Ухвала суду № 25975807, 31.08.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Стойка В.В.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2012 року справа №2а/0570/18265/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Юрко І.В., Блохіна А.А, секретарі судового засідання Діденко О.С., за участі: представника позивача: Азарової Д.Ю., представників відповідача: Нестерової М.Є., Фатьянова Р.О., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 липня 2012 року у справі № 2а/0570/18265/2011 за позовом Приватного підприємства "Прем'єрпродукт-Донецьк" до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі акта перевірки № 905/23-2/36616833 від 19 травня 2011 р. відповідачем було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Підставою зазначених донарахувань з податку на додану вартість став висновок податкового органу про нікчемність угоди між позивачем та ПП СТК «Молоко», який позивач вважає необґрунтованим. Крім того, позивач зазначив, що в нього наявні усі первинні документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій за зазначеною угодою, та використання товарів у власній господарській діяльності підприємства.

Просив про скасування податкових повідомлень - рішень № 0000682340 від 03 червня 2011 року та № 0000692340 від 03 червня 2011 року, перегляд висновків, зроблених в акті № 905/23-2/36616833 від 19 травня 2011 р. про результати позапланової документальної виїзної перевірки ПП «Прем'єрпродукт-Донецьк» та приведення їх у відповідність до вимог чинного законодавства України, а саме: вилучити висновки про порушення підприємством вимог чинного законодавства України.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 липня 2012 р. позовні вимоги задоволені частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000682340 від 03 червня 2011 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000692340 від 03 червня 2011 року.

В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідач не погоджується із рішенням суду першої інстанції та вважає його винесеним без надання вірної правової оцінки обставинам справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: судом першої інстанції неправильно застосовано норми: пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.2.1, п. 7.2, пп. 7.4.5, п.7.4, пп.7.7.1, п.7.7 ст. 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», ст. 1, п. 2 ст. 3, п.1, п. 2 ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.1, п.2.2, 2.4 Положення про документальне забезпечення засобів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. № 88 та зареєстрованого в Мінюсті України 05.06.95 р. № 168/704, ст..ст. 203, 215, 228, 236 Цивільного кодексу України; порушено норми процесуального права ст.ст. 11, 69, 79, 86, 159 КАС України.

Представники відповідача у судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи і пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ДПІ у Кіровському районі м. Донецька Донецької області ДПС проводила позапланову документальну виїзну перевірку приватного підприємства «Прем'єрподукт-Донецьк» з питань взаємовідносин з ПП «СТК «Молоко» за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої було складено акт № 905/23-2/36616833 від 19 травня 2011 р., яким встановлено порушення: п.п. 7.4.1 п.7.4 п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 п.п.7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР:

- заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 3782944 грн., у т.р.: за жовтень 2010 р. в сумі 667363 грн., за листопад 2010 р. в сумі 859710 грн., за грудень 2010 р. в сумі 2255871 грн.;

- завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 161825грн., в т.ч. за грудень 2010 р. на 78 978 грн.

03 червня 2011 року ДПІ у Кіровському районі м. Донецька Донецької області ДПС були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000682340 згідно з п.54.3 ст. 54 та п.58.1 ст. 58 ПК України, на підставі акту перевірки № 905/23-2/36616833 від 19 травня 2011 р. за порушення п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР ПП «Прем'єрпродукт-Донецьк» було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 78 978,00 грн.

- № 0000692340 згідно з п.п. 54.3.2 п.54.3 ст. 54 ПК України, на підставі акту перевірки № 905/23-2/36616833 від 19 травня 2011 р. за порушення п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1. п.7.4.5. п.7.4., п.п.п7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким збільшено суму грошового зобов'язання ПП «Прем'єрпродукт-Донецьк» з податку на додану вартість у сумі 5 674 416 грн. 00 коп., в т.ч. за основним платежем - 3 782 944 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 891 472,00 грн.

За результати адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень Державна податкова служба України залишила без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Кіровському районі м. Донецька від 03 червня 2011 року № 0000682340 та № 0000692340.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 червня 2010 року між ПП «СТК «Молоко» (Постачальник) та ПП «Прем'єрпродукт-Донецьк» (Покупець) було укладено договір № 17805-15, згідно якого постачальник зобов'язувався поставити молочну продукцію та інші продовольчі товари покупцю.

