Рішення № 25963675, 05.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-36/7009-2012 05.09.12

05.09.2012 р. м. Київ №5011-36/7009-2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколінія"

до Публічного акціонерного товариства "Оболонь"

про стягнення 495 072, 84 грн..

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача Малюта Н.М. -по довіреності №б/н від 21.05.2012р.

Від відповідача Пазинюк В.Д. -по довіреності №84/0/25-12 від 20.06.2012р.

Марків О.П. -по довіреності №84/0/25-12 від 04.07.2012р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколінія" до Публічного акціонерного товариства "Оболонь" про стягнення 990 145,68 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 272 про відповідальне зберігання та надання послуг від 02.06.2008р..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2012р. порушено провадження у справі № 5011-36/7009-2012, розгляд якої призначено у судовому засіданні на 20.06.2012 р. за участю представників сторін.

В судовому засіданні 20.06.2012р. оголошувалась перерва до 04.07.2012р.

В судовому засіданні 04.07.2012р. оголошено перерву до 30.07.2012р.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 18.07.2012 р. справу № 5011-36/7009-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколінія" до Публічного акціонерного товариства "Оболонь" про стягнення 990 145,68 грн., передано для розгляду судді Сіваковій В.В. у зв'язку з знаходженням у відпустці судді Трофименко Т.Ю. з 16.07.2012р. до 17.08.2012р.

За вказаних обставин суд визнав за необхідне прийняти справу № 5011-36/7009-2012 до свого провадження та призначи до розгляду на 29.08.2012р.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 28.09.2012 р. справу № 5011-36/7009-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколінія" до Публічного акціонерного товариства "Оболонь" про стягнення 990 145,68 грн., передано для розгляду судді Трофименко Т.Ю. у зв'язку з виходом її з відпустки.

В процесі провадження у справі представником відповідача подано заперечення проти позову, відповідно до яких відповідач не визнає позовні вимоги з тих підстав, що у зв'язку з неякісним виконанням позивачем умов договору № 272 від 02.06.2008р. відповідач відмовився від зіпсованого товару. Тому враховуючи порушення позивачем взятих на себе зобов'язань, щодо якісного зберігання, відповідач з грудня 2010р. не здійснював оплату за послуги, які фактично не надавалися позивачем.

В судовому засіданні 29.08.2012р. оголошувалась перерва до 05.09.2012р.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві.

У судовому засіданні 05.09.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників позивача та відповідача Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Пунктом 10 ст.1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»визначено, що зберігання зерна - це комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна. |

02 червня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еколінія» (далі позивач) та Публічним акціонерним товариством «Оболонь»(далі відповідач) був укладений договір №272 відповідального зберігання та надання послуг.

Відповідно до умов даного договору позивач надає послуги відповідачу по відповідальному збереженню, доведенню пивоварного ячменю та ріпаку до базисних кондицій замовника, сушці, очищенню, відвантаженню пивоварного ячменю та ріпаку замовника. Під відвантаженням розуміються всі необхідні дії для завантаження в тому числі забезпечення подачі залізничних вагонів під навантаження, оформлення документів, вантажні роботи і пломбування вагонів, здача вагонів залізничній дорозі.

Згідно п. 2.2. договору якість товару, що був переданий на зберігання підприємству та при поверненні замовнику повинен відповідати базисним кондиціям, а саме: ячмінь повинен бути чисто сортовим (не допускається суміш сортів), без самозігрівання і теплового ушкодження під час сушіння, мати нормальний запах властивий здоровому зерну, колір зерна повинен бути жовтим чи світложовтим, без потемнілих кінчиків та сірих зерен, не допускається - зараженність шкідниками та фузаріозом ріпак при поверненні повинен відповідати базисним кондиціям, а саме: вологість не більше 7,0%, засміченість не більше 1,0%

Пунктом 2.3. визначено, що при поверненні товар повинен обов'язково відповідати показникам ДСТУ 3769-98 та вимогам по якості ЗАТ «Оболонь», що визначається шляхом проведення належного аналізу в лабораторії ЗАТ «Оболонь». При незгоді з результатами аналізу підприємство протягом 15 діб з моменту повідомлення має право за власний рахунок провести повторний аналіз в незалежній сертифікованій лабораторії з обов'язковою участю представника замовника.

Відповідно до п. 2.4 договору підприємство зобов'язується прийняти товар на відповідальне зберігання, визначити його якість та при відхиленні від базисних кондицій довести його до базисних кондицій.

При прийомі - передачі продукції від замовника підприємству та від підприємства замовнику сторони складають двосторонній акт (п. 2.7 Договору.)

Строк дії договору сторони визначили з моменту підписання договору по 02 червня 2013 року (п. 7.1 договору). Термін зберігання ячменю до 01 червня поточного року (п. 7.3 договору.)

Згідно п. 2.9 договору замовник зобов'язується провести розрахунок з підприємством за надані послуги по розцінках визначених в п.3.1 договору, в строк до десятого числа місяця, який слідує за розрахунковим.

