Рішення № 25975049, 04.09.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2012 року справа № 5020-886/2012За позовом Компанії „MG Services Limited",

(26th Floor, Rolex Tower P.O. Box 33675, Dubai, United Arab Emirates)

до Державного підприємства „Севастопольське авіаційне підприємство",

ідентифікаційний код 07705790

(99057, м. Севастополь, вул. Льотчиків, 2),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

Товариство з обмеженою відповідальністю

„Авіаційний концерн „ЛАВВіП",

основний державний реєстраційний номер 1026103055142

(344033, м. Ростов-на-Дону, вул. Магнітогорська, буд. 99-В/19)

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном,

Суддя Головко В.О.,

Представники учасників судового процесу:

позивач (Компанія „MG Services Limited") -Давкінс Д.К. -генеральний директор -протокол засідання компанії від 12.04.2009; Сапкевич С.Г. -представник, довіреність від 01.06.2012; Стародубцев Д.С. -представник, довіреність від 01.07.2012;

відповідач (Державне підприємство МОУ „Севастопольське авіаційне підприємство") -явку повноважного представника не забезпечив;

третя особа (Товариство з обмеженою відповідальністю „Авіаційний концерн „ЛАВВіП") -Натолока Ю.А. -начальник юридичного відділу, довіреність № 535 від 31.08.2012;

Обставини справи:

07.08.2012 компанія „MG Services Limited" (далі -позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя (далі -суд) із позовом до Державного підприємства „Севастопольське авіаційне підприємство" (далі -відповідач) про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником вертольотів Мі-14ПЖ, заводські номери № 75185 та 75017, які знаходяться на території відповідача, проте останній незаконно відмовляється допустити співробітників компанії „MG Services Limited" на свою територію.

В засіданні суду 04.09.2012 представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України надав відзив на позов, зі змісту якого убачається, що передача вертольотів Мі-14ПЖ, заводські номери № 75185 та № 75017 можлива лише за рішенням суду, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю „Авіаційний концерн „ЛАВВіП" листом № 526 від 27.08.2012 заборонило відповідачу передавати спірні вертольоти будь-кому до вирішення юридичних питань між Концерном та компанією „MG Services Limited" /арк. с. 45-46/.

Присутній в судовому засіданні представник третьої особи пояснив, що на час звернення до нього Державного підприємства „Севастопольське авіаційне підприємство" з листом про необхідність надання інформації про передачу вертольотів Мі-14ПЖ, заводські номери № 75185 та № 75017, у власність компанії „MG Services Limited", вони не мали належним чином оформлених документів на підтвердження факту передачі вказаного майна позивачеві.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, суд -

ВСТАНОВИВ:

15.06.2009 між ТОВ „Авіаційний концерн „ЛАВВіП" (Орендодавець) та компанією „MG Services Limited" (Орендар) укладений договір оренди № 090615 MG / LAVViP на виконання авіаційних робіт на вертольотах типу Мі-14 ПЖ (далі -Договір № 090615 MG / LAVViP) /арк. с. 17-33/.

За умовами Договору (пункт 1.1) Орендар („MG Services Limited") виконує авіаперевезення на 4-х (чотирьох) цивільних вертольотах типу Мі-14 ПЖ (далі -ПС), укомплектованих зовнішньою підвіскою, заводські номери 75017, 74121, 75185, 74015, силами льотних екіпажів та інженерно-технічного персоналу Орендодавця (ТОВ „Авіаційний концерн „ЛАВВіП").

Строки і порядок передачі Орендодавцем вищевказаних вертольотів Орендарю та відповідальність Орендодавця за несвоєчасне виконання своїх зобов'язань перед Орендарем визначені Сторонами у пункті 3.2 Договору № 090615 MG / LAVViP.

Відповідно до пункту 3.1 Договору № 090615 MG / LAVViP, строк його дії встановлено з моменту підписання. Договір автоматично пролонгується на такий самий термін до тих пір, доки одна зі сторін не заявить письмово про закінчення контракту, але не пізніше 45 днів до закінчення 6-місячного періоду.

14.10.2010 сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору оренди № 090615 MG / LAVViP на виконання авіаційних робіт на вертольотах типу Мі-14 ПЖ (далі -Додаткова угода № 2) /арк. с. 34-38/, у преамбулі якої закріплено, що у зв'язку із невиконанням ТОВ „Авіаційний концерн „ЛАВВіП" своїх зобов'язань щодо своєчасної передачі в оренду 4-х цивільних вертольотів типу Мі-14 ПЖ, заводські номери 75017, 74121, 75185, 74015, відповідно до Договору № 090615 MG / LAVViP від 15.06.2009, сторона „MG Services Limited" вже не потребує цієї угоди та відмовляється від оренди даних вертольотів.

При цьому, зі змісту Додаткової угоди № 2 убачається, що сторони домовилися Договір оренди № 090615 MG / LAVViP на виконання авіаційних робіт на вертольотах типу Мі-14 ПЖ вважати договором купівлі-продажу повітряних суден, ТОВ „Авіаційний концерн „ЛАВВіП" надалі іменувати -Продавець, а компанію „MG Services Limited" -Покупець.

Також, у Додатковій угоді № 2 сторони виклали Договір № 090615 MG / LAVViP від 15.06.2009 у новій редакції.

Так, згідно з новими умовами Договору № 090615 MG / LAVViP Продавець (третя особа) зобов'язався продати, а Покупець (позивач) купити вертольоти Мі-14 ПЖ, заводські №№ 75185 і 75017. Передача вертольотів в їх комплектності здійснюється уповноваженими представниками сторін з підписанням Акта приймання-передачі після огляду вертольотів уповноваженим належним чином представником Покупця. Всі ризики випадкової втрати та/або пошкодження, так само як і права власності на цю продукцію, передаються від Продавця до Покупця в момент підписання Акта приймання-передачі. Зобов'язання Продавця з передачі вертольота та супутнього устаткування будуть вважатися виконаними після підписання Акта приймання-передачі (ст. 1 Договору № 090615 MG / LAVViP у редакції Додаткової угоди № 2).

10.12.2010 на виконання Додаткової угоди № 2 Сторонами підписані Акти приймання-передачі вертольотів Мі-14 ПЖ, заводські №№ 75185 та 75017, відповідно до пункту 5 яких повне право власності на вертольоти і ризик їх втрати переходять до Покупця після їх підписання /арк. с. 39, 40/.

Отже, позивач свої зобов'язання за Договором № 090615 MG / LAVViP у редакції Додаткової угоди № 2 виконав у повному обсязі.

Натомість, з боку ДП „Севастопольське авіаційне підприємство", на території якого розташовані вертольоти, чиняться перешкоди у доступі позивача до вказаного майна.

З метою досудового врегулювання спору, 10.07.2012 компанія „MG Services Limited" для проведення огляду повітряних суден на предмет їх комплектації агрегатами та виробами згідно зі Специфікаціями, а також визначення технічної можливості їх перебазування, звернулась до ДП „Севастопольське авіаційне підприємство" (відповідач у справі) з вимогою № 325 усунути перешкоди в користуванні майном позивача -вертольотами Мі-34 ПЖ, заводські номери 75185 та 75017, шляхом видачі перепусток для проходу на територію відповідача на ім'я співробітників компанії „MG Services Limited", а також транспортних перепусток на в'їзд автотранспорту компанії „MG Services Limited" на територію Державного підприємства „Севастопольське авіаційне підприємство" /арк. с. 13-15/.

При цьому, для можливості оформлення перепусток на ім'я співробітників і транспортних засобів позивач надав відповідачеві необхідні документи, а саме:

1) Документи, що підтверджують право власності компанії „MG Services Limited" на вертольоти Мі-14 ПЖ, заводські номери 75185 та 75017:

- копію договору оренди № 09061 5 MG / LAVViP на виконання авіаційних робіт на вертольотах типу Мі-14 ПЖ від 15.07.2009;

- копію додаткової угоди № 2 до договору оренди № 090615 MG / LAVViP від 14.10.2010;

- копію акта приймання-передачі вертольота Мі-14 ПЖ, заводський номер 75185 від 10.12.2010;

- копію акта приймання-передачі вертольота Мі-14 ПЖ, заводський номер 75017 від 10.12.2010;

- копію специфікації вертольота Мі-14 ПЖ, заводський номер 75185 (Додаток 1 до Додаткової угоди № 2);

- копію специфікації вертольота Мі-14 ПЖ, заводський номер 75017 (Додаток 2 до Додаткової угоди № 2).

2) Довіреності на ім'я співробітників „MG Services Limited".

3) Копії паспортів співробітників „MG Services Limited".

Вказаний лист отриманий відповідачем 11.07.2012 (вх. 1430), про що свідчить реєстраційний штамп на першому аркуші листа /арк. с. 13/ та лист від 22.08.2012 № 384 на адресу третьої особи /арк. с. 59/.

Утім, ДП „Севастопольське авіаційне підприємство" своїм листом № 731 від 24.07.2012 відмовило компанії „MG Services Limited" у зазначеній вимозі, вказавши, що відповідно до контракту № Т01/07/2009/181-М від 01.07.2009 про проведення капітального ремонту спірних вертольотів власником вертольотів є ТОВ „Авіаційний концерн „ЛАВВіП" /арк. с. 16/, що і стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

У частині першій статті 321 Цивільного кодексу України закріплено конституційний принцип, згідно з яким право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном (ст. 317 ЦК України).

