Постанова № 25960512, 14.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 травня 2012 року 15 год. 48 хв. № 2а-19311/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засідання Безсчасній Я.С., за участю представника позивача -ОСОБА_1 (довіреність від 20.10.2009р. № 1300), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Білий Дім», - про визнання протиправним та скасування Розпорядження від 22 жовтня 2009 року № 842, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_2 (далі по тексту -ОСОБА_2, позивач) з позовом до Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації (далі по тексту -Голосіївська РДА, відповідач) про визнання протиправним та скасування Розпорядження від 22 жовтня 2009 року № 842.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в силу ст. 59 Житлового кодексу УРСР ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним в силу правових підстав тільки в судовому порядку, а тому анулювання ордеру на жиле приміщення спірним Розпорядженням без судового рішення є таким, що суперечить вимогам законодавства. Позивач посилався також на те, що в порушення вимог ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»з урахуванням офіційного тлумачення цих положень в Рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 Голосіївська РДА не мала повноважень спірним Розпорядженням на скасування свого попереднього Розпорядження про видачу ордеру на жиле приміщення.

Відповідач проти позову заперечував. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що видавник спірного розпорядження був припинення на підставі Рішення Київської міської ради IV сесії VI скликання від 09 вересня 2010 року № 7/4819 «Про питання організації управління районами в місті Києві»та Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30 вересня 2010 року № 787 «Про організаційно -правові заходи, пов'язані з виконанням рішення Київської міської ради від 09 вересня 2010 року № 7/4819 «Про питання організації управління районами в місті Києві»без правонаступників, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а новостворена Голосіївська районна у м. Києва державна адміністрація підпорядковується Київській міській державній адміністрації, питання організації управління районами в м. Києві належить до компетенції Київської міської ради, а об'єкти, які перебували у комунальній власності територіальних громад районів м. Києва перейшли до об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Києва, що є підставою для закриття провадження по справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник третьої особи в судові засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дати, час та місце судових засідань відповідно до вимог ст. 33, ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, будь-яких заяв та пояснень від нього до суду не надходило.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти позовних вимог та просили закрити провадження у справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

22 листопада 2007 року Голосіївський районний суд м. Києва своїм рішенням по справі № 2-5496/07 задовольнив позов ОСОБА_2 про визнання права на користування однокімнатною квартирою АДРЕСА_1 та зобов'язав Голосіївську РДА видати ОСОБА_2 ордер на кватиру АДРЕСА_1.

Вказане рішення набрало законної сили 03 грудня 2007 року.

29 грудня 2007 року Голосіївська РДА Розпорядженням № 1850 «Про видачу ордерів мешканцям Голосіївського району м. Києва»на підставі ст. 51 Житлового кодексу УРСР, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 листопада 2007 року № 2-5496/07 та враховуючи рішення Громадської комісії з житлових питань при Голосіївській районній у м. Києві державній адміністрації від 20 грудня 2007 року вирішила видати ордер ОСОБА_2 1959 р.н., який один мешкає в однокімнатній квартирі АДРЕСА_1, житловою площею 22, 17 кв.м.; на квартирному обліку не перебуває: на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 22, 17 кв. м. на 1 особу.

Згідно Ордеру від 09 січня 2008 року № 014019 серія «Б»на жиле приміщення він виданий ОСОБА_2 з родиною з однієї особою на право заняття жилого приміщення жилою площею 22, 17 кв. м., яке складається з однієї кімнати в ізольованій квартирі за адресою: АДРЕСА_1, - на підставі Розпорядження Голосіївська РДА від 29 грудня 2007 року № 1850.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 27 травня 2008 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 листопада 2007 року було скасовано.

Рішенням від 27 травня 2009 року Голосіївського районного суду м. Києва по справі № 2-407/09 позов ОСОБА_2 до Голосіївської РДА, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Білий Дім»про визнання права користування жилим приміщенням в АДРЕСА_1 та вселення у вказане приміщення залишено без задоволення.

22 жовтня 2009 року Голосіївська РДА Розпорядженням від 22 жовтня 2009 року № 842 «Про надання житлових приміщень мешканцям Голосіївського району м. Києва»на підставі ст. 51 Житлового кодексу УРСР з урахування рішення Громадської комісії з житлових питань при Голосіївській районній у м. Києві державній адміністрації від 15 жовтня 2009 року вирішила Розпорядження Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації від 29 грудня 2007 року № 1850 «Про видачу ордерів мешканцям Голосіївського району м. Києва»вважати таким, що втратило чинність (п. 7). Ордер серії «б»№ 14019 від 09 січня 2008 року анулювати (п. 8).

Відповідно до п. 15-24, п. 34 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року № 37 (в редакції на момент спірних правовідносин), яке визначає порядок надання службових приміщень в будинках державного і громадського житлового фонду і користування ними, службове жиле приміщення надається робітникам, службовцям і колгоспникам на час виконання ними обов'язків, які потребують проживання в такому приміщенні.

Службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації, у віданні якої ці приміщення знаходяться, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, на території якої знаходиться відповідне підприємство, установа, організація.

У рішенні зазначається, яку займає посаду або виконує роботу особа, якій надається службове жиле приміщення, склад її сім'ї, розмір приміщення, що надається, кількість кімнат у ньому та адреса.

Перед винесенням рішення про надання службового жилого приміщення адміністрація підприємства, установи, організації зобов'язана роз'яснити працівникові особливості договору найма зазначеного приміщення.

Громадяни, вказані в рішенні про надання службового жилого приміщення, дають письмове зобов'язання про звільнення займаного жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду чи в будинку житлово-будівельного кооперативу, за винятком тих, кому жилі приміщення належать на праві приватної власності.

На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер (додаток № 2), який є єдиною підставою для вселення в надане службове жиле приміщення. Ордер дійсний протягом 30 днів. Бланки ордерів зберігаються як документи суворої звітності.

Ордер вручається громадянинові, на ім'я якого він виданий, або за його дорученням іншій особі. При одержанні ордера пред'являються паспорти (або документи, що їх замінюють) членів сім'ї, включених до ордера.

При вселенні в надане службове жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності - відповідному підприємству, установі, організації. Ордер зберігається як документ суворої звітності. Одночасно подаються паспорти усіх членів сім'ї, включених до ордера, з відміткою про виписку з попереднього місця проживання.

Ордер на службове жиле приміщення може бути визнаний недійсним стосовно до підстав і порядку, встановлених статтею 59 Житлового кодексу УРСР.

Робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення. Виселення провадиться в судовому порядку.

В силу ст. 59 Житлового кодексу Української РСР від 30 червня 1983 року № 5464- Х (в редакції на момент спірних правовідносин), яким регулюються житлові відносини, ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.

Вимогу про визнання ордера недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі.

З огляду на те, що спірне розпорядження не містить посилання як на підставу його прийняття на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 травня 2009 року по справі № 2-407/09, даних відносно набрання ним законної сили на момент прийняття спірного розпорядження суду не надано, а також не надано доказів виселення позивача та визнання недійсним ордеру на жиле приміщення в судового порядку, суд прийшов до висновку про відсутність у відповідача підстав для прийняття спірного Розпорядження в частині визнання Розпорядження Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації від 29 грудня 2007 року № 1850 «Про видачу ордерів мешканцям Голосіївського району м. Києва»таким, що втратило чинність (п. 7) та анулювання Ордеру серії «б»№ 14019 від 09 січня 2008 року.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі -Закон № 280/97-ВР) територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, ділянку соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно ч. 5 ст. 60 Закону № 280/97-ВР органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 29 Закону № 280/97-ВР визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

У відповідності до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»від 09 квітня 1999 року № 586-XIV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 586-XIV) голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 43 Закону № 586-XIV акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку. Накази керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевої державної адміністрації, що суперечать Конституції України, іншим актам законодавства, рішенням Конституційного Суду України та актам міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, можуть бути скасовані головою місцевої державної адміністрації, відповідним міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади.

Згідно ч. 10 ст. 59 Закону № 280/97-ВР передбачено, що Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

У рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року «У справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»(справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) роз'яснено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

З аналізу вищезазначених норм Закону та матеріалів справи вбачається, що відповідач протизаконно визнав таким, що втратило чинність своє попереднє Розпорядження.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»від 16.04.2004 р. № 7.

Посилання відповідача на необхідність закриття провадження по даній справі визнаються судом помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4 Рішення Київської міської ради IV сесії VI скликання від 09 вересня 2010 року № 7/4819 «Про питання організації управління районами в місті Києві»припинені з 31 жовтня 2010 року шляхом ліквідації виконавчі органи районних в місті Києві рад, зокрема Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація.

В силу п. 7 цього ж Рішення Виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) вжити заходів щодо забезпечення функціонування районних в місті Києві державних адміністрацій на базі виконавчих органів районних у місті Києві рад (районних у місті Києві державних адміністрацій), які ліквідовуються відповідно до цього рішення.

Згідно з п. 1 Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30 вересня 2010 року № 787 «Про організаційно -правові заходи, пов'язані з виконанням рішення Київської міської ради від 09 вересня 2010 року № 7/4819 «Про питання організації управління районами в місті Києві»вирішено утворити з 31 жовтня 2010 р. у районах міста Києва районні в місті Києві державні адміністрації, підпорядковані Київській міській державній адміністрації, зокрема Голосіївську.

В силу п. 4 вказаного Розпорядження припинено шляхом ліквідації юридичні особи, зокрема Голосіївська районна у місті Києві державна адміністрація (ідентифікаційний код 26077454).

Згідно з п. 9 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»при визначенні процесуального правонаступництва судам слід виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, та враховувати, що якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то в такому випадку суду необхідно залучити до участі у справі їх правонаступників. У випадку ж відсутності правонаступників суду необхідно залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить вирішення питання про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача.

Виходячи з положень статей 55, 56 Конституції України у будь-якому разі в названих вище випадках спірні правовідносини допускають правонаступництво, а тому суди повинні враховувати, що відмова у відкритті або закриття провадження у такій справі з підстав ліквідації (припинення діяльності, позбавлення частини повноважень, звільнення з посади, скорочення посади) суб'єкта владних повноважень є неприпустимими.

З огляду на те, що Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація діє на базі видавника спірного розпорядження, суд вважає його належним відповідачем по даній справі та не вбачає підстав для закриття провадження по справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, в Переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, що розміщені в Голосіївському район Таблиця № 7 Житлове господарство (Додаток № 1 до рішення Київради від 02 грудня 2010 року № 284/5096), на яке посилається відповідач в обґрунтування того, що об'єкти, які перебували у комунальній власності територіальних громад районів м. Києва перейшли до об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Києва, не зазначена адреса АДРЕСА_1.

При вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду суд виходить з наступного.

В силу ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Представник позивача ОСОБА_1 звернувся до Голосіївської РДА із Адвокатським запитом від 24 жовтня 2011 року № 1/24-10/11 (вх. № 536-22, вх. дата -24 жовтня 2011 року), в якому просив повідомити на підставі яких нормативно -правових актів було прийнято Розпорядження Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації від 22 жовтня 2009 року № 842 та вжити заходів щодо усунення порушень закону внаслідок прийняття зазначеного Розпорядження.

Голосіївська РДА листом від 21 листопада 2011 року № 536-22 повідомила представника позивача ОСОБА_1 про те, що Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація утворена Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30 вересня 2010 року № 787 «Про організаційно-правові заходи, пов'язані з виконанням рішення Київської міської ради від 09 вересня 2010 року № 7/4819 «Про питання організації управління районами в м. Києві»та не є правонаступником попередньої Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрація, яка була ліквідована як юридична, про що внесено запис до ЄДРПОУ від 29 вересня 2011 року, а тому підстави для перегляду рішення попередньої, вже ліквідованої, адміністрації відсутні.

Відповідач не посилався та ним не було надано доказів того, що позивач був обізнаний про спірне Розпорядження раніше ніж за шість місяців до моменту звернення до суду (26 грудня 2011 року).

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню, а тому на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати Розпорядження Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації від 22 жовтня 2009 року № 842 в частині визнання таким, що втратило чинність Розпорядження Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації від 29 грудня 2007 року № 1850 «Про видачу ордерів мешканцям Голосіївського району міста Києва»та анулювання ордеру серії «Б»№ 14019 від 09 січня 2008 року з урахуванням того, що саме цей спосіб захисту застосовується відносно актів індивідуальної дії та того, що саме в цій частині спірне Розпорядження порушує права позивача.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати Розпорядження Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації від 22 жовтня 2009 року № 842 в частині визнання таким, що втратило чинність Розпорядження Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації від 29 грудня 2007 року № 1850 «Про видачу ордерів мешканцям Голосіївського району міста Києва»та анулювання ордеру серії «Б»№ 14019 від 09 січня 2008 року.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова