Рішення № 25977585, 11.09.2012, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 2/0528/1432/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2012 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області

у складі головуючого - судді Сухоручко Ю.О.,

при секретарі - Ксєнофонтові Д.І.,

за участю позивачки - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»- Ковалевського Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»про захист прав споживачів, визнання Додаткової угоди № 1 до Кредитного договору про внесення змін до Кредитного договору щодо підвищення відсоткової ставки з 12,5 % до 16,0 % річних нікчемною та стягнення судових витрат,

ВСТАНОВИВ:

23 березня 2012 року до Краматорського міського суду звернулась позивачка ОСОБА_1 із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», яку 27 квітня 2012 року позивачкою було уточнено позовні вимоги відповідною заявою, поданою до суду, з якої вбачається, що позивачка вимагає визнання Додаткової угоди № 1 до Кредитного договору про внесення змін до Кредитного договору щодо підвищення відсоткової ставки з 12,5 % до 16,0 % річних нікчемною та стягнення з відповідача судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу на суму 4600 грн. Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що 16 травня 2006 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ПАТ «Укрсоцбанк»укладений Кредитний договір. За цим договором відповідач надає позивачці у кредит грошові кошти у сумі 12000 доларів США зі сплатою 12,5 % річних, а позивачка зобов'язується повернути суму заборгованості до 15.05.2013 року. Позивачка стверджує, що виконувала обов'язки за Кредитним договором належним чином. Однак наприкінці 2010 року позивачка дізналась про те, що відповідачем у односторонньому порядку було здійснено підвищення відсоткової ставки за Кредитним договором. Про факт підвищення відсоткової ставки відповідач позивачку не повідомив, хоча положення про таке повідомлення передбачено умовами Кредитного договору. Враховуючи викладені обставини, позивачка просить суд визнати Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору про внесення змін до Кредитного договору щодо підвищення відсоткової ставки з 12,5 % до 16,0 % річних нікчемною та стягнути з відповідача судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу усього у сумі 4600 грн.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала заявлені позовні вимоги, послалася на обставини які викладені в уточненій позовній заяві просила суд задовольнити позов у повному обсязі. Окрім того пояснила, що с самого початку сплати зобов»язань по кредитному договору, тобто з 2006 року вона сплачувала щомісячні платежі в більшому обсязі чим це було передбачено умовами договору, оскільки вона бажала скоріше виконати свої зобов»язання за кредитним договором . Тільки на початку 2010 р. вона випадково дізналася від касиру банку про збільшення відсоткової ставки в односторонньому порядку.

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_2 заявлені позивачкою вимоги до відповідача підтримала повністю, просила суд задовольнити позов у повному обсязі, також послалася на обставини викладені в уточненої позовній заяві, окрім того пояснила, що факт надіслання відповідачем Додаткової угоди на адресу ОСОБА_1 не підтверджений, дану угоду позивачкою не підписано, тобто сторони не досягли згоди. В обґрунтування вимог про стягнення судових витрат пов»язаних з оплатою послуг адвоката пояснила що сума в розмірі 4600 грн. складається з часу затраченого на складання позову, пошук інформації в Інтернеті, пошук додаткових доказів по с праві, надіслання листів до банку, часу затраченого в судових засіданнях. Скільки саме годин або хвилин затрачено на конкретні дії вона пояснити не може, але між нею та позивачкою було досягнено згоди, що разом послуги оцінюються в розмірі 4600 грн.

У судовому засіданні, яке відбулося 23.04.2012 р. представник відповідача Ковалевський Є.В. позовні вимоги не визнав та пояснив, що дійсно на підставі Додаткової угоди №1 було здійснено підвищення відсоткової ставки, але дане підвищення було прийнято позивачкою, оскільки вона сплачувала добровільно нову підвищену ставку. Відповідно до умов кредитного договору за 10 днів позивачку було повідомлено про зміну відсоткової ставки .28.10.2008 р. на адресу позивачки було направлено повідомлення та Додаткову угоду . На теперішній час розписки та поштові повідомлення про вручення ОСОБА_1 Додаткової угоди та повідомлення не збереглися, другий раз повідомлення позивачці було надіслано 16.02.2011р. Тільки у 2011 році позивачка повідомила банк про заперечення відносно підвищення відсоткової ставки.