Відповідно до п. 3.1 договору, за надані послуги замовник сплачує підприємству наступну платню:

№Назва п/п Од. виміруВартість, грн (з ПДВ) 1 - 300 тонн1 ПрийманняТонна10,502Сушіння: -зернові, горохтонно-процент9,60 -ріпак, соя, Кукурудзатонно-процент12,60 -соняшниктонно-процент16,803Очищення тонно-процент6,604Зберігання тонно-місяць11 ,405Обмолот кукурудзитонна15,005Відвантаження: -автотранспортомтонна24,00 -з.д. транспортомтонна24,006Зважування з.д. вагоніввагон252,007Виписка складської квитанції1 шт.12,007Переоформлення однієї партіїпартія30,00 Пунктом 3.2 договору визначено, що оплата підприємству за вищезазначені послуги проводяться у відповідності до п.3.1.даного договору, по виставлених рахунках кожного місяця грошовими коштами шляхом перерахування на р/рахунок підприємства, або в натуральній формі за згодою сторін.

На виконання умов даного договору відповідачем було передано на зберігання позивачу зерно (ячмінь) в кількості 3 648 т., що підтверджується виданими відповідачу відповідними складськими документами (складськими квитанціями). Факт передачі такої кількості зерна на зберігання не заперечується сторонами.

Позивачем було повернуто відповідачу зі зберігання зерна в кількості 2 940, 55т.

Повернення зерна відповідачу проводилось позивачем відповідно до Інструкції «Про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах», затвердженої наказом Мінагрополітики від 13.10.2008 року та «Положення про обіг складських документів на зерно»затвердженого Наказом Мінагрополітики від 27.06.2003р. №198.

Вищевказаною Інструкцією передбачено, що (п.1.2.) видача зерна проводиться зерновим складом в обмін на один з таких документів: оригінал складської квитанції на зерно...

Пунктом 1.7. Інструкції визначено, що кожна партія зерна видається її власнику матеріально відповідальною особою складу за кількістю і за якістю зерна на основі письмового звернення власника, доручення на право отримання зерна, наказу по зерновому складу (форма №16), попередньо складеного акта-розрахунку (додаток 7).

Згідно п.9.1 Положення визначається, що на вимогу власника простого складського свідоцтва повернути йому зерно, здане на зберігання, він зобов'язаний повернути зерновому складу просте складське свідоцтво в обмін на товаротранспортну накладну (квитанцію).

Згідно п.2.5 Договору підприємство, тобто відповідач здійснює відвантаження власними силами.

Виходячи із вищевикладеного, позивач згідно умов договору та чинного законодавства мав право та можливість здійснювати відпуск - повернення зерна відповідачеві його представнику по пред'явленій довіреності та тільки після отримання від відповідача екземпляра складської квитанції для її обміну на товаротранспортну накладну та погашення, а також при подачі відповідачем свого транспорту під завантаження.

При розгляді справи судом встановлено, що по мірі пред'явлення відповідачем, передбачених законом документів та подачі транспорту, позивачем здійснювалось відвантаження відповідачу ячменю:

Довіреність № 391 від 04.06.09р. на 40 тн.;

Довіреність № 759 від 25.08.09р. на 530 тн.;

Довіреність № 832 від 07.09.09р. на 200 тн.;

Довіреність № 915 від 22.09.09р. на 300 тн.;

Довіреність № 1034 від 20.10.09р. на 100 тн.;

Довіреність № 43 від 26.01.10р. на 800 тн.;

Довіреність № 317 від 01.04.10р. на 500 тн.;

Довіреність № 149 від 09.03.10р. на 1000 тн.;

Довіреність № 832від 17.09.10р. на 300 тн. (копії у матеріалах справи).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем, протягом 2009 - 2010р., на вимоги, що виставлялись відповідачем із пред'явленням останнім відповідних документів (довіреностей на представника, повернення складських квитанцій та ін.) із застосуванням відповідних процедур відвантаження зерна відвантажувався ячмінь, що зберігався, у відповідній кількості та належній якості.

На підтвердження надання послуг по зберіганню зерна позивачем надані реєстри товарно -транспортних накладних та посвідчення про якість зерна, що відвантажувалось відповідачу.

При розгляді справи встановлено, що відповідачем проведено часткову оплату вартості послуг позивача по зберіганню зерна ячменю.

Станом на день подання позову та розгляду справи заборгованість відповідача по спірному договору становить 390 009,65 грн.

Статтею 4-2 ГПК України передбачено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господ дарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

При розгляді справи встановлено, що позивачем в строки, передбачені договором, відповідач розрахунки з позивачем в повному обсязі не провів.

Станом на день розгляду справи відповідач за послуги із зберігання та надання послуг в повному обсязі не розрахувався, доказів проведених розрахунків суду не надав, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 390009,65 грн.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, отже суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 390009,65 грн. заборгованості за надані послуги із зберігання за договором правомірна та підлягає задоволенню.

Позивач заявив про стягнення з Відповідача 73 866,28 грн. -інфляційних витрат, 31 196,91 грн. -3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. ст. 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором .

З огляду на викладене, суд вважає що вимоги позивача в частині стягнення інфляційних в сумі 73 866,28 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

При перевірці правильності обчислення позивачем 3% річних судом встановлено, що позивачем допущено помилку в розрахунку.

Тож, вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних підлягають частковому задоволенню в розмірі 31 169,19 грн. В частині позовних вимог про стягнення 27 грн. 72 коп. - 3% річних в позові відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Оболонь»(04655, м. Київ, вул. Богатирська, 3, код. ЄДРПОУ 05391057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколінія»(032440, Хмельницька область, Дунаєвецький район, село Петрівське, вул. Кутузова, буд. 33, код ЄДРПОУ 32013204 ) 390 009 грн. 65 коп. основного боргу, 73 866 грн. 28 коп. -інфляційні, 31 169 грн. 19 коп. -3% річних, 9 900 грн. 47 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.09.2012р.

Суддя Т. Ю. Трофименко