Постанова № 25975408, 10.09.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2012 року Справа № 5021/500/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Слободін М.М., суддя Шевель О.В..

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача -Шпакова А.О., довіреність б/н від 15 березня 2012 року.

відповідача -не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача -ДП "Агрофірма Діамант", с. Сула, Сумського району, Сумської області (вх. № 2059 С/3-10) на рішення господарського суду Сумської області від 23 квітня 2012 року по справі № 5021/500/12

за позовом ТОВ "Стаут - Портос", м. Суми

до ДП "Агрофірма Діамант", с. Сула, Сумського району, Сумської області

про стягнення 108585,65 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2012 року позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у розмірі 105585,65 грн., з яких: основний борг у сумі 74036,00 грн., пеню у сумі 6261 грн., індекс інфляції у сумі 539,58 грн., тридцять процентів річних у сумі 12941,87 грн., штраф у сумі 14807,20 грн., а також судові витрати у сумі 2171,71 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 23 квітня 2012 року (суддя Левченко П.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "Агрофірма Діамант" на користь ТОВ "Стаут-портос" основний борг у сумі 74036 грн., пеню в сумі 6261 грн., інфляційні в сумі 539,58 грн., три відсотки річних в сумі 1294,19 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1642,62 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність викладених в рішенні висновків суду обставинам і доказам у справі. При цьому відповідач заперечує правомірність вимоги позивача щодо боргу за договором поставки, а також законність дій позивача з пред'явлення відступленої вимоги до стягнення, вважає, що позивачем не доведено факту виконання договору відступлення права вимоги від 04.01.2012 р., а також переходу права майнових вимог від ТОВ «Агро-інвестиційна компанія «Гермес»до ТОВ «Статут Портос». Вказує на відсутність доказів поставки товару, на які посилається позивач, в зв'язку з чим вважає заборгованість відповідача недоведеною.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17 липня 2012 року розгляд апеляційної скарги відповідача відкладено на 09 серпня 2012 року для надання сторонами додаткових доказів по справі.

Відповідач надав додаткові пояснення по справі, в яких зокрема послався на те, що поставлений позивачем товар не відповідає у повному обсязі додатку № 1 до договору, в зв'язку з чим вважає, що поставка таких товарів, як «Тесак», «Карате Зеон»та «Джин» відбулася без договору, а відповідно положення договору № 9 від 26.04.2011 р. до даних поставок не підлягають застосуванню. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем порушено вимоги п. 3.2 договору від 04.01.2012 р. щодо оплати права вимоги та повідомлення відповідача.

09.08.2012 р. позивач звернувся з клопотання про залучення додаткових доказів виконання умов договору відступлення права вимоги від 04.01.2012 р. та доказів повідомлення боржника про заміну кредитора, які були приєднані до матеріалів справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09 серпня 2012 року за клопотанням сторін строк розгляду апеляційної скарги по даній справі продовжено на 15 днів, розгляд справи відкладено на 04 вересня 2012 року.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу та документальні докази в обґрунтування своєї позиції по справі, вважає наведені відповідачем доводи необґрунтованими та безпідставними, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення за № 009304 про вручення поштового відправлення уповноваженій особі відповідача

03.09.2012 р. відповідач надіслав до суду апеляційної інстанції електронне повідомлення № 1, в якому просив відкласти розгляд справи в зв'язку з хворобою представника ДП "Агрофірма Діамант" -Кудіна С.П.

Колегія суддів залишає надане відповідачем клопотання без задоволення, оскільки відповідач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, згідно з частинами першою-четвертою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Відповідачем також не аргументовано та не представлено належних документальних доказів поважності причин щодо неможливості товариства забезпечити явку іншого представника у судове засідання апеляційної інстанції.

Враховуючи, що всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідач не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою господарським судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає можливим розглянути справу по суті в судовому засіданні 04.09.2012 року за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши, в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, повноту встановлення обставин справи і докази по справі на їх підтвердження та їх юридичну оцінку судом першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 26 квітня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-інвестиційна компанія «Гермес»(продавцем) та відповідачем (покупцем) укладений договір № 9 поставки товару на умовах відстрочення платежу.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору № 9 від 26.04.2011 р. продавцем було передано відповідачу товар на загальну суму 147316,80 грн., який був прийнятий відповідачем в повному обсязі без зауважень щодо кількості, якості та асортименту, що підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи видатковими накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Проте, як вказує позивач, відповідач в порушення п. 5.4 договору не здійснив попередньої оплати в розмірі 20 % за більшістю поставок та не сплатив до 30 вересня 2011 року 40 % вартості товару та наступні 40 % вартості товару до 30 жовтня 2011 року, внаслідок чого загальна сума заборгованості відповідача перед продавцем (ТОВ «Агро - інвестиційна компанія «Гермес») по договору № 9 від 26.04.2011 року склала 74036 грн.

