Постанова № 25983112, 03.07.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

15:49

03.07.2012 р. Справа № 2а-9543/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Устинова І.А. за участю секретаря судового засідання Дворник Г.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомприватного підприємства "Вікі", доДержавної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 02.09.2011р. № 0000022340, В С Т А Н О В И В: Приватне підприємство «Вікі»(далі - Позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі -Відповідач) з вимогою скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000022340 від 02.09.2011 року, відповідно до якого Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 10741,50 грн., в тому числі за основним платежем 7161,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 3580,50 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач посилається на протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, вважає, що норми діючого законодавства України в сфері оподаткування Пози вачем порушені не були.

Відповідач позов не визнав, свої доводи виклав в запереченнях, зазначивши, що проведення перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідає вимогам чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши в процесі розгляду справи пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Приватне підприємство «Вікі»перебуває на обліку ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби як платник податку.

В період з 09.08.2011 по 15.08.2011 р. Відповідачем проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПП «Вікі»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Компай ЛТД»за період липень-вересень 2010 року, за результатами якої 18.08.2011 р. складено акт № 2731/234-00/24055786 (а.с. 14-39).

На підставі акту перевірки Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.09.2011 р. № 0000022340 (а.с. 40), яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 10741,50 грн., в тому числі за основним платежем 7161,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 3580,50 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Позивачем подано скаргу від 12.09.2011 р., яку рішенням від 27.09.2011 р. № 2644/10/25-014 залишено без задоволення (а.с. 41-45).

Не погоджуючись з рішенням Відповідача від 27.09.2011 р. № 2644/10/25-014 Позивачем повторно подано скаргу до Державної податкової адміністрації України. Рішенням від 05.12.2011 р. № 6847/6/10-2115 (а.с. 46-48) скаргу Позивача залишено без задоволення.

Згідно податкового повідомлення-рішення № 0000022340 від 02.09.2011 р. Позивачем порушено п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону Україин «Про податок на додану вартість»при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Компай ЛТД».

ТОВ «Компай ЛТД»перебуває на обліку в ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва як платник податку на додану вартість. Основним видом діяльності за КВЕД є посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту.

Між Позивачем та ТОВ «Компай ЛТД»01.07.2010 року укладено договір № 245 (а.с. 175-177), відповідно до якого ТОВ «Компай ЛТД»зобов'язалось передати у власність Позивача строй матеріали (цемент, ізогіпси, фарба, плитка, шифер, гіпсокартон, щебінь, пісок, вагонка і т.п.). Згідно договору спосіб доставки товару вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Згідно специфікації від 01.07.2010 р. (а.с. 178) транспортування товару здійснювалось за рахунок Позивача. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту перевезення Позивачем вказаного в договорі товару. В судовому засіданні Представник Позивача визнав відсутність у нього власного транспорту, яким можливо здійснювати перевезення будівельних матеріалів, зокрема щебеню та піску, та документів які могли б підтвердити факт перевезення придбаного товару

Згідно листа б/н від 07.02.2011 р. (а.с. 93), підписаного директором ТОВ «Компай ЛТД»зазначено, що транспортуванням та зберіганням продукції підприємство не займалось, оскільки свою господарську діяльність вело таким чином, щоб обов'язки по транспортуванню та зберіганню товару, що був предметом договору, покладалось на контрагентів. Згідно діючих у травні, червні та липні 2010 року договорів ТОВ «Компай ЛТД»фінансово-господарська діяльність не передбачала транспортування та зберігання товару.

Зазначені в договорі, специфікації та у видаткових і податкових накладних (а.с. 141-170) найменування товарів, що є предметом договору, не співпадають. Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження внесення змін до договору, відповідно до яких було змінено предмет договору.

Крім того, відповідно до договору товар, який ТОВ «Компай ЛТД» продало Позивачу (цемент, ізогіпси, фарба, плитка, шифер, гіпсокартон, пісок, вагонка і т.п.), був придбаний у ТОВ «РГК»(Рокитнянський гранітний кар'єр), який відповідно до Довідки ЄДРПОУ займається видобутком та переробкою граніту.

Відповідно до акту перевірки № 161/23-400/36535990 від 14.02.2011 року основним видом діяльності ТОВ «Компай ЛТД» є оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин.

Таким чином, Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження факту передачі товару за договором від ТОВ «Компай ЛТД».

Таким чином податкові зобов'язання за липень, серпень 2010 року, проведені між Позивачем та ТОВ «Компай ЛТД»на підставі нікчемних правочинів, у відповідності до п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»підлягають коригуванню (зменшенню).

Позивачем порушено ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, згідно якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Як в ході проведення перевірки, так і під час розгляду справи судом встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, заключний між Позивачем та ТОВ «Компац ЛТД»договір відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

Правові наслідки у вигляді права на податковий кредит з ПДВ можуть мати реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не лише оформлення відповідних документів чи рух коштів на поточному рахунку платників податків.

При встановленні правомірності формування Позивачем податкового кредиту з ПДВ за липень, серпень 2010 року було досліджено всі наявні докази на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, на підставі яких Позивачем включено відповідні суми ПДВ до складу податкового кредиту та встановлено факт укладення між ним та ТОВ «Компай ЛТД»нікчемних угод.

Таким чином Позивачем порушено п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сформованих за рахунок ТОВ «Компай ЛТД»на підставі податкових накладних, які не використані в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку на загальну суму 7161,29 грн., у тому числі за липень 2010 р. -3662,93 грн., за серпень 2010р. -3498,36 грн., що призвело до порушення п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого Позивачем занижено податок на додану вартість всього в сумі 7161,00 грн., у тому числі за липень 2010 р. -3663,00 грн., за серпень 2010р. -3498,00 грн.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими і таким, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені позову відмовити.

Відповідно до п.1 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя І. А. Устинов

Постанова оформлена

у відповідності до ч. 3 ст. 160 КАС України

та підписана суддею 06.07.2012 року.

Суддя І. А. Устинов