Рішення № 25963802, 04.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-68/9710-2012 04.09.12

За позовомКомунального підприємства «Київський метрополітен»до Військової частини А 0799простягнення заборгованості Суддя Ониськів О.М.

Представники:

від позивача Загоровська Н.В., за довіреністю,від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Київський метрополітен»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Військової частини А 0799 заборгованості у розмірі 7.265,97 грн., інфляційних втрат у розмірі 348,77 грн. та 3% річних у розмірі 327,56 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 7 від 30.01.2004, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість за період з січня по вересень 2011 року.

Ухвалою суду від 20.07.2012 порушено провадження у справі № 5011-68/9710-2012 та призначено до розгляду на 06.08.2012.

Розгляд справи неодноразово відкладався в зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребувати додаткові докази у сторін.

Заявою від 06.08.2012 № 382-НЮ позивач зменшив розмір позовних вимог, а саме просив суд стягнути з відповідача на свою користь 7.265,97 грн. основного боргу, інфляційні втрати у розмірі 69,44 грн. та 3% річних у розмірі 243,20 грн.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. У зв'язку з нез'явленням представників відповідача та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи неодноразово відкладався, ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення направлялися відповідачу за всіма наявними у матеріалах справи адресами, в т.ч. зазначеними в його реєстраційних документах.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

Згідно копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який надано позивачем, місцезнаходженням Військової частини А 0799 є вул. Юліуса Фучика, 5а в м. Києві, 03049.

Як вбачається з поштового повідомлення, ухвалу суду від 20.07.2012 було надіслано на адресу відповідача (03049, м. Київ, вул. Юліуса Фучика, 5а), яка визначена як його місцезнаходження згідно відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також зазначена позивачем в якості адреси відповідача у позовній заяві і вручена уповноваженому представнику 26.07.2012.

Враховуючи те, що відповідно до матеріалів справи та відомостей згідно довідки з ЄДРПОУ єдиною адресою місцезнаходження відповідача є адреса: 03038, м. Київ, вул. Юліуса Фучика, 5а, за якою було надіслано ухвалу суду про порушення провадження у справі від 20.07.2012, та ухвали про відкладення розгляду справи, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду у даній справі.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 04.09.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

В С Т А Н О В И В :

Як підтверджено матеріалами справи, між Військовою частиною А 0799 (далі -відповідач, замовник) та Комунальним підприємством «Київський метрополітен»(далі -позивач, виконавець) 30.01.2004 було укладено договір № 7 про зовнішнє обслуговування кабелів (далі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручив та зобов'язався оплатити, а виконавець прийняв на себе зобов'язання на зовнішнє експлуатаційне обслуговування кабелів марки ТЗБГ, ТБГ довжиною 6.480 м, що проходять в тунелях метрополітену у відповідності з прикладеним до Договору описом, принциповими кресленнями (додаток №1 до Договору).

Як визначено умовами Договору, а саме у п. 10 вартість зовнішнього обслуговування кабелю замовника, прокладеного в тунелях метрополітену згідно прикладеної до Договору калькуляції (додаток №2) становить 5.870,62 грн.

Відповідно до п. 11 Договору замовник зобов'язався щомісячно перераховувати на рахунок виконавця до 20 числа поточного місяця платежі, згідно наданого виконавцем рахунку. Підставою для розрахунків є Договір та калькуляція вартості (додаток №2 до Договору). Ціна може змінюватись у випадках пов'язаних зі зміною цін (індексів цін), зміною і введенням нових Законів і Постанов уряду, наказів начальника КП «Київський метрополітен».

Згідно з умовами п. 19 Договір було складено на 1 рік з 01.02.2004 по 01.02.2005 та зазначено, що дія Договору продовжується до наступного року автоматично, якщо жодна із сторін не заявить про його розірвання за один місяць до закінчення терміну Договору. Доказів звернення з заявою про розірвання Договору сторонами до суду не надано у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що термін дії Договору було продовжено на 2011 рік.

Зміни та доповнення до Договору можуть бути внесені шляхом підписання сторонами додаткових угод про що зазначено у п. 23 Договору. Сторонами було укладено додаткову угоду № 1 від 01.06.2005, № 2 від 24.01.2006 та № 3 від 24.12.2006 відповідно до яких було внесено зміни до умов Договору, а саме що стосується вартості зовнішнього обслуговування кабелю та строку дії Договору.

Як вбачається з матеріалів справи 01.02.2007 сторони за Договором прийшли до згоди внести зміни до п. 10 Договору, уклавши додаткову угоду № 4 та визначили, що вартість зовнішнього обслуговування кабелю замовника, прокладеного в тунелях метрополітену становить 9.687,99 грн. на рік (807,33 грн. на місяць).

Судом установлено, що свої зобов'язання за Договором позивач виконав повністю, претензій та зауважень по обсягах, строках та якості наданих послуг відповідач позивачу не пред'являв, надані послуги прийняв належним чином, їх вартість не заперечував.