Судом першої інстанції також встановлено, що 04 січня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-інвестиційна компанія «Гермес»та позивачем укладено договір відступлення права вимоги, за яким позивач отримав від продавця право вимагати від боржника (відповідач у справі) по договору № 9 від 26.04.2011 р. сплати суми основного боргу в розмірі 74036,00 грн., штрафних санкцій, 3% річних, інфляційних втрат, збитків та вживати будь-які інших заходів щодо притягнення боржника до відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань.

Оскільки відповідач суму боргу не сплатив, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 105585,65 грн., а саме: основного боргу в сумі 74036,00 грн., пені в розмірі 6261,00 грн., штрафу в розмірі 14807,20 грн., індексу інфляції у сумі 539,58 грн., тридцять процентів річних у сумі 12941,87 грн.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, враховуючи, що факт наявності заборгованості відповідача в розмірі 74036,00 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів на підтвердження сплати боргу на дату подання позову та на прийняття оскаржуваного рішення відповідач не надав, з урахуванням приписів ст.ст. 512,514, 516, 525, 526, Цивільного Кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 74036,00 грн. є обґрунтованими, відповідають, як вимогам зазначених норм чинного законодавства, так і матеріалам справи, не спростовані відповідачем, а тому визнані такими, що підлягають задоволенню.

На підставі п. 8.2 договору поставки від 26.04.2011 р. позивачем нарахована відповідачу пеня в розмірі 6261,00 грн.

Оскільки нарахування пені ґрунтується на умовах договору, відповідає вимогам чинного законодавства та підтверджується наданим розрахунком, позовні вимоги в зазначеній частині визнані судом першої інстанції правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Поряд з цим, судом першої інстанції відмовлено в задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 20 % штрафу від вартості несплаченого товару в сумі 14807,20 грн. з посиланням на те, що ця вимога суперечить ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, які є спеціальними нормами законів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України та згідно п. 1.3 договору відступлення права вимоги від 04.01.2012 р. місцевий господарський суд визнав обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача індексу інфляції в сумі 539.58 грн.

Стосовно позовної вимоги щодо стягнення з відповідача 30 % річних в розмірі 12 941,87 грн. на підставі п. 8.6 договору поставки товару № 9 від 26.04.2011 р., суд першої інстанції задовольнив її частково, а саме: в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних від простроченої суми, що складає 1294,19 грн., оскільки п. 1.3 договору про відступлення права вимоги від 04.01.2012 р. передбачено, що позивач (новий кредитор) одержує право вимагати від відповідача сплати 3 % річних, а не 30 % річних, сплати яких мав право вимагати первісний кредитор за умовами п. 8.6 договору поставки товару № 9 від 26.04.2011 р.

З висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції, повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка.

Цивільні права і обов'язки виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України та ст. 174 ГК України, а саме безпосередньо з правочинів, господарських договорів та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори) -тобто погодженою дією двох або більше сторін.

Згідно зі ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача боргу за договором поставки товару на умовах відстрочення платежу № 9 від 26.04.2012 р.., право на стягнення якого у позивача виникло згідно договору відступлення права вимоги від 04.01.2012 р.

В підтвердження факту поставки та отримання відповідачем товару за договором поставки № 9 від 26.04.2012 р. позивачем надано до матеріалів справи належним чином засвідчені копії накладних № 9 від 30.04.11 р. на суму 86016,00 грн., № 13 від 04.05.2011 р. на суму 6336,00 грн., № 41 від 13.05.2011 р. на суму 38016,00 грн., № 90 від 08.06.2011 р. на суму 3456,00 грн., № 99 від 01.07.2011 р. на суму 7296,00 грн., № 102 від 08.07.2011 р. на суму 5836,80 грн., № 119 від 26.08.2011 р. на суму 180,00 грн., а також відповідні довіреності на отримання від ТОВ «Агро-інвестиційна компанія «Гермес»товарно-матеріальних цінностей.

Дослідивши вказані документа, колегія суддів зазначає, що вони повністю відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фіксують факт отримання товару відповідачем, і мають визначені законом обов'язкові реквізити.

Посилання відповідача на той факт, що поставка таких товарів, як «Тесак», «Карате Зеон»та «Джин»додатком № 1 до договору не передбачена та відбувалась не в межах договору, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується перш за все первинними документами, в даному випадку накладними, рахунками, які містять посилання на договір поставки № 9 від 26.04.2011 р..

Також, відповідачем не доведено і зворотного факту про те, що даний товар саме за договором ним не отримувався та не оприходувався.

Позивачем до матеріалів справи також надані відповідні банківські виписки, які свідчать про часткову оплату відповідачем отриманого товару за договором № 9 від 26.04.2011 р. на загальну суму 73280,80 грн.

