Ухвала суду № 25960971, 11.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2012 року м. Київ К-26485/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 липня 2009 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2010 року

у справі № 16/11

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 липня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2010 року, позов Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» (позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (відповідач) задоволено. Визнано недійсним рішення № 0015762305 від 15 грудня 2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 липня 2009 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2010 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що працівниками Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області проведено планову перевірку станції Кролевець Конотопської дирекції залізничних перевезень Південно-Західної залізниці з питань дотримання вимог Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Положення), за результатами якої складено акт № 1651/26/59/23/01070445 від 19 листопада 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0015762305 від 15 грудня 2008 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 181 752,80 грн.

Перевіркою встановлено порушення станцією Кролевець Конотопської дирекції залізничних перевезень Південно-Західної залізниці пунктів 2.3, 2.8 розділу 2 Положення у зв'язку з перевищенням ліміту залишку готівки в касі на суму в розмірі 90 876,40 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 2.3 Положення гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

У разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами (підприємцями) понад установлену граничну суму кошти в розмірі перевищення встановленої суми розрахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції, з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси.

При цьому, пунктом 1 постанови Правління Національного банку України від 09 лютого 2005 року № 32 «Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку»визначено граничну суму готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами відповідно до пункту 2.3 Положення в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.

Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій, під час проведення перевірки сума перевищення розрахунків в готівковій формі в розмірі 68 803,20 грн. не порівнювалась з лімітом каси, а на неї відразу нараховувались штрафні (фінансові) санкції.

Крім того, судами встановлено, що вказана сума є оплатою вартості послуг з перевезення вантажу, здійсненою на користь залізниці Державною акціонерною компанією «Хліб України»відповідно до квитанцій АБ № 386119 від 24 серпня 2008 року, АБ № 386120 від 24 серпня 2008 року, АБ № 386121 від 24 серпня 2008 року, АБ № 386122 від 24 серпня 2008 року.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що в даному випадку залізниця є одержувачем готівкових коштів в розмірі 68 803,20 грн., а не їх платником, у зв'язку з чим підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення приписів пункту 2.3 Положення відсутні.

Згідно з пунктом 2.8 Положення підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

В свою чергу, судами першої та апеляційної інстанцій на підставі записів касової книги та квитанцій до сумки з грошовою виручкою встановлено, що готівкові кошти за період з 24 серпня 2008 року по 27 серпня 2008 року здавались до банку вчасно відповідно до вимог пункту 2.8 Положення.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 липня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 липня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.