Постанова № 25976493, 06.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3521/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О.

Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"06" вересня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів при секретарі Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 березня 2012 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техімпекс»до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техімпекс»звернулось до суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень: від 15.02.2011 року № 0000122301/0 (щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток: за основним платежем -3 997 194,50 грн; за штрафними (фінансовими) санкціями -999 298,63 грн); № 0000142301/0 (щодо збільшення суми бюджетного відшкодування -1 501 339 грн); № 0000152301/0 (щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3 226 222,56 грн та фінансових санкцій за вчинене правопорушення в розмірі 806 555,65 грн).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01 березня 2012 р. адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 15 лютого 2011 року № 0000122301/0, № 0000142301/0, № 0000152301/0.

Не погоджуючись з ухваленою постановою, Броварська об'єднана державна податкова інспекція Київської області подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Крім того, апелянт подав клопотання про поновлення пропущеного строку для подачі апеляційної скарги, оскільки повний текст постанови отримав по пошті лише 15.03.2012 року, що позбавило його можливості вчасно її оскаржити.

Відповідно до ч. 2 ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Колегія суддів дійшла висновку, що строк апеляційного оскарження постанови суду апелянтом не пропущено, оскільки повний текст постанови відповідач отримав лише 15.03.2012 року, про що свідчить відтиск штампу вх. № 814/242 від 15.03.2012), а тому відсутні правові підстави окремо вирішувати питання щодо його поновлення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не довів обґрунтованість та законність прийняття податкових повідомлень-рішень від 15.02.2011 № 0000122301/0, № 0000152301/0, № 0000142301/0.

Колегія суддів не не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби проведено перевірку ТОВ «Техімпекс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.10.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.10.2010 року, за результатами якої складено акт від 18.01.2011 року № 10/232/32499006.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем Законів України -«Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР; «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР; «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 № 889-IV, а також «Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього середовища і стягнення цього збору», затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 01.03.1999 року № 303. Водночас такі висновки відповідач зробив з урахуванням постанови про порушення кримінальної справи № 69-107 від 02.12.2010 та висновків експерта про, що підписи на накладних, договорах купівлі-продажу та специфікаціях зроблені невідомими особами.

На підставі встановлених порушень, податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення № 0000122301/0, № 0000152301/0, № 0000142301/0, № 0000141701/0, № 0000132301/0 від 15.02.2011 року. Позивач в межах адміністративного позову оскаржує наступні повідомлення-рішення: №0000122301/0, №0000152301/0, №0000142301/0 від 15.02.2011 року.

В постанові про закриття кримінальної справи в частині від 27.04.2011 року (а.с.51, том 1) встановлено наступне: «Під час розслідування вказаної кримінальної справи справи встановлено, що в період 2007-2009 України невстановлені слідством особи, з метою прикриття власної незаконної діяльності, придбали та створили ряд суб'єктів підприємницької діяльності службовими особами яких рахувались малозабезпечені та раніш судимі особи, які не мали ніякого відношення до ведення фінансово-господарської діяльності від імені створених підприємств.

В подальшому, після створення та реєстрації підприємств, невстановлені слідством особи, діючи умисно, організували відкриття рахунків фіктивним підприємствам в СБ «Преміум»та ПАТ «Класикбанк»та, в подальшому, використали їх для вчинення злочинної діяльності, для надання послуг з «конвертації», тобто переведення безготівкових коштів у готівку, пособництва в заволодінні чужого майна та мінімізації податкових зобов'язань.

В період 2008-2009 p.p. невстановлені слідством особи, з метою створення фіктивних підприємств для реалізації умислу, направленого на прикриття незаконної діяльності, вступили у попередню змову з раніше знайомими громадянами ОСОБА_6 та ОСОБА_7

При цьому, невстановлені слідством особи повідомили вказаним громадянам, що вони до діяльності підприємства не будуть мати ніякого відношення, за реєстрацію підприємств на своє ім'я вони отримають матеріальну винагороду, а також будуть отримувати кожного разу матеріальну винагороду за відкриття рахунків в банківських установах та відшкодування витрат пов'язаних з поїздками для відткриття рахунків.

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 достовірно розуміючи незаконність дій невстановлених слідством осіб, будучи соціально незахищеними особами, які потребували фінансової допомоги та не мають постійного, стабільного заробітку, умисно, погоджуються та, виконуючи свою роль, надають копії своїх паспортів для внесення інформації - прізвища, ім'я, по-батькові, дати народження, місце проживання до статутних документів підприємств, також копію довідок про присвоєння ідентифікаційного номера.

Крім того, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, умисно, виконуючи свою злочинну роль, направлену на створення фіктивних підприємств, підписали накази про призначення себе на посаду директорів: ОСОБА_6 - TOB «Аметт», ОСОБА_7 - TOB «Зетта-фін»та TOB «Штудіан», при цьому достовірно розуміючи, що підприємствами, на яких вони рахуються на посадах директорів, вони фактично керувати не будуть, підприємства створюються для вчинення умисних дій, спрямованих на створення фіктивного підприємства, вони за надання своїх анкетних даних отримують матеріальну винагороду.

