Рішення № 25979413, 10.09.2012, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

______________

Справа №: 22-ц/0190/5220/2012Головуючий суду першої інстанції:Забара Г.Я. Доповідач суду апеляційної інстанції:Синельщікова О. В.

РІШЕННЯ

"10" вересня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіСинельщікової О.В. СуддівЯковенко Л.Г., Бондарева Р.В. При секретаріБоголюбовій Г.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Первомайського районного суду Автономної Республіки Крим від 31 травня 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням Первомайського районного суду Автономної Республіки Крим від 31 травня 2012 року у задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача ставить питання про скасування рішення суду і просить ухвалити нове рішення про задоволення вимог позивача в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення незаконне, прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вважає, що суд не прийняв до уваги той факт, що відповідач доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань не надав. Вказує, що суд не дав належної оцінки тим обставинам, що відповідач був повідомлений про заміну кредитора у письмовій формі, що підтверджується спільним листом за підписом ліквідатора ТОВ «Укрпромбанк» та Головою Ради Директорів АТ «Дельта Банк» від 14 липня 2010 року, але з цього часу жодного платежу відповідачем зроблено не було.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано доказів отримання відповідачем листа-попередження ПАТ «Дельта Банк» від 15 квітня 2011 року №4491 на ім'я ОСОБА_6 зі сповіщенням про наявну заборгованість за кредитним договором та наданням права добровільної сплати заборгованості.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким висновком суду, вважає, що судом першої інстанції неповно встановлені всі дійсні обставини справи, спір вирішений з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції за вимогами п.п. 1, 4 ч. 1 статті 309 ЦПК України та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

При розгляді справи судом встановлено, що 02 жовтня 2007 року ОСОБА_6 уклав з ТОВ "Укрпромбанк" кредитний договір №340/ФКВ-07, згідно якого отримав кредит в сумі 32000 доларів США під 9,5 % річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 02 жовтня 2007 року по 01 жовтня 2013 року.

За п. 2.4 цього договору повернення кредиту здійснюється щомісячно частинами в розмірі не менш як 444,44 долара США по двадцяте число (включно) кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту (а.с.6-12).

30 червня 2010 року, з посиланням на статті 92, 95 Закону України «Про банки і банківську діяльність", Постанову Правління НБУ №369 від 28 серпня 2001 року «Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства», між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанку» на користь АТ «Дельта Банку», відповідно до п. 4.1 якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, ТОВ «Укрпромбанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банку» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого до ПАТ "Дельта Банк" перейшло право вимоги боргу за кредитним договором з відповідачем ОСОБА_6

Відповідно до статей 514, 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Переглядаючи справу, апеляційний суд виходить з того, що ОСОБА_6 не надав доказів на підтвердження погашення ним боргу перед первісним кредитором (квитанцій про сплату кредиту, процентів та інших платежів). Про наявність та розмір заборгованості за укладеним кредитним договором від 02 жовтня 2007 року відповідач також не заперечує. Це свідчить про те, що позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 14 липня 2010 року на адресу відповідача направлено спільного листа ліквідатора ТОВ «Укрпромбанк» Раєвського К.Є. і Голови Ради Директорів АТ «Дельта Банк» Попової О.Ю. про заміну кредитора у зобов'язанні відповідача за кредитним договором №340/ФКВ-07, з ТОВ «Укрпромбанк» до АТ «Дельта Банк» (а.с. 82). Направлення письмового повідомлення відповідачу підтверджується списком згрупованих поштових відправлень від зазначеної дати (а.с. 83).

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що відсутність відомостей про вручення відповідачу ОСОБА_6 зазначеного письмового повідомлення про заміну кредитора згідно вимог статті 516 ЦК України не звільняє боржника від виконання зобов'язань перед новим кредитором.

При розгляді справи апеляційним судом встановлено, що, починаючи з зазначеної дати, відповідач не виконує своїх зобов'язань за кредитним договором, не сплачує кошти ні попередньому, ні новому кредитору. І до звернення до суду з позовом, а саме: станом на 19 березня 2012 року, прострочена заборгованість становить 97 108,75 грн. і складається з: тіло кредиту - 69 674,08 грн. - еквівалент 8 725,62 доларів США, відсотки - 22 346,26 грн. - еквівалент 2 798,53 доларів США, комісія - 5 088,41 грн. (69 674,08 + 22 346,26 + 5 088,41 = 97 108,75 грн.).

