Рішення № 25963913, 11.09.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" вересня 2012 р. Справа № 25/091-12

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "ГЕРМЕС",

84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 10

до Сільськогосподарського агропромислового підприємства "КОЛОС",

09515, Київська область, Таращанський район, с. Потоки, вул. Леніна, 15

про стягнення 74 916,07 грн.

за участю представників:

позивача - Смарчевська Я.В. (довіреність від 23.08.2012);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "ГЕРМЕС" (далі -позивач) до Сільськогосподарського агропромислового підприємства "КОЛОС" (далі -відповідач) про стягнення 74 916,07 грн., з яких: 34 580,00 грн. -основний борг, 103,74 грн. -інфляційні втрати, 912,34 грн. -3% річних, 34 580,00 грн. -штраф та 4 667,98 грн. - пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.08.2012 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 28.08.2012.

У судове засідання 28.08.2012 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 08.08.2012 не виконав, розгляд справи відкладено на 11.09.2012.

11.09.2012 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 14335 від 11.09.2012) позивачем поданий уточнений розрахунок позовних вимог, який за своїм змістом є зменшенням розміру позовних вимог. Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

У зв'язку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову -72 981,65 грн., яка складається з: 34 580,00 грн. основного боргу, 103,11 грн. інфляційних втрат, 1 045,93 грн. 3% річних, 34 580,00 грн. штрафу та 2 672,61 грн. пені, виходячи з якої і буде вирішуватися спір.

Підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".

У судовому засіданні 11.09.2012 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, з урахуванням уточнення позовних вимог, з підстав, викладених у позові. Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, явку представника у судове засідання вдруге не забезпечив, хоча про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, з огляду на те, що відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 08.08.2012 № 14433428 адреса місцезнаходження відповідача відповідає тій, що зазначена в позовній заяві і на яку направлялися ухвали суду.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 11.09.2012 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "ГЕРМЕС" (далі - позивач, продавець) та Сільськогосподарським агропромисловим підприємством "КОЛОС" (далі -відповідач, покупець) укладено договір від 06.05.2011 № 229 (далі - Договір), відповідно до умов якого, продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 2.1. Договору позивач зобов'язався відвантажити відповідачу товар згідно пункту 1.2. Договору, загальною вартістю 34 580,00 грн.

Відповідно до пункту 3.1. Договору сторони погодили, що покупець сплачує 34 580,00 грн. по факту отримання товару, після чого надається відстрочка платежу на 118 календарних днів, з кінцевим строком оплати 01.09.2011.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по Договору (розділ 9. Договору).

На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар за видатковою накладною: від 06.05.2011 №ГС0506 на суму 34 580,00 грн., що підписана у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, а відповідач, за довіреністю від 06.05.2011 №002221, що підписана керівником відповідача та скріплена відбитком його печатки, вказаний товар отримав. До матеріалів справи долучені копії зазначених видаткової накладної та довіреності, а оригінали оглянуті судом у судовому засіданні.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано в матеріали справи оригінал банківської виписки від 11.09.2012 про те, що за період з 06.05.2011 по 30.08.2012 кошти від відповідача на рахунки позивача не надходили.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: зазначена вище видаткова накладна та довіреність -у якості письмових доказів передачі товару позивачем та прийняття товару уповноваженою особою відповідача, банківську виписку від 11.09.2012 -у якості письмового доказу наявності заборгованості.

З наявних у матеріалах справи письмових доказів, з огляду на те, що вони підписані уповноваженими на те особами, вбачається наявність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем, яке відповідачем не виконане.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази, досліджені судом, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 34 580,00 грн. заборгованості за поставлений товар є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, позивач заявляє до стягнення з відповідача на підставі пункту 5.1. Договору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу, яка за розрахунком позивача, з урахуванням уточнення позовних вимог, складає 2 672,61 грн. та на підставі пункту 5.2. Договору - штраф у розмірі 34 580,00 грн., що становить 100% від вартості поставленого товару.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

З метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду обставин справи, судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення сум пені та штрафу та з'ясовано, що розрахунок заявленої до стягнення пені та штрафу є арифметично вірним та відповідає обставинам справи, а тому позовна вимога про стягнення штрафу у розмірі 34 580,00 грн. та пені у розмірі 2 672,61 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, з урахуванням уточнення позовних вимог, заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 1 045,93 грн. та інфляційні втрати у розмірі 103,11 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд перевірив заявлений позивачем розмір інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу та встановив, що він невірний і вказана позовна вимога повністю не підлягає задоволенню.

Також, суд перевіривши заявлений позивачем розмір 3% річних, нарахованих на суму боргу, встановив, що він відповідає вимогам законодавства, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1 045,93 грн. 3% річних.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 34 580,00 грн. основного боргу, 2 672,61 грн. пені, 34 580,00 грн. штрафу та 1 045,93 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Позовна вимога в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 103,11 грн. задоволенню не підлягає.

Крім того, судом враховано, що згідно статті 4 Закону України „Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 1 статті 22 Закону України „Про Державний бюджет України на 2012 рік" станом на 01.01.2012 мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 073,00 грн. Згідно підпункту 2 пункту 2 статті 4 Закону України „Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. Таким чином, мінімальний розмір судового збору за розгляд позовних заяв майнового характеру в господарському суді, поданих у 2012 році становить 1 609,50 грн.

Оскільки позивачем пред'явлено позовні вимоги в загальному розмірі 74 916,07 грн., то судовий збір мав бути сплачений ним у мінімальному розмірі -1 609,50 грн. Проте, з наявного в матеріалах справи оригіналу платіжного доручення від 25.07.2012 №1121 вбачається, що судовий збір сплачено у загальному розмірі 1 653,00 грн., тобто, більшому, ніж передбачено законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1, частиною 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (у розмірі переплаченої суми).

Відповідно до пункту 4. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 № 01-06/1625/20114 питання повернення сплаченого судового збору має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

З огляду на зазначене, судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову згідно квитанції від 25.07.2012 №1121 підлягає поверненню позивачу з державного бюджету у розмірі 43,50 грн., а решта сплаченого позивачем судового збору у розмірі 1 609,50 грн. відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського агропромислового підприємства "КОЛОС" (09515, Київська область, Таращанський район, с. Потоки, вул. Леніна, 15, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 23578718) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "ГЕРМЕС" (84313, Донецька область, м. Краматорськ вул. Орджонікідзе, 10, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 19380560) 34 580 (тридцять чотири тисячі п'ятсот вісімдесят) грн. 00 коп. основної заборгованості, 34 580 (тридцять чотири тисячі п'ятсот вісімдесят) грн. 00 коп. штрафу, 1 045 (одна тисяча сорок п'ять) грн. 93 коп. 3% річних, 2 672 (дві тисячі шістсот сімдесят дві) грн. 61 коп. пені та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути на користь Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "ГЕРМЕС" (84313, Донецька область, м. Краматорськ вул. Орджонікідзе, 10, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 19380560) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 43 (сорок три) грн. 50 коп., що зайво сплачений за платіжним дорученням від 25.07.2012 №1121.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 12.09.2012.

Суддя С.О. Саванчук