Постанова № 25973637, 11.09.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/6763/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13:10

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Хохленкова О.В.

при секретарі Проніна Д.С.

за участю:

представника позивача: Алексєєвої І.Г.

представника відповідача: Дружініної О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до відділу державної виконавчої служби Червоногвардійського районного управління юстиції м.Макіївки про визнання дій неправомірними та зобов'язання зняти арешт із предмету іпотеки ,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк» (далі по тексту - позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до відділу державної виконавчої служби Червоногвардійського районного управління юстиції м.Макіївки (далі по тексту - відповідач) про визнання дій неправомірними та зобов'язання скасування постанов про арешт коштів боржника.

В позиві позивач зазначив що між ним та ОСОБА_3 (далі - позичальник) 18.08.2008 року був укладений Договір іпотеки № 568-ІД 01, відповідно до п.2.1, 2.2 якого, для забезпечення повного виконання своїх зобов'язань та вимог іпотекодержателя, Іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно - будинок із належними до нього господарсько - побутовими будівлями та спорудами, загальною площею 63,8 кв.м. що складається з будинку літер А-1, літньої кухні літер Б-1, сараю літер Д-1, навісу літер Е-1, гаражу літер З-1, басейну літер Ж-1, 1 - водогін, № 1 - огорожа, що знаходиться за номером АДРЕСА_1, та належать ОСОБА_3 (далі - позичальник) на підставі договору купівлі - продажу від 11.03.2008 року, право власності зареєстроване КП БТІ м.Макіївка 24.03.2008 року за реєстровим номером 22395255 в книзі № 127 номер запису 25466 (надалі - предмет іпотеки).

Позичальник свої зобов'язання за Договором іпотеки не виконав у зв'язку з чим утворилася заборгованість перед позивачем. Позивач був змушений звернутися до нотаріуса та вчинити виконавчий напис і передати його на виконання до відповідача.

Згодом позичальник погодився на погашення заборгованості перед позивачем у добровільному порядку шляхом реалізації майна від імені позивача, але виконавче провадження вже було відкрите та примусове виконання цього виконавчого напису було вже розпочато.

Згідно з витягу з Єдиного реєстру заборон відчужень об'єктів нерухомого майна на нерухомість за адресою АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3, накладено арешт та заборону відчуження, що робить неможливим її подальшу реалізацію.

Просив визнати дії відповідача щодо накладення арешту на предмет іпотеки неправомірними, зобов'язати скасувати арешт на вказане нерухоме майно та вилучити обтяження з Єдиного реєстру обтяжень нерухомого майна.

В ході судового розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги та вказав що в ході судового розгляду справи, 07.08.2012 року відповідачем було повернуто виконавчий напис позивачу на підставі п.4 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з тим, що стягувач (позивач) перешкоджає провадження виконавчих дій, але незважаючи на цю обставину, відповідачем не було знято арешт із заставленого майна.

Просив визнати дії відповідача неправомірними, та зобов'язати його зняти арешт з предмету іпотеки.

Відповідач надав суду письмові заперечення в яких вказав що при винесенні оскаржуваних постанов він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачені Конституцією та Законом України «Про виконавче провадження».

Представник позивача в судове засідання з'явився, підтримав свої вимоги та просив позов задовольнити з наведених вище підстав.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, проти задоволення позову заперечував.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач - Публічне Акціонерне Товариство «ПроКредит Банк», згідно свідоцтва про Державну реєстрацію є юридичною особою, код ЄДРПОУ 21677333.

Відповідач - відділ державної виконавчої служби Червоногвардійського районного управління юстиції м.Макіївки є суб'єктом владних повноважень.

Як вбачається із позовної заяви, позивач оскаржує дії відповідача щодо накладення арешту. В судовому засіданні, на пропозицію суду, відповідно до ст..114 КАС України пояснити позовні вимоги, тобто які конкретно дії відповідача щодо накладення арешту оскаржуються позивачем, представник позивача дав пояснення, що ним оскаржуються бездіяльність відповідача при накладенні арешту, пов'язана з неповідомленням про накладення арешту, відповідно до вимог ч.4 ст.54 Закону № 606 наступного дня після винесення постанови про накладення арешту.

Згідно Договору Іпотеки № 568-ІД 01 від 18.08.2008 року, укладеним між позивачем та ОСОБА_3, для забезпечення повного виконання своїх зобов'язань та вимог Іпотекодержателя, Іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно - житловий будинок із належними до нього господарсько - побутовими будівлями та спорудами, загальною площею 63,8 кв.м. що складається з будинку літер А-1, літньої кухні літер Б-1, сараю літер Д-1, навісу літер Е-1, гаражу літер З-1, басейну літер Ж-1, 1 - водогін, № 1 - огорожа, що знаходиться за номером АДРЕСА_1, та належать ОСОБА_3 на підставі договору купівлі - продажу від 11.03.2008 року, право власності зареєстроване КП БТІ м.Макіївка 24.03.2008 року за реєстровим номером 22395255 в книзі № 127 номер запису 25466 (а.с.6-10).

Відповідно до Запису № 1 із Витягу з Єдиного реєстру заборон відчужень об'єктів нерухомого майна від 01.06.2012 року, накладена заборона на нерухоме майно - будинок номер за РПВН 22395255, АДРЕСА_1 - житловий будинок із належними до нього господарсько - побутовими будівлями та спорудами, загальною площею 63,8 кв.м., житловою площею 30,9 кв.м. та зареєстровано 18.08.2008 року реєстратором приватним нотаріусом ОСОБА_4 Підставою обтяження є Іпотечний Договір 4789 від 18.08.2008 року, заборона № 170 (а.с.13).

Згідно із Записом № 2 із Витягу з Єдиного реєстру заборон відчужень об'єктів нерухомого майна від 01.06.2012 року, накладено арешт нерухомого майна - домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 24346666 від 10.03.2011 року Червоногвардійського ВДВС МУЮ та зареєстровано 11.03.2011 року за № 10922519 (а.с.13 об).

Відповідно до Запису № 3 із Витягу з Єдиного реєстру заборон відчужень об'єктів нерухомого майна від 01.06.2012 року, накладено арешт нерухомого майна - домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження, 30037656 від 25.11.2011 року Червоногвардійського ВДВС МУЮ та зареєстровано 25.11.2011 року за № 11889426 (а.с.13 об).

Таким чином, арешт було накладено двома постановами - постановою про накладення арешту від 10.03.2011 року, та постановою про відкриття виконавчого провадження від 25.11.2011 року.

Перша вимога щодо оскарження дій пов'язаних із винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження та про арешт нерухомого майна від 25.11.2011 року, а саме не повідомлення відповідно до вимог ч.4 ст.54 Закону № 606 заставодержателя наступного дня після винесення постанови.

Судом встановлено, що постанову про відкриття виконавчого провадження від 25.11.2011 року, позивач отримав 20.12.2011 року проти чого він не заперечує, її копія долучена в додатку до позовної заяви та підтверджується повідомленням про вручення відправлення (а.с.57).

Відповідно до ч.2 ст.181 КАС України позовну заяву про порушення прав, свобод чи інтересів учасник виконавчого провадження може подати до суду в десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення.

Ухвалою суду від 11.09.2012 року, в частини оскарження дій відповідача, пов'язаних з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.11.2011 року, та неповідомленням позивача про накладення арешту відповідно до вимог ч.4 ст.54 Закону № 606, позовну заяву залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку для звернення до суду.

Друга вимога про оскарження дій пов'язаних із винесенням постанови про арешт нерухомого майна від 10.03.2011 року, а саме не повідомлення відповідно до вимог ч.4 ст.54 Закону № 606 заставодержателя наступного дня після винесення постанови.

Оскільки про цю постанову позивач дізнався в момент отримання витягу з Єдиного реєстру заборон відчужень об'єктів нерухомого майна від 01.06.2012 року, а позовну заяву подано до суду 06.06.2012 року, то строк встановлений ст..181 КАС України, позивачем не порушено.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень слід перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження".

Згідно ст. 1 зазначеного Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Таким чином, відповідач у справі -суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладений обов'язок по примусовому виконанню рішень.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження виконавчого документа виносить постанову про відкриття провадження. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувану, боржнику та органу (посадовій особі), яки видав виконавчий документ.

Відповідно до вимог ч.6 ст.3 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Частиною 7 ст.3 Закону України «Про іпотеку», передбачено, що пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Згідно із ч.1 ст.54 Закону № 606, звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Частиною 3 ст.54 Закону № 606, передбачено що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі:

- виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;

- якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Згідно ч.1 ст.60 Закону № 606, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Як свідчать матеріали справи та проти чого не заперечує відповідач, на момент винесення постанови про накладення арешту на нерухоме майно від 10.03.2011 року, вже була заборона на нерухоме майно від 18.08.2008 року на підставі іпотечного Договору від 18.08.2008 року.

Доказів, які б підтверджували ті обставини, що було якесь рішення суду про стягнення з боржника коштів та що вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника, відповідач суду не надав.

Відповідно до ч.4 ст.54 Закону № 606, про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Відповідач надав суду копію повідомлення про те,що виконавчий напис нотаріуса він отримав 25.11.2011 року. Тобто, про те що арештоване ним 11.03.2011 року майно перебуває в заставі йому стало відомо 25.11.2011 року.

Оскільки 25.11.2011 року була п'ятниця то наступного робочого дня, яким був понеділок 28.11.2011 року, відповідач направив повідомлення позивачеві, про що свідчить книга вихідної кореспонденції яка була досліджена в судовому засіданні та її копія долучена до матеріалів справи (а.с.58-59).

Таким чином, суд вважає що відповідач в даному випадку, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений ч.4 ст.54 Закону № 606.

Перевіряючи дотримання відповідачем вимог ч.3 ст.2 КАС України, суд вважає, що відповідач, виносячи постанову від 10.03.2011 року про арешт нерухомого майна, діяв без перевищення наданих йому повноважень, а постанову про накладення арешту на нерухоме майно прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Що стосується вимоги позивача при вилучення обтяження об'єкту нерухомого майна з Єдиного реєстру обтяжень нерухомого майна.

Правовідносини, пов'язані з вилученням обтяження з реєстру обтяжень нерухомого майна регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

Відповідно до абзацу 4 п.2 Порядку Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 р. № 703 Державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно проводять Укрдержреєстр та структурні підрозділи територіальних органів Мін'юсту, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, незалежно від місця розташування такого майна.

Оскільки підстави внесення рішення про реєстрацію майна визнані судом правомірними, тому не має підстав вилучати обтяження об'єкту нерухомого майна з Єдиного реєстру обтяжень нерухомого майна. Тем більше не має підстав втручатися в управлінську діяльність Укрдержреєстру та його структурних підрозділів.

Таким чином, в цій частини позовних вимог також слід відмовити.

Що стосується вимоги позивача про зняття арешту із заставленого майна.

Відповідно до ч.1 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Тобто, Законом передбачено зняття арешту з майна, крім випадків не стягнення виконавчого збору та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій

Як вбачається із матеріалів справи, постановою про відкриття виконавчого провадження від 25.11.2011 року боржнику був наданий строк для самостійного виконання рішення до 02.12.2011 року, після чого було розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника судового збору, пов'язаного з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

Оскільки існує несплачений виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, арешт накладений на майно боржника відповідно до вимог Закону, не знімається.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішені справи керується принципом законності, відповідно до якого органи держаної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відповідно до ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання не чинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Порядок розподілу судових витрат вирішується відповідно до ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-148, 151-154, 158, 162, 163, 167, 181 Кодксу адміністративного судочинства України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В адміністративному позові Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до відділу державної виконавчої служби Червоногвардійського районного управління юстиції м.Макіївки про про визнання дій неправомірними та зобов'язання зняти арешт із предмету іпотеки, відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання постанови.

Якщо суб'єкт владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 14 вересня 2012 року.

Суддя Хохленков О.В.