Постанова № 25964663, 07.09.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2012 р. Справа № 5019/649/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Савченко Г.І. ,

суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Яковлєв Д.В.,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився,

третьої особи 1 - Марченко Р.В. (довіреність №б/н від 01.06.2012р.);

третьої особи 2 - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відповідача-Приватної фірми «Кристал»на рішення господарського суду Рівненської області від 10.07.2012р. у справі №5019/649/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафор-Центр» м.Київ

до Приватної фірми «Кристалл» с.Деражне Костопільського району Рівненської області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача: 1. Дочірнє підприємство «Формаг-Київ»м.Київ

2. Фізична особа-підприємець Гуріна Вікторія Вікторівна м. Київ

про стягнення 148 221 грн. 12 коп. збитків,-

Судом роз'яснено представнику Третьої особи-1 права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 10.07.2012р. у справі №5019/649/12 (суддя Горплюк А.М.) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафор-Центр»до Приватної фірми «Кристал», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: Дочірнє підприємство «Формаг-Київ»та Фізична особа-підприємець Гуріна Вікторія Вікторівна про стягнення 148 221 грн. 12 коп. збитків, заподіяних втратою вантажу.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги обґрунтовані, а оскільки перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини, - місцевий суд встановив обставини виникнення у Приватної фірми «Кристал»обов'язку відшкодувати Позивачу вартість втраченого вантажу.(арк.справи 120-123).

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Рівненської області від 10.07.2012р. у даній справі, ПП «Кристал»подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Скаржник вважає, що дане рішення підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, оскільки місцевим судом не прийнято до уваги, що у Позивача відсутні правові підстави звернення з позовом до ПП «Кристал», оскільки договірних відносин між Позивачем та Відповідачем не було. На думку Скаржника, позов подано до неналежного Відповідача, оскільки згідно Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, при складанні товаро-транспортної накладної договірними сторонами є відправник вантажу та перевізник, тобто сторони, що підписали CMR. Скаржник також зазначає, що відповідно до договору-заявки на перевезення вантажу від 15.12.2011р. підписаного між Позивачем та ДП «Формаг-Київ», як перевізником викраденого вантажу - Позивач зобов'язав ДП «Формаг-Київ» застрахувати відповідальність перевізника, взявши на себе зобов'язання нести всю відповідальність за втрату вантажу в разі відсутності такого страхування. Однак, останній не тільки не застрахував відповідальності перевізника, але й не повідомив про це, не надав розпорядження здійснити таке страхування іншим особам, не було надане таке розпорядження і Відповідачу.(арк.справи 139-141).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.08.2012р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до слухання.(арк.справи 137).

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу де зазначено, що посилання Відповідача на порушення норм процесуального та матеріального права є недоречним, оскільки перелік порушень наведений в ст.104 ГПК України і жодного з цих порушень при розгляді справи суд першої інстанції не припустився. Тому просить суд апеляційної інстанції рішення господарського суду Рівненської області залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.(арк.справи 150-152).

Третя особа-ДП «Формаг Київ»надала письмові пояснення, в яких зазначає, що апеляційна скарга Відповідача не підлягає задоволенню, оскільки судом першої інстанції було з'ясовано всі обставини справи, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, в результаті було прийнято правильне рішення, яке відповідає вимогам закону.(арк.справи 161-162).

В судовому засіданні 07.09.2012р. представник Третьої особи повністю заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив суд залишити без задоволення апеляційну скаргу ПП «Кристал»на рішення господарського суду Рівненської області.

Представники Позивача, Відповідача та Третьої особи в судове засідання суду апеляційної інстанції 07.09.2012р. не з'явились, хоч про час і місце розгляду скарги були повідомлені у встановленому порядку.(арк.справи 166-168).

Оскільки, ухвалою у даній справі від 10.08.2012р. явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу по суті.(арк.справи 137).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Дочірнє підприємство «Формаг-Київ»ТзОВ «Формаг», яке діяло як експедитор-1 та ТзОВ «Аквафор-Центр», яке діяло як замовник 16.11.2009р. уклали договір на транспортно-експедиційне обслуговування №16/11/2009-1, яким визначили порядок взаємовідносин, які виникатимуть під час організації, здійснення та розрахунків за транспортно-експедиційні послуги.(арк.справи 17-19).

Разом з тим, ЗАТ «Аквафор Маркетинг» (Росія), яке діяло як продавець та ТзОВ «Аквафор-Центр», яке діяло як покупець 24.11.2010р. уклали договір №08/10, а також 16.12.2011р. додаткову угоду №63 до нього, згідно до умов яких, покупець придбав у продавця водоочисники, комплектуючі до них, сировину та матеріали.

Додатковою угодою №63 від 16.12.2011р. продавець та покупець погодили перелік товарів, які поставлятимуться в шістдесят першій партії продукції, крім того визначено ціну товару і застережено, що перевезення відбуватиметься на умовах - FCA м.Санкт-Петербург, Росія.(арк.справи 13-16).

