Постанова № 25960108, 07.09.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2012 р. № 2а-4777/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравчука В.М.,

за участі секретаря судового засідання Степанюка Т.В.,

представників позивача Старецької М.М., Барбадин-Дунець Н.М.,

представника відповідача Павлової А.О.,

розглянувши справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариство "Львівський холодокомбінат" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Львівський холодокомбінат" (надалі -Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (надалі -ДПІ, відповідач), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ від 19 квітня 2012 р. № 0000502304 та № 0000512304, визнати протиправним та скасувати частково податкове повідомлення-рішення від 21 травня 2012 р. № 0001932302/6307 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 3680 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість та зменшено розмір від'ємного значення з цього ж податку, позивач вважає неправомірними, безпідставними та такими що не відповідають фактичним обставинам. Товариство не погоджується з висновком відповідача про не підтвердження реальності господарських відносин з ТзОВ «Інтерагро 2007»та із ТзОВ «Солодка країна-К». Зазначає, що реальність господарських операцій з цими контрагентами підтверджується первинними документами та фактичним використанням товарів у господарській діяльності позивача. З цих підстав просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та надав пояснення, що збігаються з доводами позовної заяви.

ДПІ вважає вимоги Товариства необґрунтованими, а правочини між ним та ТзОВ «Інтерагро 2007», ТзОВ «Солодка країна-К»нікчемними, оскільки в ході проведення перевірок щодо ТзОВ «Інтерагро 2007»та ТзОВ «Солодка країна-К»встановлено відсутність у них майна та інших матеріальних ресурсів, необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю необхідних трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Це свідчить про неможливість фактичного виконання робіт. На думку ДПІ, ці обставини вказують на те, що ці господарські зобов'язання між Товариством і ТзОВ «Інтерагро 2007», ТзОВ «Солодка країна-К»спрямовані на отримання податкової вигоди при фактичній відсутності господарських взаємовідносин між сторонами.

ДПІ вважає, що відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 203, п.1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України правочини, укладені між Товариством та ТзОВ «Інтерагро 2007»та із ТзОВ «Солодка країна-К»мають ознаки нікчемності та є нікчемними, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб. Беручи до уваги положення Податкового кодексу України, у позивача виключається можливість формування податкового кредиту із вищевказаних операцій. Наявність лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару , його оплата, використання у господарській діяльності тощо) не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби було проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань підтвердження відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинах із ТзОВ «Інтерагро 2007»за період з 01.05.2011р. по 31.07.2011р., з 01.09.2011р. по 30.09.2011р. та ТзОВ»Солодка країна-К»за період з 01.07.2011р. по 31.07.2011р.

За результатами перевірки складено Акт № 192/22-40/01553706 від 03.04.2012р., яким встановлено наступні порушення ПАТ «Львівський холодокомбінат»:

- не підтверджено реальності здійснення господарських відносин із ТОВ «Інтерагро 2007" за період з 01.05.11 р. по 31.07.11 р., з 01.06.11 р. по 31.07.11 р., з 01.09.11 р. по 30.09.11 р., та із ТОВ «Солодка країна-К»за період з 01.07.11 р. по 31.07.11 р. у зв'язку із порушенням п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р., ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р., наказу Міністерства фінансів України»Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»від 24.05.1995 р. №88.

- завищення суми податкового кредиту в Деклараціях з ПДВ за травень, червень, липень, вересень 2011 р. в сумі 1 703 201 грн., що призвело до зниження ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на загальну суму 1 632 546 грн.;

- завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду за вересень 2011 р. в сумі 70655 грн;

- порушення підприємством п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.200 Податкового кодексу, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»від 24.05.1995 р. №88.

Заперечення платника податків на акт перевірки було відхилено.

За наслідками перевірки ДПІ винесла два податкові повідомлення-рішення:

(1) № 0000502304 від 19.04.2012 р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 70655 грн., задекларовану за 9 місяців 2011 року (а.с. 15);

(2) № 0000512304 від 19.04.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язанні з податку на додану вартість на 1781733,25 грн., в т.ч. за основним платежем -1632546 грн., за штрафними санкціями -149187,25 грн.

Окрім того, ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Львівський холодокомбінат»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.12 р. по 31.12.11 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.11 р. по 31.12.11 р.

За результатами планової виїзної перевірки складено Акт № 620/2210/01553706 від 18.05.2012 р., яким встановлено порушення п.138.1.1 п.138.1, п. 138.4, п.138.10.3, п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 ст. 139 ПК України (п. 2 висновку (с.120 Акту перевірки)), а саме завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а саме витрати операційної діяльності у рядку 05.1 Декларації з податку на прибуток всього у сумі 16000,00 грн., в тому числі у 4 кв. 2011 р. в сумі 16000,00 грн, чим знижено податок на прибуток у 4 кв. 2011 р. в сумі 3680 грн. Також встановлено порушення ПАТ «Львівський холодокомбінат»п.п. 135.5.4 п.135.5 ст.135, 138.1.1 п.138.1, п.138.4, п.138.8, п.138.10.3 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 ст.139 ПК України за платежем податок на прибуток в розмірі 473800 грн. (в тому числі по взаємовідносинах із ТОВ «Інтерагро 2007»).

За наслідками цієї перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0001932302/6307 від 21.05.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 473800 гривень (за основним платежем).

Щодо правовідносин з ТзОВ «Інтерагро 2007». Між ПАТ «Львівський холодокомбінат»та ТОВ «Інтерагро 2007»укладено договір купівлі -продажу товару (цукор - пісок) № 110467 від 07.04.2011 р. (а.с. 73), за яким продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

Питанням укладення договору на поставку цукру з ТОВ «Інтерагро 2007»та замовлення поставок відповідно до потреб виробництва займався начальник відділу заготівлі сировини ОСОБА_4, якого суд допитував як свідка. Замовлення надсилались за допомогою електронної пошти або факсимільного зв'язку. Після підтвердження замовлення від ТзОВ «Інтерагро 2007», ОСОБА_4 давав заявку логісту для подачі транспортного засобу для завантаження. Після завантаження цукру -піску в пункті завантаження водії перевозили його до прохідної ПАТ «Львівський холодокомбінат».

Місце завантаження товару відповідно до Договору узгоджувалось між сторонами в специфікаціях. Відповідно до специфікацій до Договору поставки № 110467 від 07.04.11 р. за травень, червень, липень, вересень 2011 р. місцем завантаження цукру-піску були: Волинська обл., Горохівський р-н, смт. Мар'янівка, вул. Незалежності, 13; Волинська обл., м. Володимир-Волинський, вул. Луцька, 230.

Цукор, належний ТзОВ «Інтерагро 2007»зберігався на ВАТ «Горохівський цукровий завод»на підставі договору № 30/03-11 від 30.03.2011р., а на ВАТ «Володимирцукор»- на підставі договору № 31/03-11 від 31.03.2011р. Копії договорів у справі.

На виконання умов Договору продавцем - ТОВ «Інтерагро 2007»передано товар покупцю ПАТ «Львівський холодокомбінат». Факт поставки цукру у травні-вересні 2011 р. підтверджується первинними документами: видатковими накладними від 05.05.2011р., 06.05.2011 р., 01.06.2011р., 30.06.2011р., 09.06.2011р., 03.06.2011р. та ін. (а.с. 77-111), товарно-транспортними накладними (а.с. 112-161), прихідними накладними (т. 2, а.с. 126 -181), податковими накладними (т. 2, а.с. 187 -239). Поставка цукру супроводжувалася наданням документів, що засвідчують якість товару (посвідчення про якість, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, протоколи випробування зразків продукції) (т. 2, а.с. 1- 66). Реальність перевезення товарів підтверджується наказами про відрядження водіїв (т.3, а.с. 10 -41), посвідченнями про відрядження (т.3, а.с. 42 -55). В'їзд транспортних засобів з цукром саме від ТзОВ «Інтерагро-2007»підтверджується перепустками на в'їзд (т. 2, а.с. 67-120). Отриманий від ТзОВ «Інтерагро-2007»цукор було використано у виробничому процесі, що супроводжувалося випискою накладних на внутрішнє переміщення цукру зі складу (т. 3, а.с. 90 -259; т. 4, а.с. 1 -92).

Загальна сума податку на додану вартість по контрагенту ТзОВ «Інтерагро 2007», відображена ПАТ «Львівський холодокомбінат»у загальній сумі податкового кредиту, становить 449 333,38 грн.

