Постанова № 25959863, 29.08.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/746/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2012 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді -Балан Я.В.,

розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000131701 від 10.01.2012 р., -

ВСТАНОВИВ:

До суду з адміністративним позовом звернулась ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000131701 від 10.01.2012 р., мотивуючи позовні вимоги тим, що висновки інспектора зазначені в акті перевірки ґрунтуються на суб'єктивних припущеннях, не підтверджені відповідними доказами. Також позивач вказує, що під час формування податкового кредиту ним було дотримано всіх умов, встановлених чинним законодавством, що є критеріями, за наявності яких виникає право на формування податкового кредиту.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. 19.07.2012 р. через канцелярію Одеського окружного адміністративного суду вхід. № 23369/2012 надійшли письмові заперечення на позов, в яких представник ДПІ у Приморському районі м. Одеси зазначає, що в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі, з тих підстав, що проведеною перевіркою встановлено відхилення по податковому кредиту за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2011 р. по контрагентам позивача: ПП «Валенсія 5»(банкрут та припинення провадження у справі про банкрутство), ПАТ «Укртелеком», ТОВ «Хвоя Інтегра», ТОВ «Нові бізнес погляди», ТОВ «Баркод Україна»(податкові накладні до перевірки не надані), а угоди з ПП «Укрторгтранс»носять протиправний умисел, направлені на незаконне формування податкового кредиту з метою отримання прибутку та незаконного заволодіння майном держави у вигляді повернення задекларованих позивачем сум.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, а також обставини якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований виконавчим комітетом Одеської міської ради свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 10.04.2000 р., Серія НОМЕР_3 (том І аркуш справи 62).

З 06.02.2003 р. позивача взято на податковий облік до новоствореної ДПІ у Приморському районі м. Одеси у зв'язку із адміністративно-територіальним розподілом м. Одеси.

25.12.2009 р. позивач зареєстрована як платник податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100261272, НБ № 422860 ( том І аркуш справи 63).

У судовому засіданні встановлено, що з 29.11.2011 р. по 19.12.2011 р. (термін продовжувався на 5 робочих днів) ДПІ у Приморському районі м. Одеси була проведена документальна планова перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2011 р. та вибіркова перевірка даних інвентаризації основних засобів з їх фактичною наявністю, які знаходяться на обліку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, про що складено акт перевірки № 9765/17-1/НОМЕР_2 від 26.12.2011 р. (том І аркуші справи 16-26).

На підставі вищевказаного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000131701 від 10.01.2012 р., за порушення позивачем п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (чинний на момент виникнення спірних правовідносин); п. 185.1. ст. 185, п. 186.1 ст. 186, 198.1, п. 198. 6 ст. 198, а також п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 134 880 грн. 85 коп.: за основним платежем -133 273 грн. 23 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -1 607 грн. 62 коп. (том І аркуш справи 29).

Як зазначається в акті перевірки, за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2011 р. позивачем задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 1467960 грн. 00 коп. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2011 р. встановлено його завищення на загальну суму 133273 грн. 23 коп., а саме у жовтні 2010 року на 962 грн. 46 коп., у листопаді 2010 року у сумі 5460 грн. 01 коп., у березні 2011 року на 63478 грн. 83 коп., у квітні 2011 року на 63371 грн. 93 коп.

У вищевказаному акті перевірки вказується, що за результатом аналізу господарських правовідносин між ОСОБА_1 та контрагентами -ПП «Валенсія 5», ТОВ «Хвоя Інтегра», ТОВ «Нові бізнес погляди», ТОВ «Баркод Україна», ПАТ «Укртелеком», ПП «Укрторгтранс» податковим органом, було встановлено наступне.

Стосовно ПП «Валенсія»то зустрічна перевірка не проводилась, тому як дане підприємство визнано банкрутом, ухвала про ліквідацію банкрута та припинення провадження у справі № 7/528-10-5194 від 17.02.2011 року. Під час проведення перевірки ОСОБА_1 не надано податкових накладних по контрагентам: ПАТ «Укртелеком», ТОВ «Хвоя інтегра», ТОВ «Нові бізнес погляди», ТОВ «Баркод Україна», ТОВ «Хвоя Інтегра», ПАТ «Укртелеком»(том І аркуш справи 22).