Вбачається, що на виконання умов пункту 3.2 договору №08/10 від 24.11.2010р. про опла-ту товару протягом 180 днів з дня виписки експортної вантажної митної декларації - ТзОВ «Аквафор-Центр»здійснив повну оплату продукції на користь ЗАТ «Аквафор Маркетинг», що стверджується платіжними дорученнями від 11.05.2012р. на суму 457 787,56 російських рублів, від 15.05.2012р. на суму 1 890 187 російських рублів, від 16.05.2012р. на суму 416 231 російських рублів та від 17.05.2012р. на суму 403 769 російських рублів, в зв'язку з чим Позивач набув права власника призначених до перевезення товарів.(арк.справи 97-100).

Між тим, для виконання перевезення вантажу Дочірнє підприємство «Формаг-Київ»ТзОВ «Формаг», яке діяло як експедитор-1 та Фізична особа-підприємець Гуріна Вікторія Вікторівна, яка ліяла як експедитор-2 уклали 19.12.2011р. договір №ОВП191211-1А організації перевезення вантажу, згідно якого експедитор-2 зобов'язався доставити довірений експедитором-1 вантаж до пункту призначення.(арк.справи 21-23).

На виконання договору №ОВП191211-1А, експедитором-1 та експедитором-2 15.12.2011р. було складено заявку на перевезення фільтрів для води з м.Санкт-Петербург до м.Київ, здійснення якого експедитор-2 доручив перевізнику - Приватній фірмі «Кристал»(Відповідач у справі), а останній - водієві Прокопчуку Віктору Антоновичу автомобіля марки DAF державний реєстраційний номерний знак ВК7534АК, напівпричіп, державний реєстраційний номерний знак ВК4676 ХХ, що стверджується, заявкою, додатковою угодою від 20.12.2011р. СMR - міжнародною транспортною накладною А №231023.(арк.справи 20, 32, 157).

По прибутті вантажу на митну територію України 24.12.2011р. органом митного контролю Чернігівської митниці ЗМК МАПП «Грем'яч»ВМО №1 під час проведення митного огляду товарів, що переміщаються через митний кордон в автомобілі DAF державний реєстраційний номерний знак ВК7534АК, напівпричіп державний реєстраційний номерний знак ВК4676ХХ, було виявлено пошкодження пломбувального тросу, а саме його розріз на відстані 50 см. від місця пломбування з правого боку напівпричепа, що підтверджується актом проведення митного огляду товарів №102101001/2011/007337.

Також, у даному акті вказано, що накладене забезпечення відправника №3673604 було без пошкодження. В ході проведення поглибленого митного огляду вантажу було здійснено повне перерахування товару з частковим вивантаженням, в результаті чого було встановлено часткову втрату вантажу, а саме: водоочисник Аквафор Модерн - 20 місць; водоочисник Аквафор модель Аквафор Трио Норма пом'ягшуючий - 16 місць; водоочисник Аквафор модель Аквафор Трио Норма - 9 місць; модуль змінний фільтруючий Аквафор В100-15 (Стандарт) - 96 місць; модуль змінний фільтруючий Аквафор В100-15 (Стандарт) (комплект) (3 шт.) - 79 місць; модуль змінний фільтруючий Аквафор В100-5 підсилений бактерицидною добавкою (комплект) (3 шт.) - 22 місць; модуль змінний фільтруючий Аквафор В100-6 (комплект) (2 шт.) - 3 місць; корпус водоочисника Аквафор Вікінг - 22 місць. Перевіряючою особою вилучень та довкладень не проводилось, сторонніх вкладень не виявлено, пломбування здійснено без одного металевого наконечника пломбу вального тросу.(арк.справи 31).

Під час приймання вантажу 31.12.2011р. на складі ТзОВ «Аквафор-Центр»було встановлено, що деякі найменування товарів фактично є в наявності, про що відповідно було складено Акт приймання продукції (товарів) за кількістю (або пересортицею), в якому зазначено фактично виявлену нестачу. Вказаний акт був підписаний водієм Відповідача Прокупчуком Віктором Антоновичем, який здійснював перевезення вантажу, брав участь у прийманні вантажу, а також своїм підписом підтвердив факт нестачі вантажу.(арк.справи 33-34).

Крім того, про здачу вантажу, із складанням акту нестачі, водієм Прокопчуком В.А. також зроблено запис в розділі 24 міжнародної транспортної накладної СМR А №231023.

Пропозицію сплатити 148 221 грн. 12 коп. вартості втратченого товару, яка вбачається з претензії Позивача від 14.03.2012р. - Відповідач відмовився отримувати, що стверджується довідкою відділення УДППЗ «Укрпошта»та відміткою на повідомленні.(арк.справи 39-44).

