Рішення № 25963554, 04.09.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.09.12 р. Справа № 5006/12/132/2012

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Міщенко Т.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», м. Київ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Родинське Донецької області

про стягнення 306809,89грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Машлятін О.А. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ

Заявлено позов Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», м. Київ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Родинське Донецької області про стягнення суми основного боргу за лізинговими платежами в сумі 303949,56грн. та 3% річних в сумі 2860,33грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору №100617-62/ФЛ-Ф-А фінансового лізингу від 17.06.2010р. та Додаткової угоди від 22.02.2011р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати лізингових платежів за предмет лізингу, однак у встановлений строк їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 303949,56рн., що стало підставою для нарахування 3% річних в сумі 2860,33грн.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення вхід. №06-20/28474 від 03.08.2012р., яке було отримано відповідачем 31.07.2012р. Однак відповідач у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами. Також за приписами п.3.9.2. Постанови пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

За клопотанням позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 18 Закону України "Про мови в Український РСР" (від 28 жовтня 1989р. N8312) та клопотання представника позивача, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд встановив :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (Лізингодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 17 червня 2010р. було укладено договір фінансового лізингу №100617-62/ФЛ-Ф-А.

За умовами укладеного договору Лізингодавець набуває у власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування предмет лізингу, найменування марка, модель, комплектація, рік виписку, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого на момент укладання договору наведені в специфікації, а Лізингоодержуач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. По закінченню строку лізингу до Лізингоодержувача переходить право власності на предмет лізингу згідно умов цього договору.

Відповідно до п.1.2. договору строк користування Лізингоодержувачем предметом лізингу складається з періодів лізингу зазначених в Додатку «Графік сплати лізингових платежів» до договору та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року.

За приписами п.2.2. договору усі платежі за договором Лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національний валюті України відповідно до графіку та загальних умов шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця. Лізингові платежі включають: платежі по відшкодуванню частини вартості предмета лізингу; винагороду (комісію) Лізингодавцю за отриманий у лізинг предмет лізингу, з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 2.7.-2.9 та 3.4. загальних умов.

Згідно п.2.4. договору всі чергові лізингові платежі, відповідно до графіку та загальних умов, Лізингоодержувач сплачує у число сплати в кінці кожного періоду лізингу з урахуванням положень пунктів 2.7-.2.9 загальних умов, починаючи з наступного календарного місяця за календарним місяцем, в якому був підписаний акт. Якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий день, то Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному.

Пунктом 2.7. договору передбачено, що у разі, якщо на момент нарахування лізингового платежу розмір винагороди у складі такого лізингового платежу буде становити суму, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, встановлену на день нарахування винагороди за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим договором, розрахованої від остаточної загальної вартості предмету лізингу, то сума такого перевищення є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, при цьому розмір винагороди збільшується на суму ПДВ, нарахованому на такий об'єкт оподаткування.

У разі, якщо Лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів більш ніж на 10 календарних днів, на підставі приписів ст.ст.536, 625 Цивільного кодексу України сторони погодили, що розмір винагороди, на вимогу Лізингодавця, збільшується на суму, яка визначається шляхом нарахування 15 відсотків річних за методом «факт/360» на фактичний залишок заборгованості по сплаті лізингових платежів в частині відшкодування частини вартості предмета лізингу, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості. (п. 2.8. договору).

За приписами п.3.3. договору приймання Лізингоодержувачем предмета лізингу в лізинг оформлюється шляхом складання акту. Підписання Лізингоодержувачем акту підтверджує т.ч. належну якість, комплектність, справність предмета лізингу і відповідність предмету лізингу вимогам лізингоодержувача та умовам договору.

Згідно п.10.1. даний договір набирає чинності після підписання його сторонами та зобов'язання сторін за цим договором виникають з моменту сплати Лізингоодержувачем авансового лізингового платежу згідно умов п.2.3. загальних умові діє до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

23.06.2010р. між сторонами було складено та підписано акт прийому-передачі предмета лізингу в користування за договором фінансового лізингу №100617-62/ФЛ-Ф-А від 17.06.2010р., відповідно до якого Лізингодавець передав, а Лізингоодержувач прийняв предмет лізингу, а саме: б/в вантажний самоскид КАМАЗ, модель 65201-012, 2007року випуску, номер кузова НОМЕР_1.

До укладеного договору між сторонами було підписано Специфікацію, відповідно до якої предметом лізингу є вантажний автомобіль КАМАЗ, модель 65201-012, державний номер НОМЕР_2, 2007 року виписку.

Також до укладеного договору між сторонами були підписані умови страхування, технічний асістанс, довідка про технічний стан предмету лізингу та графік сплати лізингових платежів де сторони встановили кількість, розмір та склад лізингових платежів.

22 лютого 2011р. між тими ж сторонами було підписано Додаткову угоду до договору фінансового лізингу №100617-62/ФЛ-Ф-А від 17.06.2010р., за умовами якої Лізингоодержувач визнає, що станом на 18.02.2011р. Лізингоодержувач має перед Лізингодавцем прострочку заборгованості за нарахованими та несплаченими лізинговими платежами за договором в розмірі 37314,28грн., що включає в себе: прострочену заборгованість по відшкодуванню частини вартості майна в розмірі 18132,79грн. та прострочену винагороду (комісію) Лізингодавцю за отримане в лізинг майно в розмірі 19181,49грн. з урахуванням коригування, передбаченого п.2.7. договору.

