Ухвала суду № 25964648, 06.09.2012, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

06.09.12 Справа №5021/2509/2011.

Господарський суд Сумської області у складі судді Спиридонової Н.О.,

при секретарі Щербак С.В.,

за участю представників сторін:

кредиторів -

ТОВ «НВП СТ-КВАРЦ» - Лебедюк Ю.А. (дов. б/н від 02.03.2012р.);

ТОВ «СІНТЕЗ РЕСУРС» - Лебедюк Ю.А. (дов. № 29/1 від 02.03.2012р.);

ДПІ в м. Сумах - Посукан О.В. (дов. №1393/9/10-008 від 02.04.2012р.);

ВПВР УДВС ГУЮ - Івашина В.В. (дов. №20/1-7/01 від 17.01.2012р.)

ПАТ КБ «Індустріалбанк» - Козіна О.О. (дов. №187 від 25.12.2009р.);

ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» - Дикий Я.П. (дов. №2266 від 31.05.2012р.);

ПАТ «СК «Життя та пенсія» - Гребенченко О.А. (дов. б/н від 01.02.2012р.),

ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» - Овчарук О.О. (дов. 109/10 від 26.12.2011р.);

АТ «Укрексімбанк» - Борсук С.В. (дов. № 010-01/8948 від 04.11.2011р.);

ПАТ «Брокбізнесбанк» - Данько О.О. (дов. № 48/03 від 22.02.2012р.);

боржника - Конопля А.М. (дов. № 15-9592 від 21.11.2011р.), Сокур О.О. (дов. № 15-3156 від 26.04.2011р., Фанта Т.М. (дов. № 15-118 від 11.01.2012р.), Вітюк І.В. (дов. №15-3157 від 26.04.2011р.)

розпорядник майна - Марченко Р.В., представник Кізленко В.А.

Головне управління юстиції в Сумській області - Бойко О.В.

Прокуратура м. Суми - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи № 5021/2509/2011

за заявою кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Промислові інвестиції», м.Київ

до боржника - Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» (м.Суми, вул.Харківська, п/в 12, ід. код 05766356)

про банкрутство,

встановив :

Ухвалою від 31.01.2012 року господарський суд Сумської області у підготовчому засіданні визнано розмір безспірних вимог ініціюючого кредитора -Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Промислові інвестиції» в сумі 37999649,42 грн.; зобов'язано ініціюючого кредитора у десятиденний строк за його рахунок подати до офіційного друкованого органу Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України оголошення про порушення судом справи про банкрутство, в якому зазначити: повне найменування боржника, його поштову адресу та банківські реквізити, найменування та адресу господарського суду, номер справи, відомості про розпорядника майна; докази подання оголошення надати суду в триденний строк після його публікації; розпоряднику майна разом з керівником боржника розглянути вимоги кредиторів, скласти реєстр вимог кредиторів і підписаний розпорядником майна та керівником боржника реєстр вимог кредиторів не пізніше ніж за три дні до попереднього засідання подати суду; зобов'язано розпорядника майна виконати всі обов'язки, передбачені ч.9 статті 13, ч.5 статті 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», надати у попереднє засідання суду аналіз фінансової, господарської і інвестиційної діяльності боржника, його положення на товарному ринку на час проведення попереднього засідання суду; зобов'язано керівника боржника разом з розпорядником майна боржника здійснити інвентаризацію всіх активів боржника, копії актів інвентаризації надати суду; попереднє засідання господарського суду призначено на 26 квітня 2012 року.

На виконання вимог зазначеної ухвали 21.02.2012 року в газеті «Голос України» №33 було опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство ПАТ «Сумихімпром».

Конкурсні кредитори звернулись до суду із заявами про визнання кредиторських вимог.

25.04.2012р. розпорядник майна подав суду повідомлення про результати розгляду заяв кредиторів з грошовими вимогами до боржника, та 26.04.2011р. надав суду реєстр вимог кредиторів.

10.05.2012р., 26.06.2012р., 05.07.2012р., 07.08.2012р., 06.09.2012р. ліквідатор надав суду уточнені реєстри вимог кредиторів.

Ухвалами суду від 05.07.2012р. та 07.08.2012р. частково затверджено реєстр вимог кредиторів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників кредиторів, боржника та розпорядника майна суд встановив наступне.

Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів.

Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів.

У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені).

Ухвала є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному кредитору при прийнятті рішення на зборах (комітеті) кредиторів.

Щодо вимог ДПІ в м.Сумах.

Як вбачається з уточненого реєстру вимог кредиторів, сума заявлених кредиторських вимог складає 35760599,82 грн., а визнаних боржником і розпорядником майна - 11121713,80 грн.

Додатково заявлені вимоги кредитора в сумі 8734010,18 грн. боржником та розпорядником майна відхилені у повному обсязі у зв'язку з пропуском кредитором місячного строку встановленого частиною 1 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

У судовому засіданні представники боржника та розпорядника майна просять визнати вимоги кредитора в сумі 11121713,80 грн. та включити в реєстр вимог кредиторів.

Представник кредитора в судовому засіданні просить визнати вимоги ДПІ в м.Сумах у розмірі 35760599,82 грн. та додатково заявлені 8734010,18 грн.

Заборгованість боржника перед кредитором в сумі 11121713,80 грн. підтверджується документами доданими до заяви поданої 19.03.2012р. до господарського суду Сумської області в межах строку встановленого частиною 1 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме: розрахунком кредитора, картками особових рахунків, копіями податкових декларацій, актів перевірок, податкових повідомлень- рішень, договорів про розстрочення податкового боргу (а.с.49-150 том 34, а.с.1-35 том 35).

Грошові вимоги в розмірі 24638886,02 грн. судом не визнаються з наступних підстав.

Щодо податку на прибуток в сумі 24 625 563,27 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 02.07.2010 по справі № 2а-194/10/1870 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 24.04.2009 № 000422314/0/27014 в частині донарахування боржнику зобов'язань з податку на прибуток в сумі 11 364 677 грн., штрафних (фінансових) санкцій в сумі 11 303 784,00 грн., всього 22 668 461,00 грн.

Ухвалою ВАСУ від 11.01.2012 по справі № К/9991/7984/11 залишено в силі Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.07.2010 по справі № 2а-194/10/1870.

Що стосується нарахованої пені за невиконання податкового повідомлення - рішення від 24.04.2009 № 000422314/0/27014 в сумі 1 908 589,78 грн., то:

- по- перше, кредитором не зроблено перерахунок пені у зв'язку з скасуванням вищезазначеного податкового повідомлення - рішення, а також до заяви про визнання кредиторських вимог у справі про банкрутство ПАТ «СУМИХІМПРОМ» не надано взагалі розрахунку вищезгаданої пені (на яку суму податкового боргу нараховано пеню).

- по- друге, в акті звірки розрахунків платника з бюджетом № 89371/10/19-074 за період з 01.01.2011 по 24.10.2011р. взагалі відсутня пеня за невиконання податкового повідомлення -рішення від 24.04.2009 № 000422314/0/27014 в сумі 1 908 589,78 грн.

Штрафні (фінансові) санкції в сумі 26 884,91 грн. (по податковому повідомленню -рішенню № 000162314 від 01.03.2011), сплачені боржником, що підтверджується платіжним дорученням № 1831 від 09.03.2011.

Штрафні (фінансові) санкції в сумі 18 986,15 грн. (по податковому повідомленню -рішенню № 000172314 від 01.03.2011), сплачені боржником, що підтверджеється платіжним дорученням № 1832 від 09.03.2011.

Стосовно пені, нарахованої за період з 12.03.2011 по 24.10.2011 за невиконання повідомлення - рішенню № 000172314 від 01.03.2011 та повідомлення - рішенню № 000162314 від 01.03.2011, суд зазначає , що кредитором не враховано факт сплати боржником заборгованості по вищезазначеним податковим повідомленням - рішенням, а також відсутності в акті звіряння розрахунків платника з бюджетом за період з 01.01.2011р. по 24.10.2011р. пені за невиконання зазначених податкових повідомлень - рішень.

Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в сумі 13 322,75 грн.:

Згідно рішення про застосування фінансових санкцій від 11.11.2008 №

0008782304/0/85788, ДПІ в м. Суми застосовано боржнику фінансові санкції в сумі

2 030 069,30 грн.

Згідно постанови Сумського окружного адміністративного суду від 19.04.2011 по справі № 2а-1870/1208/11, стягнено з боржника до Державного Бюджету України заборгованість зі сплати фінансових санкцій в сумі 2 030 069,30 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011р., залишено в силі постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.04.2011 по справі № 2а-1870/1208/11.

Згідно меморіальних ордерів за період з вересня 2011р. по листопад 2011р. стягнено з рахунків боржника, відкритих у ПАТ «ВТБ Банк» та Філії - Сумське обласне управління АТ «Ощадбанк» в рахунок погашення податкового боргу згідно виконавчого листа Сумського окружного адміністративного суду по справі № 2а-1870/1208/11 суму 32789,29 грн., що також підтверджується актом звірки розрахунків боржника з бюджетом за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р.

Що стосується пені в сумі 192,02 грн., то в акті звірки розрахунків боржника з бюджетом за період з 01.01.2011р. по 24.10.2011р. відсутня пеня за невиконання боржником зобов'язань по податковим повідомленням - рішенням , які зазначені в заяві кредитора, а також до своєї заяви кредитором не додано розрахунку зазначеної пені (на яку суму податкового боргу її нараховану та за який період).

Щодо вимог кредитора в сумі 8734010,18 грн. суд зазначає наступне.

В заяві про визнання вимог в сумі 8734010,18 грн. кредитор зазначає, що дана заява є заявою про уточнення раніше заявлених кредиторських вимог, але суд не погоджується з таким твердженням кредитора з огляду на наступне.

Уточненням є перерахунок чи розрахунок вимог, які вже були заявлені до суду.

Разом з тим, вимоги ДПІ в м.Сумах у розмірі 8734010,18 грн. (чи їх частина) не були заявлені кредитором в заяві про визнання кредиторських вимог в сумі 35760599,82 грн., яка надійшла до суду 19.03.2012р.

Тому, суд наголошує, що вимоги ДПІ в м.Сумах у розмірі 8734010,18 грн. є додатково заявленими, а не уточненням раніше заявлених.

Заява кредитора про визнання вимог у сумі 8734010,18 грн. була подана до суду 18.05.2012р. тобто поза межами строку встановленого частиною 1 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якою передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. (а.с.140-149 том 65).

Згідно з ч.2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Тридцятиденний строк на заявлення грошових вимог, який є присічним, кредитором пропущено.

Тому, суд дійшов висновку, що вимоги ДПІ в м.Сумах у розмірі 8734010,18 грн. вважаються погашеними на підставі ч.2 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», і не підлягають визнанню судом та включенню до реєстру вимог кредиторів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про визнання вимог кредитора та включення їх в реєстр вимог кредиторів в сумі - 11121713,80 грн.

Щодо вимог Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області.

Як вбачається з уточненого реєстру вимог кредиторів, сума заявлених кредиторських вимог складає 11089608,05 грн., як боржником і розпорядником майна відхилені у повному обсязі.

У судовому засіданні представник кредитора підтримує заяву та просить суд визнати вимоги кредитора у повному обсязі.

У судовому засіданні представники боржника та розпорядника майна просять відмовити у визнанні зазначених вимог у повному обсязі.

Вимоги кредитора до боржника складаються із виконавчого збору, що стягнутий з ПАТ «Хімпром» постановами державних виконавців у порядку Закону України «Про виконавче провадження» під час примусового виконання судових рішень.

Згідно із абз. 6 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника, або визнаннявизнання його банкрутом» кредитором визнається юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до абз. 7 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника, або визнаннявизнання його банкрутом» грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно із ч. 4 статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади.

Відповідно до статті 1 Цивільного кодексу України цивільні відносинами -це особисті немайнові та майнові відносини, що регулюються цивільним законодавством та засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. А згідно із ч. 2 цієї ж статті до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із статтею 4 Цивільного кодексу України актами цивільного законодавства України вважаються нормативно-правові акти України, що регулюють цивільно-правові відносини: Конституція - як основний закон держави; Цивільний кодекс України; закони, прийняті відповідно до Конституції та Цивільного кодексу України; акти Президента, постанови Кабінету Міністрів України і т.д.

Закон України «Про виконавче провадження» не є актом цивільного законодавства України, оскільки регулює відносини, що не ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності учасників відносин в процесі виконавчого провадження, так якяк у відносинах сторін (між органом ДВС та боржником) наявна певна адміністративна нерівність на користь згаданого органу та примус (накладення арешту на майно, стягнення виконавчого збору і т.д.). Крім того, Закон України «Про виконавче провадження» не є актом цивільного законодавства, який прийнятий відповідно до Цивільного кодексу України, оскільки він регулює іншу сферу відносин - визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відтак, Закон України «Про виконавче провадження» не може вважатись актом цивільного законодавства. Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області не вказано іншого акту цивільного законодавства, на підставі якого можуть виникати цивільні права та обов'язки щодо сплати виконавчого збору боржником на користь органу державної виконавчої служби.

Отже, зобов'язання ПАТ «Сумихімпром» перед органом державної виконавчої служби із сплати виконавчого збору не може вважатись грошовим зобов'язанням в розумінні Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки зобов'язання про сплату виконавчого збору не ґрунтується ні на цивільно-правовому договорі, ні на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. А оскільки грошові вимоги Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області до ПАТ «Сумихімпром» не вважаються грошовими зобов'язаннями боржника, то відсутні правові підстави для визнання грошових вимог Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у визнанні та включенні зазначених вимог до реєстру вимог кредиторів.

Щодо вимог ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України».

Ухвалою суду від 07.08.2012р. було визнано вимоги ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» у сумі 84745946,68 грн., а розгляд вимог кредитора в частині 252502,86 грн. за договором №10-114 від 09.02.1999р. було відкладено.

У судовому засіданні представник кредитора підтримує вимоги за договором №10-114 від 09.02.1999р. та просить суд їх визнати.

У судовому засіданні представники боржника та розпорядника майна проти зазначених вимог заперечують.

Розглянувши грошові вимоги кредитора в частині 252502,86 грн. за договором №10-114 від 09.02.1999р., суд дійшов висновку про відмову в їх визнанні з огляду на наступне.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 статті 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Доказів збільшення строків позовної давності кредитором суду не надано.

Згідно частин 1, 3 статті 264 цього ж Кодексу перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Доказів, що свідчили б про визнання боржником боргу суду не надано.

Згідно акту звірки розрахунків між кредитором та боржником станом на 31.12.2008р. заборгованість по договору №10-114 від 09.02.1999р. не значиться (а.с.67 том 64).

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч.4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у визнанні вимог кредитора в сумі 252502,86 грн. у зв'язку із закінчення строку позовної давності за договором №10-114 від 09.02.1999р., на застосуванні якого наполягає боржник.

Щодо вимог ТОВ «Проммонтажсервіс».

Як вбачається з уточненого реєстру вимог кредиторів, сума заявлених кредиторських вимог складає 255517 грн., які боржником і розпорядником майна відхилені у повному обсязі.

В судовому засіданні представники боржника та розпорядника майна заперечують проти вимог кредитора.

Представник кредитора в судове засідання не з'явився, про причини неявки належним чином суд не повідомив, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, своїми правами передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався та не подав клопотання про відкладення розгляду кредиторських вимог.

Крім того, кредитор не виконав вимог ухвали суду від 07.08.2012р. та не надав суду доказів направлення боржнику повідомлення від 07.10.2009р. про укладення договору уступки права вимог №1007/09 від 07.10.2009р. між ТОВ «Проммонтажсервіс» та ДП СУ «Хіммонтаж - 14» за яким ТОВ «Проммонтажсервіс» набув права вимог до боржника.

Тому, суд дійшов висновку про розгляд вимог кредитора у відсутності його представника у відповідно до вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

В обгрунтування своїх вимог до боржника кредитор посилається на укладення 07.10.2009р. договору уступки права вимог №1007/09 між ДП СУ «Хіммонтаж -14» та ТОВ «Проммонтажсервіс».

За умовами зазначеного договору до ТОВ «Проммонтажсервіс» перейшло право вимог від ПАТ «Сумихімпром» за договорами підряду №19 від 10.04.2008р., №53 від 21.10.2008р., №04/2952 від 16.10.2008р., які були у кладені між первісним кредитором та боржником.

Також кредитор посилається на інвентаризаційне повідомлення ПАТ «Сумихімпром», яке на думку кредитора підтверджує наявність боргу у боржника перед кредитором у вищезазначеній сумі та свідчить про визнання боржником боргу (а.с.93 том 12).

Боржником подано суду клопотання про застосування строків позовної давності по зазначеним договорам підряду.

Перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у визнанні вимог кредитора у повному обсязі з огляду на наступне.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 статті 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Доказів збільшення строків позовної давності кредитором суду не надано.

Згідно частин 1, 3 статті 264 цього ж Кодексу перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Доказів, що свідчили б про визнання боржником боргу суду не надано.

Щодо інвентаризаційного повідомлення (а.с.93 том 12) то воно стосувалося договору №6314 №53 від 07.10.2009р. вимоги за яким кредитором до суду не заявлялися.

Також, підписання боржником інвентаризаційного повідомлення, не можна вважати дією, яка свідчить про визнання боржником свого боргу перед кредитором і яка перериває перебіг строку позовної давності (ч. 2 статті 264 Цивільного кодексу України), так як інвентаризаційне повідомлення є документом, який фіксує дані бухгалтерського обліку господарюючих суб'єктів, а у розумінні ж Цивільного кодексу України під дією, яка свідчить про визнання особою боргу, може розумітися часткове погашення боргу, сплата процентів, визнання претензії тощо.

Зазначеної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України у постановах від 15.02.2010р. №35/110-09, від 19.04.2010р. №18/229/09, від 18.01.2005р. №12/96-15/22, від 24.06.2009р. №10/85Б.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч.4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у визнанні вимог кредитора в сумі 255517 грн. у зв'язку із закінчення строків позовної давності за зазначеними вимогами, на застосуванні який наполягає боржник.

Щодо вимог ПАТ «Брокбізнесбанк».

Як вбачається з уточненого реєстру вимог кредиторів, сума заявлених кредиторських вимог (з урахуванням уточнень) складає 26834329,21 грн., а визнаних боржником і розпорядником майна складає 25593853,20 грн.

У судовому засіданні представник кредитора підтримує кредиторські вимоги.

У судовому засіданні представники боржника та розпорядника майна просять визнати зазначену вимоги в сумі 25593853,20 грн. та включити в реєстр вимог кредиторів.

Заборгованість боржника перед кредитором в сумі 25593853,20 грн. підтверджується документами доданими до заяви поданої 29.02.2012р. до господарського суду Сумської області в межах строку встановленого частиною 1 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме: копією наказу господарського суду №5/235-09 від 26.02.2010р., копією наказу господарського суду №5021/1259/2011 від 30.08.2011р. та іншими матеріалами доданими кредитором до заяви (а.с.109-150 том 8, а.с.1-62 том 9), уточненнями кредитора (а.с.40-41 том 77).

Із заявленої з урахуванням уточнень суми судом відхилено наступні вимоги.

25815 грн. судових витрат у справі №5/235-09, які боржником фактично було сплачено 31.03.2010р. за платіжним дорученням №3082 СОУ АТ «Ощадбанк» (а.с.57-58 том 78, а.с.63-68 том 78).

В судовому засіданні представник кредитора підтвердив сплату зазначених судових витрат боржником.

Також, суд дійшов висновку про відмову у визнанні відсотків за кредитним договором №117-ю від 19.02.2008р. в сумі 1214661,01 грн., оскільки вони нараховані після 24.10.2011р. (дата порушення провадження у справі про банкрутство), а отже є поточними та можуть бути заявлені до суду в порядку статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» - після визнання боржника банкрутом.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що заборгованість за кредитним договором №117-ю від 19.02.2008р. на забезпечення виконання якого були укладені договори застави №117/1 від 19.02.2008р. та №117/3 від 07.03.2008р. не є забезпеченою заставою, оскільки застава за зазначеними договорами є припиненою відповідно до п.5 ч.1 статті 28 Закону України «Про заставу» - у зв'язку із закінченням терміну дії права, що складає предмет застави, а тому вимоги за кредитним договором №117-ю від 19.02.2008р. не підлягають віднесенню до першої черги.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про визнання вимог кредитора в сумі 25593853,20 грн. та включення їх в реєстр вимог кредиторів.

Також, включенню до реєстру підлягають сплачена кредитором сума судового збору - 1073 грн.

Отже, всього визнанню судом та включенню до реєстру вимог кредиторів підлягають 25594926,20 грн.

Щодо вимог ПрАТ «Страхова компанія «Життя та пенсія».

Як вбачається з уточненого реєстру вимог кредиторів, сума заявлених кредиторських вимог складає 1207134 грн., які боржником і розпорядником майна відхилені у повному обсязі.

У судовому засіданні представник кредитора підтримує вимоги банку.

У судовому засіданні представники боржника та розпорядника майна просять відмовити у визнанні зазначеної суми.

В обґрунтування своїх вимог кредитор посилається на договір добровільного (колективного) страхування життя № КСЖ 000010-к від 01.01.2008 року та спеціальну угоду № 01 від 01.01.2008 року.

Дія договору добровільного (колективного) страхування життя № КСЖ 000010-к від 01.01.2008 року та спеціальна угода № 01 від 01.01.2008 року припинили свою дію 04.05.2011 року. У судовому порядку зазначені правочини недійсними не визнавалися.

Статтею 28 Закону України «Про страхування» передбачено, що наслідком несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки є підставою для припинення та втрати чинності Договору страхування. У разі дострокового припинення дії договору страхування життя страховик виплачує страхувальнику викупну суму, яка є майновим правом страхувальника за договором страхування життя. Якщо вимога страховика зумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, страхувальнику повертається викупна сума. Викупна сума - це сума, яка виплачується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування життя та розраховується математично на день припинення договору страхування життя залежно від періоду, протягом якого діяв договір страхування життя, згідно з методикою, яка проходить експертизу в Уповноваженому органі, здійснена актуарієм і є невід'ємною частиною правил страхування життя. Уповноважений орган може встановити вимоги до методики розрахунку викупної суми.