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що саме сума простроченої заборгованості підлягає стягненню з відповідача відповідно до вимог ч. 1 статті 1049 ЦК України, згідно якої позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог лише в частині стягнення простроченої заборгованості з урахуванням наступного.

Відповідно до ч. 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Колегія суддів прийняла до уваги заперечення відповідача проти позову, що ним не отримано письмове попередження про сплату простроченої заборгованості.

Із матеріалів справи вбачається, що 15 квітня 2011 року позивачем ПАТ «Дельта Банк» направлено боржнику ОСОБА_6 лист-попередження про наявність простроченої заборгованості станом на 15 квітня 2011 року у сумі 4 841,41 доларів США, яка складається з: суми прострочено кредиту в розмірі 3 587,5 доларів США, суми прострочених відсотків за користування кредитом 1 253,91 доларів США, та необхідність сплатити прострочену заборгованість протягом 20 календарних днів від дати отримання даної досудової вимоги (а.с. 17).

Матеріали справи не містять відомостей про отримання боржником зазначеного попередження, представник банку в засіданні суду апеляційної інстанції пояснив, що конверт з зазначеним листом повернувся позивачу з позначкою пошти - «за закінченням терміну зберігання».

Колегія суддів враховує, що Конституційний Суд України в рішенні від 10 листопада 2011 року у справі №1-26/2011 (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) дав офіційне тлумачення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року № 1023-XII з наступними змінами, які у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до п. 10 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі:

1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на три календарні місяці; або

2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або

3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п'ять відсотків суми кредиту; або

4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту.

Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.

За п. 6.2 кредитного договору №340/ФКВ-07 від 02 жовтня 2007 року банк має право вимагати дострокового повного повернення кредиту, сплати процентів, комісій, штрафних санкцій та інших платежів, передбачених цим договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником та/або його поручителями (заставодавцями, гарантами, поручителями, майновими поручителями) умов цього договору та/або договорів, укладених у забезпечення виконання позичальником зобов'язань за цим договором, а позичальник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з дати отримання позичальником відповідної вимоги від банку повернути суму заборгованості по кредиту, що залишилась, сплатити проценти, комісії, штрафні санкції, інші платежі за цим договором, а також відшкодувати збитки, завдані банку, у разі настання порушення позичальником строків платежів, що встановлені цим договором.

За п. 6.3 кредитного договору №340/ФКВ-07 від 02 жовтня 2007 року у разі невиконання позичальником вимоги про дострокове виконання зобов'язань за цим договором у встановлений строк банк має право стягнути примусово (в т.ч. шляхом звернення стягнення на заставлене майно, стягнення заборгованості з поручителів тощо, та/або шляхом договірного списання) всю заборгованість за цим договором (кредит, проценти, комісії, штрафні санкції та інші платежі).

Враховуючи, що при розгляді справи встановлено, що відповідач не отримував вимоги банку і, відповідно, був позбавлений можливості протягом встановленого договором і законом строку сплатити прострочену заборгованість, колегія суддів вважає, що права дострокового погашення заборгованості за кредитом у розмірі 20 632,73 доларів США, що в еквіваленті складає - 170 096,33 грн, у тому числі: тіло кредиту - 17 614,74 доларів США, що в еквіваленті складає - 140 653,7 грн., відсотки - 3 017,99 доларів США, що в еквіваленті складає - 24 098,65 грн., комісія за ведення кредиту - 5 343,98 грн., позивач не набув.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 статті 88 ЦПК України з ОСОБА_6 на користь позивача також підлягає стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог сплачений судовій збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги, відповідно 971,09 грн. та 485,54 грн., а всього - 1456,63 грн.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Рішення Первомайського районного суду Автономної Республіки Крим від 31 травня 2012 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (МФО 380236, ЄДРПОУ 34047020, р/р 373980009) заборгованість за кредитним договором у сумі 97 108,75 грн. (дев'яносто сім тисяч сто вісім гривень 75 копійок).

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (МФО 380236, ЄДРПОУ 34047020, р/р 6499100199) у відшкодування судових витрат за сплату судового збору 1456, 63 грн. (одна тисяча чотириста п'ятдесят шість гривень 63 копійки).

В решті позову відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

Синельщікова О.В. Яковенко Л.Г. Бондарев Р.В.