Постанова № 25974495, 05.09.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2012 року 2а-2767/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя: Головенко О.Д.,

при секретарі судового засідання Вишневському Ю.А.,

за участю:

представника позивача: Чепурного О.Г., Дмитренка Д.Ф.

представника відповідача: Літвінова О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРОСС»до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРОСС» (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області ДПС (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення -рішення № 0000932300, № 0000942300 від 31.05.2012.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що з 10.05.2012 по 16.05.2012 відповідачем було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово -господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «СОЛО - 25», ТОВ «Палант - інвест»та ТОВ «НВО Скад»за період з 01.01.2010 по 01.03.2012.

За результатами проведеної перевірки було складено акт, на підставі якого було винесено оскаржувані податкові повідомлення -рішення про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість .

Позивач не погоджуються з вказаними рішеннями та вважає, що вони суперечать нормам чинного законодавства України, а саме Податковому кодексу України (надалі -ПК України).

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні.

В обґрунтування своїх заперечень вказав, що перевіркою дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово -господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «СОЛО - 25», ТОВ «Палант - інвест»та ТОВ «НВО Скад»було встановлено порушення норм ПК України, а саме занижено суму податку на додану вартість у розмірі 2 392 840, 00 грн. в тому числі за серпень 2011 - 26 700,00 грн., грудень 2011 -637 666, 67 грн., занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті у розмірі 271 561,00 грн., в тому числі за III квартал 2011 року -117 001,00 грн., за IV квартал 2011 -154 560,00 грн., п. 8 розділу 3 «Положення про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 25.11.2011 № 149 (надалі -Положення № 149) та ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України), а саме має ознаки нікчемності.

На думку відповідача оскаржувані податкові повідомлення -рішення є правомірними та такими, що винесено відповідно до норм чинного податкового законодавства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРОСС»має статус юридичної особи, про що свідчить копія Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А 01 № 343476.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі наказу від 09.04.2012 № 94, згідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1, 78.1.11, п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України (надалі -ПК України), проведено невиїзну позапланову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово -господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ «СОЛО - 25», ТОВ «Палант - інвест»та ТОВ «НВО Скад»за період з 01.01.2010 по 01.03.2012.

За результати проведеної перевірки був складений акт від 16.05.2012 № 595/22-00/30729660.

Відповідно до вищевказаного акту перевірки було встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме:

- п.198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України, а саме занижено суму податку на додану вартість у розмірі 2 392 840, 00 грн., в тому числі за серпень 2011 -26 700,00 грн., грудень 2011 -637 666, 67 грн.;

- п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 ст. 139 ПК України, а саме занижено податок на прибуток, що підлягає до сплати у розмірі 271 561,00 грн., в тому числі за III квартал 2011 року -117 001,00 грн., за IV квартал 2011 -154 560,00 грн.;

- п. 8 розділу 3 Положення № 149;

- ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України, а саме має ознаки нікчемності та є нікчемним в силу припису закону, правочин укладений між позивачем та з ТОВ «СОЛО - 25», ТОВ «Палант - інвест»та ТОВ «НВО Скад»за період з 01.01.2010 по 01.03.2012.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийнят оскаржувані податкові повідомлення -рішення № 0000932300, № 0000942300 від 31.05.2012.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «СОЛО - 25», ТОВ «Палант - інвест»та ТОВ «НВО Скад»в результаті яких було придбано ряд товарів, які в подальшому були реалізовані.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України не включаються до складу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, 138.6 - 138.9, п.п. 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, п.п. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, п. 138.11, 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п. 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Також п. 201.6 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Також, відповідно до ст. 2 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.15 п. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 проведено аналіз відповідних законодавчих норм та наголошено на тому, що для підтвердження податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Також у вказаному листі визначено приблизний перелік обставин, які можуть указувати на відсутність відповідної господарської операції, а саме рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції:

- договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо, необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції;

- можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо;

- наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Представником позивача в судовому засіданні на підтвердження чинності укладеного договору було надано ряд письмових доказів, зокрема, заявки, акт звірки взаєморозрахунків, видаткові накладні, накладні на здачу готової продукції по виробництву гофротари на склад готової продукції, прибуткові ордери.

Як вбачається з матеріалів справи під час даних операцій сторонами виписувались видаткові та податкові накладні, рахунки -фактури.

Судом оглянуто та надано оцінку усім наданим первинним документам позивача та зроблено висновок, що вони містять всі обов'язкові реквізити, як того вимагає законодавство, та що свідчать про реальність угод.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач як суб'єкти владних повноважень не довів суду правомірність прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень -рішень № 0000932300, № 0000942300 від 31.05.2012.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000932300 від 31.05.2012 та № 0000942300 від 31.05.2012, прийняті Державною податковою інспекцією в Вишгородському районі Київської області ДПС.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРОСС» судовий збір в сумі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Головенко О.Д.

Повний текст постанови виготовлено - 11 вересня 2012 р.