Постанова № 25973870, 04.09.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2012 року 2а-2295/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя: Головенко О.Д.,

при секретарі судового засідання Вишневському Ю.А.,

за участю:

представника позивача: Лісовського А.В.;

представника відповідача: Норця В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівский завод по виготовленню круп і комбікормів»до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та нечинним податкового повідомлення -рішення № 0000262353 від 04.05.2011, -

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «Миронівский завод по виготовленню круп і комбікормів»(надалі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення -рішення № 0000262353 від 04.05.2011.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення № 0000262353 від 04.05.2011 прийнято Державною податковою інспекцією у Миронівському районі Київської області Державної податкової служби в порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На думку позивача воно прийнято з порушенням норм чинного законодавства та винесено безпідставно, а також відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки.

Ухвалою суду від 18.07.2011 провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 2а-2519/11/1070 за позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівский завод по виготовленню круп і комбікормів»до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про визнання протиправними та нечинним податкового повідомлення -рішення № 0000172353 від 04.05.2011, що винесено на підставі одного акту перевірки.

16.08.2012 провадження по справі було поновлено у зв'язку з тим що рішення по вищевказаній справі набрало законної сили.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач має статус юридичної особи, про що свідчить копія довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем відповідно до наказу від 13.04.2011 № 216 проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Приватним підприємством «Алюр -2009»за серпень 2010 року.

За результатами проведення перевірки був складений акт № 183/23-011/00951770 від 14.05.2011 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Алюр - 2009»за серпень 2010 року.

На підставі акту перевірки до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції у вигляді оскаржуваного податкового повідомлення -рішення № 0000262353 від 04.05.2011.

Відповідно до висновків акту перевірки відповідачем встановлено, що ВАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»в порушення п. 1.7, п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.2.1, п. 7.2.3, п. 7.2.6 п. 7.2, п. 7.4.1, п. 7.4.5, п. 7.4, п. 7.7.1, п. 7.1 ст. 7 »Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі -Закон № 168), а також ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) завищено суму податкового кредиту за серпень 2010 року в сумі 20 603,17 грн., в результаті чого підприємством було завищено суму бюджетного відшкодування за серпень 2010 року в сумі 20 603,17 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000262353 від 04.05.2011 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штраф) в розмірі 15 452,00 грн.

Правовідносини, що виникли у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту врегульовано Законом № 168 в редакції, що була чинна на час здійснення господарських операцій.

Вказаний вище Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Платником податку на додану вартість згідно з п. 2.1 ст. 2 Закону № 168 є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПП «Алюр -2009»укладено ряд угод, згідно яких позивач придбав у ПП «Алюр -2009»пшеницю. Транспортування придбаного товару проводилось ПП «Алюр -2009»за його рахунок.

Так, суб'єкт господарювання ПП «Алюр -2009»поставив позивачу продукцію на загальну суму 123 568,00 грн., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 20 603,17 грн., та виписав податкові накладні на загальну суму 123 568,00 грн., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 20 603,17 грн.

В рахунок оплати отриманого товару позивач перерахував на користь ПП «Алюр -2009»грошові кошти в розмірі 123 568,00 грн., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 20 603,17 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Так, на підставі зазначених первинних документів позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення (п. 2.5 вказаного Положення).

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Разом з тим відповідач не заперечує той факт, що первинні документи позивача містять всі обов'язкові реквізити як того вимагає законодавство.

Також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 проведено аналіз відповідних законодавчих норм та наголошено на тому, що для підтвердження податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Також у вказаному листі визначено приблизний перелік обставин, які можуть указувати на відсутність відповідної господарської операції, а саме рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції:

- договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо, необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції;

- можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо;

- наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Представником позивача в судовому засіданні на підтвердження чинності укладеного договору було надано ряд письмових доказів, зокрема, копія журналу реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах, податкові накладні, видаткових накладних, банківські виписки, рахунки, товаро -транспортні накладні, .

Відповідно до вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Як встановлено судом та зазначено в акті перевірки від 14.12.2010 № 1472/23/36448510 на момент складання податкових накладних контрагент позивача -ПП «Алюр -2009»був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону № 168 податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон № 168 передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168).

Податкові накладні, які надавались позивачем для перевірки, містять всі данні стосовно змісту операції з поставки товару, як це вимагає припис п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168.

З аналізу наведеного, суд приходить до висновку про реальність господарських операцій між ВАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»та ПП «Алюр -2009», а придбаний товар був безпосередньо використаний позивачем у межах своєї господарської діяльності, що не заперечувалось відповідачем, а також було встановлено в судовому рішення № 2а-2519/11/1070, що набрало законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються пр розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлюються ці обставини.

Тобто можно зробити висновок, що винесене оскаржуване податкове повідомлення -рішення щодо застосування штрафних санкцій до позивача щодо порушення податкового законодавства є безпідставним.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 72, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та нечинним податкове повідомлення - рішення Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби № 0000262353 від 04.05.2011 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Миронівский завод по виготовленню круп і комбікормів» судовий збір в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Головенко О.Д.

Повний текст постанови виготовлено - 10 вересня 2012 р.