДВ за грудень 2011 року. Окрім того у контрагента відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень. Вважає, що фактичного відвантаження ТМЦ для Підприємства не було, а господарське зобов'язання виникло між Підприємством та ТзОВ «Львівське шляхове товариство»з метою уникнення сплати податків, тобто є таким, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 03 вересня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ШРБУ №1 АВТО»зареєстроване як суб'єкт господарювання виконавчим комітетом Львівської міської ради 03.11.2010р. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби від 04.11.2010р. за №8448. На дату складання акта Підприємство перебувало на обліку в ДПІ у Личаківському районі м.Львова.

Судом встановлено, що ДПІ проведено позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів по декларації з податку на додану вартість за період з 01.12.2011р. по 31.12.2011р. за наслідком якої податковий орган прийшов до висновку, що Підприємством порушено п.186.1 ст.186, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756 з наступними змінами та доповненнями (далі-ПК України) в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 25 893,39грн. в тому числі за грудень 2011 року, що призвело до заниження ПДВ за грудень 2011 року на цю ж суму, що викладено в Акті перевірки від 02.03.2012р. №127/23-2/37362801.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.03.2012р. №0001082320, яким Підприємству визначено податкове зобов'язання з ПДВ за основним платежем - на суму 25 893,39 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - на суму 6 473,35 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням -рішенням Підприємство звернулося до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Як зазначено в акті перевірки, проведеною перевіркою відображеного показника за грудень 2011 року в сумі 51 393,00грн. на підставі таких документів: оборотно-сальдових відомостей по рах. 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками», по рахунку 685 «розрахунки з іншими кредиторами», податкових накладних, реєстри отриманих податкових накладних, виписки банку встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 10.1 «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з ПДВ на митній території України (підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків)»на загальну суму 25 893,39грн. в тому числі за грудень на цю ж суму.

Згідно «АІС ОР»ДПА України встановлено, щодо ТзОВ «Львівське шляхове товариство»внесено інформацію про те, що до ЄДР внесено запис про відсутність за місцем знаходження. Крім цього, ТзОВ «Львівське шляхове товариство»не подано декларацію з ПДВ за грудень 2011 року та не задекларовано податкові зобов'язання по ПДВ грудень 2011 року. З квітня 2011 року податкова звітність ТзОВ «Львівське шляхове товариство»не подавало, за винятком декларацій з ПДВ за липень та грудень 2011 року котрі прийняті «до відома», податки збори та обов'язкові платежі не сплачувались, що свідчить про відсутність проведення господарської діяльності. Звітність по податку на прибуток (додаток К1) не подавалась. Директор та бухгалтер в одній особі, що свідчить про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження ТМЦ.

На підставі вищевикладеного та з врахуванням того, що у ТзОВ «Львівське шляхове товариство»не має приміщень, необхідних трудових та матеріальних ресурсів, ДПІ прийшла до висновку, що Підприємством в порушення вимог ПК України завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ТзОВ «Львівське шляхове товариство»на загальну суму 25 893,39грн. в тому числі за грудень 2011 року, що призвело до заниження ПДВ за грудень 2011 року на цю ж суму.

Проте з такими висновками ДПІ суд не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПУ України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Як передбачено п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996 від 16.07.1999 року, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У розумінні пункту 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.

Представлені представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх. Факт здійснення операцій підтверджується договором, податковими та видатковими накладними, картками складського обліку, договорами оренди складу під сипучі будівельні матеріали та іншими письмовими документами.

Як вбачається з Договору від 01 квітня 2011 року ТзОВ «Львівське шляхове товариство» (Продавець) та Підприємство (Покупець) уклали договір б/н, предметом якого є купівля-продаж будівельних матеріалів. Згідно п.1.3, вказаний товар Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар і оплатити його.

На виконання умов Договору ТзОВ «Львівське шляхове товариство»виписано видаткові накладні від 02.12.2011р. №51 та від 05.12.2011р. №52 (ар.с. 39, 41), податкові накладні від 02.12.2011р. №2 згідно номенклатури якої: «щебінь безфракційний» на загальну суму ПДВ 16 000,00грн. та від 05.12.2011р. №3 згідно номенклатури якої: «асфальт»на загальну суму ПДВ 9 893,32грн. (ар.с. 40, 42)., які, як зазначено ДПІ в акті перевірки, віднесені Підприємством до складу податкового кредиту з ПДВ податкової декларації грудня 2011 року

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, оплата за товар не була проведена у зв'язку з блокуванням рахунків ТзОВ «Львівське шляхове товариство».

Товар, який був предметом Договору купівлі-продажу, не обмежений в цивільному обороті України. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Слід зазначити, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за грудень 2011 року надано податкові накладні, які не мала недоліків та, порядок заповнення яких, відповідає встановленому чинним на момент їх виписки законодавством.

Факт здійснення господарських операцій Товариством підтверджується Договором оренди складу під сипучі будівельні матеріали від 01.08.2011р. згідно якого Підприємство (Орендар) прийняло від ЗАТ «Львівшляхрембуд»(Орендодавець) у строкове платне користування територію складського приміщення, що розташоване за адресою м.Львів, вул.Жд.Вашингтона,1 загальною площею 3000 м кв, для використання на умовах, визначених у даному Договорі.

Окрім того до матеріалів справи представником позивача долучено Договір оренди складу під сипучі будівельні матеріали від 14.06.2011р. згідно якого ТзОВ «Львівське шляхове товариство»(Орендар) прийняло від ЗАТ «Львівшляхрембуд»(Орендодавець) у строкове платне користування територію складського приміщення, що розташоване за адресою м.Львів, вул.Жд.Вашингтона,1 загальною площею 3000 м кв, для використання на умовах, визначених у даному Договорі.

З долучених до матеріалів справи Договору Підприємства з ЛМКП «Львівводоканал»від 04.04.2011р. №10-219Т, згідно п.1.1 Договору, Підприємство зобов'язується до 31.12.2011р. поставити ТзОВ «Львівське шляхове товариство»(Замовник) товар згідно Лоту №2, акцептованим рішенням комітету з конкурсних торгів 15.03.2011р. Найменування товару згідно п.1.2 -бітум та асфальт природний; видаткової накладної №РН-0000008 від 08.12.2011р.; податкової накладної №1 від 08.12.2011р.; довіреності на одержання товару, підтверджується факт реалізації придбаного у ТзОВ «Львівське шляхове товариство»асфальту контрагенту Підприємства ЛМКП «Львівводоканал».

До матеріалів справи долучено картки складського обліку матеріалів. Згідно картки №00092 по щебеню, згідно документа №51 від 02.12.2011р. обліковується придбаний у ТзОВ «Львівське шляхове товариство» 800 т асфальту. Згідно розхідних документів на відпуск товару ЛМКП «Львівводоканал» за період з лютого по 01.07.2011р., залишок товару на складі Підприємства становить 218 т.

Щодо аналізу картки складського обліку матеріалів №00074 по товару асфальт, за документом №52 від ТзОВ «Львівське шляхове товариство»станом на 05.12.2011р. обліковується 64,4 т товару, який відпущено зі складу на ЛМКП «Львівводоканал»згідно розхідного документа від 08.12.2011р.

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Суд вважає, що з дати отримання податкової накладної у позивача виникло право на податковий кредит.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Актом перевірки підтверджено, що на момент здійснення господарських операцій ТзОВ «Львівське шляхове товариство»знаходилось в Єдиному державному реєстрі, а також мало Свідоцтво про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

Суд не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності вищезгаданих правочинів з підстав відсутності штату працівників, основних засобів у ТзОВ «Львівське шляхове товариство», оскільки господарська діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту в спосіб, зокрема, укладення цивільно-правових угод та господарських договорів.

Встановлений ДПІ факт відсутності штатних працівників за результатом аналізу податкової звітності щодо утриманих і сплачених сум податку з доходів останніх не може слугувати належним доказом не використання праці найманих осіб загалом та не є підтвердженням вчинення безтоварних операцій.

Окрім того суд погоджується з позицією позивача, що під час здійснення спірної господарської операції не потрібно було складати первинних транспортних документів про перевезення товару, оскільки такий переміщався лише в межах орендованої Підприємством та його контрагентом території складу під сипучі будівельні матеріали, що знаходяться за однією і тією ж адресою.

Відповідно до п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р. акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.6 даного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З врахуванням вищевикладеного, Акт перевірки, який є предметом дослідження, не відповідає вимогам вищезгаданого Порядку та складений без об'єктивного аналізу господарських операцій, вчинених Підприємством і ґрунтується виключно на припущеннях щодо безтоварності операцій.

Слід зазначити, що Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва у листі від 16.09.2011р. №7319 щодо правомірності органів державної податкової служби визнавати угоди нікчемними зазначив наступне: головною підставою вважати правочини нікчемними являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки; вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочинів.

В підтвердження обставин реальності господарських операцій судом взято до уваги діяльність позивача. Підприємство, як господарюючий суб'єкт веде діяльність з листопада 2010 року, роботи, які визначені у досліджених судом Договорах, узгоджується з предметом діяльності Підприємства: будівництво доріг, аеродромів та улаштування поверхні спортивних споруд..

Суд зауважує, що перелік правочинів, які є нікчемними з огляду вимоги ст.228 ЦК України чітко визначені як такі, що порушують публічний порядок, якщо такі були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Слід зауважити, що в основу прийняття висновків про нікчемність господарських операцій Підприємства та ТзОВ «Львівське шляхове товариство»грудні 2011 року була покладена інформація податкового органу з «АІС ОР»ДПА України згідно якої, до ЄДР внесено запис про відсутність за місцем знаходження ТзОВ «Львівське шляхове товариство»та ту обставину, що ТзОВ «Львівське шляхове товариство»не подано декларацію з ПДВ за грудень 2011 року та не задекларовано податкові зобов'язання по ПДВ грудень 2011 року; з квітня 2011 року податкова звітність ТзОВ «Львівське шляхове товариство»не подавало, за винятком декларацій з ПДВ за липень та грудень 2011 року котрі прийняті «до відома», що не може слугувати доказом укладення нікчемних правочинів.

Згідно ст.61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, Підприємство не несе відповідальності за свого контрагента та не позбавлене права на податковий кредит у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що узгоджується з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009р. у справі «Булвес»АД проти Болгарії.

Суд вважає, що ДПІ не надано доказів для встановлення мети вищезгаданих підприємств, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при проведенні зазначених господарських договорів. Податковим органом не подано жодних доказів на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки. При цьому слід зазначити, що одним з основних принципі оцінки податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника, у зв'язку з яким, дії платника податків, який має на меті одержання податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними.

Дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що операції з придбання Товариством у ТзОВ «Львівське шляхове товариство»вищевказаних товарів мали реальний характер.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення. Оскільки судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства, то відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень прийнявши оскаржуване податкове повідомлення-рішення не дотримався принципу верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, вимог чинного податкового законодавства та передбачених ст.2 КАС України принципів, що дає суду підстави задовольнити позовні вимоги.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ШРБУ №1 АВТО»323,68грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова від 22.03.2012р. №0001082320.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ШРБУ №1 АВТО»Приватного підприємства «Артенерго»323,68грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлений 08.09.2012 року.

Суддя Шинкар Т.І.