Постанова № 25959818, 06.09.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2012 р. № 2а-5321/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі:

головуючого - судді Кухар Н.А.

секретар судового засідання Андрушакевич Т.В.

за участю представників:

позивача - Московича А.Я.

відповідача - Задорожного І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Галпап» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001562320 та №0001572320 від 03.05.2012 року,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Галпап»звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001562320 та №0001572320 від 03.05.2012 року.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку з питань взаєморозрахунків з ПП «Інвест пром»за лютий 2011 року, за результатами якої складено Акт № 62/23-10/ 22343278 від 23.04.2012р. На підставі даного Акту винесено податкові повідомлення-рішення № 0001562320 та №0001572320 від 03.05.2012 року, якими визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1595621 грн., та податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 319124 грн. Позивач обгрунтовує свої позовні вимоги тим, що ТзОВ «Торговий дім «Галпап» перебувало у взаємовідносинах ПП «Інвест пром», всі господарські операції належно відображені в податковому та бухгалтерському обліку, відповідачем не правильно трактується норми Цивільного Кодексу України щодо нікчемності правочинів, висновок відповідача щодо нікчемності правочину через недостатню кількість трудових ресурсів і основних фондів не позбавляє можливості ПП «Інвест пром» укладати договори оренди приміщень, складів, транспорту та укладати цивільно-правові угоди з найманими працівниками. Таким чином, позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні позовній заяві, просив позов задоволити.

Відповідач подав заперечення на позов, в якому проти позову заперечив, послався на те, що під час перевірки встановлено розбіжності в складі податкового зобов»язання з ПП «Інвест пром» відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, вважає дані угоди нікчемними. Просить відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, надав пояснення згідно заперечення.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Державною податковою інспекцією у Личаківському районі місті Львові проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ "ТД "Галпап" з питань взаєморозрахунків з ПП «Інвест пром»за лютий 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 62/23-10/ 22343278 від 23.04.2012р, яким встановлено порушення:

- пп 5.2.1 п.5.2, пп5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п1, п2 ст.215, ст.203, ст.216, ст.228 ЦК України ТзОВ "ТД "Галпап" завищено показники у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг)»по безтоварних операціях з ПП «Інвестпром»за 1 квартал 2011 року на суму 1595621 грн.

- п1, п2 ст.215, ст.203, ст.216, ст.228 ЦК України, п 198.1, п.198.3 ст198 ПК України ТзОВ "ТД "Галпап" завищено податковий кредит по безтоварних операціях з ПП «Інвестпром»за лютий 2011 року на суму 319124,2 грн.

Відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 0001562320 та №0001572320 від 03.05.2012 року.

Суд досліджує господарські операції між позивачем та його контрагентом - ПП «Інвест пром».

Згідно договору купівлі продажу № 01-11/010 від 01.11.2010 року ПП «Інвестпром»(продавець) зобов»язується поставити та передати у власність ТзОВ "ТД "Галпап" (покупця) товар, а покупець зобов»язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Право власності на товар переходить до покупця в момент одержання від продавця товару на основі накладних. Розрахунок за поставлені товари здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок продавця.

В підтвердження обставин виконання вищенаведеної господарської угоди позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, копія журналу реєстрації довіреностей, копії довіреностей, договір про зарахування зустрічних однорідних вимог, товаро-транспортні накладні, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно.

З метою з'ясування реальності господарських операцій, в забезпечення принципу офіційного з'ясування обставин справи, судом запропоновано надати сторонам пояснення та докази в їх підтвердження

Відповідач в акті перевірки посилається на обставини, що викладені в акті Алчевської ОДПІ від 01.03.2012 року за №7315/236 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Інвест пром», в якому встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв»язку з відсутністю необхідних трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, неможливість фактичного здійснення господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів. ненадання документів, які підтверджують дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.10 по 30.09.11 року.

З огляду на викладене, відповідач прийшов до висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентом є нікчемними, наявність оформлених податкових накладних без фактичного здійснення господарських операцій та без використання у межах господарської діяльності платника податку робіт (послуг), оформлених в прихідних розрахункових документах, не може бути підставою для включення визначених у таких накладних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Як вбачається з витягу з ЄДР позивач здійснює господарську діяльність щодо поліграфічної діяльності, діяльності у сфері інжинірингу, роздрібна торгівля автомобільними деталями, виробництво автомобілів, оптова торгівля паливом, виробництво паперу та картону, консультування з питань комерційної діяльності та управління.

Як вбачається з товаро-транспортних накладних транспортування товару здійснювалось перевізниками ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2, товар приймався посадовою особою позивача згідно довіреностей. Слід зазначити, що відповідачем не представлено жодних доказів в спростування вищенаведених обставин та доказів, які б підтверджували неможливість поставки товару.

А відтак, представлені позивачем докази в своїй сукупності вказують на реальність господарських операцій, оскільки є прямими, а не опосередкованими.

Судом також досліджувались обставини добросовісності позивача при вчиненні згаданих господарських операцій з вищенаведеними контрагентами, на що платником податків було представлено витяг з Єдиного державного реєстру, згідно яких контрагент позивача на час здійснення господарських операцій був зареєстрований у встановленому законом порядку.

Отже, на час укладення правочинів позивач мав офіційно оприлюднену інформацію щодо свого контрагента з метою зменшення ризиків негативних наслідків вчинення господарських операцій.

За таких обставин, добросовісність та обачність позивача по згаданих господарських операціях підтверджується тим, що ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на недобросовісність його контрагента.

А відтак, наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами підтверджується виконання робіт та поставка позивачеві товару, який був використаний останнім у своїй господарській діяльності.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинному на час існування правовідносин з приводу яких виник спір, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищенаведеного Закону, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 вищенаведеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", чинного на момент оподаткування згаданих господарських операцій, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з підп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

Окрім того, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підп. „а", „в", „г", „д" п.10.1 ст.10 вищезазначеного Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 згаданого Закону).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

На викладені обставини також звертає увагу Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

У згаданому рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх зобов'язань щодо подання звітності з податку на додану вартість, неможливість ним забезпечити дотримання постачальником обов'язку подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що жодних протиправних дій з боку контрагента про які знав чи міг знати покупець вчинено не було, суд вважає, що покупець не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем свої зобов'язань своєчасно подавати звітність з податку на додану вартість і в результаті чого вдруге сплачувати податок на додану вартість, а також пеню.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

З врахуванням того, що орган державної податкової служби при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст.228 ЦК України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.

З огляду на викладені обставини, суд вважає, що наявні і матеріалах справи докази повністю підтверджують обставини реальності господарської операції між позивачем та його контрагентом.

Таким чином, висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки не є обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати, що податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено грошові зобов'язання прийняті правомірно та у відповідності до норм чинного законодавства.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень,

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати, прийняті Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м.Львова Львівської області ДПС 03.05.2012 року, податкові повідомлення-рішення № 0001562320 та №0001572320.

Зобов'язати Головне управління Державного казначейства у Львівській області стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунку державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львові Львівської області Державної податкової служби в користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Галпап» 2146.00 грн. судових витрат.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної карги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлено 10.09.2012 року.

Суддя Кухар Н.А.