Перевіряючи правовідносини між позивачем та ТЗОВ «Інтерагро 2007»ДПІ використала матеріали перевірок ДПІ в Рогатинському районі:

- акт від 15.02.2012р. № 98/231/36552068 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Інтерагро 2007»з питань дотримання податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період 01.06.2012р. по 31.07.2011 р. та 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р.»;

- акт від 16.02.2012 р. № 109/231/36552068 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Інтерагро 2007» з питань дотримання податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період 01.05.2011р. по 31.05.2011р.»;

Відповідно до вищезазначених актів перевірок ДПІ в Рогатинському районі встановлено, що ТзОВ «Інтерагро 2007»безпідставно виписало податкові накладні на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців, які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п.188.1 3.1 ст. 188 Податкового кодексу України від 02.12.2012 р. За даними аналізу податкової звітності, поданої до ДПІ в Рогатинському районі у ТзОВ «Інтерагро 2007»не виявлено власних, орендованих, одержаних по договорах лізингу, закріплених за підприємством на праві господарського відання, складських. торгівельних, виробничих та інших приміщень, в яких проводилася господарська діяльність. Встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів ТОВ «Інтерагро 2007» від контрагентів - постачальників, що, на думку ДПІ, свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, а саме ТОВ «Агроторг-К»та ТОВ «Украгро-5».

В результаті порушеннями контрагентами своїх податкових зобов'язань, принципів господарювання та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з постачальниками на реалізацію товарів (робіт, послуг) на адресу ТОВ «Украгро-5»та в свою чергу угоди, укладені ТОВ «Украгро-5»на подальшу реалізацію товарів, на думку ДПІ, мають протиправний характер, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту ТОВ «Украгро-5». Такий правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно з ч. 2 ст. 228 ЦК України є нікчемним.

Аналогічні висновки щодо правовідносин між позивачем та ТзОВ «Інтерагро 2007»зроблено в акті перевірки від 18.05.2012 р. № 620/2210/01553706.

Позивач з такими висновками категорично не погоджується, оскільки вони не стосуються ПАТ «Львівський холодокомбінат». Перевірка стосувалася правовідносин між ТОВ «Інтерагро 2007»та ТОВ «Агроторг-К», ТОВ «Украгро-5», а не операцій ТОВ «Інтерагро 2007»з ПАТ «Львівський холодокомбінат». Окрім того, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 27.04.2012 р. у справі № 5010/352/2012-21/16 (а.с. 38) за позовом ТОВ «Агроторг-К» до ТОВ «Виробничо-механічного заводу «Агроспецприлад»про визнання недійсним договорів купівлі-продажу № 27/05 від 27.05.2011 р. та № 27/05-1 від 27.05.2011 р. суд встановив, що з статуту ТОВ «Агроторг-К»(зареєстрованого 26.08.2008 р.) та спеціального витягу з ЄДР, вбачається, що єдиним засновником (учасником) ТОВ «Агроторг-К»є ОСОБА_5, який на момент виникнення спірних договорів (тобто з 26.08.2008 р. по 27.05.2011 р.) був і директором підприємства. Таким чином, слід вважати, що укладаючи спірні договори, директор ТОВ «Агроторг-К»ОСОБА_5 розумів наслідки своїх дій і у сторонньому волевиявленні для надання йому додаткових повноважень не було необхідності. Відтак, в позові відмовлено. Таким чином, пояснення гр. ОСОБА_6 - батька ОСОБА_5, чи сусіда гр. ОСОБА_7, дільничого терапевта, є необгрунтованими, тому посилання на них в Актах перевірки немає жодного юридичного змісту, оскільки на сьогодні набрало законної сили рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.04.2012 р., яким встановлено певні факти.

Окрім того, за період з 01.05.2011 р. по 31.05.2011 р. ДПІ у Залізничному районі м. Львова проведено зустрічну звірку ПАТ «Львівський холодокомбінат»щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Інтерагро 2007» про, що 20.10.2011 р. складено довідку № 3213/23-2/01553706 (а.с. 51), згідно висновку якої документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Інтерагро 2007», їх вид, обсяг, якість та розрахунки.

