Постанова № 25983540, 10.09.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2012 року 2а-3814/12/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.

при секретарі судового засідання Гульцо О.І.,

за участю:

представників позивача - Мінчука Д.Л., Овчаренка В.А., ,

представника відповідача - Гущі О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер-гео"

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Майстер-гео" з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

від 26.07.2012 № 0000252202, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 78473,00 грн., з яких: 78473,00 грн. - за основним платежем;

від 26.07.2012 № 0000312202, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" у розмірі 72778,00 грн., з яких: 68239,00 грн. - за основним платежем; 4539,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено дані акта перевірки про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат коштів, сплачених контрагенту - Товариству з обмеженою відповідальністю "РІП" за надані послуги, а також формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених цьому контрагенту у складі ціни послуг, оскільки, на думку посадових осіб податкового органу, ніякі послуги контрагентом фактично не надавались, позивач не мав не меті отримання послуг у дійсності, а договори уклав з метою мінімізації податкових зобов'язань. Укладені між позивачем та його контрагентом договори, на думку податкового органу, є нікчемними і такими, що порушують інтереси держави та суспільства, тому формування валових витрат і податкового кредиту здійснено позивачем неправомірно, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правильно визначив податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки укладені договори мали реальний характер - послуги надані контрагентом в повному обсязі й оплачені, ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку та в податковій звітності. Таким чином, позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає податкові повідомлення-рішення правомірними, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Майстер-гео" є юридичною особою, що зареєстрована 14.06.2002 Деснянською районною у місті Києві державною адміністрацією, як платник податків перебуває на обліку в Броварській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби, зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача є: діяльність у сфері інжинірингу; діяльність у сфері геології та геологорозвідування; діяльність у сфері геодезії, гідрографії та гідрометеорології; розвідувальне буріння.

Вказане підприємство має ліцензію серії АВ № 556116 від 09.09.2010 на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (згідно з переліком видів робіт, а саме: вишукування; інженерно-геологічні; польові дослідження властивостей ґрунтів; інженерно-геотехнічні; складання звіту; технічний огляд і оцінка стану будівельних конструкцій будівель і споруд та інженерних мереж тощо), видану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, строк дії ліцензії - з 20.08.2010 по 20.08.2015.

У липні 2011 року посадовими особами Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "РІП" за період з 01.04.2011 по 31.07.2011 (акт перевірки від 12.07.2012 № 436/22-2/31988359).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог:

частини першої статті 203, частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм у момент вчинення правочинів, які мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону. Вказані правочини, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинений удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб;

пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість у розмірі 68239,00 грн., в тому числі за квітень 2011 року у сумі 14727,00 грн., за травень 2011 року у сумі 23553,00 грн., за червень 2011 року у сумі 11816,00 грн., за липень 2011 року у сумі 18143,00 грн.;

підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 78473,00 грн., в тому числі за ІІ квартал 2011 року у розмірі 57609,00 грн., за ІІІ квартал 2011 року у розмірі 20864,00 грн.

Висновки податкового органу пов'язуються із здійсненням позивачем господарського зобов'язання, яке виникло на підставі дев'яти договорів, укладених між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю "РІП", на підставі яких позивач придбав у вказаного контрагента послуги з виконання субпідрядних допоміжних робіт (топографічні роботи для проекту будівництва об'єктів; допоміжні зйомочні роботи; інженерно-геодезичні вишукування) при виконанні вишукувань на різних територіальних об'єктах для будівельних робіт. На думку посадових осіб податкового органу, які здійснювали перевірку, ніякі послуги контрагентом фактично не надавались, оскільки контрагент не має адміністративно-господарських можливостей для виконання зобов'язань за договорами.

Податковий орган у своїх висновках також спирається на поясненнях громадянина ОСОБА_5, засновника та директора ТОВ "РІП", який повідомив працівникам податкової міліції, що він не причетний до діяльності цього підприємства, ніяких фінансово-господарських документів від імені цієї юридичної особи не підписував.

Таким чином, на думку посадових осіб податкового органу, правочини укладено між позивачем і контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди та мінімізації податкових зобов'язань, що суперечить інтересам держави і суспільства, а отже, вони є нікчемним.

