Постанова № 25959304, 27.08.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2012 року 10:50 Справа № 0870/3890/12

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Максименко Л.Я.,

при секретарі судового засідання - Приймаку Є.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою:Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ», м. Запоріжжя до:Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя Державної податкової служби

про:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю:

від позивача:Польнікова Н.В., довіреність № 154-юр від 01.07.2011;

Жученко О.О., довіреність № 27-юр

від відповідача:Гавриленко Д.В., довіреність № 33/8/10 від 04.04.2012

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Мотор Січ» (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя Державної податкової служби від 30.01.2012 № 0000300802, № 0000320802, № 0000340802 та від 11.04.2012 № 0000020025.

В обґрунтування позову товариство посилається на те, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, не відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на припущеннях та суперечать вимогам чинного законодавства. Вказує, що покладаючи відповідальність за контрагентів на позивача, податковий орган запроваджує колективну відповідальність за порушення податкового законодавства, що суперечить вимогам ст. 61 Конституції України. Стверджує, що товариство мало взаємовідносини з господарюючими суб'єктами, які є платниками податків та не відносяться до категорії «проблемних». Зазначає, що облік операцій з безпосередніми постачальниками здійснювався товариством на підставі первинних документів, що підтверджують придбання товарів, сплату на користь контрагента коштів та отриманих податкових накладних. Вважає безпідставним посилання податкового органу на те, що ТТН є єдиним належним доказом переміщення товару від продавця до покупця. В свою чергу зазначає, що встановлення фактів отримання товарно-матеріальних цінностей за відсутності ТТН можливе при дослідженні технологічного процесу, документів складського обліку та проведені інвентаризації. Однак, в акті перевірки така інформація про рух товарів взагалі відсутня. З огляду на це висновки про недотримання товариством вимог ч. 1,5 ст. 203 ЦК України вважає документально не підтвердженими.

В судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги з підстав, викладених вище, наполягають на задоволенні позову.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях від 29.05.2012 вих. № 1493/10-010/11 посилається на те, що проведеною СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі документальною позаплановою виїзною перевіркою ПАТ «Мотор Січ» встановлено, що позивачем у перевіряємому періоді включено до складу валових витрат та податкового кредиту операції з придбання товарів та послуг від підприємств: ПП «Клімат Мастер», ТОВ «Радіоком», ТОВ «Єва Дніпро», ПП «НПКО ТАТА», ПП «Селена», ТОВ «Металургійна регіональна мережа», ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Техноцентр Вектор», ТОВ «Укртехснаб», ТОВ «Гарант Комплект», ТОВ «Запорожспецкомплект», ТОВ «СІФ-ЗСФ», ТОВ «Мультіфлекс», ТОВ «Еталон», ТОВ «Співдружність Буд», ТОВ «НПП Постача», без врахування того, що первинні бухгалтерські документи не відповідають вимогам ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ЗУ «Про транспортно-експедиторську діяльність», Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні. Вказує, що відпрацюванням підприємств-контрагентів встановлено, що у підприємств відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, а також те, що операції між ПАТ «Мотор Січ» та підприємствами-контрагентами не підтверджуються, виходячи із врахування реального часу їх здійснення, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів і т. і., що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Зазначає, що в ході проведених перевірок не встановлено факту передачі товарів від продавців до покупців, у зв'язку із чим договори відповідно до п. п. 1, 2 ст. 215, п. п. 1,5 ст. 203 ЦК України є нікчемними, і в силу положень ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.

Під час розгляду справи по суті представник відповідача підтримав заперечення з підстав викладених вище.