Відповідно до ст. 512 ЦК України однією із підстав заміни кредитора у зобов'язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За приписами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порядок заміни кредитора у зобов'язання встановлений ст. 516 ЦК України, згідно якої заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом або договором.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Агро-інвестиційна компанія «Гермес»та ТОВ «Стаут-Портос»було укладено договір відступлення права вимоги від 04.01.2012 р., відповідно до якого позивач стає новим кредитором та вправі вимагати від відповідача стягнення за договором поставки № 9 від 26.04.2011 р. основного боргу в розмірі 74036,00 грн., штрафних санкцій, 3% річних, інфляційних втрат, збитків та вживати будь-які інших заходів щодо притягнення боржника до відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань.

Колегією суддів досліджено, що про таке відступлення права вимоги відповідача було повідомлено первісним кредитором листом № 5 від 16.01.2012 р., копія якого надана позивачем до матеріалів справи.

Також, матеріалами справи підтверджено, що позивач звернувся до відповідача з претензію від 13.04.2012 р. про сплату боргу за договором поставки № 9 від 26.04.2011 р. в розмірі 74036,00 грн. Позивачем до матеріалів справи надані докази її направлення відповідачу.

Відповідно до п. 5.1 договору від 04.01.2012 р. договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його сторонами. Отже, право вимоги перейшло до позивача з 04.01.2012 р., оскільки умовами договору не передбачений інший порядок набуття у власність позивачем права вимоги, який був би пов'язаний з моментом здійснення оплати.

Слід зазначити, що питання взаєморозрахунків за договором відступлення права вимоги від 04.01.2012 р., врегульоване п. 2.2 договору, стосується лише ТОВ «Агро-інвестиційна компанія «Гермес»та ТОВ «Стаут-Портос», в зв'язку з чим посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність доказів оплати за вказаним договором колегія суддів вважає необґрунтованим.

До того ж, позивачем до матеріалів справи надано копію додаткової угоди від 05.01.2012 р. до договору відступлення права вимоги, згідно якої сторони дійшли згоди внести зміни до п. 2.2 договору та передбачили строк оплати на умовах відстрочення платежу до 31.12.2013 р.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що за договором відступлення права вимоги від 04.01.2012 р. заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 9 від 26.04.2011 р. повністю підтверджена, в зв'язку з чим у позивача є всі правові підстави для стягнення цього боргу згідно вимог чинного законодавства та умов договору.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції прийняв рішення по справі за відсутністю документів на підтвердження виконання договору уступки права вимоги, а також накладної № 9 від 30.04.2011 р., та вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що у разі, коли стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Твердження відповідача про те, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права не задовольнивши клопотання представника відповідача в судовому засіданні про оголошення перерви та надання можливості ознайомитись з матеріалами справи, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Як вбачається з протоколу судового засідання від 23.04.2012 р. представник відповідача звернувся до суду першої інстанції з усним клопотанням про відкладення розгляду даної справи у зв'язку з тим, що він не знайомий з матеріалами справи та не отримував копії позовної заяви і доданих до неї матеріалів.

В той же час матеріали справи містять докази направлення позивачем на адресу відповідача копії позовної заяви і доданих до неї матеріалів (фіскальний чек відділення зв'язку та опис цінного листа, а.с. 6,7).

Повідомленням про вручення поштового відправлення підтверджується факт отримання відповідачем 13.04.2012 року копії ухвали господарського суду Сумської області від 06.04.2012 року про порушення провадження у дані справі, в якій зазначено дату, час та місце розгляду справи, а також запропоновано відповідачеві подати суду за три дні до судового засідання відзив на позовну заяву з правовим обґрунтуванням своєї позиції у даній справі та докази сплати боргу.

Також, наявні матеріали свідчать про те, що 13.04.2012 року директор Дочірнього підприємства "Агрофірма Діамант" - Пересторонін Ігор Анатолійович ознайомився з матеріалами даної справи, про що свідчить його заява та власноручний запис про те, що з матеріалами справи він ознайомився (а.с. 44).

Таким чином, відповідачеві в особі його повноважного представника - директора Дочірнього підприємства "Агрофірма Діамант" Перестороніна І.А. 13.04.2012 року були відомі дата, час та місце судового розгляду даної справи, зміст позовної заяви та доданих до неї документів, але, проігнорувавши пропозицію суду, відповідач не подав суду відзиву на позовну заяву та доказів сплати боргу.

З огляду на викладене, колегія суддів, діючи в межах повноважень, наданих суду апеляційної інстанції у відповідності з приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку, що господарський суд Сумської області відповідно до наданих йому сторонами у справі документально оформлених доказів, забезпечив додержання вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, а позивач згідно з чинним цивільним та господарським законодавством документально обґрунтував правомірність своїх позовних вимог до відповідача щодо стягнення основного боргу у сумі 74036 грн., пені в сумі 6261 грн., інфляційних в сумі 539,58 грн., 3% річних в сумі 1294,19 грн.

В свою чергу, відповідач не надав належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності викладених заперечень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Сумської області від 23.04.2012 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ДП "Агрофірма Діамант", с. Сула, Сумського району, Сумської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 23 квітня 2012 року по справі № 5021/500/12 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 10 вересня 2012 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

суддя Слободін М.М.

суддя Шевель О.В.