За результатами перевірки Броварською об'єднаною державною податковою інспекцію Київської області Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 26.07.2012 № 0000252202, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 78473,00 грн., з яких: 78473,00 грн. - за основним платежем;

від 26.07.2012 № 0000312202, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" у розмірі 72778,00 грн., з яких: 68239,00 грн. - за основним платежем; 4539,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Судом встановлено, що в основу податкових повідомлень-рішень, що оскаржуються в даній справі, податковим органом покладено одні й ті ж обставини, а саме: включення до складу валових витрат та формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум, сплачених контрагенту за господарськими операціями, які не мають реального характеру, на підставі правочинів, які податковий орган вважає нікчемними.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факти надання послуг, оплату позивачем їх вартості та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни послуг, а також виготовив спеціальні витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців, що містять дані про юридичну особу контрагента - Товариство з обмеженою відповідальністю "РІП".

Під час судового розгляду встановлено, що в 2011 році між позивачем (замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "РІП" (виконавець) укладено дев'ять договорів (від 11.04.2011 № 01; від 15.04.2011 № 02; від 25.04.2011 № 03; від 27.04.2011 № 04; від 16.05.2011 № 05; від 15.06.2011 № 06; від 16.06.2011 № 07; від 11.07.2011 № 08 та від 14.07.2011 № 09) про надання послуг при виконанні субпідрядних допоміжних робіт (топографічні роботи для проекту будівництва об'єктів; допоміжні зйомочні роботи; інженерно-геодезичні вишукування) при виконанні вишукувань на різних територіальних об'єктах для будівельних робіт. Зміст та обсяг робіт в цілому визначається узгодженими кошторисами, які є невід'ємною частиною кожного з договорів.

Вартість виконання субпідрядних робіт на підставі вказаних договорів становила загальну суму 409426,32 грн., у тому числі ПДВ - 68238,00 грн.

Факт виконання робіт за вказаними договорами підтверджується дослідженими у судовому засіданні та доданими до матеріалів справи письмовими доказами:

актами здачі-приймання робіт (надання послуг) виконаних субпідрядних допоміжних робіт будівельних робіт (топографічні роботи для проекту будівництва об'єктів; допоміжні зйомочні роботи; інженерно-геодезичні вишукування) при виконанні вишукувань на різних територіальних об'єктах для будівельних робіт на загальну суму 409426,32 грн., у тому числі ПДВ - 68238,00 грн.;

звітами про виконані виконавцем роботи та доданими до них документами (пояснювальними записками про виконання допоміжних зйомочних робіт; топографічними планами; листами-замовленнями для виконання проектно-вишукувальних робіт на різних територіальних об'єктах; технічними завданнями та розрахунками на виконання допоміжних робіт по об'єктах, науково-технічними висновками про геологічні вишукування).

Оплата товару здійснювалась позивачем на підставі рахунків-фактур. В оплату за виконані роботи позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "РІП" кошти в сумі 409426,32 грн., у тому числі ПДВ - 68238,00 грн., факт перерахування коштів підтверджується банківськими виписками, що містяться у матеріалах справи.

На підтвердження розрахунків та сплати в складі ціни робіт сум податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "РІП" дев'ять податкових накладних (від 26.04.2011 № 194; від 28.04.2011 № 195; від 18.05.2011 № 77; від 19.05.2011 № 78; від 30.05.2011 № 79; від 29.06.2011 № 79; від 30.06.2011 № 82; від 28.07.2011 № 131; від 29.07.2011 № 133) на загальну суму 409426,32 грн., у тому числі ПДВ - 68238,00 грн.

Згідно з даними акта перевірки від 12.07.2012 № 436/22-2/31988359 суми податку на додану вартість (68238,00 грн.), на підставі дев'яти податкових накладних, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю "РІП", позивач включив до складу податкового кредиту відповідних періодів, відобразив у реєстрі отриманих податкових накладних, що відповідає даним податкових декларацій з податку на додану вартість позивача за відповідні періоди.

Судом установлено, що позивач перед укладенням договорів з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісним суб'єктом господарювання учинив низку дій щодо перевірки правосуб'єктності та добросовісності Товариства з обмеженою відповідальністю "РІП", а саме: одержав копії реєстраційних документів, документів, що посвідчують повноваження представника контрагента; перевірив наявність державної реєстрації та стан юридичної особи контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість.

Крім того, представником позивача було надано копії первинних документів, які підтверджували подальше використання у господарській діяльності результатів робіт, виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю "РІП" топографічних, допоміжних зйомочних та інженерно-геодезичних робіт.