Суми ПДВ згідно податкових накладних позивач відніс до складу податкового кредиту, що відобразив у податкових деклараціях з ПДВ за відповідні періоди: за жовтень 2010 року в сумі 604024,68 грн.; за листопад 2010 року в сумі 745714,68 грн.; за грудень 2010 року в сумі 2334848,68 грн.

В якості доводів податкового органу щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень є нікчемність укладеного правочину між позивачем та ПП СТК «Молоко» з посиланням у акті перевірки на акти перевірок, проведених фахівцями ДПІ у м. Житомирі:

- № 7838/7/23-2/36548926 від 13 жовтня 2010 року «про результати документальної невиїзної перевірки приватного підприємства ПП «СТК «Молоко» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01 червня 2010 року по 31 серпня 2010 року»;

- № 1090/23-1/36548926 від 15 березня 2011 року «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «СТК «Молоко» з питань правомірності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за грудень 2010 р. - січень 2011р.»;

- № 9315/15-2/36548926 від 13 грудня 2010 року «Про виявлення ознак нікчемності угод ПП «СТК «Молоко» з питань взаємовідносин з контрагентами, яким сформовані податкової зобов'язання за вересень-жовтень 2010 р.»;

- № 140/15-2/36548926 від 20 січня 2011 року «Про виявлення ознак нікчемності угод ПП «СТК «Молоко» з питань взаємовідносин з контрагентами, яким сформовані податкові зобов'язання за листопад 2010 р.»

- № 222/15-2/36548926 «Про виявлення ознак нікчемності угод ПП «СТК «Молоко» з питань взаємовідносин з контрагентами, яким сформовані податкові зобов'язання за грудень 2010 р.

В перелічених актах зазначено про неможливість проведення перевірок, у зв'язку з незнаходженням ПП «СТК «Молоко» за юридичною адресою, а також висновки щодо відсутності достатньої кількості трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, основних фондів, транспортних засобів, відсутністю необхідних умов для ведення господарської діяльності тощо, відсутністю реального товарного характеру угод, перерахуванням коштів без мети реального настання правових наслідків, суперечністю правочинів моральним засадам суспільства та порушенням публічного порядку та відповідно до статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір - це домовленість (погоджена дія) двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 ЦК). За змістом правочин не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина 1 статті 203 ЦК). Приписи частини 1 статті 203 ЦК узгоджуються з наступними нормами: Під нікчемним правочином необхідно розуміти правочин, недійсність якого встановлена законом.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачена презумпція правомірності правочину, під якою розуміється те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Презумпція правомірності правочину є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин, яки, вчиняючи правочин, діють правомірно. При цьому, не вимагається прямої вказівки на правомірність тих чи інших дій в акті цивільного законодавства: достатньо, що закон не визначає ці дії як заборонені. Спростувати презумпцію правомірності правочину можливо лише у випадку, коли недійсність правочину передбачена прямою нормою закону, так само як застосувати наслідки такого правочину можливо лише за санкціями, встановленими законом.

На підтвердження взаємовідносин з контрагентом ПП «СТК «Молоко» позивачем надані до суду видаткові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які відповідають Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення ЦК України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочинів, укладених позивачем з контрагентами. Також, укладені правочини не визнавались недійсними у судовому порядку.

Колегія суддів також звертає увагу, що можлива відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності у контрагента позивача не може бути підставою для висновку про нікчемність укладених із ними договорів на підставі ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України. Зазначені норми законодавства не пов'язують нікчемність правочину із відсутністю умов для здійснення господарської діяльності.

Такий судовий захист порушеного права юридичної особи відповідає вимогам статей 106 та 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Натомість, позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв'язок витрат по придбанню робіт та послуг за вказаними договорами із його господарською діяльністю та фактичне використання отриманих робіт та послуг у його власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації в Україні 22.12.2010 року за № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 12.01.2011 року за № 34/18772 (далі - Порядок № 984) акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пункт 5 Порядку № 984 встановлює, що за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

У пункті 6 Порядку № 984 передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Стаття 83 ПК України визначає, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що відповідач в акті перевірки № 905/23-2/36616833 від 19 травня 2011 р. послався на висновки акту ДПІ у м. Житомирі № 1090/23-1/36548926 від 15 березня 2011 року «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «СТК «Молоко» з питань правомірності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за грудень 2010 р. - січень 2011р.»;, в п. 2.3.2. якого зазначено, що ПП СТК «Молоко» не знаходиться за своєю юридичною адресою. Але при цьому податковий орган м. Житомира не вжив заходів, передбачених частинами 12 - 14 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців» і СТК «Молоко» не позбавлялось свідоцтва платника податку на додану вартість, що є певною ознакою реального господарюючого суб'єкта підприємницької діяльності.