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Із аналізу вказаної правової норми вбачається, що одним із способів захисту права власності є звернення з негаторним позовом, тобто позовом про усунення перешкод у користуванні майном. Він пред'являється лише власником майна і у випадках створення фактичних або юридичних перешкод у користуванні майном.

Як установлено судом, даний спір виник щодо розпорядження та користування повітряними суднами, які перебувають на території Державного підприємства „Севастопольське авіаційне підприємство" за адресою: м. Севастополь, вул. Льотчиків, буд. 2, де проводився їх капітальний ремонт за Контрактом № Т01/07/2009181-М, укладеним 01.07.2009 між ДП „Севастопольське авіаційне підприємство" (Виконавець) та ТОВ „Авіаційний концерн „ЛАВВіП" (Замовник) (далі -Контракт) /арк. с. 84-91/.

Отже, на час укладання Контракту власником вертольотів Мі-34 ПЖ, заводські №№ 75185 та 75017, було ТОВ „Авіаційний концерн „ЛАВВіП", що також знайшло своє відображення у пункті 1.3 Контакту, де зазначено, що вертольоти є власністю Замовника.

Відповідно до частини першої статті 39 Закону України „Про міжнародне приватне право" виникнення і припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Частиною другою статті 39 Закону України „Про міжнародне приватне право" встановлено, що право, яке застосовується до виникнення та припинення права власності та інших речових прав, що є предметом угоди, визначається відповідно до частини першої статті 39 Закону України „Про міжнародне приватне право", якщо інше не встановлено за згодою сторін. Вибір права сторонами правочину не зачіпає права третіх осіб.

Враховуючи те, що Акти приймання-передачі спірних вертольотів були підписані 10.12.2010, тобто коли вертольоти знаходились на території ДП „Севастопольське авіаційне підприємство" (місто Севастополь, Україна), а також на ту обставину, що відповідно до пункту 5 даних Актів повне право власності на вертольоти і ризик їх втрати переходять до Покупця після їх підписання, суд дійшов висновку, що саме акти приймання-передачі стали підставою для виникнення у компанії „MG Services Limited" права власності на вертольоти Мі-14 ПЖ, заводські №№ 75185 та 75017.

Отже, право власності на вказані вертольоти виникло у позивача з моменту підписання Актів приймання-передачі, тобто з 10.12.2010.

Проте, як убачається з матеріалів справи, листом за вих. № 731 від 24.07.2012 відповідач відхилив прохання позивача про усунення перешкод у користуванні його майном -вертольотами Мі-14 ПЖ, заводські №№ 75185 та 75017, через те, що відповідно до умов контракту № Т01/07/2009/181-М від 01.07.2009 власником цього майна є ТОВ „Авіаційний концерн „ЛАВВіП" /арк. с. 16/.

Водночас, відповідач звернувся до ТОВ „Авіаційний концерн „ЛАВВіП" з листом вих. № 394 від 22.08.2012, в якому просив останнього підтвердити факт передачі у власність компанії „MG Services Limited" вертольотів Мі-14 ПЖ, заводські №№ 75185 та 75017 /арк. с. 59/.

Не зважаючи на підписані Акти приймання-передачі вертольотів від 10.12.2010, ТОВ „Авіаційний концерн „ЛАВВіП" заборонило передавати будь-кому, в тому числі позивачеві, вертольоти Мі-14 ПЖ, заводські №№ 75185 та 75017 -до узгодження всіх юридичних питань, що убачається з листа № 526 від 27.08.2012 /арк. с. 60/.

Вказані дії відповідача та третьої особи суперечать положенням чинного законодавства щодо реалізації позивачем свого права власності на придбані вертольоти.

Відповідно до статті 39 Закону України „Про міжнародне приватне право" застосовуваним правом для виникнення та припинення права власності, і по дотриманню сторонами форми договору при його укладанні, істотних умов договору, а також його дійсності, тлумачення та правових наслідків недійсності договору є право України.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами пункту 1 частини першої статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами вчиняються у письмовій формі.

Правочин, вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін (ч. 1 ст. 209 ЦК України).

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як установлено судом, 15.06.2009 між ТОВ „Авіаційний концерн „ЛАВВіП" і компанією „MG Services Limited" був укладений договір № 090615 MG / LAVViP, який за своєю правовою природою (з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою № 2 до Договору № 090615 MG / LAVViP) є договором купівлі-продажу майна.

Абзацом третім частини другої статті 331 Цивільного кодексу України встановлено, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, то право власності на дане майно виникає з моменту державної реєстрації.

Реєстрація прав на нерухоме майно проводиться на підставі Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Однак, за приписами частини другої статті 1 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" його дія не поширюється на державну реєстрацію прав на повітряні і морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні та інші об'єкти цивільних прав, на які поширюється правовий режим нерухомої речі.

Статтею 25 Повітряного кодексу України передбачено, що цивільні повітряні судна підлягають обов'язковій реєстрації в державному реєстрі повітряних суден України, за результатами якої цивільному повітряному судну видається реєстраційне посвідчення.

Процедура та вимоги проведення реєстрації в державному реєстрі повітряних суден України встановлюється Правилами реєстрації цивільних повітряних суден в Україні, затвердженими наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації № 67 від 31.01.2006, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 17.02.2006 за № 146/12020 (далі -Правила).

Дані Правила розроблені відповідно до вимог Повітряного кодексу України і є обов'язковими для суб'єктів авіаційної діяльності, які в тому числі є власниками або орендарями цивільних повітряних суден.

Пунктом 2.7 Правил встановлено, що реєстрація повітряного судна в державному реєстрі цивільних повітряних суден України не є посвідченням права власності на повітряне судно конкретної юридичної або фізичної особи. Реєстраційне посвідчення повітряного судна видається на підставі заявки на реєстрацію та документів, передбачених цими Правилами.

Згідно зі статтею 39 Повітряного кодексу України цивільне повітряне судно може бути зареєстровано лише в одному реєстрі. Внесення повітряного судна до Державного реєстру цивільних повітряних суден України визначає його національну приналежність до України.

Реєстрація повітряного судна в Державному реєстрі цивільних повітряних суден України не є посвідченням права власності на повітряне судно якої-небудь юридичної чи фізичної особи.

Зважаючи не викладене, суд погоджується з доводами позивача, що чинним законодавством України, як на момент укладення угоди між сторонами, так і в даний час передбачена обов'язкова реєстрація виключно самого повітряного судна, а не прав на нього. Сама ж реєстрація повітряного судна в державному реєстрі цивільних повітряних суден України є лише фактом перебування його під юрисдикцією України і ніяк не пов'язана з реєстрацією права власності на повітряне судно.

Наведене дає підстави вважати, що договір № 090615 MG / LAVViP від 15.06.2009 /арк. с. 17-33/, Додаткова угода № 2 до договору № 090615 MG / LAVViP від 14.10.2009 /арк. с. 34-38/, а також Акти приймання-передачі вертольотів від 10.12.2010 /арк. с. 39-40/ є належними доказами права власності „MG Services Limited" на вертольоти Мі-14 ПЖ, заводські номери: 75185 та 75017.

Таким чином, на думку суду, у відповідача відсутнє право щодо обмеження права користування та розпорядження майном позивача.

Згідно з частиною першою статті 42 Закону України „Про міжнародне приватне право" захист права власності та інших речових прав здійснюється на вибір заявника відповідно до права держави, у якому майно знаходиться, або відповідно до права держави суду.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів способами, передбаченими частиною другою даної статті, які кореспондуються зі способами захисту, встановленими статтею 16 Цивільного кодексу України.

Згідно з частинами першою та другою статі 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК України).

За викладених обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 1073,00 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Усунути перешкоди у здійсненні компанією „MG Services Limited" права користування та розпорядження повітряними суднами: вертольотами Мі-14 ПЖ, заводські номери: 75185 та 75017.

3. Зобов'язати державне підприємство „Севастопольське авіаційне підприємство" надати компанії „MG Services Limited" доступ до повітряних суден: вертольотів Мі-14 ПЖ, заводські номери: 75185 та 75017.

4. Зобов'язати державне підприємство „Севастопольське авіаційне підприємство" видати перепустки для проходу на територію Державного підприємства „Севастопольське авіаційне підприємство" на ім'я співробітників компанії „MG Services Limited", а також транспортні перепустки на в'їзд автотранспорту компанії „MG Services Limited" на територію Державного підприємства „Севастопольське авіаційне підприємство".

5. Стягнути з Державного підприємства „Севастопольське авіаційне підприємство" (ідентифікаційний код 07705790; 99057, м. Севастополь, вул. Льотчиків, 2; п/р 260030116450/980 в ПАТ „Банк „Морський", м. Севастополь, МФО 324742, ЗКПО 20748213, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Компанії „MG Services Limited" (26th Floor, Rolex Tower P.O. Box 33675, Dubai, United Arab Emirates; відомості про банківські рахунки в матеріалах справи відсутні) судовий збір в сумі 1 073,00 грн (одна тисяча сімдесят три грн 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.09.2012.

Суддя підпис В.О. Головко