В наступні судові засідання представник відповідача не з»явився , але надіслав заяву про слухання справи за його відсутності та заперечення проти позову. Із заперечень вбачається, що відповідач не погоджується із пред'явленими позовними вимогами. На обґрунтування своєї позиції та спростування обставин, викладених у позовній заяві відповідач вказує, що 16 травня 2006 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ПАТ «Укрсоцбанк»укладений Кредитний договір. За цим договором відповідач надає позивачці у кредит грошові кошти у сумі 12000 доларів США зі сплатою 12,5 % річних, а позивачка зобов'язується повернути суму заборгованості до 15.05.2013 року. Договір укладений з дотриманням вимог закону та після досягнення сторонами згоди з усіх питань. 28 жовтня 2010 року відповідачем на виконання вимог договору був відправлений лист № 50-01/977. Даним листом направлена Додаткова угода до Кредитного договору про підвищення процентної ставки. На думку відповідача, позивач не заперечував проти цього та виконував власні зобов'язання за новою процентною ставкою. Проти позовних вимог щодо компенсації витрат на правову допомогу відповідач також заперечує, посилаючись, що дані вимоги не відповідають законодавству. У зв'язку з викладеним, відповідач просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, 16 травня 2006 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ПАТ «Укрсоцбанк»укладений Кредитний договір. За цим договором відповідач надає позивачці у кредит грошові кошти у сумі 12000 доларів США зі сплатою 12,5 % річних, а позивачка зобов'язується повернути суму заборгованості до 15.05.2013 року.( а.с 6-9)

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Згідно з п. 23 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 (справа про захист прав споживачів кредитних послуг), положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року N 1023-XII з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Виходячи з предмету договору між сторонами, правового положення сторін Кредитного договору, а так само цільового призначення такого договору для позивачки, Кредитний договір, укладений між сторонами, є споживчим кредитом.

Відповідно до п. 2.6, пп.пп. 2.6.1, 2.6.2, 2.6.3 Кредитного договору, у випадку зміни процентних ставок на кредитному ринку України, в тому числі внаслідок прийняття компетентними державними органами України рішень, що прямо чи опосередковано впливають на стан кредитного ринку України, а також за рішенням Правління або Комітету по управлінню активами та пасивами АКБ «Укрсоцбанк»кредитор має право ініціювати зміну процентної ставки за надання кредиту, визначеної Кредитним договором. Про намір змінити розмір винагороди за надання кредиту, кредитор зобов'язаний повідомити позичальника-позивачку не пізніше ніж за десять днів до дати початку їх введення, а також надати для укладення додаткову угоду про внесення змін до Кредитного договору. У випадку, якщо позичальник-позивачка погодиться зі зміненим розміром відсоткової ставки кредитора-відповідача, вона зобов'язана протягом п'яти робочих днів підписати надану кредитором-відповідачем додаткову угоду про внесення змін до Кредитного договору та повернути її кредитору-відповідачу. У випадку, якщо позичальник-позивачка не погодиться із запропонованим розміром винагороди кредитора-відповідача, вона зобов'язана протягом п'яти робочих днів повернути кредиторові-відповідачу існуючу заборгованість за кредитом, нараховані відсотки та можливі штрафні санкції у повному обсязі.( а.с.7)

У судовому засіданні ОСОБА_1 вказує, що підвищення відсоткової ставки за Кредитним договором було здійснено відповідачем з порушенням процедури, передбаченої Кредитним договором та здійснено в односторонньому порядку, що є неправомірним.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законодавством.

Кредитним договором, зокрема п. 2.6, передбачено, що здійснення зміни відсоткової ставки за договором реалізується за посередництвом укладення додаткової угоди про внесення змін за Кредитним договором, що свідчить про двосторонній правовий зв'язок між сторонами з розгляду змін до договору та відсутність ознак односторонньої зміни правовідносин, передбачених законодавством.

Твердження позивачки про порушення відповідачем процедури зміни відсоткової ставки за Кредитним договором знайшло підтвердження у судовому засіданні.

Відповідач вказує, що 28 жовтня 2010 року ним було направлено лист про підвищення відсоткової ставки за договором № 50-01/977 та надіслано Додаткову угоду №1 , однак даний факт у судовому засіданні не підтверджений. З письмових пояснень відповідача від 06.08.2012 р. вбачається, що банк не має оригіналу зазначеної Додаткової угоди, у зв»язку з чим не має фізичної можливості надати її до суду. Оригіналу листа від 28.10.2008 р. за № 50-01/977 банк не має, квитанції про відправлення на адресу позивачки не збереглися, оскільки минув тривалий термін з моменту відправлення кореспонденції.

З наданої до суду представником відповідача копії Додаткової угоди № 1 від 06.11.2008 р., про збільшення відсоткової ставки вбачається що дана угодо взагалі сторонами не підписана, не містить печатки.