В судовому засіданні 27.08.2012 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

На підставі направлень від 22.11.2011 та від 28.11.2011, згідно з п. п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, наказів від 21.11.2011 № 1264 та від 28.11.2011 № 1277, проведена документальна позапланова виїзна перевірка публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» з питання дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.05.2008 по 31.08.2011, про що складено акт від 12.01.2012 № 18/08-02/14307794.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 п. 200.2 ст. 200 ПК України, чим занижено суму податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у розмірі 33 682 грн.;

- п. п. 7.4.1 п. 7.4.5 п. 7.4, п. п. 7.7.1, абз. «а» п. п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, абз. «а» п. 200.4 ст. 200, п. 201.15 ст. 201 ПК України, чим завищено суму бюджетного відшкодування у розмірі 644 340 грн.;

- п. п. 7.4.1 п. 7.4.5 п. 7.4, п. п. 7.7.1, абз. «б» п. п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та абз. «б» п. 200.4 ст. 200 ПК України чим завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду всього на суму 25 590 грн.;

- п. 5.1 ст. 5, п. п. 5.2.1 п. 5.2, абз.4 п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 222 926 грн.;

- п. 138.2 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 443 979 грн.

30.01.2012, на підставі акту перевірки від 12.01.2012 № 18/08-02/14307794, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000300802 про визначення Публічному акціонерному товариству «Мотор Січ» податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 695 156,25 грн., в т.ч. 666 905,00 грн. за основним платежем та 28 251,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, від 30.01.2012 № 0000350802 про визначення Публічному акціонерному товариству «Мотор Січ» податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 333 683,00 грн., в т.ч. за основним платежем 333 682,00 грн. та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, від 30.01.2012 № 0000320802 про зменшення Публічному акціонерному товариству «Мотор Січ» суми бюджетного відшкодування в розмірі 644 340,00 грн. та визначення податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 642 507,00 грн. і штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 114 430,25 грн., від 30.01.2012 № 0000340802 про зменшення Публічному акціонерному товариству «Мотор Січ» від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2011 року у розмірі 25 590,00 грн.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 30.01.2012 ПАТ «Мотор Січ» здійснило процедуру адміністративного оскарження, за наслідками якої податкове повідомлення-рішення № 0000350802 від 30.01.2012 скасоване, а решта залишені без змін. У зв'язку із скасуванням податкового повідомлення-рішення, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжя 11.04.2012 прийняте нове ППР № 0000020025, яким ПАТ «Мотор Січ» зменшено суму бюджетного відшкодування за серпень 2011 в сумі 333 682,00 грн.

З вимогою визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя Державної податкової служби від 30.01.2012 № 0000300802, № 0000320802, № 0000340802 та від 11.04.2012 № 0000020025 ПАТ «Мотор Січ» звернулось до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних відносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

Положеннями п. 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент вчинення господарських операцій (надалі за текстом - Закон України № 168/97-ВР), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Крім того, відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2 ст. 7. Закону України № 168/97-ВР саме податкова накладна є звітним податковим та одночасно розрахунковим документом.

Отже, Законом України № 168/97-ВР встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Аналогічні норми закріплені і в ст. 198 ПК України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що:

1. Між ВАТ «Мотор Січ» (правонаступником якого є позивач у справі) (замовник) та ПП «Клімат мастер» (підрядник) укладено договори підряду № 10/05-11 від 10.05.2011, № 5/212 від 05.05.2011, № 11/05-11 від 11.05.2011, відповідно до умов яких замовник доручив, а підрядник прийняв на себе обов'язки із здійснення ремонтних робіт на ОК «Прибой» ВАТ «Мотор Січ».

Факт виконання робіт підтверджується долученими до справи актами виконаних робіт б/н за липень 2011 року від 05.07.2011 «Влаштування тентового покриття», б/н за липень 2011 «Реконструкція спального корпусу ОК «Прибой», б/н за липень 2011 «Реконструкція спального корпусу ОК «Прибой», № 2 за серпень 2011 «Поточний ремонт приміщень ОК «Прибой».

Надані послуги з ремонту приміщень були в повному обсязі оплачені позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями.

За надані послуги підрядником виставлені податкові накладні на загальну суму ПДВ 131 537,68 грн., які включені позивачем до складу податкового кредиту.

Наявність у контрагента права на проведення будівельної діяльності підтверджується ліцензією № 194354 Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України.

Також, під час розгляду справи представниками позивача наданий лист-відповідь ПП «Клімат-Мастер» вих. № 89 від 04.06.2012 в якому останній повідомляє, що для проведення будівельно-монтажних робіт на ОК «Прибой» в м. Приморську Запорізької області підприємством залучались сторонні будівельні організації.

2. Між позивачем у справі (покупець) та ТОВ «Гарант Комплект» (продавець) шляхом обміну документами укладено угоду з купівлі-продажу канцтоварів. На виконання угоди продавцем передано, а покупцем прийнято за видатковими накладними від 11.02.2011 № РН-0000002 та РН-0000003, від 14.02.2011 № РН-0000005 та № РН-0000004 канцелярські товари на суму 179 964,00 грн.

Перевезення товару здійснювалось транспортом продавця, без надання підтверджуючих документів.

Придбаний товар був у повному обсязі оприбуткований позивачем за прибутковими ордерами від 22.02.2011 № 04443, № 04446, № 04445 та № 04444 і оплачений безготівковими коштами в повному обсязі (прибуткові ордери та платіжні доручення долучені до матеріалів справи).

На суму поставки продавцем виписані податкові накладні, на підставі яких позивачем включено до складу податкового кредиту лютого 2011 року суму ПДВ 29 994,00 грн.

3. Між позивачем у справі (покупець) та ТОВ «Еталон» (продавець) шляхом обміну документами укладено угоду з купівлі-продажу шліфувальної продукції. На виконання угоди продавцем передано, а покупцем за довіреністю АА № 024012 від 29.04.2011 прийнято за видатковою накладною від 29.04.2011 № 29/04 товар на загальну суму 95 612,04 грн.

Доставка товару здійснювалась постачальником до прохідної товариства, ТТН не надавались.

Придбаний товар оприбуткований позивачем за прибутковим ордером від 16.05.2011 № 8522 та оплачений 21.04.2011 платіжним дорученням № 100154 в повному обсязі (прибутковий ордер та платіжне доручення долучені до матеріалів справи).

На суму поставки продавцем виписана податкова накладна, на підставі якої позивачем включено до складу податкового кредиту серпня 2011 року ПДВ у розмірі 15 935,34 грн.

4. Між позивачем у справі (покупець) та ТОВ «Єва Дніпро» (продавець) шляхом обміну документами укладено угоду з купівлі-продажу воску. На виконання угоди продавцем передано, а покупцем прийнято за накладною № 1125-01 від 25.11.2009 віск буровугільний в кількості 200 кг. на загальну суму 9 660,00 грн.

Придбаний товар оприбуткований позивачем за прибутковим ордером від 20.01.2010 № 1235 та оплачений 19.11.2009 платіжним дорученням № 15694 в повному обсязі (прибутковий ордер та платіжне доручення долучені до матеріалів справи).

Доставка товару здійснювалась постачальником до прохідної товариства, ТТН не надавались.

На суму поставки продавцем виписана податкова накладна, на підставі якої позивачем включено до складу податкового кредиту грудня 2009 року ПДВ у розмірі 1 610,00 грн.

5. Між позивачем у справі (покупець) та ТОВ «Запоріжспецкомплект» (продавець) шляхом обміну документами укладено угоду з купівлі-продажу запасних частин. На виконання угоди продавцем передано, а покупцем прийнято за накладною № РН-2202-01 від 22.02.2011 запасні частини на загальну суму 263 836,85 грн.

Придбаний товар оприбуткований позивачем за прибутковим ордером від 24.02.2011 № 04606 та оплачений в повному обсязі (прибутковий ордер та платіжне доручення долучені до матеріалів справи).

На суму поставки продавцем виписана податкова накладна, на підставі якої позивачем включено до складу податкового кредиту серпня 2011 року ПДВ у розмірі 15 449 грн.

6. Між позивачем у справі (покупець) та ТОВ «Мультіфлекс» (постачальник) укладені договори № 08/04-2010/УУ від 08.04.2010, № 7133/10-Д (УЗ) від 10.09.2010, № 0662/11-Д (У

З) від 15.12.2010 відповідно до умов яких постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар згідно специфікацій.

На виконання умов договору постачальник поставив, а покупець прийняв за накладними № РН-000081 від 24.05.2011, № РН-000075 від 16.05.2011 та № РН-000088 від 01.06.2011 заготовки циліндра на загальну суму 1 979 424,18 грн.

Транспортування заготовок циліндру відбувалось відповідно до ТТН № 16/05 від 16.05.2011 та № 24/05 від 24.05.2011.

Придбаний товар оприбуткований позивачем за прибутковими ордерами від 24.05.2011 № 5000009702, від 16.05.2011 № 5000008499, від 03.06.2011 № 5000010954 та оплачений в повному обсязі (прибуткові ордери та платіжні доручення долучені до матеріалів справи).

На суму поставки продавцем виписані податкові накладні, на підставі яких позивачем включено до складу податкового кредиту червня 2011 року ПДВ у розмірі 329 904,03 грн.

7. Між позивачем у справі (замовник) та ТОВ «Співдружність буд» (підрядник) укладені договори № 54.11 від 07.02.2011, № 58.11 від 08.02.2011, № 38.11 від 10.02.2011, № 24.11 від 14.01.2011, № 51.11 від 18.02.2011, № 109.11 від 08.04.2011, № 130 від 27.07.2010 підряду на виконання будівельних робіт.

Факт надання ремонтних послуг підтверджується долученими до справи актами виконаних робіт за травень 2011 року та актом за січень 2011 року.

Підрядні роботи були оплачені позивачем у повному обсязі.

На вартість наданих будівельних послуг контрагентом виписані податкові накладні, на підставі яких позивачем включено до складу податкового кредиту травня 2011 року ПДВ у розмірі 340 772,46 грн. та липня 2011 року ПДВ у сумі 2 621,60 грн.

8. Між позивачем у справі (покупець) та ТОВ «Укртехснаб» (продавець) шляхом обміну документами укладено угоду з купівлі-продажу запасних частин. На виконання угоди продавцем передано, а покупцем прийнято за накладними № 129 від 15.04.2011 та № 100 від 22.03.2011 підшипники на загальну суму 120 021,42 грн.

Придбаний товар оприбуткований позивачем за прибутковими ордерами від 24.04.2011 № 5000007028 та від 03.03.2011 № 07452 і оплачений в повному обсязі (прибуткові ордери та платіжні доручення долучені до матеріалів справи).

На суму поставки продавцем виписані податкові накладні, на підставі якої позивачем включено до складу податкового кредиту квітня 2011 року ПДВ у розмірі 8336,89 грн. та березня 2011 року суму ПДВ 11 666,68 грн.

9. Між позивачем у справі (замовник) та ТОВ «Металургійна регіональна мережа» (агент) укладено договір від 28.01.2010 № SRS//2010-17, відповідно до умов якого агент прийняв на себе зобов'язання надати замовнику від його імені та за його рахунок необхідні послуги та сприяння у придбанні авіаційних двигунів ТВЗ-117 (всіх модифікацій), вироблених раніше замовником, які знаходяться в експлуатації або на зберіганні, мають наробітку та/або відсторонені від експлуатації та потребують капітального ремонту.

На виконання умов договору агент надав замовнику послуги (здійснив пошук та знайшов продавця у Чеській Республіці Imex Group s.r.o., забезпечив проведення переговорів між замовником та продавцем з приводу придбання двигунів ТВЗ-117, забезпечив своєчасне надходження придбаних двигунів до замовника), про що складено акт виконаних робіт від 06.07.2010 № 1 до договору № SRS//2010-17.

За результатами наданих послуг між позивачем та Imex Group s.r.o. підписаний контракт № 1323/658-І10-014-CZ203 (FTD) від 11.02.2010 на придбання двигунів ТВЗ-117 за ціною 41 036,00 дол. США за одиницю, на загальну суму 451 396,00 грн.

Позивачем на виконання угоди № 1323/658-І10-014-CZ203 (FTD) від 11.02.2010 було отримано двигуни у кількості 11 шт. від постачальника Imex Group s.r.o. згідно ВМД № 002143 від 20.09.2010 в кількості 9 шт. та № 002144 від 20.09.2010 в кількості 2 шт.

Надана агентом послуга була оплачена агентською винагородою повністю.

За надані агентські послуги ТОВ «Металургійна регіональна мережа» виписана податкова накладна на підставі якої позивачем включено до складу податкового кредиту жовтня 2010 року ПДВ у розмірі 48 148,91 грн.

10. Між позивачем у справі (покупець) та ФОП ОСОБА_4 (продавець) шляхом обміну документами укладено угоду з купівлі-продажу запасних частин. На виконання угоди продавцем передано, а покупцем прийнято за видатковими накладними від 13.12.2010 № РН-0000070, № РН-0000069, від 10.12.2010 № РН-0000066, від 14.12.2010 № РН-0000071 та № РН-0000072, від 13.12.2010 № РН-0000067, від 24.12.2010 № РН-0000075, від 14.01.2011 №РН-0000002, від 14.01.2011 № РН-0000003 та № РН-0000004, від 17.01.2011 № РН-0000006 та № РН-0000007 запасні частини на загальну суму 93 709,62 грн.

Придбаний товар оприбуткований позивачем за прибутковими ордерами та оплачений в повному обсязі (прибуткові ордери та платіжні доручення долучені до матеріалів справи).

На суму поставки продавцем виписані податкові накладні, на підставі якої позивачем включено до складу податкового кредиту грудня 2010 року суму ПДВ у розмірі 8 067,80 грн. та січня 2011 року ПДВ у розмірі 7 550,47 грн.

11. Між позивачем у справі (покупець) та ТОВ «СІФ-ЗСФ» (продавець) шляхом обміну документами укладено угоду з купівлі-продажу запасних частин. На виконання угоди продавцем передано, а покупцем прийнято у липні-серпні 2011 року за видатковими накладними (перелік у додатку № 4 до акту перевірки) запасні частини та комплектуючі на загальну суму 174 486,54 грн.

Придбаний товар оприбуткований позивачем за прибутковими ордерами та оплачений в повному обсязі (прибуткові ордери та платіжні доручення долучені до матеріалів справи).

На суму поставки продавцем виписані податкові накладні, на підставі яких позивачем включено до складу податкового кредиту липня 2011 року суму ПДВ у розмірі 19 540,62 грн. та серпня 2011 року ПДВ у розмірі 9 540,47 грн.

12. Між позивачем у справі (покупець) та ПП «НПКО ТАТА» (продавець) шляхом обміну документами укладено угоду з купівлі-продажу подового елементу. На виконання угоди продавцем передано, а покупцем прийнято за накладною № РН-2241 від 25.11.2009 подовий елемент в кількості 50 шт. на загальну суму 95 400,00 грн.

Придбаний товар оприбуткований позивачем за прибутковим ордером від 05.01.2010 № 00056 та оплачений в повному обсязі (прибутковий ордер та платіжне доручення долучені до матеріалів справи).

На суму поставки продавцем виписана податкова накладна, на підставі якої позивачем включено до складу податкового кредиту грудня 2009 року ПДВ у розмірі 15 900,00 грн.

13. Між позивачем у справі (покупець) та ТОВ «Техноцентр Вектор» (продавець) шляхом обміну документами укладено угоду з купівлі-продажу обезжирювача. На виконання угоди продавцем передано, а покупцем прийнято за накладною б/н від 01.12.2010 обезжирювач у кількості 100 кг. на загальну суму 9 700,02 грн.

Придбаний товар оприбуткований позивачем за прибутковим ордером від 14.01.2011 № 00475 та оплачений в повному обсязі (прибутковий ордер та платіжне доручення долучені до матеріалів справи).

На суму поставки продавцем виписана податкова накладна, на підставі якої позивачем включено до складу податкового кредиту жовтня 2010 року ПДВ у розмірі 1 616,67 грн.

14. Між позивачем у справі (замовник) та ПП «Селена» (виконавець) укладено договір на післягарантійне обслуговування апаратних засобів № 6259/09-Д (УГК) від 27.10.2009, відповідно до умов якого виконавець зобов'язався забезпечувати післягарантійне обслуговування продукції, що включає в себе: ремонт апаратних засобів,надання сприяння в підготовці до метрологічної повірки апаратних засобів та переоснащення і модернізація апаратних засобів.

ПП «Селена» у лютому 2010 року та січні 2011 року надало позивачу послуги з діагностики та ремонту апаратних засобів, про що складено акти виконаних робіт № 1 від 01.03.2010 на загальну суму 2 400,00 грн., № 2 від 29.03.2010 на загальну суму 2 400,00 грн. та № 5 від 21.12.2010 на загальну суму 800,00 грн.

Надані послуги були повністю оплачені позивачем перерахуванням безготівкових коштів 17.02.2010 та 14.01.2011 (копії платіжних документів долучені до справи).

На вартість наданих послуг виконавцем виписані податкові накладні, на підставі яких позивачем включено до складу податкового кредиту лютого 2010 року суму ПДВ у розмірі 800,00грн. та січня 2011 року -300,00 грн.

15. Між позивачем у справі (покупець) та ТОВ «НПП Постача» (продавець) шляхом обміну документами укладено угоду з купівлі-продажу талю та теліжки гідравлічної. На виконання угоди продавцем передано, а покупцем прийнято за видатковими накладними № 19 від 24.03.2011, від 30.03.2011 № РН-0000030, № РН-0000031 та № РН-0000032 таль та теліжки гідравлічні на загальну суму 31 152,00 грн.

Придбаний товар оприбуткований позивачем за актами від 15.07.2011 № 806 та від04.04.2011 № 313 та оплачений в повному обсязі (акти на оприбуткування та платіжні доручення долучені до матеріалів справи).

На суму поставки продавцем виписані податкові накладні, на підставі яких позивачем включено до складу податкового кредиту квітня 2011 року ПДВ у розмірі 5 192,00 грн.

16. Між позивачем у справі (покупець) та ТОВ «Радіоком» (продавець) шляхом обміну документами укладено угоду з купівлі-продажу крупки, пластин та нагрівача графітових. На виконання угоди продавцем передано, а покупцем прийнято за видатковими накладними (перелік зазначений в додатку № 4 до акту перевірки) товар на загальну суму 152 796,12 грн.

Придбаний товар оприбуткований позивачем за прибутковими ордерами та оплачений в повному обсязі (прибуткові ордери та платіжні доручення долучені до матеріалів справи).

На суму поставки продавцем виписані податкові накладні, на підставі яких позивачем включено до складу податкового кредиту вересня 2008 року ПДВ у розмірі 11 343,30 грн., жовтня 2008 ПДВ у сумі 1 430,00 грн., листопада 2008 року ПДВ у сумі 2 860,00 грн., січня 2009 року ПДВ у сумі 9 832,72 грн.

Таким чином, позивачем надано повний пакет документів, яким оформлені господарські операції з контрагентами ПП «Клімат Мастер», ТОВ «Радіоком», ТОВ «Єва Дніпро», ПП «НПКО ТАТА», ПП «Селена», ТОВ «Металургійна регіональна мережа», ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Техноцентр Вектор», ТОВ «Укртехснаб», ТОВ «Гарант Комплект», ТОВ «Запорожспецкомплект», ТОВ «СІФ-ЗСФ», ТОВ «Мультіфлекс», ТОВ «Еталон», ТОВ «Співдружність Буд», ТОВ «НПП Постача» та підтверджується фактичне здійснення таких правочинів.

Натомість, в акті перевірки від 12.01.2012 № 18/08-02/14307794 податковий орган робить висновок про те, що правочини, укладені між позивачем та його контрагентами не спричинили реального настання юридичних наслідків, оскільки в ході перевірки не підтверджено факту поставки (транспортування) позивачем від контрагента товару, що свідчить про те, що правочини здійснені без мети настання реальних наслідків.

Однак, суд не погоджується із таким висновком та зазначає наступне.

Як зазначалося вище, всі придбані товари (послуги) були своєчасно та в повному обсязі оприбутковані ПАТ «Мотор Січ» на підставі накладних (актів виконаних робіт) та прибуткових ордерів, оплачені, та в подальшому використані у господарській діяльності товариства, що в свою чергу призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків. Рух придбаних товарів у товаристві підтверджується долученими до справи реєстрами.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Щодо посилання податкового органу в акті перевірки на відсутність перевізних документів між позивачем та його контрагентами суд вважає за потрібне зазначити наступне.

Пунктом 11.1 розділу 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно п. п. 11.4, 11.5, 11.6, 11.7 вказаних Правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Як пояснив представник позивача такі товарно-транспортні накладні ПАТ «Мотор Січ» не надавалися.

Однак, на думку суду, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів; відсутність саме товарно-транспортних накладних не є підставою для не включення вартості придбаних товарів до валових витрат та сум податку на додану вартість до податкового кредиту покупця.

При цьому слід говорити про те, що наявність чи відсутність ТТН не може бути єдиною та вирішальною підставою для сумніву в реальності вчинених правочинів. Тому суд перевіряє надані як позивачем так і відповідачем докази фактичного здійснення операцій у їх сукупності.

Взагалі в акті перевірки відсутність реальності вчинення господарської діяльності між ПАТ «Мотор Січ» та ТОВ «Гарант Комплект», ТОВ «Запоріжспецкомплект», ТОВ «Співдружність буд», ТОВ «Укртехснаб», ФОП ОСОБА_4, ТОВ «СІФ-ЗСФ», ПП «НПКО ТАТА», ТОВ «Техноцентр Вектор», ТОВ «НПП Постача» та ТОВ «Радіоком» пов'язується податковим органом лише з обставинами діяльності третіх осіб по ланцюгу постачання, які безпосередньо до позивача жодного відношення не мають, що є неприпустимим як за законодавством України так і міжнародними нормами.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

В свою чергу Податковий кодекс України, не ставить право платника податку на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку, дотримання правил ведення господарської діяльності тощо.

Чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань…Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Таким чином, не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми середниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11).

Щодо претензій податкового органу відносно безпосередніх контрагентів позивача суд зазначає наступне.

Посилання податкового органу на те, що у ПП «Клімат-Мастер» відсутні трудові та виробничі ресурси що призводить до неможливості виконання останнім визначеного в актах обсягу виконаних робіт суд вважає лише припущеннями. Це підтверджується також тим, що листом від 04.06.2012 контрагент сам підтвердив факт залучення до виконання підрядних робіт сторонніх організацій.

Доводи інспекції про те, що під час виконання робіт позивачем не надано підтверджуючих документів про передачу ПП «Клімат-Мастер» будівельних матеріалів суд вважає таким, що суперечить укладеним між позивачем та його контрагентом договорам. Крім того, на думку суду наявність у актах форми КБ-2В графи «вартість матеріалів, конструкцій та виробів» свідчить про те, що замовник (позивач) погодився із вартістю затрачених на ремонтні роботи матеріалів, а оскільки вони вкладені у приміщення, що ремонтувалися, то відповідно підписавши такі акти позивач прийняв їх.

Відносно наявності порушених кримінальних справ щодо засновників ТОВ «Еталон» суд зазначає, що із відповіді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя та доданої до нього копії вироку у справі № 1-1046/11 за обвинуваченням ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у скоєнні злочинів передбачених ч. 2 ст. 27, ч.2 ст. 205, ч. 2 ст. 209, ч. 5 ст. 27, ч.3 ст. 212 КК України встановлено, що суд визнав винним вищевказаних осіб лише у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України, а саме фіктивне підприємництво скоєне повторно за попередньою змовою групою осіб. При цьому у скоєнні злочинів передбачених ч. 2 ст. 209, ч. 5 ст. 27 ч.3 ст. 212 КК України ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виправдано за відсутністю в їх діях складу злочину.

Отже, вироком суду у кримінальній справі доведено лише умисел осіб на створення фіктивного підприємства, зокрема ТОВ «Еталон», при цьому подальша діяльність такого підприємства не охоплюється складом злочину, визначеного ст. 205 КК України. Більш того, будь-які оцінки взаємовідносинам ТОВ «Еталон» з ПАТ «Мотор Січ» вказаний вирок не містить. Тому саме по собі доведення факту фіктивного підприємництва з боку засновників підприємства-контрагента не може свідчити про наявність в діях позивача умислу на порушення публічного порядку.

Доводи податкової інспекції по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Єва-Дніпро» щодо неможливості останнього здійснювати господарську діяльність суд оцінює критично, оскільки весь аналіз діяльності контрагента відповідачем здійснюється станом на 2011 рік (відсутній за місцем знаходження, відсутнє майно тощо), в той час коли самі правочини між сторонами мали місце у 2009 році.

