Ухвала суду № 25969256, 06.09.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/2420/12

Головуючий у 1-й інстанції: Матущак В.В.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинів АГРО" до Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправним та нечинним податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинів Агро" у вересні 2009 року звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень-рішень №0001102300, №0001062300 від 22.11.2011 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.06.2012 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Старокостянтинівського відділення Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції №0001102300 та №0001062300 від 22.11.2011 року.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати, незаконну, на його думку, постанову суду та постановити нову про відмову в задоволенні позову. У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, незаконність та необ'єктивність судового рішення, що є безумовними підставами для його скасування. Зокрема, на думку відповідача судом І інстанції не прийнято до уваги відсутність у позивача документів що вказували б на реальний характер фінансово-господарських операцій з ТОВ "Латарго", зокрема товарно-транспортних документів на перевезення товару. Тому висновки викладені відповідачем в акті перевірки та оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідач вважає правомірними.

Позивач у судове засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі. Про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлено завчасно і належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірно встановлено судом І інстанції обставини спору полягають у наступному.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Старокостянтинів Агро» 04.07.2007 року зареєстроване юридичною особою, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ №599291 та перебуває на обліку як платник податку на додану вартість в Старокостянтинівській ОДПІ.

Основними видами діяльності позивача є вирощування зернових та технічних культур, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин.

Старокостянтинівською об'єднаною державною податковою інспекцією у Хмельницькій області здійснено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Старокостянтинів Агро», за результатами якої оформлено актом № 00033/231/34337479 від 02.11.2011 року.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення: №0001102300 від 22.11.2011 року, яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3 467 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 866 грн.; №0001092300 від 22.11.2011 року, яким встановлено заниження суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 291077 грн. та № 0001062300, яким встановлено завищення від'ємного значення податку на додану вартість за червень 2011 року на 57304 грн. та за липень 2011 року на 144676 грн.

Не погоджуючись з даними податковими повідомленнями - рішеннями позивач оскаржив їх до Державної податкової адміністрації у Хмельницькій області (№455 від 01.12.2011 року).

За результатами розгляду первинної скарги Державною податковою адміністрацією у Хмельницькій області прийнято рішення № 22440/10/25-034 від 16.12.2011року, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення Старокостянтинівської ОДПІ від 22.11.11. №№ 0001092300, 0001062300, а скаргу без задоволення, збільшено на 868 грн. застосовані штрафні (фінансові) санкції визначені Старокостянтинівською ОДПІ у рішенні №0001102300 від 22.11.11р.

Товариством була подана повторна скарга до Державної податкової служби України, за результатами розгляду якої прийнято рішення №3460/6/10-2115 від 27.02.2012 року, яким залишено без змін податкові повідомлення - рішення Старокостянтинівської ОДПІ від 22.11.11 року №0001102300, №0001092300, №0001062300 з урахуванням рішення ДПА у Хмельницькій області, а скаргу без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд І інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідача, оскільки як встановлено судом, у позивача наявні належно оформлені податкові накладні, а товарно-транспортні накладні підтверджують фактичність господарських операцій позивача з ТОВ "Латагро".

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду І інстанції враховуючи наступне.

Договором купівлі-продажу №16-09/L-ЗР від 13.04.2009 року укладеного позивачем з ТОВ «Латагро», останнє зобов'язалось продати позивачеві засоби захисту рослин, вказані у специфікаціях до договору (п.1.1 договору). За умовами договору купівлі-продажу конкретний асортимент, кількість, ціна та термін постачання кожної партії товару, а також строк оплати і відповідний розрахунковий рахунок постачальника визначаються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (п.3.1 і п.4.1 договору); право власності на товар переходить до покупця в момент отримання ним товару і супровідних документів (п.5.1 договору); датою поставки товару вважається дата відвантаження товару та складання первинних документів, які є доказом здійснення господарської операції (п.5.6 договору); товар поставляється на умовах EXW (Інкотермс 2000), місце отримання вказане в графі "базис поставки" специфікації. Пунктом 4.2 договору передбачено обов'язок продавця передати покупцю (позивачеві) в момент отримання товару рахунку-фактури, податкової накладної, накладної на передачу товару та сертифікат якості.

