Постанова № 25983503, 10.09.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 вересня 2012 року 08:00 № 2а-9005/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Савченко А.І., при секретарі Литовці Ю.Є., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

Київського міського центру зайнятостідоОСОБА_1простягнення заборгованості у розмірі 31077,77 грн.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Київський міський центр зайнятості (далі по тексту-позивач, КМЦЗ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту-відповідач, ОСОБА_1) про стягнення коштів в розмірі 31077,77 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 липня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 16 липня 2012 року.

У судове засідання, призначене на 16 липня 2012 року, з'явився представник позивача. Відповідач або його уповноважений представник у судове засідання не з'явився, в зв'язку з чим та враховуючи приписи статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд відклав розгляд справи на 25 липня 2012 року.

У судовому засіданні 25 липня 2012 року представник позивача підтримав позов у повному обсязі. Відповідач або його уповноважений представник у судове засідання повторно не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 25 липня 2012 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні та зобов'язав представника позивача надати додаткові документи до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

14 липня 2011 року ОСОБА_1 зареєстрований у Дніпровському районному центрі зайнятості, який є структурним підрозділом Київського міського центру зайнятості, як такий, що шукає роботу.

21 липня 2011 року ОСОБА_1 до Дніпровського районного центру зайнятості подано заяву про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до Закону України «Про зайнятість населення»та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». При цьому, відповідачем зазначено, що він не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує, не має права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах та на пенсію за вислугу років.

На підставі зазначеної заяви та у відповідності до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення»наказом № НТ110721 від 21 липня 2011 року ОСОБА_1 надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю.

25 серпня 2011 року ОСОБА_1 до Дніпровського районного центру зайнятості подано заяву про одноразову виплату призначеної йому допомоги по безробіттю (або її залишку) у розрахунку на рік для організації підприємницької діяльності.

На підставі наказу Дніпровського районного центру зайнятості № НТ 110831 від 31 серпня 2011 року відповідачу виплачено одноразово допомогу по безробіттю, нараховану з 31.08.2011р. по 15.04.2012р., для організації підприємницької діяльності. Також, вказаним наказом з 31.08.2011р. припинена виплата допомоги по безробіттю відповідно до підпункту 12 пункту 1 статті 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» у зв'язку з закінчення строку виплати та знято ОСОБА_1 з обліку відповідно до пункту 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботи і безробітних у зв'язку з державною реєстрацією останнього фізичною особою - підприємцем.

За результатами проведеної на підставі статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним №60/62 від 13.02.2009р. звірки отриманих даних з файлу ДПА з інформацією щодо розслідування страхових випадків в другому кварталі 2011 року Печерським районним центром зайнятості складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»№5 від 6 січня 2012 року, яким встановлено, що ОСОБА_1 з 29.08.2011р. (Наказ № 2882-к від 22.08.2011р. про прийняття на посаду) по 23.11.2011р. (Наказ № 4068-к від 23.11.2011р. про звільнення) та отримував дохід.

Згідно зі статтею 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»та пункту 26 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1266 від 26.09.2001р., на підставі зазначеного вище акту Дніпровським районним центром зайнятості прийнято наказ №36 від 16 березня 2012 року про повернення незаконно отриманих коштів, виплачених як допомога по безробіттю.

Невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення незаконно отриманих коштів і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991р. № 803-XII (далі по тексту-Закон України від 01.03.1991р. № 803-XII), Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02.03.2000р. № 1533-III (далі по тексту-Закон України від 02.03.2000р. № 1533-III) та Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2006р. № 357 (далі по тексту-Порядок № 357).

Правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальної гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю визначаються Законом України «Про зайнятість населення».

Згідно з положення частини 1 статті 18 Закону України від 01.03.1991р. № 803-XII для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 8 Закону України від 02.03.2000р. № 1533-IIIвстановлено, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Відповідно до частини 2 статті 12 Закону України від 02.03.2000р. № 1533-III функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості, які, зокрема, виплачують забезпечення та надають соціальні послуги, передбачені цим Законом, забезпечують здійснення профілактичних заходів, спрямованих на запобігання настанню страхових випадків.

Також, виконавча дирекція Фонду та її робочі органи контролюють правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.

Поняття «зайнятість»визначено в частині 1 статті 1 Закону України від 01.03.1991р. № 803-XII як діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Згідно з пунктом «а»частини 3 статті 1 Закону України від 01.03.1991р. № 803-XII в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 01.03.1991р. № 803-XII безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Таким чином, в період часу з 29.08.2011р. ОСОБА_1 відносився до зайнятого населення та отримував дохід, відтак не мав підстав для отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг в Дніпровському районному центрі зайнятості.

Частинами 2, 3 статті 36 Закону України Закон України від 02.03.2000р. № 1533-IIIвстановлено обов'язок застрахованих осіб, зареєстрованих в установленому порядку як безробітні, своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно довідки-розрахунку від 28.05.2012р. № 2237-06/23 за період з 29.08.2011р. по 31.08.2011р. ОСОБА_1 було сплачено 31 077,77 грн.

Дніпровським районним центром зайнятості на адресу відповідача було направлено лист про повернення коштів №1184-07/23 від 19.03.2012р.

Враховуючи, що відповідач безпідставно отримані кошти не повернув, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості вимог позивача про стягнення з ОСОБА_1 сплаченої допомоги по безробіттю в розмірі 31 077,77 грн.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, а також враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем грошових коштів у розмірі 31077,77 грн., отриманих ним в якості допомоги по безробіттю, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (02147, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Київського міського центру зайнятості (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 47-б, р/р 37179301900001 в Головному управлінні Державного казначейства міста Києва, МФО 820019, ідентифікаційний код 03491091) грошові кошти у розмірі 31077 (тридцять одна тисяча сімдесят сім) грн. 77 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя А.І. Савченко