Рішення № 25964164, 06.09.2012, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.09.12 Справа № 5021/985/12.

За позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, смт.Степанівка, Сумський район, Сумська область

до відповідача: Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Автомобільні дороги України» в особі відокремленого підрозділу - філії «Лебединський райавтодор» м. Лебедин, Сумська область

про стягнення 32 115 грн. 21 коп.

СУДДЯ СОП'ЯНЕНКО О.Ю.

при секретарі судового засідання Пігарєвій І.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 1729 від 24.07.2012 року

від відповідача: Марку А.Г., довіреність № 07-04/1001/2 від 10.01.2012 року

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 32 115 грн. 21 коп. заборгованості за договором №н 2 про надання послуг автомобільним транспортом від 15.02.2010 року, укладеного між сторонами у справі, з яких: 25 518 грн. 28 коп. - основного боргу, 2238 грн. 27 коп. - пені, 1617 грн. 09 коп. - 3% річних, 2741 грн. 57 коп. - інфляційних збитків, а також витрати по сплаті судового збору.

Відповідача подав відзив на позовну заяву № 07-04/596 від 14.08.2012 року, в якому зазначив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем до позовної заяви додано копії товарно-транспортних накладних за 2010 рік, які не мають жодного відношення до договору перевезення вантажу, на який посилається позивач. Крім того, вказує на те, що товарно-транспортні накладні не містять обов'язкових положень для визнання їх юридичними документами, зокрема, не містять розрахунків вартості, відсутнє фіксування факту прийняття замовником послуг.

На підставі ст. 24 ГПК України, за клопотанням представника позивача, суд замінив первісного відповідача - Філію «Лебединський райавтодор» Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Автомобільні дороги України» на належного відповідача - Дочірнє підприємство «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» в особі відокремленого підрозділу - філії «Лебединський райавтодор».

Представник позивача подав пояснення, в яких надає обґрунтування позовних вимог та зазначає, що ціна позову відповідає, доданим до позовної заяви документам, зокрема, підписаним сторонами 25 січня 2011 року актом звірки взаємних розрахунків. Перевезення вантажу здійснювалось бульдозером ДЗ-130 за ціною 340 грн./1 год. роботи, що передбачено додатком № 1 до договору і зафіксовано в Актах.

Представник відповідача подав письмові пояснення № 07-04/618 від 22.08.2012 року, відповідно до яких просить суд відмовити в задоволенні позову повністю, при цьому зазначає, що позивачем був пропущений строк позовної давності звернення до суду, оскільки останньою датою наданих позивачем документів є 11 березня 2010р., а відповідно до ч.5 ст. 315 ГК України, позовна давність до вимог перевізника до вантажовідправників та вантажоодержувачів, які випливають із договору перевезення вантажу, застосовується в шість місяців. Крім того, представник відповідача вказав на те, що позивачем не надано доказів надання послуг, стягнення пені не передбачено договором, а тому не підлягає задоволенню.

Представник позивач в судовому засіданні надав усні пояснення, вказав на те, що згідно договору № 2 від 15.02.2010р. підставою для проведення розрахунків є Акти здачі-прийняття робіт, копії яких додані до позовної заяви, сторонами був підписаний акт звірки взаємних розрахунків 25.01.2011р., тому просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази по справі, суд встановив:

15.02.2010 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та філією «Лебединський райавтодор» ДП «Сумський облавтодор» ВАТ «Автомобільні дороги України» був укладений договір № 2 про надання послуг автомобільним транспортом від 15.02.2010 року, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати для перевезення вантажів транспорт, а відповідач сплатити вартість наданих послуг.

Додатком № 1 до договору від 15.02.2010 року сторони узгодили, що перевезення вантажу має здійснюватись бульдозером ДЗ-130 з ціною 340 грн./1год. роботи.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Договір № 2 від 15.02.2010 року за своєю правовою природою є договором про надання послуг, підписаний повноважними представниками сторін, відповідає вимогам, передбаченим ст. ст. 628, 639, 837 Цивільного кодексу України щодо змісту та форми договору, не розірваний сторонами та не визнаний недійсним в судовому порядку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Як встановлено судом, на виконання замовлень відповідача, позивач в лютому-березні 2010 року надав відповідачу автомобіль, бульдозер ДЗ-130, для прибирання снігу з автодоріг, послуги були надані на загальну суму 27 370 грн. 00 коп., що підтверджується товарно-транспортними накладними: серія 2-2325-БГД № 000210 від 26.02.2010р., серії 2-2325-БГД № 000209 від 25.02.2010р., серії 01СВА № 014126 від 24.02.2010р., серії 01СВА № 014127 від 23.02.2010р., серії 01СВА № 014127 від 22.02.2010р., серії 01СВА № 014126 від 19.02.2010р., серії 2-2325-БГД № 000207 від 25.02.2010р., Акт № ТМ-0000026 здачі - прийняття робіт від 26.02.2010р., рахунок - фактура № ТМ-0000022 від 26.02.2010р., ТТН серія 01СВА № 000466 від 02.03.2010р., Акт № ТМ-0000028 здачі - прийняття робіт від 11.03.2010р., рахунок - фактура № ТМ-0000026 від 11.03.2010р.