Крім того, під час проведення перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси було використано акт перевірки № 300/23-214/36043405 від 11.11.2011 р. «Про неможливість проведення документальної перевірки з питань дотримання вимог формування податкового кредиту та податкових зобов'язань ПП «Укрторгтранс»за січень -квітень 2011 року»та направленого ДПІ у Малиновському районі м. Одеси., в якому зазначається, що в ході проведення перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення ПП «Укрторгтранс»господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Укрторгтранс»з постачальниками та покупцями. У зв'язку із наведеним перевіркою встановлено, що усі операції купівлі-продажу з ПП «Укрторгтранс»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже -є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

У зв'язку із зазначеним, податковим інспектором зроблено висновок про порушення позивачем п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (чинний на момент виникнення спірних правовідносин); п. 185.1. ст. 185, п. 186.1 ст. 186, 198.1, п. 198. 6 ст. 198, а також п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

З висновками податкового органу суд не погоджується з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ПП «Укрторгтранс»(постачальник) та ОСОБА_1 (покупець) 01.11.2010 р. було укладено договір поставки № 3/11 А, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити товар в асортименті. Повне найменування поставляємого товару, його опис та характеристика, кількість, ціна одиниці товару, його вартість та інші параметри містяться в накладних на кожну поставку, які являються невід'ємною частиною договору (том І аркуші справи 70-71).

Факт поставки та оплати товарів підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 35 від 01.03.2011 р., № 36 від 01.03.2011 р., № 37 від 01.03.2011 р., № 38 від 01.03.2011 р., № 221 від 12.03.2011 р., № 222 від 12.03.2011 р., № 223 від 12.03.2011 р., № 416 від 21.03.2011 р., № 426 від 22.03.2011 р., № 427 від 22.03.2011 р., № 428 від 22.03.2011 р., № 15 від 01.04.2011 р., № 16 від 01.04.2011 р., № 17 від 01.04.2011 р., № 18 від 01.04.2011 р., № 151 від 08.04.2011 р., № 152 від 08.04.2011 р., № 153 від 08.04.2011 р., № 154 від 08.04.2011 р., № 353 від 18.04.2011 р., № 354 від 18.04.2011 р., № 355 від 18.04.2011 р., № 356 від 18.04.2011 р. Вказаним видатковим накладним відповідають податкові накладні, в яких в якості покупця зазначено ОСОБА_1, а в якості продавця -ПП «Укрторгтранс»№ 35 від 01.03.2011 р., № 36 від 01.03.2011 р., № 37 від 01.03.2011 р., № 38 від 01.03.2011 р., № 221 від 12.03.2011 р., № 222 від 12.03.2011 р., № 223 від 12.03.2011 р., № 416 від 21.03.2011 р., № 426 від 22.03.2011 р., № 427 від 22.03.2011 р., № 428 від 22.03.2011 р., № 15 від 01.04.2011 р., № 16 від 01.04.2011 р., № 17 від 01.04.2011 р., № 18 від 01.04.2011 р., № 151 від 08.04.2011 р., № 152 від 08.04.2011 р., № 153 від 08.04.2011 р., № 154 від 08.04.2011 р., № 353 від 18.04.2011 р., № 354 від 18.04.2011 р., № 355 від 18.04.2011 р., № 356 від 18.04.2011 р. (том І аркуші справи 72-148, 160-211).

На підтвердження реальності та товарності вищезазначеного договору поставки представником позивача надано суду платіжні доручення № 479 від 05.04.2011 р., № 497 від 06.06.2011 р., № 575 від 08.06.2011 р., № 577 від 09.06.2011 р., № 588 від 14.06.2011 р., № 589 від 15.06.2011 р. (том І аркуші справи 222-227).

Крім того у судовому засіданні представником позивача надано Постанову Одеського окружного адміністративного суду по справі № 2а/1570/10344/2011 від 31.01.2012 р. (суддя -Самойлюк Г.П.) якою позов ПП «Укрторгтранс»до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси задоволено частково. Визнано протиправними дії ДПІ у Малиновському районі м. Одеси щодо проведення невиїзної документальної позапланової перевірки з питань формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень-квітень 2011 року на підставі яких був складений акт №300/23-214/36043405 від 11.11.2011 р., а також визнано протиправними дії ДПІ у Малиновському районі міста Одеси щодо включення до акту перевірки від 11.11.2011 р. № 300/23-214/36043405 висновків щодо нікчемності правочинів ( ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, 216 Цивільного кодексу України), укладених ПП «Укрторгтранс»при придбанні та продажу товарів (послуг), за якими були сформовані податковий кредит та податкове зобов'язання ПП «Укрторгтранс»з податку на додану вартість за січень-квітень 2011 року та відсутності факту передачі товарів за такими правочинами. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду № 2-а/1570/10344/11 від 10.04.2012 р. (головуючий суддя -Кравченко К.В.) було скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31.01.2012 р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу ДПІ у Малиновському районі м. Одеси №1862 від 10.11.2011 р. про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки -скасовано, та прийнято нову постанову якою визнано протиправним та скасовано наказ ДПІ у Малиновському районі м. Одеси №1862 від 10.11.2011 р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Укрторгтранс». В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31.01.2012 р. залишено без змін. (том І аркуші справи 66-69, 228-232).

