Постанова № 25964526, 06.09.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2012 р.Справа № 5017/1255/2012

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Мацюри П.Ф.,

Суддів: Андрєєвої Е.І., та Ліпчанської Н.В.,

При секретарі судового засідання: Стеблиненко В.С.

За участі представників сторін:

Від позивача - Остапов В.В., за довіреністю;

Загвоздіна Л.С., за довіреністю;

Від відповідача - Панкратова Г.С., за довіреністю;

Гринько Т.В., за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррум плюс"

на рішення господарського суду Одеської області від 03 серпня 2012 р.

у справі №5017/1255/2012

за позовом Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррум плюс"

про розірвання договору, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2012 р. до господарського суду Одеської області звернулось Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРРУМ плюс" про розірвання договору № 81-о про спільну діяльність.

Посилаючись на те, що згідно пункту 14.3 договору сторони домовились, що у випадках встановлення недоцільності, збитковості або неможливості подальшого здійснення сумісної діяльності або встановлення неминучості одержання негативного фінансового результату такої діяльності будь-яка сторона має право внести пропозиції про дострокове розірвання даного договору.

Рішенням господарського суду Одеської області (головуючий суддя -Власова С.Г., судді: Лічман Л.В., Цісельський О.В.) від 03.08.2012р. позов задоволено повністю. Розірвано договір № 81-о про спільну діяльність, укладений між державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" та товариством з обмеженою відповідальністю "ФЕРРУМ плюс".

Рішення господарського суду мотивовано невиконанням умов договору та нормами чинного законодавства, з посиланням на умови укладеного між сторонами договору №81-О від 28.02.2003р.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі. Оскільки судом першої інстанції на думку скаржника не надано належної оцінки обставинам справи стосовно виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору про СД, зокрема, щодо забезпечення завантаження СД обсягом вантажів шляхом залучення клієнтів через внесення пропозицій порту, та щодо відсутності підстав для розірвання договору про СД, передбачених договором.

Відповідач вважає, що при прийнятті вищевказаного рішення господарським судом Одеської області неповно встановлено обставини справи та не досліджено повністю матеріали справи, а тому воно підлягає скасуванню.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія, встановила наступне.

28.02.2003р. між Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Феррум плюс" був укладений договір № 81-0 про сумісну діяльність, відповідно до умов якого сторони договору спільно діють для досягнення спільної господарської мети зі створення та експлуатації спеціалізованого Комплексу для переробки імпортної руди навалом на виробничій території 2-го терміналу "Порту", прилеглій до причалу № 10. Відповідно до п. 14.1 договору термін його дії становить 10 років, набирає чинності з моменту підписання і діє до 01.04.2013 р.

02.08.2005 р. між Портом та відповідачем укладено Додаткову угоду №1 до Договору, відповідно до якої сторони домовились доповнити договір пунктом: "4.1.8 не допускати зменшення величини прибутку Порту проти досягнутого рівня поточного року" та пунктом 4.3.10 щодо обов'язку відповідача збільшувати щороку на 6% вантажообіг у порівнянні з базовим роком.

Додатковою угодою від 14.07.2006 р. сторони доповнили розділ 10 договору пунктом 10.3 в якому обумовлено, що спільна діяльність буде визнаватись ефективною при умові забезпечення річного чистого прибутку (прибутку до розподілу) не менше ніж 1 200 тис.грн. у 2007 році з урахуванням його щорічного збільшення на 5 %, починаючи з 2008 року.

Посилаючись на п. 4.3.1 Договору, Позивач наполягає на тому, що Відповідач зобов'язаний забезпечувати завантаження СД обсягом вантажів необхідних для виконання договору шляхом залучення клієнтів, вносячи пропозиції порту щодо укладення договорів з ними.

Позивач зазначає, що при укладенні договору № 81-0 виходив з того, що вантажообіг через зону діяльності СД буде збільшуватись згідно умов договору, та величина прибутку Порту від СД не буде зменшуватись, а відповідачем буде постійно проводитись робота щодо залучення вантажопотоків в порт.

Згідно пункту 14.3 договору сторони домовились, що у випадках встановлення недоцільності або неможливості подальшого здійснення сумісної діяльності або встановлення неминучості одержання негативного фінансового результату такої діяльності будь-яка сторона має право внести пропозиції про дострокове розірвання даного договору, що має бути розглянуто у місячний термін.

30.01.2012 р. Позивач надіслав на адресу відповідача лист № 68/17-2-07-439 з пропозицією щодо розірвання договору, через те, що подальше здійснення сумісної діяльності є недоцільним.

Відповідач листом №471 від 22.02.2012 р. повідомив, що не згоден на розірвання даного договору, посилаючись на те, що на його думку договір є ефективним, що відповідачем здійснюються заходи для залучення додаткових вантажопотоків в порт та вживаються заходи щодо модернізації конвеєрного комплексу.