Фактичний час прибуття та відправлення автомобіля фіксувався в товарно-транспортних накладних, які складались уповноваженим представником відповідача у відповідності до п.3.2.1 договору.

Відповідач прийняв надані послуги, що підтверджується Актами здачі-прийняття робіт № ТМ-0000026 на суму 18020,00 грн. та № ТМ-0000028 на суму 9350,0 грн.

Розділом 4 договору сторони узгодили порядок розрахунків, розмір плати встановлюється виходячи з обсягу виконаних робіт та розцінок. Вага перевезеного вантажу, кількість відпрацьованих годин або кілометри пробігу фіксуються у талонах відповідача подорожніх листів та товарно-транспортних накладних відповідачем після кожного рейсу. Розрахунки між позивачем та відповідачем здійснюються у безготівковому порядку на підставі актів прийому-здачі наданих послуг по перевезенню відповідно до наданих позивачем рахунків. Оплата рахунку проводиться протягом трьох банківських днів з моменту надання акту прийому-здачі наданих послуг.

Оплату отриманих послуг відповідач мав здійснити не пізніше 14.03.2010р. (акт здачі приймання робіт сторонами підписано 11.03.2010р.). Факт надання позивачем та отримання відповідачем послуг не заперечувався представником відповідача в судовому засіданні.

Відповідач в порушення умов договору оплату за надані позивачем послуги не провів, в зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 25 518 грн. 28 коп., що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків від 25.01.2011 року, підписаного повноважними особами та скріплений печатками підприємств.

Відповідно до пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Аналогічні положення встановлені ст. 526 ЦК України.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково і на час розгляду справи має заборгованість в сумі 25 518 грн. 28 коп.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно наданого позивачем розрахунку відповідачу нараховано 2741 грн. 57 коп. - інфляційних збитків та 1617 грн. 09 коп. - 3% річних.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Крім того, відповідачу за неналежне виконання умов договору нарахована позивачем пеня в розмірі 2238 грн. 27 коп.

Вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 2238 грн. 27 коп. не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, а договором, на який посилається позивач, не обумовлено стягнення пені.

Суд відмовляє позивачу в частині стягнення з відповідача 2238 грн. 27 коп. пені, оскільки нарахування пені не передбачено умовами договору № 2 від 15.02.2010 року, а тому є безпідставним.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач з урахуванням всіх обставин справи надав суду докази в підтвердження заборгованості відповідача в сумі 29 876 грн. 94 коп.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача, яка підлягає стягненню на користь позивача становить 29 876 грн. 94 коп., з яких: 25 518 грн. 28 коп. - основного боргу, 1617 грн. 09 коп. - 3% річних, 2741 грн. 57 коп. - інфляційних збитків. Відповідач доказів сплати боргу не надав, заперечення відповідача спростовуються наведеним вище.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 29 876 грн. 94 коп. визнаються судом правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Клопотання представника відповідача про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності є безпідставним і тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, що становить 1609 грн. 50 коп., проте позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 1653 грн. 00 коп. За таких обставин, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір у розмірі 43 грн. 50 коп., сплачений відповідно до квитанції № 2473.137.4 від 09.07.2012 року, в порядку, передбаченому ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 497 грн. 33 коп. пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі вкладеного, керуючись Законом України «Про судовий збір», ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Автомобільні дороги України» в особі відокремленого підрозділу - філії «Лебединський райавтодор» (42200, Сумська область, м.Лебедин, вул.Фрунзе,30; код 24023035) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) 25 518 грн. 28 коп. - основного боргу, 1617 грн. 09 коп. - 3% річних, 2741 грн. 57 коп. - інфляційних збитків та 1 497 грн. 33 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В частині стягнення 2238 грн. 27 коп. пені - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення підписано 11.09.2012 року.

СУДДЯ О.Ю. СОП'ЯНЕНКО