Ухвала суду № 25960685, 04.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" вересня 2012 р. м. Київ К-10749/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

при секретарі судового засідання: Шкляр А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Норд-Вест»

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2009 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2010 року

у справі № 2-а-8705/09/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Норд-Вест»

до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Норд-Вест» (позивач) звернулось до суду з позовом до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000092334/0 від 08 травня 2009 року та № 0000102334/0 від 08 травня 2009 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2010 року, в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ТОВ «Норд-Вест», посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2009 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2010 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Норд-Вест»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої складено акт № 1145/23-4/32482474 від 23 квітня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000092334/0 від 08 травня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 4 743 402,00 грн. (2 371 701,00 грн. -основний платіж, 2 371 701,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції), та № 0000102334/0 від 08 травня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 809 173,00 грн. (1 872 782,00 грн. -основний платіж, 936 391,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум згідно з договорами про надання консультаційних послуг, укладеними між ТОВ «Норд-Вест» та Приватним підприємством «Авонс-Дюк», Товариством з обмеженою відповідальністю «Політехресурс», Приватним підприємством «Лідонстар», Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтерком-2007», Приватним підприємством «Багатопрофільна фірма «ЖЕМ», з огляду на відсутність підтвердження пов'язаності вказаних послуг з господарською діяльністю позивача.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(далі -Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

При цьому, згідно із статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В свою чергу, умовою достовірності доказів щодо придбання консультаційних послуг, зв'язку цих послуг з власною господарською діяльністю позивача є, перш за все, конкретизація змісту, обсягу, результату цих послуг.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на обґрунтування правомірності включення вартості консультаційних послуг до складу валових витрат, а також сум податку на додану вартість, сплачених в їх ціні, до складу податкового кредиту позивач посилався на наявність договорів, укладених в період з 2007 року по 2008 рік з ПП «Авонс-Дюк», ТОВ «Політехресурс», ПП «Лідонстар», ТОВ «Фірма «Інтерком-2007», ПП «Багатопрофільна фірма «ЖЕМ», актів приймання-передачі робіт (надання послуг) та платіжних доручень.

Разом з тим, судами встановленою, що в спірних договорах відсутня будь-яка вказівка на характер та тематику робіт, а акти приймання-передачі робіт (надання послуг) не містять конкретизації проведених досліджень та наданих інформаційно-консультаційних послуг.

Зокрема, досліджені судами першої та апеляційної інстанцій акти приймання-передачі робіт (надання послуг) містять лише назву послуг (консультаційні послуги) та їх вартість, проте не розкривають суті наданих послуг та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.

При цьому, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано не прийняли до уваги доводи позивача про те, що під час проведення перевірки ним надавались первинні та бухгалтерські документи, які підтверджували зв'язок понесених витрат на придбання консультаційних послуг з господарською діяльністю підприємства, однак надані документи проігноровані працівниками податкового органу.

Адже, як встановлено судами, в узагальненому переліку документів, які використано при проведенні перевірки ТОВ «Норд-Вест»(додаток 4 до акту перевірки № 1145/23-4/32482474 від 23 квітня 2009 року), відсутні документи, які б підтверджували зв'язок понесених витрат на придбання консультаційних послуг з господарською діяльністю позивача.

Крім того, у зазначеному переліку є відмітка про підтвердження директором ТОВ «Норд-Вест»факту того, що первинні бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність суб'єкта господарювання (спростовують факти, викладені в цьому додатку, що є невід'ємною частиною акту перевірки) за охоплений перевіркою період відсутні, про що свідчить його особистий підпис.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, відсутність підтвердження зв'язку придбаних консультаційних послуг з власною господарською діяльністю позивача виключає, в свою чергу, можливість віднесення сум податку на додану вартість, сплачених в їх ціні, до складу податкового кредиту.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0000092334/0 від 08 травня 2009 року та № 0000102334/0 від 08 травня 2009 року є такими, що прийняті відповідно до вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, у зв'язку з чим підстави для визнання їх недійсними відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Донецького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2009 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2010 року.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Норд-Вест» залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2010 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.