Позивач стверджує, що за 2011 рік сумісною діяльністю було перевантажено 612 193,44 тон руди, при цьому вантажовласником цієї руди була лише одна юридична особа ПП "Валлєта". З листа ПП "Валлєта" вбачається, що воно звернулося до порту, як окремого суб'єкта господарювання з проханням укласти договір на перевантаження марганцевої руди. 9 липня 2010 року було укладено відповідний договір саме з портом, як окремим суб'єктом господарювання. При цьому, за умовами договору, послуги ПП "Валлєта" можуть надаватись, як портом, так і сумісною діяльністю, аналогічно оплата послуг може здійснюватись на рахунок порту або рахунок спільної діяльності в залежності від того хто саме надає послуги. Таким чином, Позивач наполягає на тому ,що вантаж ПП "Валлєта"було залучено до сумісної діяльності саме портом.

Підставою розірвання договору Позивач також вказує неможливість подальшого здійснення сумісної діяльності. Так, договір був укладений у 2003 році, проте на день подачі позову ,конвеєрний комплекс, що є внеском відповідача до сумісної діяльності знаходиться в незадовільному технічному стані та його подальша експлуатація може привести до травмування персоналу порту та завдання збитків навколишньому природньому середовищу. З акту перевірки конвеєру вбачається, що не проводиться ремонт механізмів комплексу відсутні або зламані елементи комплексу, які необхідні для забезпечення екологічної безпеки та вимог з охорони праці. Крім того теруправління Держгірпромнагляду неодноразово зупиняло роботу комплексу через невідповідність його вимогам з охорони праці, що також призводить до настання негативних фінансових наслідків від сумісної діяльності.

Також, як на підставу для розірвання договору, Позивач посилається на п. 14.3 Договору, яким сторони встановили, що у разі встановлення неминучості одержання негативного фінансового результату спільної діяльності договір може бути розірвано за ініціативою однієї із сторін. З акту результатів роботи спільної діяльності за листопад 2011 року вбачається, що дохід від спільної діяльності склав 356 533,44 грн., а витрати від спільної діяльності склали 2 079 794,49 грн., тобто збиток від спільної діяльності в листопаді 2011 року склав 1 723 261,05 грн. В грудні 2011 року дохід від спільної діяльності склав 1 168 267,95 грн., а витрати від спільної діяльності склали 2 683 661,6 грн., тобто, збиток від спільної діяльності в грудні 2011 року склав 1 515 393,65 грн., і таким чином за період з листопада по грудень 2011 року збиток від спільної діяльності склав 3 238 654,7 грн.

Позивач стверджує, що вищезазначені обставини також підтверджені аудиторським звітом КРУ в Одеській області за результатами державного фінансового аудиту окремих господарських операцій на ДП "Іллічівський морський торговельний порт" за 2009 рік №00-13/460 від 19.07.2010 р.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, вважав позовні вимоги безпідставними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства з огляду на те ,що договір про сумісну діяльність № 81-0 був укладений згідно вимог цивільного законодавства України, а керівництво сумісною діяльністю і порядок ведення спільних справ за договором про сумісну діяльність покладено на Порт згідно розділу 3 договору та саме Порт 9 років дії договору здійснював безпосереднє фінансове та експлуатаційне управління спеціалізованим комплексом з переробки імпортної руди.

Відповідач також наполягає на тому, що виходячи з умов Договору про сумісну діяльність, і Порт і ТОВ "Феррум Плюс" сумісно зобов'язалися при здійсненні сумісної діяльності залучати клієнтуру для забезпечення завантаження СД обсягом вантажів.

Також, посилаючись на умови п.4.3.2. Договору, Відповідач вказує, що не має права самостійно залучати клієнтів-вантажовласників, а залучення клієнтів можливе лише через внесення пропозицій Порту та наполягає на тому, що належним чином виконує свої зобов'язання щодо залучення вантажопотоків шляхом звернення до Порту з відповідними пропозиціями, що, на його думку, підтверджується листуванням. Проте вирішення питання щодо перевалки цих вантажів через виробничі потужності СД приймається лише одноособово Портом.

З приводу доцільності та ефективності договору про сумісну діяльність, Відповідач зазначає, що Позивач у позовній заяві, аналізує збиткові результати роботи сумісної діяльності лише за листопад 2011 р. та грудень 2011 р., проте як умовами п. 10.3 договору про сумісну діяльність, ефективність та доцільність сумісної діяльності визначається виключно по річним фінансовим показникам прибутку.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до п.3.1. Договору керівництво сумісною діяльністю і порядок ведення спільних справ покладається на порт.

Умовами п. 14.1 Договору визначено, що термін його дії становить 10 років, набирає чинності з моменту підписання і діє до 01.04.2013 р.

02.08.2005 р. між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 81-о про сумісну діяльність, якою сторони, зокрема, доповнили договір пунктом 4.1.8 - не допускати зменшення величини прибутку Порту проти досягнутого рівня поточного року, та пунктом 4.3.10 -збільшувати щороку на 6 % вантажообіг у порівнянні з базовим роком.

14.07.2006 р. сторонами була укладена додаткова угода, якою, зокрема, було доповнено розділ 10 договору пунктом 10.3., відповідно до якого діяльність, передбачена цим Договором, буде признаватися ефективною при умові забезпечення річного чистого прибутку (прибутку до розподілу) не менше ніж 1 200 тис.грн. у 2007 році з урахуванням його щорічного збільшення на 5 %, починаючи з 2008 року.