Доказом того, що послуги були надані позивачем та прийняті відповідачем, є належним чином оформлені та підписані сторонами акти приймання наданих послуг, а саме:

- акт приймання наданих послуг за січень та лютий 2011 року № 1 від 28.02.2011 на суму 1614,66 грн.;

- акт приймання наданих послуг за березень 2011 року № 2 від 31.03.2011 на суму 807,33 грн.;

- акт приймання наданих послуг за квітень 2011 року № 3 від 29.04.2011 на суму 807,33 грн.;

- акт приймання наданих послуг за травень 2011 року № 4 від 31.05.2011 на суму 807,33 грн.;

- акт приймання наданих послуг за червень, серпень та вересень 2011 року № 5 від 30.09.2011 на суму 2421,99 грн.;

- акт приймання наданих послуг за липень 2011 року № 6 від 30.07.2011 на суму 807,33 грн.;

Таким чином, позивачем у період з січня по вересень 2011 року надано відповідачу послуги по зовнішньому експлуатаційному обслуговуванню кабелів на загальну суму 7.265,97 грн. та виставлено відповідачу рахунок № 1700 на зазначену суму 30.12.2011. Враховуючи те, що обов'язок по оплаті за надані послуги відповідно до п. 11 Договору виникає у замовника після виставлення виконавцем рахунку до 20 числа поточного місяця а також те, що позивачем надано до суду лише рахунок № 1700, який виставлено відповідачеві лише 30.12.2011, відповідач мав оплатити за надані позивачем послуги до 20.01.2012 включно.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач направив на адресу відповідача претензію № 15/786 від 25.04.2012 про сплату заборгованості за Договором № 7 від 30.01.2004. Проте відповіді на зазначену претензію відповідачем позивачу не надано, оплати за надані позивачем послуги здійснено не було, що призвело до звернення зі сторони позивача з даним позовом до суду про стягнення існуючої на час звернення заборгованості за Договором у розмірі 7.265,97 грн.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується та судом встановлений факт укладання між сторонами договору про зовнішнє обслуговування кабелів, що за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Сторони досягли згоди за усіма суттєвими умовами договору, встановили його предмет, визначили договірну ціну (кошторис), порядок прийому виконаних робіт, а тому в розумінні вимог ст.ст. 638, 639, 837, 844 ЦК України договір вважається укладеним.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що передбачені Договором послуги надавались позивачем та були прийняті відповідачем про що свідчать акти виконаних робіт за період з січня по вересень 2011 року на загальну суму 7.265,97 грн., підписані обома сторонами без зауважень та претензій.

Обов'язок по оплаті за надані позивачем послуги відповідно до п. 11 Договору виник у замовника після виставлення виконавцем рахунку до 20 числа поточного місяця. Враховуючи наявний в матеріалах справи рахунок № 1700, який виставлено відповідачеві лише 30.12.2011, суд установив, що зобов'язання по оплаті за надані відповідачем послуги мали бути виконані відповідачем до 20.01.2012. Доказів зворотнього відповідачем до суду не надано.

Належних доказів погашення заборгованості у передбачений умовами Договору строк, а саме до 20.01.2012 відповідачем до суду не надано, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 7.265,97 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи порушення відповідачем грошових зобов'язань за Договором, позивач просить суд стягнути з відповідача крім суми основного боргу у розмірі 7.265,97 грн. також 3% річних у розмірі 243,20 грн. та інфляційні втрати у розмірі 69.44 грн. за період визначений позивачем у розрахунку наданому до позовної заяви та який було уточнено відповідно до заяви від 06.08.2012 № 382-НЮ про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Судом установлено, що дії відповідача є порушенням вимог договору, що є підставою для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи та установлено судом, відповідач зобов'язаний був оплатити за надані позивачем послуги до 20 числа поточного місяця, а тому враховуючи те, що позивачем надано до суду лише рахунок № 1700 від 30.12.2011, відповідач мав оплатити за надані позивачем послуги до 20.01.2012 включно.

Враховуючи те, що зобов'язання по оплаті за виконані позивачем роботи мало бути виконане відповідачем до 20.01.2012, суд вважає, що право для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання виникло у позивача саме з 21.01.2012, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню. Відповідно до здійсненого судом перерахунку стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 97.94 грн.

Вимоги щодо стягненню з відповідача інфляційних втрат за період з 21.01.2012 по 01.07.2012 задоволенню не підлягають у зв'язку з тим, що інфляція за вказаний період складала «0».

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ст. 49 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Військової частини А 0799 (03049, м. Київ, вул. Юліуса Фучика, 5-а, код ЄДРПОУ 08228777) з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь Комунального підприємства «Київський метрополітен»(03055, м. Київ, просп. Перемоги, 35, код ЄДРПОУ 03328913) суму заборгованості у розмірі 7.265,97 (сім тисяч двісті шістдесят п'ять) грн. 97 коп., 3 % річних у розмірі 97 (дев'яносто сім) грн. 94 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1.492 (одна тисяча чотириста дев'яносто дві) грн. 33 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.09.2012.

Суддя Ониськів О.М.