Постанова № 25983615, 10.04.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

12:42

10.04.2012 р. Справа № 2а-4653/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Устинова І.А. за участю секретаря судового засідання Дворник Г.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ранг»,

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000413800 від 01.06.2011 року,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ранг»(далі -ТОВ «Ранг») звернулося з позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (далі -СДПІ по роботі з ВПП) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.06.2011 року № 0000412800, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ за основним платежем на суму 209 552,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 157 164,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Ранг» зазначено, що дії перевіряючи є неправомірними, податкове повідомлення-рішення є протиправним, будь-яких порушень зі сторони ТОВ «Ранг»згідно акту перевірки не виявлено та суми ПДВ, сплачені на користь ТОВ «Адекс-Пром»включені до податкового кредиту правомірно.

Відповідач позов не визнав, надав до суду заперечення та докази на підтвердження своєї позиції.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши позицію сторін, суд встановив наступне.

В період з 28.04.2011 по 06.05.2011 року СДПІ по роботі з ВПП було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ранг»з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Адекс-Пром»за період з жовтня 2010 по листопад 2010 року, за результатами якої було складено акт від 16.05.2011 року № 591/36/13663642 (а.с. 9-18).

На підставі акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП було складено податкове повідомлення-рішення від 01.06.2011 року № 0000413800, яким ТОВ «Ранг»було збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем та штрафними санкціями на загальну суму 366 716,00 грн.

Вважаючи подібні висновки необґрунтованими, а прийняте податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся із відповідним позовом до суду про його скасування.

Суд, керуючись ст. 86 КАС України, давши оцінку поданим сторонами доказам та наведеним доводам, прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з огляду на наступне.

Згідно акту перевірки ТОВ «Ранг»задекларовано податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2010 року -6 693 263,00 грн.; за листопад 2010 року -4 848 408,00 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту встановлено його завищення всього у сумі 209 552,00 грн., в тому числі: за жовтень 2010 року на 122 277,00 грн.; за листопад 2010 року на 87 275,00 грн. при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Адекс-Пром».

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів, придбання необоротних активів, отримання послуг. Тобто у разі фактичного здійснення вищезазначених господарських операцій. Таким чином, право на нарахування податкового кредиту, крім наявності належним чином оформленої податкової накладної, обумовлюється наявністю ще й такої обставини, як реальності факту придбання платником податку товарів або отримання послуг. Документи(податкові накладні) самі по собі є вторинним чинником, тобто повинні відображати реально здійснені події (факти), а отже при відсутності факту здійснення господарської операції, документи не можуть свідчити про наявність у особи певних прав (право на податковий кредит).

В ході проведення даної перевірки встановлено, що ТОВ «Ранг»перераховано на адресу контрагента ТОВ «Адекс-Пром»грошові кошти у сумі 1257 310,00 грн., в т.ч. ПДВ 209551,67 грн. за Договорами б/н від 27.05.2010р., за виконання послуг по ремонту АЗС № 2, 8, 10, 12, 18.

Згідно п.7. Договорів Замовник зобов'язується сплатити Підрядникові ціну робіт (ремонту) у порядку та на умовах, визначених додатком № 1 до цього Договору. Ціна робіт (ремонту) за цим Договором включає в себе компенсацію витрат Підрядника та належну йому винагороду.

Однак, в додатках № 1 відсутня інформація щодо вартості робіт. Зазначено, що, вартість робіт визначається по складанню Акту здачі прийняття робіт.

Позивачем як на момент складення акту перевірки, так і в судове засідання не надана затверджена проектно-кошторисна документація етапів робіт по виконанню ремонту з зазначенням необхідних для ремонтів матеріалів (деталей, конструкцій), строків виконання окремих етапів робіт, не надана будь-яка інша документація, яка б засвідчувала наміри ТОВ «Ранг»доручити, а ТОВ «Адекс-Пром»викопати певний обсяг ремонтних робіт на АЗС ТОВ «Ранг».

Суд не приймає до уваги надані в судовому засіданні докази на підтвердження позиції позивача, оскільки вони не завірені належним чином, при наявності місця для підпису і печатки, документи не підписані та не скріплені печаткою. Окрім того, в локальному кошторисі № 2-1-3, 1-2-4 (а.с. 146-149), підсумковій відомості ресурсів (а.с. 153-161) відсутні відомості про те, яка саме АЗС підлягає ремонту.

Згідно листа ДПІ в Центральному районі м. Миколаєва від 06.04.2011 р. № 3415/7/23-628, який міститься в матеріалах справи (а.с. 196-204) ТОВ «Адекс-Пром»зареєстроване 24.02.2010 року ВК Миколаївської міської ради. Основним видом діяльності підприємства є оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин.

Згідно договорів, укладених між ТОВ «Ранг» та ТОВ «Адекс-Пром», останнє здійснювало позивачу роботи з ремонту та модернізації транспортних підстанцій, заміни окремих ділянок електропроводки, ремонт водопроводу та каналізації, ремонт автомобільних шляхів навколо будівель.

Крім того, в акті від 16.05.2011 р. перевірки та в листі від 06.04.2011 р. зазначено, що кількість працюючих на підприємстві складає 1 особа, яка, враховуючи загальний обсяг виконаних робіт, фізично не могла їх здійснювати.

Згідно наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 р. № 554 «Про затвердження примірних форм первинних документів зх. Обліку в будівництві»затверджено примірні форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт»та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати».

Суд не приймає до уваги надані позивачем в судовому засіданні акти виконаних робіт, оскільки вони не відповідають встановленим формам. Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати позивачем не надані до судового засідання.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що операції з перерахування ТОВ «Ранг» коштів на суму 125 7310,00 грн., в т.ч. ПДВ 209 551,67 грн. на адресу ТОВ «Адекс-Пром»за Договорами б/н від 27.05.2010 р., здійснено без мети настання реальних наслідків.

Відповідно до п.2 ст.215 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з п.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третього, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має здійснюватися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з п.19 ст.2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Згідно з ст.9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти.

Згідно з ч.2 ст.9 вказаного Кодексу податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Таким чином, несплачений ТОВ «Ранг»податок на додану вартість унаслідок порушення встановленого порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Отже, якщо платником податків здійснюються операції без мети реального настання правових наслідків, але з метою формування податкового кредиту та, як наслідок, несплати податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Тобто вчинений правочин суперечить моральним засадам суспільства та відповідно до ст.228 ЦК України порушує публічний порядок, оскільки був спрямований спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Згідно з частиною 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Тобто, в результаті виконання сторонами нікчемних угод не може виникати право на податковий кредит з ПДВ у ТОВ «Ранг».

Таким чином, операції з перерахування коштів ТОВ «Адекс-Пром», що відображені у податковій звітності ТОВ «Ранг», не мали юридичного змісту.

Відповідно матеріалів перевірки ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 05.04.2011р. № 3415/7/23-628 вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Адекс-Пром»здійснювалась поза межами правового поля.

Як вбачається з довідки від 05.04.2010 р., в жовтні, листопаді 2010 р. ТОВ «Адекс-Пром»не мало необхідних умов для виконання такого постачання або здійснення відповідної господарської, економічної діяльності, не мало технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

В жовтні 2010 року, згідно з даними податкової декларації з ПДВ за жовтень 2010 року, ТОВ «Ранг»до складу податкового кредиту віднесена сума ПДВ у розмірі 122 277,00 грн. В той час, як сума податкових зобов'язань ТОВ «Адекс-Пром»по взаємовідносинам з ТОВ «Ранг»дорівнює 0,00 грн. (матеріали перевірки ТОВ «Адекс-Пром»від 05.04.2011 №446/23-600/36954848).

В листопаді 2010 року, згідно з даними Податкової декларації з ПДВ за листопад 2010 року, ТОВ «Ранг»до складу податкового кредиту віднесена сума ПДВ у розмірі 87 275,00 грн. В той час, як сума податкових зобов'язань ТОВ «Адекс-Пром»по взаємовідносинам з ТОВ «Ранг»дорівнює 0,00 грн. (матеріали перевірки ТОВ «Адекс-Пром»від 05.04.2011 №446/23-600/36954848).

Нормою пп.7.2.1 пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР зазначено, що для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту достатньо таких' підстав, як здійснення операції з придбання товарів, наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість.

Наведені вище норми Закону України №168/97-ВР крім визначених обов'язкових підстав виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачають обов'язкову наявність ще й такої підстави, як включення до податкового зобов'язання постачальника сум податку та сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку. Тобто законодавством чітко визначено, що підставою для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є включення до податкової декларації з ПДВ в рядок «податкове зобов'язання»цих сум податку та сплата сум до Державного бюджету України.

Такий висновок виникає з самої суті розуміння податку, його основної функції -формування доходів Державного бюджету України, а також з розуміння платника податку як особи, яка відповідно до п.1.3 ст.1 Закону № 168/97 повинна здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, який сплачує покупець.

Зважаючи на вказане вище Законом України №168/97-ВР встановлено прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету ПДВ, та виникненням у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість. При цьому вказані етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку та тільки потім включення відповідних сум до податкового кредиту по ПДВ.

Також, відповідно до п. п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону - податковий кредит звітного періоду складеться із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорт) та послуг, з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі вищенаведеного, податкові накладні, що були виписані ТОВ «Адекс-Пром»без виникнення податкових зобов'язань у останнього, не можуть підтверджувати податковий кредит ТОВ «Ранг»в розмірі 209 552,00 грн., в т.ч. за жовтень 2010 року в розмірі 122 277,00 грн., за листопад 2010 року в розмірі 87 275,00 грн., та свідчать про заниження податку на додану вартість ТОВ «Ранг».

Проаналізувавши законодавче підґрунтя формування податкового кредиту з податку на додану вартість суб'єктів господарських відносин, судом встановлено, що підприємством ТОВ «Ранг»на порушення п.п.7.2.1 п.п.7.2.3 п.7.2 п.7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 209 552,00 грн., в тому числі за жовтень 2010 року -122 277,00 грн., за листопад 2010 року -87 275,00 грн., використання якої у межах господарської діяльності підприємством не доведено.

Згідно ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), нікчемний правочин - це недійсний правочин, недійсність якого встановлена законом.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Нікчемним є також правочин, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203, ч.і ст.215 ЦК України).

Як зазначено у ч. 2 ст. 215 ЦК України, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до ч. і ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю. .

Відповідно до ч.і ст.236 ЦК України, нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, якщо укладена угода не була спрямована на реальне настання правових наслідків, які обумовлені нею, або якщо ця угода спрямована на незаконне заволодіння майном держави (відшкодування ПДВ), така угода в силу закону є нікчемною та не може мати жодних наслідків для податкового обліку підприємства (не може формувати податковий кредит у Позивача та зумовлювати право на відшкодування ПДВ).

Відповідно до п. 54.3.5 ст. ст..54 ПКУ податковий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкових зобов'язань, зменшення суми бюджетного відшкодування або зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у випадку, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, у тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим кодексом.

Факт недекларування постачальником Позивача ПДВ та нездійснення господарських операцій свідчить про спрямованість всіх укладених угод на порушення публічного порядку, а тому ці угоди є нікчемними і не можуть породжувати жодних наслідків.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені позову відмовити.

Відповідно до п.1 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя І.А. Устинов

Постанова оформлена

у відповідності до ч. 3 ст. 160 КАС України

та підписана суддею 16.04.2012 року.

Суддя І.А. Устинов