Таким чином, інших наслідків припинення дії Договору страхування внаслідок не виконання умов договору страхування Страхувальником ніж втрати чинності цим Договором та повернення Страховиком Страхувальнику викупної суми Закону України «Про страхування» не передбачено.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 623 Цивільного кодексу України встановлено, що Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, -у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Відповідно до Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.07.2011 року «Щодо застосування окремих норм цивільного законодавства» в результаті узагальнення судової практики Верховного Суду України зазначено, що згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність всіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 08.02.2012 року по справі № 28/109 «для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, утворюючих склад господарського правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення».

Надання фінансової допомоги як «інвестиційна» діяльність передбачає право у особи, яка надавала цю допомогу звернутися з відповідною вимогою до особи, яка отримувала таку допомогу, в тому числі з відповідним позовом та в разі наявності доказів не можливості повернення грошових коштів (наприклад, в разі відсутності грошових коштів та майна, що могло б підтверджуватись постановою виконавчої служби про закінчення виконавчого провадження, або ліквідації Боржника та виключення його з державного реєстру) заявляти про наявність збитків.

Разом з тим, жодного доказу щодо вжиття заходів щодо повернення грошових коштів ПрАТ «Страхова компанія «Життя та пенсія» суду не надало.

Заявником, всупереч обов'язку доведення наявності збитку, не зазначено в чому полягає протиправна поведінка та вина ПАТ «Сумихімпром», який причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та збитками. Невиконання обов'язку ПАТ «Сумихімпром» щодо сплати чергового страхового платежу не може бути причиною неможливості повернення, зокрема поворотної фінансової допомоги.

Вищезазначене стосується укладених договорів поруки, застави майнових прав, договорів купівлі-продажу цінних паперів.

Необгрунтованим вбачається посилання заявника на збиток від придбання облігацій Боржника за договором в розмірі 640 000,00 гривень (вартість придбання), адже ПрАТ «Страхова компанія «Життя та пенсія» є власником цих облігацій, та мало право заявити вимоги щодо вартості облігацій, купонного доходу в процедурі банкрутства.

Відповідно до п. 3.2.3. Спеціальної угоди № 01 від 01 січня 2008 року якщо розмір інвестиційних збитків Страховика перевищує розмір страхових виплат, належних Страхувальнику за Договором страхування, страхові виплати, належні Страхувальнику за Договором страхування не виплачуються Страхувальнику та спрямовуються на погашення інвестиційних збитків Страховика. Кошти, що відповідають різниці між розміром інвестиційних збитків Страховика та розміром страхових виплат, належних Страхувальнику за Договором страхування, Страхувальник зобов'язується відшкодувати Страховику у повному обсязі протягом десяти календарних днів з моменту завершення взаєморозрахунків за Інвестиційним договором.

Проте, ані Інвестиційного договору, ані доказів того що за ним відбулися взаєморозрахунки заявником не надано.

Статтею 5 Закону України «Про інвестиційну діяльність» встановлено, що недержавні пенсійні фонди, страховики та фінансові установи - юридичні особи публічного права здійснюють інвестиційну діяльність відповідно до законодавства, що визначає особливості їх діяльності.

Статтею 2 Закону України «Про страхування» предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про страхування» зазначена у договорі страхування життя величина інвестиційного доходу не повинна перевищувати чотирьох відсотків річних. Договором страхування життя обов'язково передбачається збільшення розміру страхової суми та (або) розміру страхових виплат на суми (бонуси), які визначаються страховиком один раз на рік за результатами отриманого інвестиційного доходу від розміщення коштів резервів із страхування життя за вирахуванням витрат страховика на ведення справи у розмірі до 15 відсотків отриманого інвестиційного доходу та обов'язкового відрахування в математичні резерви частки інвестиційного доходу, що відповідає розміру інвестиційного доходу, який застосовується для розрахунку страхового тарифу за цим договором страхування та у разі індексації розміру страхової суми та (або) розміру страхових виплат за офіційним індексом інфляції, відрахування в математичні резерви частки інвестиційного доходу, що відповідає такій індексації.

Закони України «Про інвестиційну діяльність» та «Про страхування» не містить положень щодо інвестиційних збитків та механізму їх розрахунку і процедури відшкодування.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

З доданих до заяви документів не вбачається за рахунок чого є можливість отримати прибуток (дохід) або досягнути соціального ефекту.

Надання порук за фізичних осіб за кредитними договорами, майнових порук (застав) за ПАТ «Сумихімпром» за кредитним договором, безвідсоткової поворотної фінансової допомоги не є інвестиційною діяльністю, а є окремими цивільно-правовими правочинами.

Ані договір про надання поворотної фінансової допомоги, ані договір поруки, ані договір застави майнових прав не передбачають будь-якої винагороди, а тому взагалі не передбачають отримання прибутку (доходу). Соціальний ефект, який мав би місце в результаті виконання цих договорів також відсутній.

Отже, вищезазначені правочини не можуть визнаватись діяльністю зі страхування чи перестрахування і фінансовою діяльністю, пов'язаною з формуванням і розміщенням страхових резервів та їх управлінням.

Що стосується експертного висновку №1478/1479 від 26.04.2012р. наданого боржником та експертного висновку №08-1-12 від 03.09.2012р. наданого кредитором, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.5, 6 статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

Згідно ч.1,2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки у вищезазначених висновках експертами досліджувалися питання, що не можуть бути об'єктами експертного дослідження та виходять за межі компетенції експерта (в тому числі правові питання), суд дійшов висновку про їх відхилення.

Щодо вимог Компанії «Fedcominvest Monaco S.A.M.».

Як вбачається з уточненого реєстру вимог кредиторів, сума заявлених кредиторських вимог складає 44336675,18 грн., а визнаних боржником і розпорядником майна складає 35918173,92 грн.

У судовому засіданні представники боржника та розпорядника майна просять визнати зазначену суму та включити в реєстр вимог кредиторів.

Представник кредитора в судове засідання не з'явився, про причини неявки належним чином суд не повідомив, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, своїми правами передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався та не подав клопотання про відкладення розгляду кредиторських вимог.

Тому, суд дійшов висновку про розгляд вимог кредитора у відсутності його представника у відповідно до вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заборгованість боржника перед кредитором в сумі 35918173,92 грн. підтверджується документами доданими до заяви поданої 27.03.2012р. до господарського суду Сумської області (на пошту 17.03.2012р. ) в межах строку встановленого частиною 1 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме: копією рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово - промисловій палаті України №АС50у/2009 від 01.07.2009р., копією ухвали Зарічного райсуду м.Суми від 02.11.2010р. у справі 6-191/10, копіями постанов ВДВС про відкриття та зупинення виконавчого провадження (а.с.107-136 том 43).

Щодо вимог кредитора в частині 8418501,26 грн.

В обґрунтування своїх вимог кредитор посилається на контракт № 24-10/08 від 29.09.2008р. укладений між фірмою «Execo Limited» та боржником право вимог за яким набула Компанія «Fedcominvest Monaco S.A.M.».

За вказаним контрактом ПАТ «Сумихімпром» була поставлена сірка у кількості З893,3 метричних тон на суму 1382121,50 доларів США, що підтверджується залізничними накладними АЖ 981300, АЖ 981301, АЖ 981302, АЖ 9813003, відомостями і вантажними митними деклараціями до них, а також рахунками №01 від 06.10.2008, №02 від 06.10.2008, №04 від 09.10.2008, №03 від 09.10.2008.

Пунктом 4.1. Контракту встановлено, що оплата за поставлений Товар (партію Товару) здійснюється шляхом перерахування на протязі 5-ти банківських днів з дати (вказаній на штемпелі ж/д накладних ст. Баси ЮЖД) поставки Товару. Таким чином,

датою поставки за залізничною накладною АЖ 981300 є 07.10.2008 року, а

останнім днем строку оплати - 14.10.2008 року;

датою поставки за залізничною накладною АЖ 981301 є 11.10.2008 року, а

останнім днем строку оплати - 17.10.2008 року;

датою поставки за залізничною накладною АЖ 981302 є 13.10.2008 року, а

останнім днем строку оплати - 20.10.2008 року;

датою поставки за залізничною накладною АЖ 981303 є 16.10.2008 року, а

останнім днем строку оплати - 23.10.2008 року.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 статті 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Доказів збільшення строків позовної давності кредитором суду не надано.

Згідно частин 1, 3 статті 264 цього ж Кодексу перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Доказів, що свідчили б про визнання боржником боргу суду не надано.

Щодо платежу, який кредитор підтверджує банківською випискою, то суд зазначає, що зазначений платіж боржником здійснено на користь фірми «Execo Limited», а не Компанії «Fedcominvest Monaco S.A.M.».

Крім того, здійснення платежу не може свідчити про переривання строку позовної давності, оскільки проведенням платежу боржник підтвердив наявність боргу лише в сумі платежу, яку цим платежем і погасив. Дана позиція також викладена у постановах Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. у справі №42/436 та від 21.12.2011р. у справі №16/126 (05-5-43/738).

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч.4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у визнанні вимог кредитора в сумі 8418501,26 грн. у зв'язку із закінчення строку позовної давності, на застосуванні якого наполягає боржник.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про визнання вимог кредитора в сумі 35918173,92 грн. та включення їх в реєстр вимог кредиторів.

Також, включенню до реєстру підлягають сплачена кредитором сума судового збору - 1073 грн.

Отже, всього визнанню судом та включенню до реєстру вимог кредиторів підлягають 35919246,92 грн.

Щодо вимог ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк».

Як вбачається з уточненого реєстру вимог кредиторів, сума заявлених кредиторських вимог складає 270416133,71 грн., а визнаних боржником і розпорядником майна складає 253439479,27 грн.

У судовому засіданні представники боржника та розпорядника майна просять визнати суму 253439479,27 грн. та включити в реєстр вимог кредиторів.

Представник кредитора в судовому засіданні заяву підтримав повністю.

Заборгованість боржника перед кредитором в сумі 253439479,27 грн. підтверджується документами доданими до заяви поданої 22.03.2012р. до господарського суду Сумської області в межах строку встановленого частиною 1 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме: копією Кредитного договору № 283 від 20.06.2008 року з розрахунком, копією кредитного договору № 392 від 28.08.2008р. з розрахунком, копією рішення господарського суду Сумської області від 30.06.2011 року по справі № 5021/1257/2011, копіями договорів застави та іпотеки, а також іншими матеріалами доданими кредитором до заяви (а.с.123-150 том 38, а.с.1-150 том 39, а.с.1-150 том 40, а.с.1-2 том 41).

Щодо вимог кредитора в іншій частині то суд зазначає наступне.

Відхиленню підлягають вимоги за кредитним договором № 283 від 20.06.2008р:

- у розмірі 1677899,69 гривень - відсотків за користування кредитом.

Відповідно до пункту 2.8.1. Кредитного договору № 283 від 20.06.2008 року проценти, нараховані за місяць відповідно до пункту 2.7 цього Договору, Позичальник зобов'язаний сплачувати не пізніше 03 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.

Згідно з пунктом 2.7.1. Кредитного договору № 283 від 20.06.2008 року, проценти за користування траншем нараховуються з дня перерахування коштів з позичкового рахунку Позичальника до моменту фактичного повернення Траншу (в тому числі і за період прострочення погашення Траншу). Проценти за користування Траншем нараховуються щомісячно за поточний календарний місяць (пункт 2.7.3. Кредитного договору № 283).

Проценти, нараховані за місяць відповідно до пункту 2.7. цього Договору, Позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця, не пізніше 03 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони були нараховані (пункт 2.8.1 Кредитного договору № 283).

Враховуючи вищенаведені положення Кредитного договору № 283, відсотки за користування кредитом Позичальник повинен сплачувати щомісяця, не пізніше 03 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони були нараховані. Аналогічне твердження викладене у поданому Публічним акціонерним товариством «ВіЕйБі Банк» детальному розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 283 від 20.06.2008 року.

Отже, відсотки за жовтень 2011 року повинні бути сплачені не пізніше 03 листопада 2011 року.

Відповідно до статті 1 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство.

Статтею 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

З огляду на зазначене, та враховуючи те, що провадження у справі про банкрутство було порушене 24.10.2011 року, строк виконання зобов'язань стосовно сплати відсотків за жовтень 2011 року настав після порушення справи про банкрутство (03 листопада 2011 року), а тому ці вимоги не можуть бути включені до реєстру кредиторів, як конкурсні.

- у розмірі 5744957,81 грн - пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків.

Відповідно до Рішення господарського суду Сумської області від 30.06.2011 року по справі № 5021/1257/2011 та Постанови Харківського апеляційного господарського суду від 17 серпня 2011 року по справі № 5021/1257/2011, заборгованість по пені станом на 01.06.2011 року (день розгляду справи в суді) становить 11 003 132,68 гривень.

З огляду на зазначене, та враховуючи те, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту та пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту необхідно розраховувати з 01.06.2011 року до 24.10.2011 року, та до отриманої суми додати 11 003 132,68 гривень.

Таким чином, пеня за несвоєчасне погашення кредиту за Кредитним договором № 283 у період з 01.06.2011 року по 24.10.2011 року становить 18194 301,03 грн.

Відхиленню підлягають вимоги за кредитним договором № 392 від 28.08.2008р.:

- у розмірі 7207,66 грн. основного боргу.

Відповідно до розрахунку наданого заявником при перерахунку заборгованості з доларів США в українську гривню був застосований курс 7,9893, який діяв станом на 24.10.2011 року. Проте на дату подачі заяви про визнання кредиторських вимог (07.03.2012 року) курс НБУ становив 7,9888. Курсова різниця становить 7 207,66 гривень.

Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 55 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення іноземної валюти ціна позову визначається в іноземній валюті та у гривнях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

- у розмірі 504069,46 грн. - відсотків за користування кредитом.

Відповідно до пункту 2.8.1. Кредитного договору № 392 від 28.08.2008 року проценти, нараховані за місяць відповідно до пункту 2.7 цього Договору, Позичальник зобов'язаний сплачувати не пізніше 03 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.

Згідно з пунктом 2.7.1. Кредитного договору № 392 від 28.08.2008 року, проценти за користування Кредитом/Траншем нараховуються з дня перерахування коштів з позичкового рахунку Позичальника до моменту фактичного повернення Кредиту/Траншу (в тому числі і за період прострочення погашення Кредиту/Траншу). Проценти за користування Кредитом/Траншем нараховуються щомісячно за поточний календарний місяць (пункт 2.7.3. Кредитного договору № 392).

Проценти, нараховані за місяць відповідно до пункту 2.7. цього Договору, Позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця, не пізніше 03 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони були нараховані (пункт 2.8.1 Кредитного договору № 392).

Відповідно до Додаткової угоди № 7 від 30.10.2009 року сторони внесли зміни до п. 2.7.1 Кредитного договору № 392 (що відповідає п. 2.8.1. первісної редакції Договору) виклавши в наступній редакції: «2.7.1. Проценти нараховані за місяць відповідно до п. 2.6. цього Договору Позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця, не пізніше 25 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані».

Враховуючи вищенаведені положення Кредитного договору № 392, відсотки за користування кредитом Позичальник повинен сплачувати щомісяця, не пізніше 25 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони були нараховані. Аналогічне твердження викладене у поданому Публічним акціонерним товариством «ВіЕйБі Банк» детальному розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 392 від 28.08.2008 року.

Отже, відсотки за жовтень 2011 року повинні бути сплачені не пізніше 25 листопада 2011 року.

Відповідно до статті 1 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство.

Статтею 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

З огляду на зазначене, та враховуючи те, що провадження у справі про банкрутство було порушене 24.10.2011 року, строк виконання зобов'язань стосовно сплати відсотків за жовтень 2011 року настав після порушення справи про банкрутство (25 листопада 2011 року), а тому ці вимоги не можуть бути включені до реєстру кредиторів, як конкурсні.

- у розмірі 3215908,71 грн. - пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків.

Відповідно до Рішення Господарського суду Сумської області від 30.06.2011 року по справі № 5021/1258/2011, заборгованість по пені станом на 01.06.2011 року (день розгляду справи в суді) становить 4 016 906,86 гривень.

З огляду на зазначене, та враховуючи те, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони (про що зазначає у власній заяві із кредиторськими вимогами сам Банк), заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту та пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту необхідно розраховувати з 01.06.2011 року до 24.10.2011 року, та до отриманої суми додати 4 016 906,86 гривень.

Таким чином, пеня за несвоєчасне погашення кредиту за Кредитним договором № 392 у період з 01.06.2011 року по 24.10.2011 року становить:

Курс НБУ на дату подачі заяви із кредиторськими вимогами: 7,988 гривень за 1 долар США.

Отже, загальний розмір пені за Кредитним договором № 283 становить 6851515,12 гривень.

- у розмірі 5826611,02 грн. - інфляційних збитків за основним боргом та за відсотками.

Згідно із ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 1.14 Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 №480 (була чинною на момент подання заяви з кредиторськими вимогами), визначено, що індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що внаслідок знецінення лише грошова одиниця України (гривня) підлягає індексації, а іноземна валюта, яка була предметом позики, не підлягає. Така правова позиція неодноразово підтверджена рішеннями Верховного Суду України, в яких зазначено, що індекс інфляції - це показник, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничих цілей. Ціни в Україні встановлюються у національній валюті, тому зазначена норма Цивільного кодексу може бути застосована лише у випадку прострочення грошового зобов'язання у гривні (Ухвала Верховного Суду України у справі № 6-5426св08 від 27 травня 2009 р.).

Щодо включення штрафних санкцій до шостої черги.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду. Така позиція підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2011р. у справі № 22/636.

Щодо часткового включення заборгованості зі сплати кредитів та відсотків до першої черги.

Повернення заборгованості за кредитним договором № 392 від 28.08.2008 року забезпечувалося Договором застави від 31 жовтня 2008 року.

Предметом цього Договору застави є майнові права, які полягають в праві вимоги на грошові кошти в сумі 16 500 000,00 дол. США по Контракту № 22-2410, укладеному 24.10.2008 року

Відповідно до статті 28 Закону України «Про заставу» застава припиняється при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави.

Слід зазначити, що термін дії права вимоги за Контрактом № 22-2410, укладеним 24.10.2008 року закінчився, а тому заявлені заставні вимоги були зменшенні пропорційно розміру припиненої Застави.

Крім того, повернення заборгованості за кредитним договором № 392 від 28.08.2008 року забезпечувалося Договором застави від 30 січня 2009 року

Предметом цього Договору застави є майнові права, які полягають в праві вимоги на грошові кошти в сумі 8600000,00 євро по Контракту № 22-1205, укладеному 12.05.2008 року.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про заставу» застава припиняється при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави.

Термін дії права вимоги за Контрактом № 22-1205, укладеним 12.05.2008 року закінчився, а тому заявлені заставні вимоги були зменшенні пропорційно розміру припиненої Застави.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про визнання вимог кредитора в сумі 253439479,27 грн. та включення їх в реєстр вимог кредиторів.

Також, включенню до реєстру підлягають сплачена кредитором сума судового збору - 1113 грн.

Отже, всього визнанню судом та включенню до реєстру вимог кредиторів підлягають 253440592,27 грн.

Керуючись статтями 14, 15 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ухвалив :

1. Частково затвердити реєстр вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» в наступному складі:

- визнати вимоги ДПІ в м.Сумах та включити їх до реєстру вимог кредиторів у сумі 11121713,80 грн., в тому числі 4861569,89 грн. - третя черга; 6260143,91 грн. - шоста черга;

- визнати вимоги ПАТ «Брокбізнесбанк» та включити їх до реєстру вимог кредиторів у сумі 25594926,20 грн., в тому числі: 24407269,66 грн. - четверта черга, 1160847,54 грн. - шоста черга; 25736 грн. - шоста черга;1073 грн. - перша черга.

- визнати вимоги Компанії «Fedcominvest Monaco S.A.M.» та включити їх до реєстру вимог кредиторів у сумі 35919246,92 грн., в тому числі: 34331147,20 грн. - четверта черга, 1376017,08 грн. - шоста черга; 211009,64 грн. - шоста черга, 1073 грн. - перша черга.

- визнати вимоги ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та включити їх до реєстру вимог кредиторів у сумі 253440592,27 грн., в тому числі: 225079787,19 грн. - перша черга (забезпечені заставою), 3265904,93 грн. - четверта черга, 25045816,15 грн. -шоста черга, 47971 - шоста черга, 1113 грн. - перша черга.

2. У визнанні та включенні до реєстру вимог кредиторів відмовити:

- ДПІ в м.Сумах у сумі 24638886,02 грн.;

- Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області у сумі 11089608,05 грн.;

- ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» у сумі 252502,86 грн.;

- ТОВ «Проммонтажсервіс» у сумі 255517 грн.;

- ПрАТ «Страхова компанія «Життя та пенсія» у сумі 1207134 грн.;

- ПАТ «Брокбізнесбанк» у сумі 1240476,01 грн.;

- Компанії «Fedcominvest Monaco S.A.M.» у сумі 8418501,26 грн.;

- ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» у сумі 16976654,44 грн.

3. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - вважати погашеними.

4. Вимоги ДПІ в м.Сумах у розмірі 8734010,18 грн. - вважати погашеними та відмовити у їх визнанні та включенні до реєстру вимог кредиторів.

5. Розпоряднику майна привести реєстр вимог кредиторів у відповідність з даною ухвалою.

6. Розпоряднику майна боржника письмово повідомити кредиторів про проведення перших загальних зборів кредиторів, які мають відбутися не пізніше 25 жовтня 2012 року, докази повідомлення надати суду.

7. Розпоряднику майна в строк до підсумкового засідання надати суду протокол загальних зборів кредиторів на якому має бути обрано комітет кредиторів та протокол засідання комітету кредиторів з пропозиціями щодо подальшого застосування до боржника процедур банкрутства.

8. Копію даної ухвали надіслати кредиторам, боржнику, розпоряднику майна, управлінню юстиції, прокуратурі.

Повний текст ухвали складено 11.09.2012р.

Суддя (підпис) Н.О.Спиридонова