З приводу юридичної особи контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю "РІП" суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "РІП" є юридичною особою, що була зареєстрована 07.10.2002 Виконавчим комітетом Васильківської міської ради Київської області; основні види діяльності: будівництво будівель; інші спеціалізовані будівельні роботи; земельні роботи. Стан юридичної особи не день судового розгляду - припинена.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість визначені позивачу у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат коштів, сплачених контрагенту в оплату послуг при виконанні субпідрядних допоміжних робіт (топографічні роботи для проекту будівництва об'єктів; допоміжні зйомочні роботи; інженерно-геодезичні вишукування) при виконанні вишукувань на різних територіальних об'єктах для будівельних робіт, а також формуванням за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених контрагенту позивача у складі ціни наданих послуг, податкового кредиту з податку на додану вартість. Оскільки, на думку податкового органу, ніякі послуги фактично не надавались, договори про надання послуг є нікчемними, тому формування валових витрат і податкового кредиту вчинено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності фактів ненадання при виконанні субпідрядних допоміжних робіт послуг позивачу його контрагентом, що покладено в основу тверджень податкового органу про нікчемність правочинів та прийнятих податкових повідомлень-рішень, які оспорюються в даній справі.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, факти надання позивачу послуг та оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

З дослідженого в судовому засіданні акту перевірки позивача вбачається, що посадові особи податкового органу в дійсності факт виконання робіт не перевіряли, оскільки перевірка була невиїзною, аналізу фінансово-господарських документів не робили, а в актах лише відтворено відомості, зазначені оперативним працівником податкової міліції у протоколі допиту свідка.

З приводу пояснень громадянина ОСОБА_5, засновника та директора ТОВ "РІП", який повідомив, що він не причетний до діяльності цього підприємства, ніяких фінансово-господарських документів від імені цієї юридичної особи не підписував, наданих працівнику податкової міліції, на які податковий орган посилається як на доказ нікчемності (недійсності) правочинів, укладених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "РІП", суд зазначає, що дані свідчення є недопустимим доказом, тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до частини першої статті 217 Цивільного кодексу України рішення суду щодо недійсності правочину не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Водночас, суд зазначає, що правовідносини з приводу укладання та виконання договорів про виконання робіт, які відповідач вважає нікчемними, виникли між двома юридичними особами, а фізичні особи, які учиняли підписи на договорах та інших ділових паперах, діяли як представники цих юридичних осіб.

В силу частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як установлено під час судового розгляду, на момент укладення правочинів, які відповідач вважає нікчемними обидві сторони правочину були правоздатними і перебували в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Оскільки зобов'язання за договорами про виконання робіт, укладеними між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "РІП", мали реальний характер - роботи виконавцем були виконані, отримані і оплачені замовником, факт виконання робіт та отримання грошей сторонами та відсутність взаємних претензій свідчить про те, що укладення цих правочинів відповідало волі сторін.

Дії фізичних осіб - представників, які учиняли підписи на договорах та інших ділових паперах, у контексті правової оцінки правочинів, що вчинені між двома юридичними особами, слід оцінювати з точки зору наявності у цих фізичних осіб відповідних повноважень на укладення правочину від імені юридичної особи.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

В силу частини другої статті 1158 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір.

Таким чином, сам лише факт того, що певна фізична особа учинила правочин (певні дії, що мають юридичне значення) в інтересах юридичної особи без її доручення або з перевищенням повноважень, не має наслідком нікчемності такого правочину, адже такого наслідку законом не передбачено.

За наведених обставин твердження податкового органу про порушення позивачем вимог частини першої статті 203, частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є безпідставними.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток суд зазначає наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються розділом ІІІ Податкового кодексу України.

В силу статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Однак, як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "РІП" в оплату за виконані роботи, є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

Фактів порушення позивачем обмежень, установлених статтею 139 Податкового кодексу України, податковим органом суду не наведено і не доведено.

За недоведеності відповідачем того факту, що роботи контрагентом не виконувались, висновки податкового органу про неправомірне формування позивачем валових, також про заниження податку на прибуток підприємств є безпідставними.

Тому, податкове повідомлення-рішення від 26.07.2012 № 0000252202, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств", підлягає скасуванню як безпідставне.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт виконання робіт Товариством з обмеженою відповідальністю "РІП" документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту виконання робіт у судовому засіданні не були доказані, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції.

Це означає, що податкове повідомлення-рішення від 26.07.2012 № 0000312202, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість", підлягає скасуванню як безпідставне.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби:

від 26.07.2012 № 0000252202, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Майстер-Гео" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 78473,00 грн.;

від 26.07.2012 № 0000312202, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Майстер-Гео" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" у розмірі 72778,00 грн., з яких: 68239,00 грн. - за основним платежем; 4539,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер-гео" сплачений ним судовий збір у сумі 2204 (дві тисячі двісті чотири) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "14" вересня 2012 р.