Постанова № 25966842, 05.09.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2012 р.Справа № 2-а-8801/10/1570

Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

при секретарі - Загоруйко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом сільськогосподарського підприємства"Векка" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002612301/0 від 03 серпня 2010 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2010 року позивач, сільськогосподарське підприємство "Векка" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002612301/0 від 03.08.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що в ході перевірки відповідач прийшов до хибних висновків про безпідставне формування податкового кредиту позивачем, оскільки він підтверджується наявними податковими накладними, договором купівлі -продажу та товарно-транспортними накладними на відсутність яких посилається відповідач.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2010 року адміністративний позов сільськогосподарського підприємства "Векка" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області №0002612301/0 від 03.08.2010 р.

Не погоджуючись з даною постановою суду Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі Одеської області подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що судом першої інстанції при постановленні рішення були порушені норми матеріального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 30.07.2010 року відповідачем на підставі п.1, п.3 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу України» проведено невиїзну позапланову документальну перевірку з питань взаємовідносин позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Шторм» за період з 01.04.2010 р. по 30.04.2010р. За результатами перевірки складено акт №1702/23/30820151 від 30.07.2010р. Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів ч. 1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого правочини виражені у взаємовідносинах між позивачем та ТОВ «Шторм» мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону. Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997р. (надалі по тексту - Закон України "Про податок на додану вартість"), в результаті чого сільськогосподарським підприємством "Векка" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю занижено податок на додану вартість на 199710 грн. За результатами перевірки було прийняте оскаржуване податкове повідомлення -рішення № 0002612301/0 від 03.08.2010р.

Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі Одеської області в акті перевірки зазначила, що у зв'язку з відсутністю у сільськогосподарського підприємства "Векка" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю товарно-транспортних накладних, дійсність виконання угоди між сільськогосподарським підприємством "Векка" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю та його контрагентом щодо поставки товару ставиться під сумнів. Крім того, відповідач посилався на відсутність можливостей у контрагента сільськогосподарського підприємства "Векка" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю для виконання умов договору, а саме: основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Вирішуючи питання суд першої інстанції виходив із того, що в ході проведення перевірки позивач надав Державній податковій інспекції у Комінтернівському районі Одеської області всі необхідні документи.

При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач дотримався головних умов, необхідних для формування податкового кредиту.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав Державній податковій інспекції у Комінтернівському районі Одеської області всі податкові накладі відповідно до реєстру, що був наданий Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі Одеської області платнику податків для проведення позапланової документальної виїзної перевірки сільськогосподарського підприємства "Векка" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю з питання правомірності включення податкових накладних виписаних у попередніх звітних періодах до складу податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість, а твердження Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області в податковому повідомленні-рішенні про порушення сільськогосподарським підприємством "Векка" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю .п. 7.4.1 та 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визнав таким, які не відповідають дійсності, та є хибним.

Урахувавши наведене, суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Проте з такими висновком суду погодитись не можна з огляду на наступне.

Згідно з пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 вищевказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.2 ст.3, п.1 та п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань), зокрема, на суму податку на додану вартість, нараховану на вартість отриманих послуг, є факт реального надання послуг та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих послуг з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання.

Положення вказаних законів пов'язують виникнення права у платника податків права на віднесення сплачених ним сум до валових витрат та податкового кредиту з ПДВ із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів.

Так, за встановлених судом першої інстанції обставин, фактичним предметом спору у справі, що розглядається є право позивача на формування податкового кредиту по вищезазначеній господарській операції з ТОВ «ШТОРМ».

Причиною зменшення позивачу сум податкового кредиту стали претензії ДПІ до вищевказаного правочину між позивачем та ТОВ «ШТОРМ», предметом яких є поставка соняшникової олії (а.с.20), внаслідок укладення якої позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на загальну суму 199710 грн. (а.с.13).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції погодився із доводами позивача щодо товарності спірних операцій, які підтверджені первинними документами, зокрема і товарно-транспортними накладними.

Проте колегія суддів вважає, що вказаний висновок зроблений без дотримання судом першої інстанції вимог ст. 71 КАС України.

Так відповідно до частини другої ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Як було зазначено вище, фактичною підставою для висновку щодо безтоварності спірних операцій слугували претензії ДПІ до контрагента позивача з приводу відсутності необхідних умов для ведення господарської діяльності та основних фондів, а також відсутність товарно-транспортних накладних, на підставі яких ДПІ зроблено висновок, що вказані документи свідчать про безтоварність вказаної операції.

Проаналізувавши первинні документи, колегія суддів погоджується із висновками ДПІ щодо безтоварного характеру спірних господарських операцій.

Так, як убачається із договору купівлі-продажу № 26/04-10-ВШ від 26.04.2010 року, укладеного позивачем у справі з ТОВ «Шторм», позивач придбав у контрагента соняшникову олію, врожаю 2009 року, а останній, відповідно до п.4.1 договору, зобов'язався поставити вказаний товар на умовах СРТ- комплекс по переробці та перевантаженню тропічної олії в м.Южному (а.с.20-21) автомобільним транспортом.

Аналогічне місце поставки зазначене у акті приймання товару по якості та кількості № 1 від 29.04.2010 року (а.с.22).

Натомість, у товарно-транспортних накладних, наданих позивачем до суду першої інстанції у якості підтвердження реального здійснення вищевказаної господарської операції, зазначено, що товар соняшникова олія відвантажена одержувачу, позивачу у справі, для ТОВ «Сочавский» у пункті розвантаження - ТОВ «Дельта Вінмар СНТ, с.Нові Біляри, з відповідною переадресуванням вантажу на адресу іншого суб'єкта господарювання - Альфа Трейдінг Лімітед та за іншим контрактом, а представник позивача з цього приводу жодних пояснень не надав (а.с. 25-29).

Отже, вищенаведені товарно-транспортні накладні, з огляду на приписи ст.70 КАС України взагалі не відносяться до спірної господарської операції, а відтак не можуть свідчити про реальний рух активів позивача у межах спірних правовідносин.

За таких обставин висновок суду першої інстанції, щодо наявності усіх первинних документів, які свідчать, що спірні господарські операції носять товарний характер, не можна вважати правильним.

Урахувавши наведене, колегія суддів вважає, що у податкового органу були наявні підстави для донарахування позивачу податок на додану вартість та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, внаслідок чого, колегія суддів доходить до висновку про не обґрунтованість позовних вимог і, відповідно, необхідність у відмові в їх задоволенні.

Зазначене суд першої інстанції не враховував та помилково дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи, неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також висновки суду не відповідають обставинам справи, тому, керуючись п. 3, 4 ч.1 ст. 202 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови , якою у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.3 ч.1 ст. 198; п.3, п.4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст.207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області задовольнити, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2010 року у справі № 2-а-8801/10/1570 - скасувати.

Ухвалити у справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення та підписання рішення в повному обсязі - 10 вересня 2012 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян