Постанова № 25975661, 13.09.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.09.2012 р. справа №5009/2237/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Бойко І.А., Зубченко І.В.секретаря Федорової Ю.І.за участю представниківвід позивача:Гринь А.А., представник за дов. №07/27 від 03.01.12р.від відповідача:Юнаш Б.П., представник за дов. №103 від 19.01.12р. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об»єднання №13» м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької областівід23.07.2012 рокуу справі№ 5009/2237/12 (суддя Горохов І.С.)за позовомКонцерну «Міські теплові мережі»в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі»Ленінського району м. Запоріжжядо відповідача Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об»єднання №13» м. Запоріжжяпростягнення 95728,63грн. ВСТАНОВИВ:

14.06.2012 року до господарського суду Запорізької області звернувся Концерн "Міські теплові мережі" в особі філії концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району м.Запоріжжя з позовом до Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об»єднання №13»м. Запоріжжя про стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії за період з 01 січня 2011р. по 31 травня 2012р. у розмірі 95728,63грн. (а.с.3-5).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.07.2012р. позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об»єднання №13»м. Запоріжжя на користь Концерну «Міські теплові мережі»в особі філії концерну «Міські теплові мережі»Ленінського району м.Запоріжжя основний борг у розмірі 95728,63грн. та судовий збір у розмірі 1914,58грн. (а.с.110-111).

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту порушення відповідачем щодо оплати отриманих послуг за використання теплової енергії у період з 01 січня 2011р. по 31 травня 2012р. та обґрунтованість стягнення з посиланням на ст. ст. 387, 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Відповідач, Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об»єднання №13»звернувся із апеляційною скаргою, в якій зазначив, що з прийнятим рішенням не згоден з огляду на те, що договірні відносини за спірний період між позивачем та відповідачем не існували, а відтак у відповідача не має обов»язку сплачувати вартість теплової енергії.

Також, в обґрунтування доводів апеляційної скарги, скаржник звертає увагу на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи відповідача, викладені у доповненнях до заперечень на позов №1793 від 12.07.2012р. та не спростував їх, що, на думку апелянта, призвело до невідповідності висновку суду обставинам справи.

Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на відсутність договору купівлі-продажу теплової енергії і інформації про теплове навантаження, вартість послуги, тариф, норми споживання, режим надання послуги, а також взагалі на відсутність інформації про фактичне надання теплової енергії, та те, що відповідач постійно повертав без розгляду та підпису акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки для оплати теплової енергії, а також зауважив, що для визначення обсягу спожитої теплової енергії використовується керівний технічний матеріал: КТМ 204 Україна 244-94 «Норми і вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарські-побутові потреби в Україні», затверджені Держжитлокомунгоспом України 14.12.1993р.

В апеляційній скарзі скаржник просив скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 23.07.2012р. та припинити провадження по даній справі (а.с.119-121).

Представник апелянта у судове засідання з»явився, доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та підтримав відзив на апеляційну скаргу від 06.09.2012р. № 2169-10, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням Запорізької міської ради «Про створення Комунальних підприємств теплових мереж»від 11.01.2002р. №17 створено Концерн «Міські теплові мережі».

Концерн «Міські теплові мережі»є юридичною особою (ідентифікаційний код 32121458), що підтверджено довідкою із ЄДРПОУ та Статутом (а.с.51-54).

Згідно п.2.1 Статуту Концерну «Міські теплові мережі»основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Відповідач, Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об»єднання №13»є юридичною особою (ідентифікаційний код 32121479), що підтверджено довідкою із ЄДРПОУ та свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.73-78).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Запорізької міської ради № 5 від 27.04.2012 р. припинено діяльність комунальних підприємств "ВРЕЖО № 1-4, 6, 9-11, 13" та встановлено, що повним правонаступником комунальних підприємств "ВРЕЖО № 1-4, 6, 9-11, 13" є міське комунальне підприємство "ОСНОВАНІЄ" (а.с.64-65).

В цьому ж рішенні передбачено, що термін припинення комунальних підприємств до шести місяців з дня прийняття цього рішення (п.10).

Судовою колегією встановлено, що в матеріалах справи відсутні відомості з Єдиного державного реєстру про те, що юридична особа (відповідач у справі) перебуває у процесі припинення, відповідач продовжує існувати як юридична особа в тій самій організаційно-правовій формі, що і раніше.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що на момент розгляду даної справи відповідач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, відомості про його припинення або перебування в стані припинення відсутні.

Позивач, звертаючись з позовною заявою про стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії посилався на ті обставини, що він здійснював постачання теплової енергії відповідачу в нежитлові приміщення, які знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Медвєдєва,10, вул. Південне шосе, 2-А, вул.Трегубенка,11, бульвар Шевченка,18, вул. Мала,3 та вул. Богдана Хмельницького,12, балансоутримувачем яких є КП «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об»єднання №13».

На підставі додаткової угоди від 13.10.2010р. до договору оренди №1637/13 нежитлового приміщення від 19.06.2006р. нежитлове приміщення за адресою: вул.Медвєдєва,10 було передано КП «ВРЕЖО №13»від орендаря, ТОВ «Ременергосервіс»по акту приймання-передачі від 13.10.2010р.(а.с.10).

Нежитлове приміщення за адресою: вул. Південне шосе 2-А було передано балансоутримувачу КП «ВРЕЖО №13»від орендаря, Приватного підприємця Пасько В.І.. по акту приймання-передачі від 01.07.2010р.(а.с.12).

Нежитлове приміщення за адресою: вул.Мала,3 було передано балансоутримувачу КП «ВРЕЖО №13»від орендаря, Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Запорізькій області по акту приймання-передачі від 01.02.2011р.(а.с.13).

Нежитлове приміщення за адресою: бульвар Шевченко 18 було передано КП «ВРЕЖО №13», балансоутримувачу, від орендаря, ТОВ «Спеценергомонтаж»по акту приймання-передачі від 29.04.2011р.(а.с.11).

Нежитлове приміщення за адресою: Богдана Хмельницького, 12 було передано балансоутримувачу КП «ВРЕЖО №13» від орендаря, Приватного підприємця Гонтаренко С.Л. по акту приймання-передачі від 02.04.2012р.(а.с.14).

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що до передачі зазначених нежитлових приміщень відповідачу, раніше із орендарями були укладені договори купівлі-продажу теплової енергії.

Як зазначає позивач, Концерном «Міські теплові мережі»на адресу відповідача було відпущено теплової енергії за період з січня 2011 року по травень 2012 року на загальну суму 95728грн.63коп., що підтверджується актами приймання - передачі теплової енергії та рахунками, надісланими на адресу відповідача, а саме: за січень 2011р.-18640,27грн.; за лютий 2011р. - 7595,93грн.; за березень 2011р. - 6057,85грн.; за квітень 2011р. -2556,85грн.; за травень 2011р. -535,97грн.; за червень 2011р. -525,13грн.; за липень 2011р. - 525,13грн.; за серпень 2011р. -525,13грн.; за вересень 2011р. -525,13грн.; за жовтень 2011р. -3244,16грн.; за листопад 2011р. -9076,48грн.; за грудень 2011р. -9018,17грн.; за січень 2012р. -11929,22грн.; за лютий 2012р. -14269,37грн., за березень 2012р. -9491,93грн., за квітень 2012р. -1068,73грн. та за травень 2012р. - 47,20грн. (а.с.15-31).

Встановлено, що на підставі актів приймання передачі теплової енергії позивачем були виставлені рахунки на оплату за поставлену теплову енергію за спірний період на загальну суму 95728грн.63коп. (а.с.32-48).

Докази направлення актів та рахунків відповідачу знаходяться в матеріалах справи (а.с.50).

Акти приймання - передачі теплової енергії та особові рахунки були повернуті відповідачем без розгляду, з посиланням на відсутність договірних зобов»язань (а. с. 67-69)

Позивач наполягає на тому, що у зв»язку з невиконанням своїх обов»язків по сплаті спожитої теплової енергії за відповідачем утворилась заборгованість за період з січня 2011 року по травень 2012 року у розмірі 95728,63грн.

Позивач з посиланням на ч. 2 ст. 530 ЦК України направив на адресу відповідача лист від 24.05.2012р. № 1384-ю, в якому просив на протязі семи днів сплатити заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 95728,63 грн., який був залишений відповідачем без задоволення (а.с.49-50).

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з вимогою до відповідача про стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії за період з 01 січня 2011р. по 31 травня 2012р. у розмірі 95728,63грн, з посиланням на ст. ст.1212, 1213 ЦК України.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності нарахування та стягнення позивачем суми боргу за використану теплову енергію..

Спірні правовідносини регулюються Господарським процесуальним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про теплопостачання»від 02.06.2005р. № 2633-1У (далі -Закон № 2633), Законом України «Про житлово-комунальні послуги»від 24.06.2004р. №1875-1У (далі -Закон № 1875).

Згідно ст. 1 Закону України № 2633-1У теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Законом України № 2633-1У також передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу (п.4 ст.19 Закону).

Основним обов'язком споживача теплової енергії є своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії (ст.24 Закону України "Про теплопостачання").

Відповідно до п.3 ст.20 Закону України № 1875 споживач зобов»язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Стаття 19 Закону України № 1875 передбачає, що відношення між учасниками договірних відношень у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних началах.

Правила користування тепловою енергією затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198 та визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії ( далі - Правила).

Пунктом 3 цих Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією (п. 4 Правил).

Відповідно до частини 1 ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом 3 ст.179 Господарського кодексу України, зазначено, що укладення господарського договору є обов»язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов»язковим для суб»єкта господарювання у випадках, передбаченим законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов»язковості укладення договору для певних категорій суб»єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до п.2 ст.275 Господарського кодексу України, ст.1, п.4 ст.19 Закону України «Про теплопостачання»споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між Теплопостачальною організацією та Споживачем.

Відповідно до п. 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007р. № 1198, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Абзацом 5 п. 5 зазначених Правил встановлено, що теплопостачальна організація укладає договори з власниками (балансоутримувачами) теплових мереж на транспортування теплової енергії за тарифами, встановленими відповідно до законодавства.

До обов»язків споживача теплової енергії, зокрема, належить вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил ( абз.6 п. 40 Правил)

Таким чином, наявність договірних відносин між сторонами у даному випадку є обов»язковою та такою, що передбачена Законом.

Як встановлено колегією суддів та вбачається із тексту позовної заяви договір купівлі-продажу теплової енергії, в період заявлений позивачем, між сторонами не укладався.

Колегія суддів дослідивши наявні у справі документи дійшла до висновку про те, що в матеріалах справи не має підписаних сторонами актів про підключення приміщень відповідача до опалення, про відключення опалення, немає документів, які б підтверджували подачу теплової енергії в зазначених в рахунках обсягах, не доведена належним чином вартість послуг та застосований тариф.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача зауважував на те, що документи, які б підтверджували подачу теплової енергії є, проте ані суду першої, ані апеляційної інстанції відповідні докази не надав.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Судова колегія звертає увагу на те, що в матеріалах справи є пояснення позивача від 19.07.2012р. № 1870-ю, до яких надані докази направлення відповідачу додаткових угод, рахунків та актів виконаних робіт, в яких останній зазначає, що неодноразово звертався до відповідача з пропозицією укласти додаткові угоди до договору № 607, який укладений між обома сторонами, але відповідача відмовлявся (а.с.87-106).

Проте, в матеріалах справи відсутній будь-який договір між сторонами, більш того позовні вимоги про оплату безпідставно набутої теплової енергії обґрунтовані з посиланням на ст.ст.1212, 1213 ЦК України.

Слід зазначити, що ст.ст.1212, 1213 відносяться до глави 83 ЦК України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави»Підрозділу 2 «Недоговірні зобов»язання».

Таким чином, при наявності даних обставин, відсутності укладеного в установленому порядку за спірний період договору на подачу теплової енергії, колегія суддів вважає висновок господарського суду про доведеність позовних вимог та встановлення наявності заборгованості по оплаті послуг з подачі теплової енергії у сумі 95728 грн. 63 коп. помилковим.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» передбачено, що рішення з господарського спору повинно прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, с достовірністю встановленими господарським судом, тобто з»ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Пунктом 4 зазначеної Постанови передбачено, що, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні в мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування й ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст.42 ГПК щодо рівності всіх учасників процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Апелянт у судовому засіданні не довів суду апеляційної інстанції підстав для припинення провадження у справі, про яке було зазначено в апеляційній скарзі, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Враховуючи встановлені апеляційним господарським судом обставини, колегія суддів вважає позовні вимоги про оплату вартості безпідставно набутої теплової енергії у сумі 95728 грн. 63 коп. за період з січня 2011 року по травень 2012р. недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду таким, що прийнято з неповним з»ясуванням обставини справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, що є підставою для його скасування.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статями 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об»єднання №13»м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 23.07.2012 року у справі №5009/2237/12 -задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 23.07.2012р. у справі №5009/2237/12 -скасувати.

У задоволенні позову Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району м.Запоріжжя до Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об»єднання №13»м.Запоріжжя про стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії за період з 01 січня 2011р. по 31 травня 2012р. у розмірі 95728,63грн. - відмовити.

Стягнути з Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району м. Запоріжжя на користь Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об»єднання №13»м. Запоріжжя витрати зі сплати судового збору, сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою, в сумі 957грн.29коп.

Господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді

І.А. Бойко

І.В. Зубченко

Надр.5 прим:1 -у справу; 2-позивачу;3 -відповідачу;4 -ДАГС;5-ГС Запоріз. обл.