Суд також враховує і той факт, що ПП «СТК «Молоко» звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про оскарження податкового повідомлення - рішення, прийнятого на підставі вищенаведеного акту від 15.03.2011 року, чого не могло би здійснити підприємство, яке не знаходиться за юридичною адресою. І податковий орган м. Житомира у цій справі брав участь.

Одним із тверджень податкового органу, на яких базувалися висновки акту, є посилання на взаємовідносини СТК «Молоко» з ВАТ «Молочник», щодо керівництва якого порушено кримінальну справу за ознаками умисного ухилення від сплати податків останнім. Таке твердження колегія не може прийняти з огляду на те, що спірним періодом у даній справі є жовтень - грудень 2010 року, в той час як господарська діяльність ВАТ «Молочник» була припинена 31.08.2010 року.

В ході апеляційного розгляду було встановлено, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року, позов ПП «СТК «Молоко» було задоволено і визнані незаконними та скасовані прийняті Державною податковою інспекцією у м. Житомирі податкові повідомлення рішення від 16 березня 2011 року та 23 травня 2011 року.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України вказані судові рішення є належними письмовими доказами і колегія суддів враховує їх значення для правильного вирішення спору.

Суд першої інстанції в обґрунтування задоволення позову послався на висновок судової економічної експертизи № 2/11/56 від 25 червня 2012 року.

Колегія суддів погоджується з такою позицією суду першої інстанції з огляду на те, що експертом були досліджені спірні господарські операції, що підтверджені відповідним чином оформленими первинними документами, їх відображення у бухгалтерському обліку підприємства із застосуванням відповідних рахунків бухгалтерського обліку, призначених для обліку ТМЦ. За наслідком такого дослідження судовий експерт дійшов висновку, що бухгалтерським обліком Приватного підприємства «Прем'єрпродукт-Донецьк» підтверджується придбання молочної продукції у ПП «СТК Молоко» у четвертому кварталі 2010 року на загальну суму (з урахуванням повернутого товару) 18 308 968,39грн., крім того ПДВ 3 661 793,72 грн., всього з ПДВ - 21 970 762,11 грн. та реалізації цієї продукції іншим контрагентам.

Відповідно до проведеного експертом на підставі наданих документів дослідження та в межах компетенції судового експерта-економіста, висновки складеного ДПІ у Кіровському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби акту перевірки № 905/23-2/36616833 від 19 травня 2011 р. щодо заниження ПП «Прем'єрпродукт-Донецьк» податку на додану вартість у сумі 3782944 грн. за період з жовтня 201 0р. по грудень 2010 р. по операціях, проведених з ПП СТК «Молоко», не підтверджуються у повному обсязі, тобто є документально необґрунтованими.

Колегія суддів вважає безсумнівним наявність господарських операцій, здійснених між ПП "Прем'єрпродукт-Донецьк" та ПП СТК «Молоко», з урахуванням того, що за поясненнями представника позивача підприємство неодноразово повертало постачальнику - СТК «Молоко» - швидкопсувну продукцію, що взагалі неможливо при відсутності реальних господарських відносин. Такі пояснення підтверджуються висновком судової економічної експертизи від 25 червня 2012 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» і ПК України є безпідставними та такими, що спростовуються фактичними обставинами справи, у зв'язку з чим є необґрунтованим у даному випадку зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 78 978,00 грн. та збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 5 674 416 грн. 00 коп., в т.ч. за основним платежем - 3 782 944грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 891 472,00грн. спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби у справі № 2а/0570/18265/2011 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 липня 2012 року у справі № 2а/0570/18265/2011 за позовом Приватного підприємства "Прем'єрпродукт-Донецьк" до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень, зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції - Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 7 вересня 2012 року.

Головуючий суддя Міронова Г.М.

Судді Блохін А.А.

Юрко І.В.