За період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р. ДПІ у Залізничному районі м. Львова проведено зустрічну звірку ПАТ «Львівський холодокомбінат»щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Інтерагро 2007», про що 12.12.2011 р. складено довідку № 4290/23-4/01553706 01553706 (а.с. 62), згідно висновку якої документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Інтерагро 2007», їх вид, обсяг, якість та розрахунки.

Щодо правовідносин з ТзОВ «Солодка країна-К». Господарські відносини між ПАТ «Львівський холодокомбінат»та ТОВ «Солодка Країна - К»виникли на підставі договору купівлі - продажу № 110628 від 14.06.2011 р. За період з 01.07.2011 р. по 31.07.2011р. на виконання умов договору продавцем передано цукор білий в мішках у кількості 20000 т. на суму 180800 грн., в т.ч. ПДВ. Факт поставки підтверджується первинними документами: видатковою накладною від 15.07.2011р. (а.с. 76), товарно-транспортною накладною від 15.07.2011 р. (а.с. 162) прихідною накладною від 15.07.2011р., посвідченнями якості цукру, ТТН, прибутковою накладною (т. 4, а.с. 165 -169). В'їзд транспортних засобів з цукром саме від ТзОВ «Солодка країна - К»підтверджується перепустками на в'їзд (т. 2, а.с. 121, т. 4, а.с. 170).

В ході перевірки ПАТ «Львівський холодокомбінат»використано матеріали перевірок ДПІ в Рогатинському районі - акт від 15.02.2012р. № 107/231/36552068 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Солодка країна-К»(код ЄДРПО 37322549) з питань дотримання податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій на додану вартість за період 01.07.11 р. по 31.07.11 р.», яким встановлено, що ТзОВ «Солодка країна-К»безпідставно виписала податкові накладні на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів -покупців (серед них і ПАТ «Львівський холодокомбінат»), які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, відсутні об'єкти, які підпадають під визначення згідно п. 185.1 ст. 185 та факт поставки товарів згідно ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого ТзОВ «Солодка країна-К»завищено податкові зобов'язання з ПДВ за липень 2011 року на суму 6386316,12 грн.

В акті перевірки зазначено, що господарські операції між ТОВ «Солодка країна-К»та контрагентом -постачальником ТзОВ "Інтерагро 2007»не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень,технічного персоналу, основних фондів, виробничих актів, складських приміщень, засобів для транспортування.

Позивач вважає, що необгрунтованим висновок ревізорів про неможливість ТОВ «Солодка Країна -К»здійснення фінансово -господарських операцій та ведення господарської, недодержання вимог ч.1, 5 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Між сторонами немає спору щодо змісту та форми первинних документів, які є у справі та досліджувалися під час перевірки та під час судового розгляду. Водночас, відповідач заперечує сам факт (реальність) здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТзОВ «Інтерагро 2007» та ТзОВ «Солодка країна -К».

Вирішуючи спір, Суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податкові зобов'язання з податку на додану вартість визначені, внаслідок порушення, на думку відповідача, ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України, ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість та податок на прибуток підприємств.

Податковий орган вважає, що господарські операції між позивачем та ТзОВ «Інтерагро 2007», ТзОВ «Солодка країна -К»такими, що не відбулись в дійсності, а правочини -такими, що порушують публічний порядок, оскільки в підприємств-контрагентів відсутні будь-які ресурси для здійснення господарської діяльності, а тому й не могли самостійно виконувати зобов'язання.

Оцінюючи надані і досліджені в судовому засіданні докази, Суд вважає доводи податкового органу безпідставними і такими, що ґрунтуються на припущеннях. Реальність поставок цукру підтверджується первинними документами (накладними та платіжними документами, актами), які оформлені належно.

В основу висновків відповідача покладено відомості, наведені в актах перевірки ТзОВ «Інтерагро 2007»та ТзОВ «Солодка країна - К», які складені ДПІ у Рогатинському районі. Щодо цих платників встановлено відсутність основних фондів, нерухомості, транспорту, трудових ресурсів. Однак Суд вважає, що ці обставини не можуть бути покладені в основу висновків про безтоварність операцій з ТзОВ «Інтерагро 2007»та ТзОВ «Солодка країна -К». Суд не бере до уваги ці твердження, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами. ДПІ у Залізничному районі Львівської області ДПС цих обставин не встановила і під час судового розгляду не довела письмовими доказами, а лише використала дані інших податкових органів, викладених в актах перевірок.

