Ухвала суду № 25961024, 04.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" вересня 2012 р. м. Київ К-36099/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

при секретарі судового засідання: Шкляр А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова компанія «Аванте»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року

у справі № 2-а-13722/08/2070

за позовом Акціонерного товариства «Страхова компанія «Аванте»

до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26 березня 2010 року позов Акціонерного товариства «Страхова компанія «Аванте»(позивач) до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області (відповідач) задоволено. Скасовано повністю податкові повідомлення-рішення № 0000142211/0 від 08 серпня 2008 року та № 0000142211/1 від 18 вересня 2008 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року апеляційну скаргу Дергачівської МДПІ Харківської області задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 березня 2010 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року та залишення в силі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 26 березня 2010 року.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції -без змін.

Крім того, Дергачівською МДПІ Харківської області заявлено клопотання про заміну відповідача у справі -Дергачівської МДПІ Харківської області на Дергачівську міжрайонну державну податкову інспекцію Харківської області Державної податкової служби у зв'язку з реорганізацією.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України зазначене клопотання підлягає задоволенню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку АТ «Страхова компанія «Аванте»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства України за період з 01 жовтня 2005 року по 31 березня 2008 року, за результатами якої складено акт № 804/22-120/21246745 від 18 липня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000142211/0 від 08 серпня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 55 009 893,00 грн. (36 673 262,00 грн. -основний платіж, 18 336 631,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження скаргу позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000142211/1 від 18 вересня 2008 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неправомірним зменшенням оподатковуваного доходу від страхової діяльності на суми перестрахових премій, зобов'язання по сплаті яких припинено шляхом заліку зустрічних однорідних вимог.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на те, що зменшення оподатковуваного доходу від страхової діяльності допускається лише за умови, якщо перестрахові платежі сплачено у готівковій чи безготівковій формі у грошовій одиниці України, а суми премій, зобов'язання по сплаті яких припинено шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, на його думку, не можна вважати сплаченими.

Також, перевіркою встановлено порушення АТ «Страхова компанія «Аванте»пункту 10.1 статті 10, статті 15 Закону № 334/94-ВР у зв'язку з неправомірним користуванням пільгою з податку на прибуток, наданою рішенням XIV сесії XXIV скликання Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 30 грудня 2003 року.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем відповідно до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 334/94-ВР, а також з урахуванням податкового роз'яснення Державної податкової адміністрації України, наданого листом № 13932/7/15-0517 від 11 липня 2008 року.

Крім того, Харківський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що передбачене частиною 2 статті 1 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування»(в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі -Закон № 1251-XII) повноваження сільських, селищних, міських рад встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, що надходять до їх бюджетів, стосується лише місцевих податків і зборів, а тому рішення органу місцевого самоврядування про надання пільги по сплаті податку на прибуток, який відповідно до статті 14 Закону № 1251-XII, є загальнодержавним податком, не відповідає встановленій чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством компетенції цього органу

Колегія суддів вважає такі висновки суду апеляційної інстанції неправомірними у зв'язку з наступним.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 334/94-ВР для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.

Згідно із статтею 601 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Випадки, коли зарахування зустрічних вимог не допускається, передбачені статтею 602 ЦК України.

При цьому, слід зазначити, що ані стаття 602 ЦК України, ані Закон України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування»не забороняють здійснення заліку зустрічних однорідних вимог за договорами перестрахування, а положення підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 334/94-ВР, в свою чергу, не містить застереження щодо форми оплати страховиками-резидентами премій за договорами перестрахування.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що суми премій за договорами перестрахування, зобов'язання по сплаті яких припинено позивачем шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, в розмірі 18 171 695,42 грн. за період з 01 жовтня 2005 року по 31 березня 2008 року є сплаченими в розумінні підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 334/94-ВР та правомірно віднесеними АТ «Страхова компанія «Аванте»до складу витрат, що зменшують оподатковуваний доход від страхової діяльності.

Частиною 2 статті 48 Закону України від 23 грудня 2004 року № 2285-IV «Про Державний бюджет України на 2005 рік», частиною 2 статті 47 Закону України від 20 грудня 2005 року № 3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік», частиною 2 статті 42 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», частиною 2 статті 38 Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»передбачено, що податок на прибуток підприємств комунальної власності, засновником яких є Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні, міські, селищні та сільські ради, зараховується відповідно до бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, селищних та сільських рад.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону № 1251-XII Верховна Рада Автономної Республіки Крим і сільські, селищні, міські ради можуть встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, що надходять до їх бюджетів.

Згідно з пунктом 15 статті 69 Бюджетного кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) податок на прибуток підприємств комунальної власності належить до доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як встановлено судом першої інстанції, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року у справі № 2а-1936/07, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2008 року, підтверджено законність рішення XIV сесії XXIV скликання Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 30 грудня 2003 року, а також встановлено, що АТ «Страхова компанія «Аванте»є підприємством комунальної форми власності.

В свою чергу, в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 16 лютого 2010 року № 5-рп/2010 викладено думку про те, що положення частини 2 статті 1 Закону № 1251-XII та статті 15 Закону № 334/94-ВР у системному зв'язку з положеннями статей 5, 7, 8, 67, 92, 140, 142, 143 Конституції України, статей 7, 9, 69, 96, 97, 103, 108 Бюджетного кодексу України, статей 16, 61, 62, 63, 66 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»треба розуміти так, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, сільські, селищні, міські ради мають право безпосередньо на підставі частини 2 статті 1 Закону № 1251-XII встановлювати пільги щодо загальнодержавного податку на прибуток підприємств комунальної власності, якщо він згідно із законами України справляється до бюджету Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських бюджетів, у межах сум, які підлягають зарахуванню до цих бюджетів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача -Дергачівську міжрайонну державну податкову інспекцію Харківської області його правонаступником -Дергачівською міжрайонною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби.

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова компанія «Аванте»задовольнити.

Скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 березня 2010 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.