В подальшому, в період 2009 року - 2010 року невстановлені слідством особи використали фіктивні підприємства TOB «Аметт», TOB «Зетта-фін»та TOB „Штудіан" для власної діяльності, а також для вчинення злочинів».

Крім того, в зазначеній постанові було з'ясовано зі свідчень ОСОБА_7, що другим співзасновником TOB «Зетта-фін», TOB «Штудіан»є ОСОБА_9, який є одночасно і директором TOB «Штудіан». Водночас вказано, що покази ОСОБА_7 підтверджуються аналогічними показами директора та співзасновника TOB «Штудіан», а також співзасновника TOB «Зетта-фін»ОСОБА_9, допитаного у ході досудового слідства.

Дана кримінальна справа була закрита за відсутністю складу злочину у діях ОСОБА_7 та ОСОБА_6

Положеннями ст. 96 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до її державної реєстрації.

Юридична особа відповідає за зобов'язаннями її учасників (засновників), що пов'язані з її створенням, тільки у разі наступного схвалення їхніх дій відповідним органом юридичної особи.

З наведених положень вбачається, що за результати господарської діяльності несе відповідальність безпосередньо юридична особа, а не посадова особа чи учасник(засновник), а отже, якщо не доведено вини посадових осіб, то це не означає, що діяльність товариства є законною.

Таким чином, аналізуючи витяг з постанови слідчого, можна зробити висновок що правочини між ТОВ «Техімпекс», TOB «Зетта-фін»та TOB «Штудіан»укладені з метою, що завідомо суперечили інтересам держави і суспільства.

Крім того, згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Суд першої інстанції дійшов висновку що первинні документи, які були дослідженні під час перевірки відповідачем на предмет відповідності їх нормам законодавства України, є такими, що складені відповідно до вимог законодавства.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.1.32 статті 1 Закону України від 28.12.94 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п. 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV.

Апелянт наголошує в апеляційній скарзі, що висновками експертів за № 470 від 29.12.2010 року та № 4 від 14.01.2011 року було встановлено, що підписи на податкових накладних, видаткових накладних, договорах купівлі-продажу та специфікаціях виконані не ОСОБА_7 та ОСОБА_9, а іншими -невстановленими особами.

Крім того, згідно висновку № 11101/11102/11-45 судово-економічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, перед експертами не ставилося завдання про проведення експертизи достовірності підписів на документах, а лише обґрунтування документально та нормативно певних питань, в межах даного спору.

Отже, первинні документи, видані та підписані від імені TOB «Зетта-фін»та TOB «Штудіан»на виконання договірних зобов'язань із позивачем, не мають юридичної сили і доказовості, не є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні вимог встановлених ст.2, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХIV, складені в порушення п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2, п.п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88.

Щодо посилання суду першої інстанції на те, що донараховані позивачу штрафні санкції - 25% від сум донарахованих податкових зобов'язань, відповідають положенням частини 1 статті 123 ПК України, які на момент формування податкових зобов'язань позивачем ще не діяли, колегія суддів зазначає наступне.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 24.11.2011 року № 2198/11/13-11 щодо застосування передбачених статтею 123 та іншими нормами Податкового кодексу України штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, вчинені до 1 січня 2011 року, тобто до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлені контролюючими органами після вказаної дати, зазначено, що за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, може бути застосовано відповідальність, передбачену цим Кодексом, у тому разі, якщо їх склад є тотожним зі складом правопорушення, визначеним Податковим кодексом України.

Зазначене правило застосовується незалежно від того, що в Перехідних положеннях Податкового кодексу України до 6 серпня 2011 року були відсутні приписи щодо порядку застосування передбачених Кодексом санкцій за правопорушення, вчинені до 1 січня 2011 року.

Таким чином, аналізуючи склад правопорушеннь позивача за податковим законодавством до набрання чинності ПК України та з ПК України, який вже був чинним на момент прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у вчинених позивачем правопорушеннях прослідковується тотожність, а аргументи суду першої інстанції щодо неправомірного розміру фінансових санкцій, зокрема 25% від сум донарахованих податкових зобов'язань, є безпідставними.

З урахуванням викладженого, колегія суддів прийшла до висновку про те, що вчинені правопорушення позивача є доведеними, ґрунтуються на об'єктивних допустимих доказах, а тому податкові повідомлення-рішення від 15 лютого 2011 року № 0000122301/0, № 0000142301/0, № 0000152301/0 є такими, що прийняті Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, неповно з'ясував обставини справи, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 березня 2012 року - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техімпекс»- відмовити.

Повний текст постанови виготовлений 11 вересня 2012 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.