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду належить залишити без змін з огляду на наступне:

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Аналогічно врегульовано виникнення зобов'язань господарюючого суб'єкта і ст.174 ГК України,- господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільноправові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Cуб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.(ст.193 ГК України).

З матеріалів справи вбачається, що між Позивачем і Третьою особою-ДчП «Формаг-Київ»та між останнім і ФОП Гуріною В.В. виникли відносини транспортного експедирування, оскільки за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.(ч.ч.1, 3 ст.929 ЦК України). Аналогічні положення містить ч.1 ст.316 ГК України та ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Згідно ч.1 ст.307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Аналогічні приписи містить і ст.909 ЦК України.

Матеріалами справи стверджено, що в силу ст.180 ГК України, яка встановлює зміст господарського договору та положень ст.307 ГК України та ст.909 ЦК України, внаслідок підписання додаткової угоди від 20.12.2011р. та складання міжнародної транспортної накладної СМR А №231023 між сторонами у даній справі виникли відносини перевезення вантажу, які регулюються нормами Цивільного та Господарського кодексів України та спеціальним законодавством про автомобільний транспорт, в тому рахунку - міжнародним.

Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.

За приписами статей 9 Конституції України та 19 Закону України «Про міжнародні договори України», чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Так, відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» - Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956р. в м.Женеві (надалі в тексті - Конвенція). Частиною 1 статті 1 Конвенції встановлено, що вона застосовується до будь-якого договору дорожного перевезення вантажів за винагороду за допомогою автомобілів у випадку, коли місце прийняття до перевезення вантажу та місце, передбачене для його здачі, знаходяться на території двох різних держав, одна з яких є учасником Конвенції.

Так, пунктом 1 ст.13 Конвенції встановлено, що після прибуття вантажу на місце, передбачене для його доставки, одержувач має право вимагати від перевізника передачі йому другого примірника вантажної накладної і вантажу в обмін на розписку. Якщо встановлена втрата вантажу чи якщо вантаж не прибув після закінчення терміну, передбаченого ст.19 Конвенції, одержувач може від свого імені пред'являти перевізнику вимоги, основані на праві, що витікає з договору перевезення.

Перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Перевізник не звільняється від відповідальності з причини несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причини дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої. (п.п.1, 3 ст.17 Конвенції).

У відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. (ст.614 ЦК України).

Відповідно до ст.924 ЦК України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.(п.2 ст.925 ЦК України).

Аналогічні положення містять і статті 133, 136, Статуту автомобільного транспорту, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 27.06.1969р. №401. При цьому, відповідно до ст.158 Статуту, підпунктів 15.1, 15.3, 15.6 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні - документами, що підтверджують втрату вантажу, його кількість та вартість є виключно товарно-транспортна накладна з відміткою вантажоотримувача про нестачу вантажу та акт встановленої форми, що складається в такому випадку.

Оскільки з підстав, зазначених вище Конвенція є частиною національного законодавства Україгт -колегія суддів зауважує, що ч.1 ст.18 Конвенції також передбачає, що тягар доказування того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в п.2 ст.17 Конвенції, лежить на перевізнику, а згідно п.1 ст.23 Конвенції, перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення.

Відповідач не довів, що втрата і нестача вантажу сталися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Листування органів внутрішніх справ, надане Відповідачем -будь-яких обставин щодо спірного перевезення не встановлює і не стверджує.

З огляду на вищевикладені обставини в сукупності, колегія суддів відхиляє як необґрунтоване твердження Відповідача про відсутність договірних відносин між ним і Позивачем та про відсутність обов'язку відшкодування вартості втраченого товару, оскільки матеріалами справи стверджено і встановлено судом першої інстанції, що під час перетину державного кордону України органом митної служби та під час прийняття вантажу на складі -Позивачем були складені акти, які зафіксували нестачу, при цьому акти підписано представником ПП Фірма «Кристал»- водієм Прокопчуком В.А. та зроблено відповідний запис в CMR А №231023.

Щодо твердження Відповідача про необхідність страхування Третіми особами вантажу, колегія судів зауважує, що Відповідач прийняв перевезення вантажу до виконання без будь-яких умов і заперечень, що вбачається з додаткової угоди від 20.12.2011р. та СМR А №231023.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи зазначене, висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог колегія суддів вважає правомірним.

Разом з тим, обґрунтовуючи рішення, місцевий суд не покликався на норми Конвенції, що колегія суддів вважаає порушенням матеріального права, проте, оскільки зазначене порушення норм матеріального права не вплинуло на правильність винесеного рішення, таке не може бути підставою для зміни або скасування оскаржуваного рішення відповідно до ч.2 ст.104 ГПК України.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, доводи Скаржника зазначені в апеляційній скарзі, не визнаються апеляційним судом такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватної фірми «Кристал»на рішення господарського суду Рівненської області від 10.07.2012р. у справі №5019/649/12 -залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції -без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касацій-ному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу №5019/649/12 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Мельник О.В.