Додатковою угодою №2 від 30.12.2009 року сторони продовжили строк дії до договору купівлі-продажу №16-09/L-ЗР від 13.04.2009 року до 31.12.2011 року, а додатковою угодою №3 від 11.02.2011 року - визначили товар, який може бути предметом поставки, його кількість, вартість, строк поставки та базис поставки - с.Пеньки Старокостянтинівського району Хмельницької області.

У специфікаціях №43 від 01.07.2011 року, №44 від 01.07.2011 року, №45 від 19.07.2011 року сторони договору погодили назву товару, його кількість, ціну за одиницю виміру, загальну вартість, строк поставки та одночасно підтвердили, що базисом поставки є с.Пеньки Старокостянтинівського району Хмельницької області. У зазначених специфікаціях сторони договору також вказали, що оплату транспортних витрат по доставці товару від базису поставки до місцезнаходження покупця здійснює продавець.

На виконання договору купівлі-продажу №16-09/L-ЗР від 13.04.2009 року ТОВ «Латагро» в липні 2011 року поставило позивачеві засоби захисту рослин.

Вказане підтверджується: податковими накладними № 7 від 01.07.2011 року, № 94 від 27.07.2011 року, № 69 від 25.07.2011 року, № 83 від 26.07.2011 року, № 13 від 04.07.2011 року; видатковими накладними № 439 від 26.07.2011 року, № 440 від 26.07.2011 року, № 403 від 04.07.2011 року і № 400 від 01.07.2011 року; копією журналу реєстрації довіреностей, копією складської книги, копією реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

Оприбуткування зазначеного товару на складі позивача підтверджується складською книгою за 2011 рік та оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 208, а оплата - виписками з банківського рахунку та платіжними дорученнями.

Зазначені господарські операції були відображені позивачем у бухгалтерському та податковому обліку.

На підставі отриманих від ТОВ «Латагро» видаткових та податкових накладних та оплативши його вартість, позивач включив податок на додану вартість, сплачений в ціні товару, до податкового кредиту в липні 2011 року.

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом п.201.10 ст.201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Матеріалами справи підтверджується наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Латагро», які є підставою для формування податкового кредиту.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами відповідача викладеними в апеляційній скарзі щодо відсутності товарно-транспортних документів на придбаний товар, що вказує на безтоварність господарської операції.

Як вірно встановлено судом І інстанції, проданий позивачеві товар ТОВ "Латагро" придбало від ТОВ "Торговий дім "Насіння" відповідно до договору №2-1002/пр20х від 10.02.2011 року, за змістом якого (п.7.1 договору) та додатків до нього місцем поставки є с. Пеньки Старокостянтинівського району Хмельницької області.

Таким чином, с.Пеньки є одночасно місцем передачі придбаного товару від ТОВ "Торговий дім "Насіння" до ТОВ "Латагро" та місцем поставки товару від ТОВ "Латагро" позивачеві.

Зазначене місце поставки товару визначено позивачем та ТОВ "Латагро" у специфікаціях до договору купівлі -продажу № 16-09/L-3Р, що відповідає п.п. 5.1, 5.2 цього договору де передбачено момент переходу права власності на товар та місце його поставки.

Тому, надані позивачем під час перевірки товарно-транспортні накладні на перевезення мінеральних добрив від відправника ТОВ "Торговий дім "Насіння" до вантажоодержувача - ТОВ "Латагро" одночасно є документами, які підтверджують доставку останнім зазначеного товару до місця поставки за договором купівлі-продажу №16-09/L-ЗР від 13.04.2009 року для передачі позивачеві.

Визначені сторонами умови договору відповідають статті 627 ЦК України, де передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, позивачем виконано вимоги ПК України щодо формування податкового кредиту та визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ та відповідно суми бюджетного відшкодування ПДВ.

За таких обставин, вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 червня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Білоус О.В.

Залімський І. Г.