При цьому, п.14.3 Договору встановлено що у випадках встановлення недоцільності або неможливості подальшого здійснення сумісної діяльності або встановлення неминучості одержання негативного фінансового результату такої діяльності будь-яка сторона має право внести пропозиції про дострокове розірвання даного договору, що має бути розглянуто у місячний термін.

З матеріалів справи , а саме з актів результатів роботи спільної діяльності за листопад та грудень 2011 р. вбачається, що збиток від спільної діяльності в листопаді 2011 р. склав 1 723261,05 грн., а в грудні відповідно 1 515 393,65 грн. За перший квартал 2012 р. збиток від спільної діяльності дорівнює 871 445,00 грн. Таким чином , на підставі вищевикладеного , суд вважає обґрунтованими твердження Позивача про стійку тенденцію зменшення доходів від спільної діяльності, одержання негативного фінансового результату та збільшення витрат у зв'язку з її проведенням.

Крім того, згідно Додатку 2 до договору № 81-о про сумісну діяльність Відповідач передав Порту для здійснення спільної діяльності у тимчасове користування переважувальний комплекс руд кольорових металів за актом приймання -передачі від 28.02 2003 р. ( а.с.20-23 т.1). З моменту укладання договору та на час розгляду справи в суді , внесене в межах договору Відповідачем майно залишається власністю ТОВ "Феррум плюс" та фактично використовується сторонами в межах сумісної діяльності для досягнення спільної мети зі створення та експлуатації спеціалізованого Комплексу для переробки імпортної руди навалом на виробничій території 2-го терміналу "Порту", прилеглій до причалу № 10.

07 травня 2012 р. під час проведення планової перевірки дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці, територіальним управлінням Держгіпромнагляду в Одеській області, виявлено відсутність у Відповідача дозволу органів Держгіпромнагляду з охорони праці на експлуатацію конвеєрних ліній №1,2,3 які згідно Додатку 2 до договору № 81-о про сумісну діяльність були передані Відповідачем Порту для здійснення спільної діяльності у тимчасове користування .

У зв'язку з відсутністю вказаного дозволу з 07.05.2012 р. заборонено експлуатацію переважувального комплексу, що робить неможливим досягнення спільної господарської мети зі створення та експлуатації спеціалізованого Комплексу.

Таким чином Відповідач не забезпечував можливостей експлуатації спеціалізованого Комплексу, переданого Порту для здійснення спільної діяльності.

В ході розгляду справи не надано суду належних доказів забезпечення завантаження СД обсягом вантажів необхідних для виконання договору шляхом залучення клієнтів та внесення пропозицій порту щодо укладення договорів та збільшення прибутку порту згідно умов договору від сумісної діяльності.

Основними підставами розірвання договору господарський суд першої інстанції встановив недбале використовувуння та експлуатацію конвеєрних ліній №1, 2, 3 згідно додатку №2 до договору, виявлених при перевірці управлінням Держгідропромнагляду в Одеській області, відсутністю належних доказів забезпечення завантаження СД обсягом вантажів необхідних для виконання договору шляхом залучення клієнтів та внесення пропозицій порту щодо укладання договорів та збільшення прибутків порту, наявності збитків від спільної діяльності в листопаді, грудні 2011р. та першому кварталі 2012р. що призвело до недоцільності подальшого здійснення сумісної діяльності по експлуатації спеціалізованого комплексу для переробки імпортної руди.

З огляду на викладене апеляційний господарський суд вважає цілком обґрунтованими та доведеними посилання Позивача на положення п.14.3 Договору, згідно якого у випадках встановлення недоцільності або неможливості подальшого здійснення сумісної діяльності або встановлення неминучості одержання негативного фінансового результату такої діяльності будь-яка сторона має право на дострокове розірвання даного договору.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є його порушенням.

Відповідно до ст. 629 договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом першої інстанції обґрунтовано відхилено клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи з огляду на те, що поставлені питання на вирішення експертизи не властиві для даного виду експертизи.

При перегляді справи за апеляційною скаргою апеляційним господарським судом відхилено клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи оскільки ТОВ "Феррум плюс" є одним із учасників спільної діяльності яка здійснюється у відповідності із спірним договором, а поставлені в клопотанні питання про визнання прибутковості, доходів сторони при наданні послуг, як змінилась вартість, витрат не потребують спеціальних знань і обліковуються в господарській діяльності порту і окремому обліку спільної діяльності.

Наведені в апеляційній скарзі підстави спростовуються матеріалами справи і не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

Частина 2 ст. 651 Цивільного кодексу України встановлює, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Керуючись статтями 99, 101-105, ГПК України, суд -,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррум плюс" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 03 серпня 2012 р. у справі № 5017/1255/2012 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Господарського Суду України.

Головуючий суддя П.Ф. Мацюра

Суддя Е.І. Андрєєва

Суддя Н.В. Ліпчанська