Окремо слід зазначити про невідповідність нумерації, зазначеної у Додатковій угоді для вказівки на приналежність до основного Кредитного договору, для ідентифікації основного Кредитного договору. Зокрема, у Додаткові угоді йдеться про внесення змін до Договору «№ 223и/2006 від 18 травня 2005 року», тоді як Кредитний договір має номер та дату укладення «№ 223і/2006 від 16 травня 2006 року»( а.с.69) .

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідачем у запереченнях проти позовної заяви вказується, що позивачка надала конклюдентну згоду на укладенню цього договору, що підтверджується подальшим виконанням Кредитного договору, відсутністю повернення існуючої суми заборгованості, що визначає чинність Кредитного договору. З такою позицією не можна погодитись в контексті відсутності належних підстав для зміни відсоткової ставки та належного інформування позивачки про такі зміни. У такому випадку не мало місце акцептування (надання згоди) змін до Кредитного договору через відсутність усвідомлення та фактичної можливості усвідомлення змісту оферти (пропозиції укласти договір) позивачкою, не підписання додаткової угоди сторонами на виконання вимог п. 4 Додаткової угоди.

Позивачка у судовому засіданні наполягала, що вона сплачувала щомісячні платежі за кредитним договором у більшому розмірі з самого початку укладання договору, тобто з 2006 р., оскільки бажала скоріше розрахуватися по зобов»язанням . Даний факт підтверджується копіями квитанцій (а.с.13-50), з яких вбачається що позивачка сплачувала з червня 2006 р. суми щомісячних платежів у більшому обсязі ніж це передбачено графіком рівномірного погашення основної суми боргу

( а.с.10-11).

Таким чином, суд приходить до переконання, що мало місце порушення процедури зміни відсоткової ставки за Кредитним договором з боку відповідача..

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В силу п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЦПК України, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень (Розділу ІХ) ЦПК України, частина друга статті 84 цього Кодексу набирає чинності з моменту набрання чинності відповідним законом. До цього часу граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах»від 20.12.2011 № 4191-VI, що набрав чинності 01 січня 2012 року, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З матеріалів справи встановлено, що правову допомогу позивачу за договором про надання правової допомоги від 23 квітня 2012 року надавала адвокат ОСОБА_2 (а.с. 61-62 ), яка має свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю (а.с. 61) та яка отримала від позивачки ОСОБА_1 за правову допомогу 4 600 грн. (а.с. 55-56).

З матеріалів справи встановлено, що адвокат ОСОБА_2 приймала участь у судових засіданнях по цій справі:

23 квітня 2012 року -1 година 16 хвилин (а.с.84),

28 травня 2012 р. - 4хвилини ( а.с.97)

15 червня 2012 р.- 16 хвилин (а.с.102)

06 липня 2012 р. - 2 хвилини ( а.с.111)

11 вересня 2012р.- 33 хвилини

Згідно ст. 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік»розмір мінімальної заробітної плати з 01 квітня 2012 року був встановлений - 1 094 гривні на місяць, тобто граничний розмір витрат на надання правової допомоги з квітня по червень 2012 р. складає 700,16грн. ( 1094 х 40% х 1 години 36 хвилин),з липня по вересень 183,70 грн. ( 1102 х 40% х 25 хвилин), а разом 883,86 грн.

Оскільки витрати позивача на правову допомогу (4 600 грн.) перевищують граничні розмірі, встановлені законом, такі підлягають відшкодуванню позивачці в межах граничних розмірів, а саме, в сумі 883,86 грн.

Керуючись ст. 58 Конституції України, ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011, Постановою Верховного Суду України від 13 лютого 2012 року, ст.ст. 5, 16, 204, 215, 216, 626, 638, 640, 642, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 14, 15, 57, 60, 79, 84, 88, 212-215, 360-7 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства «Укрсоцбанк» задовольнити частково .

Визнати Додаткову угоду № 1 про внесення змін до Договору кредиту № 223и/2006 від 18 травня 2005 року, укладену між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКСОЦБАНК» та ОСОБА_1 від 06.11.2008 р. - недійсною.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ідентифікаційний код 00039019, юридична адреса : м. Київ вул.Ковпака, 29 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 883, 86 коп. ( Вісімсот вісімдесят три грн.86 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення ухвалено у нарадчій кімнаті та надруковано в одному примірнику.

Суддя Краматорського

міського суду Ю.О. Сухоручко