При цьому за даними власних перевірок висновки ДПІ у Залізничному районі щодо реальності правовідносин з ТзОВ «Інтерагро 2007» були протилежними. Довідками № 3213/23-2/01553706 (а.с. 51) та № 4290/23-4/01553706 01553706 (а.с. 62) документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин ПАТ «Львівський холодокомбінат»із ТОВ «Інтерагро 2007», їх вид, обсяг, якість та розрахунки. Ця суперечність у висновках податкових органів не усунута і її причини відповідачем не з'ясовані.

Суд відзначає, у позивача наявні усі первинні документи, які необхідні для відображення операцій з ТзОВ «Інтерагро 2007»та ТзОВ «Солодка країна -К»у податковому обліку. Окрім того, сторонами складено інші документи, які супроводжували господарські операції: перепустки на в'їзд товару, внутрішні накладі на переміщення товару, документи, що засвідчують якість товару, документи про відрядження водіїв. Якщо припустити протиправний намір сторін на укладення фіктивних правочинів, потреби у складенні цих додаткових документів не було б. Водночас, у разі реального виконання договорів і поставок складення цих документів було необхідним. Таким чином, надані суду докази підтверджують реальність руху товару, що поставлявся ТзОВ «Інтерагро 2007»і ТзОВ «Солодка країна -К». Належних і допустимих доказів, які б це спростовували, відповідачем не надано. Оцінюючи докази, Суд надає перевагу письмовим доказам (первинним документам) та поясненням позивача, які узгоджують з ними.

Щодо висновків ДПІ про нікчемність правочинів, Суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорювані. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

У Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ) (п. 7 Постанови).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п. 18 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9).

Висновки податкового органу про нікчемність правочинів між ґрунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано ч. 5 ст. 203 ЦК України і ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Такий висновок є помилковим. Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ПАТ «Львівський холодокомбінат»на вчинення правочину без наміру створити наслідки, які ними передбачені. Не надано цих доказів і під час судового розгляду справи. Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо придбання товару. Відтак, протиправного умислу сторін, зокрема позивача, на укладення фіктивного правочину не встановлено, що виключає його кваліфікацію як недійсного. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за ст. 228 ЦК України.

Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Вказані в актах перевірки недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину. Аналогічне тлумачення повноважень органів державної податкової служби наведене в листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011р.

Під час складення акту перевірки ці вимоги податковим органом не виконані. Фактично, висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагента позивача підприємства виконувати поставку та зберігання товару. Натомість, первинні документи, надані платником податків, невмотивовано не взяті до уваги і не вплинули на висновки податкового органу. Зазначене свідчить про необґрунтованість оскаржуваних дій та їх упередженість.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, ці обставин повинен довести суб'єкт владних повноважень, який є відповідачем, оскільки саме з встановленням цих обставин пов'язана правомірність прийнятих рішень.

Як наслідок безпідставності висновків про нікчемність правочинів та відсутність мети до реального настання правових наслідків, не відповідають закону і висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства, наведені в актах перевірок. Відтак, не відповідають закону і оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Висновки відповідача суперечать також практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами як джерело права. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

В розумінні ст. 3 КАС України рішення суб'єктів владних повноважень повинні прийматися (вчинятися) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 19 квітня 2012 р. № 0000502304 та від 19 квітня 2012 р. № 0000512304 слід скасувати повністю, а податкове повідомлення-рішення від 21 травня 2012 р. № 0001932302/6307 - в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 3680 гривень.

Відповідно до ст. 94 КАС України на користь Публічного акціонерного товариство "Львівський холодокомбінат" слід стягнути судові витрати у розмірі 2146 гривень.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 19 квітня 2012 р. № 0000502304 та від 19 квітня 2012 р. № 0000512304

Визнати протиправним та скасувати частково податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 21 травня 2012 р. № 0001932302/6307 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 3680 гривень.

Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області стягнути на користь Публічного акціонерного товариство "Львівський холодокомбінат" судові витрати у розмірі 2146 гривень з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено 12 вересня 2012 р.

Головуючий суддя Кравчук В.М.