Рішення № 25978931, 04.04.2012, Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 1028/143/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2012 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кисіль О.А.

при секретарі Твердохліб Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Яготин Київської області справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»»м.Київ вул..Автозаводська -54/19, третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсними кредитних договорів, договору поруки та договору іпотеки, зобов'зання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Яготинського районного суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»»м.Київ вул..Автозаводська -54/19, третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсними кредитних договорів, договору поруки та договору іпотеки, зобов'зання вчинити певні дії, в котрій зазначено, що 26 травня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк»(правонаступник ПАТ «Універсал Банк») та ОСОБА_1 укладено договір споживчого кредиту, відповідно до якого позивачка отримала у кредит 31595 швейцарських франків на споживчі потреби, а споживач зобов'язувався повернути кредит та сплатити відсотки за користування. Крім цього, 26 травня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк»(правонаступник ПАТ «Універсал Банк») та ОСОБА_1 укладено ще один договір споживчого кредиту, відповідно до якого позивачка отримала у кредит 25499 швейцарських франків на споживчі потреби, а споживач зобов'язувався повернути кредит та сплатити відсотки за користування. Позивачкою було придбано земельну ділянку та укладено договір іпотеки, щодо даної земельної ділянки від 27 травня 2008 року. Позивачка вважає, що відповідачем було порушено вимоги ст.11 «Про захист прав споживачів», оскільки відповідачем не було повідомлено позивачку у письмовій формі про кредитні умови та введено її в оману щодо обставин, які мають істотне значення, а укладені договора споживчого кредиту суперечать ряду норм чинного законодавства України. Враховуючи викладене, позивачка просила, визнання недійсними кредитні договори, договору поруки та договір іпотеки, а також зобов'зати відповідача прийняти у позивача суму залишкової заборгованості у термін, що передбачався сторонами для погашення кредиту, зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу зняти заборону відчуження предмету іпотеки за договором іпотеки від 27 травня 2008 року та накладення штрафних санкцій.

В судовому засіданні позивачка підтримала вимоги позову, не заперечувала проти розгляду справи за наявних доказів по справі та пояснила, що відповідачем не було надано повідомлення про умови кредитування, не виконано переддоговірну роботу, укладені договора споживчого кредиту суперечать ряду норм чинного законодавства України, її було введено в оману перед підписанням договорів споживчого кредиту, та в її розумінні введення в оману полягало у розповіді про умови та вигоди даних договорів споживчого кредиту, не надано було завчасно договори споживчого кредиту для ознайомлення, але при цьому, позивачка не заперечує того факту, що перед підписанням договорів споживчого кредиту їй було надано для ознайомлення договори споживчого кредиту, підписані вони нею добровільно без тиску та погроз, а також не було прийнято її звернення до відповідача, але офіційної відмови не було надано. Крім цього, вважає, що нею було підписано договори споживчого кредиту в неадекватному стані, що полягав у втомі.

Представники відповідача в судове засідання не з'явився, звернувся з заявою про розгляд справи у його відсутні та просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивачки, оскільки відповідачем дотримано вимог ст..11 «Про захист прав споживачів», та банком розглянуто індивідуальну заяву на отримання кредитів від позивачки на запропонованих нею самою умовах, і позивачка самостійно визначала бажані умови кредитування, які в подальшому були закріплені у вказаних кредитних договорах.

Третя особа в судовому засіданні не заперечувала проти вимог позивачки.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає.

Так, в судовому засіданні з копії договорів споживчого кредиту (а.с.8-19), договору іпотеки, найму житлового приміщення, свідоцтва про одруження, квитанції, копія паспорту третьої особи (а.с.20-32), копії банківської ліцензії, дозвіл, додаток до дозволу, генеральна ліцензія та додаток до неї, копії витягу із статуту (а.с.58-79, 89), копія анкети -заяви (а.с.90-93), встановлено, що позивачкою та третьою особою було заповнено анкету -заяву 16.04.2008 року та 26 травня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк»(правонаступник ПАТ «Універсал Банк») та позивачкою укладено договір споживчого кредиту, відповідно до якого позивачка отримала у кредит 31595 швейцарських франків на споживчі потреби. Цього ж дня, тобто 26 травня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк»(правонаступник ПАТ «Універсал Банк») та позивачкою укладено ще один договір споживчого кредиту, відповідно до якого позивачка отримала у кредит 25499 швейцарських франків на споживчі потреби. 27 травня 2008 року між позивачкою та відповідачем було укладено договір іпотеки, нерухомого майна - земельної ділянки. Дані договори були добровільно підписані сторонами.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до ст..553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватись виконання зобов'язання частково або в повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ч.3-5 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до ст..230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Суд не може прийняти до уваги доводи позивача, в тій частині, що дані договори споживчого кредиту були укладені з порушенням вимог ст..203 ЦК України, оскільки дані твердження спростовуються як матеріалами справи, так і самими поясненнями позивачки. Так, як остання в судовому засіданні не заперечувала того факту, що в її розумінні введення в оману полягало у розповіді про умови та вигоди даних договорів споживчого кредиту, перед підписанням договорів споживчого кредиту їй було надано для ознайомлення дані договори, підписані вони нею добровільно без тиску та погроз, та офіційної відмови на її звернення не було надано. Крім цього, відповідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов?язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу, а позивачка обґрунтовуючи позовні вимоги не довела вказаних обставин в судовому засіданні. Так, відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 р "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Враховуючи, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. А також, відповідно до практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2011 року вбачається, що ототожнення правових підстав недійсності правочину з підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань, що виникли з такого правочину, є помилковим у зв'язку з тим, що підстави різні за своєю правовою природою та характером правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем в судовому засіданні в силу ст..60 ЦПК України не надано доказів, укладення договору поруки з порушенням вимог ст.203 ЦК України, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 209, 212, 218 ЦПК України, ст..ст.203, 230, 526, 553, 625, 1050 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»»м.Київ вул..Автозаводська -54/19, третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсними кредитних договорів, договору поруки та договору іпотеки, зобов'зання вчинити певні дії, відмовити.

ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору на підставі п.7 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», ст..22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі через Яготинський районний суд апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя Кисіль О.А.