Рішення № 25977945, 30.07.2012, Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 2502/804/2012 р.

2/2502/349/2012 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

30 липня 2012 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області

в складі :

головуючого -судді Демченко Л.М.,

при секретарях Приходько Т.Л., Гармаш Н.В.,

з участю:

позивачки ОСОБА_1, відповідачки ОСОБА_2,

представника третьої особи ОСОБА_3,

роглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бобровиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у праві користування та розпорядження майном,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача та з урахуванням уточнених, в судовому засіданні, позовних вимог просить усунути перешкоди в праві користування та розпорядження земельною ділянкою, визнати державний акт на право приватної власності на землю виданий ОСОБА_2 26.05.1997 р. недійсним та визнати за нею право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 площею 600 кв.м. розташовану на території Марківецької сільської ради, СТ «Енергетик». Свої вимоги мотивує тим, що в період з 1987-1988 рік підприємство, в якому працювала її мати,відповідачка по справі ОСОБА_2, організувало садове товариство в якому остання отримала земельну ділянку площею 600 кв.м., а потім зробила обмін раніше отриманої ділянки на іншу ділянку з цегляним будинком. Оскільки її мати не могла придбати сусідню земельну ділянку під НОМЕР_1, яку власник продавав, то вона погодилась її придбати , надавши необхідні кошти на сплату всіх витрат. Згідно рішення адміністрації та профспілкового комітету підприємства «Южєнерголегпромавтоматика»від 07.07.1990 року протоколом № 8-а за нею була закріплена ділянка НОМЕР_1 площею 600 кв.м. і 28 жовтня 1991 року оформлена книжка члена садового товариства. Наприкінці 1995 року відповідачка повідомила її про підготовку документів членів товариства до приватизації земельних ділянок, більше дане питання не піднімалось і вона вирішила, що приватизація не відбулась. Ніяких доручень вона відповідачці не надавала і ніяких дій щодо земельної ділянки не вчиняла. В 2005 року вона отримала довідку голови правління садового товариства «Енергетик»про те, що вона є членом садового товариства та розпочала оформляти документи для приватизації вищезазначеної земельної ділянки, отримавши розпорядження Бобровицької райдержадміністрації від 08.06.2005 року. Отримавши технічну документацію із землеустрою щодо складання Державного акту, що посвідчує право власності на земельну ділянку, та звернувшись до голови садового товариства з проханням засвідчити своїм підписом та печаткою зазначені документи дізналась, що обидві земельні ділянки, в тому числі і спірна, належить ОСОБА_2 З державного акту, який вона отримала в липні 2011 року з'ясувала, що приватизація відбулася в 1996 році і правовстановлюючий документ виданий на земельну ділянку площею 0,1216 га.

В судовому засіданні позивачка вимоги підтримала і просила їх задовольнити з підстав зазначених в позовній заяві.

Відповідачка позовні вимоги не визнала, просила в їх задоволенні відмовити, посилаючи на застосування строку позовної давності, так як позивачка знала про приватизацію нею земельних ділянок ще в 1997 році.

Представник третьої особи просила в задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на те, що єдиним членом садового товариства була відповідачка, яка виконувала вимоги статуту, вчасно сплачувала членські внески та інші платежі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін суд вважає, що вимоги задоволенню не підлягають, виходячи із слідуючого:

Судом встановлено, відповідачці по справі ОСОБА_2 була виділена земельна ділянка під НОМЕР_2 в садівничому товаристві »Енергетик», яку згодом вона обміняла на ділянку під НОМЕР_3, потім викупила у ОСОБА_4 земельну ділянку під НОМЕР_1., що підтверджується зобов'язанням № 38/959 від 22.08.1991р., проектом організації території садового товариства, планом садівничого товариства та списком його членів ( а.с. 29, 33-36, 41). 26 травня 1997 року ОСОБА_2 був виданий державний акт на право приватної власності на землю, зокрема на земельну ділянку площею 0,1216, згідно рішення виконкому Марківецької сільської ради від 18 грудня 1996 року, яка фактично складається з двох земельних ділянок НОМЕР_3 та спірної НОМЕР_1 ( а.с. 31-32 ).

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Звертаючись до суду з вимогами про усунення перешкод, визнання недійсним державного акту та визнання права власності позивачка посилалась на те, що її права, як користувача земельної ділянки НОМЕР_1 порушені, оскільки, вона не надавала згоди на приватизацію відповідачкою належної їй земельної ділянки, а також особисто не вчиняла ніяких дій щодо її приватизації.

Однак матеріли справи не містять будь-яких доказів відносно того, що позивачці виділялась земельна ділянка НОМЕР_1 площею 600 кв.м в садівничому товаристві «Енергетик», а книжка члена садового товариства, надана позивачкою, де зазначено, що вона прийнята в члени кооперативу рішенням адміністрації и профсоюзного комітету 07.07.1990 року і їй виділена земельна ділянка НОМЕР_1, площею 600 кв. м (а.с.4), не може бути належним та допустимим доказом, оскільки є сумнівною, виходячи з того, що книжка видана 28 жовтня 1991 року, в той час, коли позивачка не була членом кооперативу, так як заяву про прийняття в члени кооперативу подала тільки в вересні 1992 року (а.с. 30), про що вона не заперечувала в судовому засіданні. На підставі чого їй була видана книжка, датована жовтнем 1991 року, в судовому засіданні пояснити не змогла. Не надала суду і рішення про прийняття її в члени кооперативу.

Також, судом достовірно встановлено, що земельною ділянкою НОМЕР_1 до 1991 року користувався ОСОБА_4, і яку згодом придбала відповідачка по справі, а отже в 1990 році спірна земельна ділянка ніяким чином не могла бути виділена ОСОБА_1 Вищезазначене підтвердила в судовому засіданні і представник третьої особи, нині діючий голова кооперативу.

Відповідно до ст.ст. 256,257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, який встановлюється тривалістю у три роки.

Вважаючи, що її права, як користувача земельної ділянки порушені, позивачка мала право протягом трьох років звернутися до суду з відповідним позовом.

Судом достовірно встановлено, що в 2006 році позивачка під час оформлення технічної документації, оглянутої в судовому засіданні, дізналась про те, що земельна ділянка НОМЕР_1 належить відповідачці по справі, про що вона зазначила в позовній заяві, звернулась до суду тільки в квітні 2012 року, пропустивши тим самим строк позовної давності, на який наголошувала ОСОБА_2 в судовому засіданні. Підтвердженням цього є також лист Марківецької сільської ради, наданий позивачкою ( а.с. 6).

Інших доказів, крім тих, що були досліджені судом, позивачем всупереч вимог ст. 57-60 ЦПК України не надано.

Отже, суд вважає, що виданий ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку ніяким чином не порушує права позивача щодо користування та розпорядження земельною ділянкою та в зв'язку з пропуском строку позовної давності приходить до висновку, що вимоги позивача є необгрунтованими і задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3,4, 10,11,60, 209, 212-215,218 ЦПК України ст. ст. 116, 118, 152 ЗК України, 257, 373, 374 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у праві користування та розпорядження майном відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Чернігівської області через Бобровицький районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами , які брали участь в справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення суду,протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення .

Суддя