За приписами п.2 Додаткової угоди Лізингоодержувач визнає, що станом на 18.02.2011р. Лізингоодержувач, окрім простроченої заборгованості за лізинговими платежами, має перед Лізингодавцем також прострочену заборгованість по сплаті штрафних санкцій в розмірі 1220,07грн. Сторони погодили, що зазначена заборгованість сплачується Лізингоодержувачем в повному обсязі не пізніше 23 лютого 2011р. За порушення сплати зазначеної заборгованості Лізингоодержувач сплачую Лізингодавцю пеню відповідно до умов п.7.1.1. договору.

Відповідно до п.3 Додаткової угоди Лізингоодержувач визнає свою прострочену заборгованість з нарахованих та несплачених лізингових платежів за договором перед Лізингодавцем в розмірі, визначеному у п.1 цієї Додаткової угоди та зобов'язується сплачувати її відповідно до графіку сплати лізингових платежів №2.

Сторони також домовилися, що з 23 лютого 2011р. Лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі за договором згідно графіку сплати лізингових платежів №1. Таким чином, з моменту підписання сторонами цієї Додаткової угоди, лізингові платежі за договором сплачуються Лізингоодержувачем одночасно та сумарно за графіком сплати лізингових платежів №1 та графіком сплати лізингових платежів №2. (п. 4-5 договору).

Додаткова угода підписана обома сторонами та скріплена печатками підприємств.

До укладеної додаткової угоди між сторонами було складено та підписано графік сплати лізингових платежів №1 щодо сплати чергових лізингових платежів та графік слати лізингових платежів №2 щодо сплати нарахованих та несплачених лізингових платежів.

Відповідно до пунктів 6.3. та 6.1.1. загальних умов договору в разі, якщо Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 календарних днів з дня настання строку платежу, встановленому в цьому договорі і не усунув дане порушення договору протягом визначеного Лізингоодавцем строку (п. 6.2. загальних умов договору), Лізингодавець має право вимагати, а Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити Викупний платіж на умовах п. 6.4. договору протягом 10 днів з моменту відправлення Лізингодавцем відповідної вимоги.

У зв'язку із вищевикладеним, позивачем 02 червня 2011р. було надіслано на адресу відповідача вимогу №1688 від 02.06.2011р. щодо сплати викупного платежу, 3% річних та збитків на загальну суму 395294,05грн.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору та додаткової угоди за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 303949,56грн. з яких: 9328,56грн. - заборгованість за реструктуризованими лізинговими платежами, 65485,19грн. - заборгованість за поточними лізинговими платежами та 229135,81грн. - викупний платіж.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Спір, що виник між сторонами, стосується виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором №100617-62/ФЛ-Ф-А фінансового лізингу від 17.06.2010р. щодо сплати лізингових платежів.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

Згідно вимог статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до вимог статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Частиною 1 статі 292 ГК України передбачено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем у виключне користування другій стороні лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до п.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній форм досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнута згода.

Загальні правові та економічні засади фінансового лізингу визначено у Законі України "Про фінансовий лізинг".

Частиною 2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до вимог передбачених ст.6 Закону України "Про фінансовий лізинг" істотними умовами договору є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Пунктом 3 ч.2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено обов'язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Частиною першою статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, що саме і було закріплено сторонами в розділі №2 загальних умов договору №100617-62/ФЛ-Ф-А фінансового лізингу від 17.06.2010р. та в пунктах 3 - 4 Додаткової угоди.

Таким чином, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по сплаті лізингових платежів, господарський суд дійшов висновку про стягнення з відповідача заборгованості по лізинговим платежам.

Згідно приписів ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором №100617-62/ФЛ-Ф-А фінансового лізингу від 17.06.2010р. з урахуванням змін внесених Додатковою угодою від 22.02.2011р. належним чином не виконав, реструктуризовані лізингові платежі, сплата яких встановлена графіком сплати лізингових платежів №2 за 3-5 періоди в сумі 9328,56грн. та поточні лізингові платежі, сплата яких встановлена графіком сплати лізингових платежів №1 за 8-12 періоди в сумі 65485,19грн. відповідачем не сплачені, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 9328,56грн. - заборгованість за реструктуризованими лізинговими платежами та у розмірі 65485,19грн. - заборгованість за поточними лізинговими платежами, що стало підставою для нарахування викупного платежу в сумі 229135,81грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості в загальній сумі 303949,56грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2860,33грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 2860,33грн. є арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.ст.11, 202, 509, 525, 526, 530, 598, 599, 610, 612, 625, 626, 629, 632, 638, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 174, 173, 193, 292 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 6, 11, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», м. Київ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Родинське Донецької області про стягнення суми основного боргу за лізинговими платежами в сумі 303949,56грн. та 3% річних в сумі 2860,33грн, задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (85310, АДРЕСА_1, фактична адреса: АДРЕСА_2, ІНН НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-Г, код ЄДРПОУ 33880354, п/р 26005300115839 в ПКФ ПАТ «ВіЕйБі Банк» в м. Києві, МФО 321637) суму основного боргу за лізинговими платежами у розмірі 303949,56грн., 3% річних в сумі 2860,33грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 6136,20грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 05.09.2012р.

Суддя Тоцький С.В.