Стосовно контрагента позивача ТОВ «Хвоя Інтегра»судом встановлено наступне. 06.05.2008 р. Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області зареєстровано юридичну особу ТОВ «Хвоя Інтегра», свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серія А 01, № 592105. 07.05.2008 р. за № 4013 ТОВ «Хвоя Інтегра»взято на облік у ДПІ в Овідіопольському районі, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків за формою № 4-ОПП. 22.05.2008 р. ТОВ «Хвоя Інтегра»зареєстровано платником податку на додану вартість, що підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом № 100117484, НБ № 221406 (том І аркуші справи 245-249).

01.02.2010 р. між ТОВ «Хвоя Інтегра»та ОСОБА_1 укладено договір № 1С/8-1475 на поставку програмного забезпечення (том І аркуш справи 250). Факт поставки та оплати товару підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № Н 000000106 від 02.12.2010 р. та податковою накладною № 58 від 24.11.2010 р.

Щодо контрагента позивача ТОВ «Нові бізнес погляди»судом встановлено, що 26.03.2007 р. Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією зареєстровано юридичну особу ТОВ «Нові бізнес погляди», Серія А 01, № 646645. 27.03.2007 р. за № 2000 узято на облік у ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області, 29.03.2010 р. зареєстровано як платник податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 100276679, НБ № 344810 (том ІІ аркуші справи 5-8).

23.11.2009 р. між ТОВ «Нові бізнес погляди»(орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди б/н, згідно умов якого орендодавець передає орендарю у користування за плату на певний строк орендовані приміщення для здійснення роздрібної торгівлі (том ІІ аркуші справи 9-31). На підтвердження надання послуг позивачем було надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) а також податкові накладні (том ІІ аркуші справи 32-42).

Стосовно контрагента позивача ТОВ «Київспецкомплекс»судом встановлено наступне. 13.02.2008 р. Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області зареєстровано юридичну особу ТОВ «Київспецкомплекс», свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серія А 00, № 759629. 12.02.2008 р. за № 4426-04 ТОВ «Київспецкомплекс» взято на облік у Бориспільській ОДПІ, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків за формою № 4-ОПП. 02.08.2010 р. ТОВ «Київспецкомплекс»зареєстровано платником податку на додану вартість, що підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом № 100295574, НБ № 2273404. Міністерством внутрішніх справ України 28.08.2008 р. за № 40 було видано ліцензію ТОВ «Київспецкомплекс»для надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян, строк дії ліцензії до 28.08.2013 р. (том ІІ аркуші справи 43-47).

01.11.2010 р. між ТОВ «Київспецкомплекс»(виконавець) та ОСОБА_1 (замовник), ТОВ «Віта верітас»(власник) укладено договір про надання послуг з спостереження за сигналізацією та термінового реагування наряду охорони. Предметом даного договору було здійснення виконавцем в інтересах замовника спостереження за системою сигналізації, встановленої на об'єкті та забезпечення термінового прибуття ГМР на об'єкт у разі спрацювання сигналізації для встановлення причин спрацювання сигналізації, а також здійснює технічне обслуговування системи сигналізації і надання додаткових послуг визначених даним договором (том ІІ аркуші справи 48-51). На підтвердження надання послуг позивачем було надано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) а також податкову накладну (том ІІ аркуші справи 52, 53).

Судом встановлено, що 24.02.2010 р. між ВАТ «Укртелеком»(оператор) та ОСОБА_1 (бізнес-абонент) укладено додаткову угоду № 2 про надання послуг некомутованого доступу до мережі Інтернет до договору № K.U. -6903 від 19.01.2010 р., предметом якого було надання послуг оператором бізнес-абоненту на території України некомутованого доступу до мережі Інтернет та додаткові послуги, визначенні у замовлені, а бізнес-абонент отримує зазначену послугу інтернет, користується нею на умовах договору та цієї додаткової угоди й сплачує її вартість (том ІІ аркуш справи 54). Факт надання телекомунікаційних послуг підтверджується наявною в матеріалах справи податковою накладною № 31398/825400 від 31.10.2010 р. (том ІІ аркуш справи 55).

01.07.2010 р. між ПП «Валенсія 5»(постачальник) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір поставки б/н від 01.07.2010 р. згідно умов якого постачальник зобов'язується на умовах передбачених договором, поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати і оплачувати товар в асортименті. Повне найменування поставляємого товару, його опис і характеристика, кількість товару, ціна одиниці товару, вартість та інші параметри, містяться в накладних на кожну поставку, які являються невід'ємною частиною даного договору (том ІІ аркуші справи 86-89).

Факт поставки та оплати товарів підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а також податковими накладними, в яких в якості покупця зазначено ОСОБА_1, а в якості продавця -ПП «Валенсія 5»(том ІІ аркуші справи 90-147, 155-192). На виконання умов за договором поставки б/н від 01.07.2010 р. представником позивача було надано суду платіжні доручення, отримувачем зазначено ПП «Валенсія 5»(том ІІ аркуші справи 193-198).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх періодах постачальникам таких товарів (послуг).

В силу вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р.

Також судом не приймаються до уваги посилання відповідача на відсутність реальності вчинених господарських операцій, вчинених з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та відповідно на нікчемність цих правочинів з наступних підстав.

Для висновку про нікчемність угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно мати належні та допустимі докази наявності умислу керівників позивача та його контрагентів на момент укладання правочину, які на думку суду, відповідач суду не надав.

Крім цього, посилання податкового органу на нікчемність спірного договору з підстав ст. 228 Цивільного кодексу України суперечить положення вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпний і відповідач не наділений законодавством в односторонньому порядку вирішувати чи є правочин нікчемним, чи ні. Якщо ж контролюючий орган вважає спірний договір таким, що вчинений з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільству, останній може бути визнаний судом недійсний відповідно до вимог ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України.

Підставою для висновків про нікчемність договорів укладених із ПП «Укрторгтранс» в акті перевірки податковим органом зазначено наявність акту перевірки № 300/23-214/36043405 від 11.11.2011 р. «Про неможливість проведення документальної перевірки з питань дотримання вимог формування податкового кредиту та податкових зобов'язань ПП «Укрторгтранс»за січень -квітень 2011 року», в якому зазначається, що господарські операції ПП «Укрторгтранс»не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а тому усі операції купівлі-продажу з ПП «Укрторгтранс»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже -є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача». Однак суд не приймає дані висновки до уваги, тому як дії ДПІ у Малиновському районі м. Одеси щодо включення до акта перевірки від 11.11.2011 р. № 300/23-214/36043405 висновків щодо нікчемності правочинів ( ч. 5 ст. 203, ч.1,2 ст.215, 216 Цивільного кодексу України), укладених ПП «Укрторгтранс»при придбанні та продажу товарів (послуг), за якими були сформовані податковий кредит та податкове зобов'язання ПП «Укрторгтранс»з податку на додану вартість за січень-квітень 2011 року та відсутності факту передачі товарів за такими правочинами були визнані у судовому порядку протиправними.

До того ж слід відзначити, що якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для притягнення до відповідальності платника податків який має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат. Отже, за загальним правилом несплата податку на додану вартість продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Цієї ж позиції підтримується Верховний суд України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Вищевикладене також підтверджене постановою Верховного Суду України у справі № 21-42а10 від 31.01.2011 року, головуючого судді Панталієнка П.В.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ст. 226 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд вважає, що реальність операцій вчинених ОСОБА_1 та його контрагентами не викликає сумнівів, дії позивача свідчать про його добросовісність та відповідають вимогам для підтвердження права на податковий кредит, крім того в матеріалах справи наявні належним чином оформленні первині документи, зокрема податкові накладні.

ОСОБА_1 було подано до ДПІ у Приморському районі м. Одеси податкові декларації: з податку на додану вартість за 3, 4, 9 місяць 2011 р., реєстр виданих та отриманих податкових накладних, а також звіт про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) за 9, 10 місяць 2010 року.(том І аркуші справи 149-159, 212-221, том ІІ аркуш справи 79-85, 199, 200). З даних податкових декларацій вбачається, що позивачем цілком обґрунтовано віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість підтверджену відповідними документами, у тому числі податковими накладними.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Окрім зазначеного, жодна норма Податкового Кодексу України не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків покладений на органи податкової служби.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінюючи надані у справі докази, виходить із принципів адміністративного судочинства - змагальність, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин справи, згідно із яким розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості винесеного відповідачем рішення до суду не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані сторонами у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0000131701 від 10.01.2012 р. є правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, підтверджені доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (чинними на момент виникнення спірних правовідносин), Податковим кодексом України ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_2, 65062, АДРЕСА_1) до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000131701 від 10.01.2012 р. - задовольнити у повному обсязі.

Податкове повідомлення-рішення № 0000131701 від 10.01.2012 р. прийняте державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі: за основним платежем -133 273 (сто тридцять три тисячі двісті сімдесят три) грн. 23 (двадцять три) коп.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 607 (одна тисяча шістсот сім) грн. 62 (шістдесят дві) коп. -скасувати.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею «03»вересня 2012 року.

Суддя Я.В. Балан