Рішення № 25977837, 05.09.2012, Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа №902/65/2012

26

2/902/57/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2012 року м. Болехів Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Поляниця М.М.

секретаря судового засідання Ганчар Т.І.

з участю: представника позивача Піцьків В.Я.

відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідачів адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судвому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_3, ОСОБА_2 "Про стягнення заборгованості" та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Райффазен Банк Аваль" третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 "Про розірвання кредитного договору",-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів в обґрунтуванні своїх вимог зазначає, що з 11.12.2007 року між ОСОБА_3 та ВАТ "Райффайзен Бпнк Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Бпнк Аваль", в особі Івано-Франківської обласної дирекції укладено кредитний договір № 014/14-10-962 та надано кредит в сумі 49000,00 доларів США зі сплатою 13,25% річних строком до 10 грудня 2010 року. З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 014/14-10-962-255 від 11.12.2007р.

Відповідач ОСОБА_3 взяті на себе зобов'язання нае виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість по кредиту. Просить стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Райффайзен Бпнк Аваль" в особі Івано-Франківської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль"-57 638,65 доларів США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 13.01.2012р. становить 460 521,29 грн. заборгованості за кредитним договором № 014/14-10-962 від 11.12.2007р. Стягнути в солідарному порядку з відповідачів на користь позивача судовий збір в сумі 3219,00 грн.

ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом в якому просить розірвати укладений між ним та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 11 грудня 2007 року кредитний договір № 014/14-10-962, відмовити ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у стягненні нарахованої пені та відсотків за користування кредитом, а також припинити договір поруки № 014/14-10-962-255 від 11.12.2007р. укладений між зазначеним банком та ОСОБА_2 Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що кредитний договір був укладений з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки містить дискримінаційні умови стосовно нього.

В ході судового розгляду позивачем уточнено позовні вимоги. Просить стягнути з відповідачів у солідарному порядку 46662,18 дол. США що еквівалентно 372 732,83 грн. В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у зміненому виді та додатково пояснив, що відповідачу було надано кредит. Банк виконав всі зобов'язання по наданню кредиту. Однак відповідачі взяті на себе зобов'язання не виконували. За згодою ОСОБА_3 було реалізоване заставне майно - автомобіль, по зазначеній ним ціні. Кошти від реалізації пішли на погашення тіла кредиту і відсотків. Після реалізації автомобіля відповідачу було запропоновано програма погашення кредиту, а саме відкриття нової кредитної лінії згідно якої при погашенні кредиту в розмірі 70% - під 1%, на меншу суму під 6,5 % річних. Однак ОСОБА_3 відмовився від зазначеної пропозиції. Просить стягнути з відповідачів 372970,81 грн. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги по первісному позову не визнав та пояснив, що 11.12.2007 року між ним та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" було укладено кредитний договір № 014/14-10-962 та надано кредит в сумі 49000,00 доларів США зі сплатою 13,25% річних строком до 10 грудня 2010 року. 01 грудня 2007 року був укладений договір застави на автомобіля. Оскільки не зміг погашати кредит у зв'язку з різким скачком курсу долара США до гривні то подав у 2009 році заяву до банку стосовно реалізації заставного майна. Внаслідок збігу важких обставин 06 вересня 2010 року ним подано заяву згідно якою погодився на реалізацію заставного майна за вартістю 26 тис. дол. США. Просить у задоволенні позову відмовити. Заявлений зустрічний позов підтримав, зазначивши, що укладений між ним та ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" кредитний договір мавє бути розірваний у зв'язку недотриманням істотних умов, які є обов'язкові для кредитних договорів, а саме наявність дисбалансу договірних прав та обов'язків. Також у випадку розірвання кредитного договору втрачає чинність і договір поруки укладений між банком та ОСОБА_2

Просить розірвати укладений між ним та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 11 грудня 2007 року кредитний договір № 014/14-10-962, відмовити ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у стягненні нарахованої пені та відсотків за користування кредитом, а також припинити договір поруки № 014/14-10-962-255 від 11.12.2007р. укладений між зазначеним банком та ОСОБА_2

ОСОБА_2 первісний позов не визнав. Просить задоволити зустрічний позов ОСОБА_3

Суд, вислухавши пояснення сторін, проаналізувавши письмові докази в справі, вважає, давши їм належну правову оцінку приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що спірні правові відносини між сторонами виникли з договірних відносин.

