Ухвала суду № 25960993, 11.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2012 року м. Київ К-17406/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2009 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2010 року

у справі № 2-а-15496/09/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПО «Основа»

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька,

Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області,

за участю Прокуратури Донецької області

про стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2010 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПО «Основа» (позивач) до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька (відповідач-1) та Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області (відповідач-2) задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «ПО «Основа»бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по податковій декларації за грудень 2008 року в розмірі 822 248,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «ПО «Основа»судові витрати в розмірі 1 700,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач-1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2009 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2010 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем подано до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька декларацію з податку на додану вартість за грудень 2008 року з визначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку в банку, в розмірі 822 248,00 грн.

В свою чергу, відповідачем-1 проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «ПО «Основа»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось за період -грудень 2007 року, січень, червень, липень 2008 року, за результатами якої складено акт № 399/23-3/34828641 від 19 березня 2009 року.

Вказаною перевіркою підтверджено заявлену позивачем до відшкодування суму податку на додану вартість за грудень 2008 року в розмірі 822 248,00 грн.

Разом з тим, у зв'язку з відсутністю результатів зустрічних перевірок відповідачем-1 висновок до органу державного казначейства із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету на рахунок позивача за грудень 2008 року, надано не було.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.8. статті 1 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) визначено, що бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до підпункту 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної перевірки податковим органом не приймалось податкове повідомлення-рішення про зменшення ТОВ «ПО «Основа»суми бюджетного відшкодування за грудень 2008 року, а заявлену до відшкодування суму податку на додану вартість в розмірі 822 248,00 грн. підтверджено в повному обсязі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством не поставлено право платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в залежність від проведення податковим органом зустрічних перевірок по всьому ланцюгу постачання, а проведення таких перевірок, в свою чергу, не може продовжити визначений Законом № 168/97-ВР термін відшкодування з Державного бюджету України сум податку на додану вартість.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2009 роки та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2010 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.