Нормами статті 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Статтею 60 зазначеного Кодексу передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами, які беруть участь у справі.

Згідно ст.. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до ст.510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Статтею 626 зазначеного Кодексу визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторін (ст.629 ЦК України).

Так, статтею 14 ЦК України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 1054 Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки.

Водночас, ч. 2 ст. 1050 цього ж Кодексу передбачено, що в разі порушення позичальником строків виконання зобов'язань банк має право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту та погашення позичальником заборгованості за кредитом.

Крім того, ст. ст. 553, 554 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

До того ж, ст. 543 цього ж Кодексу встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пунктах 9, 29 Постанови від 30 березня 2012 р. ,,Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", роз'яснив, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором належить виключно позивачеві (ч. 1 ст. 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 11 грудня 2007 року сторони уклали кредитний договір №014/14-10-962, відповідно до умов якого позивач надав відпові дачу кредит на загальну суму 49 000 доларів США з кінцевим терміном повернення до 10 грудня 2010 року, а відповідач зобов'язався здійснювати погашення кредиту, сплачувати відсотки за користування кредитними коштами та комісії відповідно до тарифів у строки та у сумах, відповідно до умов цього договору. Відповідно до п.п.1.1 договору встановлено плату за користування кредитними коштами в розмірі 13,25% річних. Пунктом 5 зазначеного договору передбачено умови погашення кредиту, а саме відповідач повинен здійснювати погашення кредиту щомісяця та відсотків. Пункт 5.2 договору передбачає сплату разо вої комісії за ведення позичкового рахунку у розмірі 0,99% від суми кредиту в день нараху вання кредитних кошті на рахунок кредитора (а.с.5-8). На час укладення кредитного договору, банк мав відповідні ліцензії НБУ. Договір було підписано уповноваженими представниками банку (а.с.147-163).

З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір по руки № 014/14-10-962-255 від 11.12.2007 р. за умовами якого останній взяв на себе обов'язок відповідати по боргових зобов'язаннях ОСОБА_3 (а.с.15-17). 01 грудня 2007 року був укладений договір за стави транспортних засобів (а.с.45-46).

Взяті на себе зобов'язання ОСОБА_3 не виконував,що підтверджується розрахунком заборгованості, з якого вбачається, що остання проплата була проведена 11 листопада 2008 року не враховуючи кошти, які були направлені на погашення заборгованості наслідок реалізації заставного майна (а.с.103-105).

06 вересня 2010 року ОСОБА_3 подано заяву згідно якої погоди вся на реалізацію заставного майна на суму 26 тис. дол. США.(а.с.83) 1 листопада 2010 року виручені від реалізації заставного майна кошти в сумі спрямовано на погашення кредиту(а.с.103-105) .

Згідно довідки розрахунку станом на 01.04.2012р заборгованість по кредитному договорі становить 46 662,18 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 372 732.83 грн. з них:

- заборгованість по кредиту - 27838,61 долар США (що в гривневому еквіваленті становить - 222514, 00 грн.)

- заборгованість у відсотках 5754,95 доларів США (що в гривневому еквіваленті становить 45999,31грн.)

- нарахована пеня-13068.62 доларів США (що в гривневому еквіваленті становить 104459.16 грн.)/

Застосування Закону України «Про захист прав споживачів»до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типу процентної ставки, тощо, як передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини.

В обґрунтування своєї вимоги за зустрічним позовом про розірвання кредитного дого вору ОСОБА_3 вказав, що протягом дії вказаного договору у зв'язку з економічною кризою суттєво змінилися обставини, якими сторони керувалися при їх укладенні, а саме відбулася зміна курсу долара США по відношенню до гривні, що не могли передбачити сто рони. На думку позивача відбулась істотна зміна обставин, якими сторони керувалися під час укладення спірних угод, у зв'язку з чим, з урахуванням положень статті 652 ЦК України, спірний договір може бути розірвано.

Одночасно судом встановлено, що сторони не досягли згоди щодо зміни умов кредит ного договору та приведення договору у відповідність з обста винами, які істотно змінилися, у зв'язку з чим позивачка звернулася до суду із позовом про розірвання укладеного з відповіда чем кредитного договору на підставі статті 652 ЦК України.

Частиною першою ст. 652 ЦК України, на підставі якої пред'явлено даний позов, передба чено, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встанов лено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Частиною другою ст. 652 ЦК України встановлено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Вказуючи, що у зв'язку з фінансовою кризою виконання кредитного договору сторонами призвело до порушення майнових інтересів ОСОБА_3, який був заінтересований в укладенні кредитного договору, і позбавило його того, на що він розраховував, та зазначаючи про наявність одночасно чотирьох умов для розірвання спірної угоди, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, не навів доказів у розумінні ст.60 ЦПК України, які б підтверджували дані обставини та визначені законом умови.

З матеріалів справи вбачається, що ще до настання кризи ОСОБА_3 не належним чином виконував взяті на себе зобов'язання щодо виконання кредитного договору (а.с.103-105).

Разом з тим, суд обставин, які б підтверджували одночасну наявність чотирьох умов для розірвання кредитного договору, визначеного ч. 2 ст. 652 ЦК України, не встановив.

Аналогічну правову позицію про те, що підстав для розірвання кредитних договорів немає, якщо заінтересована сторона не довела одночасну наявність чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, викладено в постанові Верховного Суду України від 23 травня 2011 року у справі № 3-47гс11.

Твердження ОСОБА_3, що банк мав можливість продати заставний автомобіль за ціною 74 тис. дол. США на що він дав згоду у 28 квітня 2009 року, є необґрунтованими оскільки найпершою зацікавленою стороною у реалізації автомобіля був сам відповідач, який не навів доказів того, що позивач не дав йому можливості реалізовувати заставне майно.

Саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі ст. 652 ЦК України, оскільки зазначене стосується обох сторін договору й позичальник при належній завбачливості міг виходити з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

У відповідності до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняються з підстав передбачених договором або законом.

Часткове виконання боржником зобов'язання по кредитному договору за рахунок реалізації заставного майна не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст.625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст.ст.526.599 зазначеного Кодексу.

ОСОБА_3 як позичальник не стороною договору поруки, а стороною у зобов'язанні, забезпеченому порукою. Договір поруки може бути розірваний на вимогу позичальника, якщо він звужує його права чи розширює обов'язки, зокрема передбачає оплату послуг поручителя, зловмисної домовленості кредитора з поручителем. На вказані обставини ОСОБА_3 не посилався у зустрічному позові і такі не встановлені під час розгляду справи.

За таких обставин позов ПАТ «Райфайзен Банк Аваль»в уточненому (зменшеному) розмірі про стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у сумі 46 662,18 дол. США, що на час постановлення судового рішення становить 372 970,81 грн. підлягає до задоволення.

ОСОБА_3 ставиться питання про розстрочення виконання рішення суду на 362 місяці, що по терміну становить більше 30 років і не може бути задоволено, оскільки, розстрочення на такий тривалий період може завдати майнової шкоди позивачу, та позбавить кредитора на виконання судового рішення в межах розумних строків.

З урахуванням викладеного, не підлягають задоволенню і вимоги ОСОБА_3 про відмову відповідачу у стягненні нарахованої пені та відсотків за користування кредитом та припинення договору поруки.

Зважаючи на це, суд приходить до висновку, що в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про розірвання кредитного договору та відмови у стягненні нарахованої пені та відсотків за користування кредитом та припинення договору поруки слід відмовити за безпідставністю позовних вимог.

На підстав викладеного, ст.ст. 509,525,526,572,589,610,625,652,1050,1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 3.10,11,60,209,212-215,218 ЦПК України, суд, -

р і ш и в :

Позов публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_3, ОСОБА_2 "Про стягнення заборгованості" в уточненому вигляді задоволити.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Івано-Франківської обласної дирекції публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»372970( триста сімдесят дві тисячі дев'ятсот сімдесят) грн. 81 коп. заборгованості за кредитним договором № 014/14-10-962 від 11 грудня 2007 року.

Стягнути ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Івано-Франківської обласної дирекції публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. сплаченого судового збору.

Стягнути ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Івано-Франківської обласної дирекції публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. сплаченого судового збору.

В зустрічному позові ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Райффазен Банк Аваль»третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 "Про розірвання кредитного договору" відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Болехівський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня оголошення рішення.

Особи, які брали участь у розгляді справи, але не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Поляниця М.М.