Щодо посилань податкового органу в акті перевірки на те, що підприємством по взаємовідносинам з ПП «Селена» не надані документи, які підтверджують перевезення блоків систем автоматики суд зазначає наступне. З пояснень представників позивача судом встановлено, що не дивлячись на те, що умовами договору від 27.10.2009 № 6259/09-Д (УГК) передбачалось виконання ремонту, здійснення модернізації та переоснащення апаратних засобів на власній території виконавця, фактичне надання таких послуг здійснювалось на підприємстві позивача. Тобто, будь-якого переміщення апаратних засобів не відбувалось, документи не складались.

Також судом з матеріалів перевірки ПП «Селена» встановлено, що кількість працівників підприємства дозволяла здійснювали післягарантійне обслуговування апаратних засобів ПАТ «Мотор Січ» в такому об'ємі, що фактично був виконаний.

Претензії податкового органу щодо ТТН по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Мультіфлекс» суд вважає не обґрунтованими, оскільки чинне законодавство не забороняє присвоювати однакові номера ТТН за якими постачання спочатку відбувалось до контрагента, а від контрагента до кінцевого споживача (ПАТ «Мотор Січ»). Посилання на те, що вказане може свідчити про те, що товар у ТОВ «Мультіфлекс» не розвантажувався, не є порушенням вимог закону та не доводить нічого іншого, крім того, що товар фактично був перевезений.

Відносно отримання позивачем маркетингових послуг від ТОВ «Металургійна регіональна мережа» суд зазначає наступне.

Із пояснень представників позивача судом встановлено, що у ПАТ «Мотор Січ» виникла необхідність в отримані послуг сторонніх осіб з пошуку раніше виготовлених товариством двигунів марки ТВЗ-117, оскільки позивач використовує їх у якості ресурсу. Вказує, що двигуни раніше продавались на тернах колишнього Радянського Союзу, перепродавались у подальшому і після набуття республіками незалежності товариство не мало змоги самостійно відстежувати долю власної продукції.

Як зазначалось вище, факт надання послуг з пошуку авіадвигунів підтверджений актами, прописаний в додатковій угоді до Договору та посвідчується реально укладеним з компанією Imex Group s.r.o. контрактом та поставленими за ВМД двигунами.

Посилання податківців на те, що ТОВ «Металургійна регіональна мережа» не має ані трудових, ані виробничих ресурсів суд вважає таким, що не доводить нереальність вчинених операцій, оскільки для надання саме таких послуг необов'язкова наявність вищезазначених ресурсів. Крім того, відсутність у контрагента наразі первинної документації по вказаним взаємовідносинам з причин їх втрати також не є доказом того, що така операція між позивачем та його контрагентом не відбувалась.

Також, слід зазначити, що податковий орган бере в основу акту перевірки ПАТ «Мотор Січ» висновки своїх колег по результатам проведених перевірок у контрагентів позивача, в яких з посиланням на положення ч. 1,5 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України податкові органи приходять до висновку про не встановлення факту передачі товарів від продавця до покупців, у зв'язку із чим договори укладались без мети реального настання правових наслідків, крім тих, які пов'язані з їх недійсністю.

Проте, аналізуючи вищевикладені норми ЦК України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частина 1 ст. 203 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Виходячи з положень ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Провочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права тощо.

В актах перевірок податкові органи говорять про відсутність у контрагентів трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, з чого інспекція вбачає проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту не мають реального товарного характеру.

Однак суд зауважує, що усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства, правопорядку демократичної, правової держави.

При цьому, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів умислу позивача на порушення публічного порядку.

Статтею 207 ГК України встановлено: господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладений позивачем правочин є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про взаємовідносини, які відбулись між учасниками такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Суд відмічає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочинів позивача (його контрагентів) актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Під час розгляду справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами угоди не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

З положень Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» випливає, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність господарських операцій з придбання цих товарів (робіт, послуг) підкріплена належними документами та зв'язок цих витрат з господарською діяльністю платника.

Податковий кодекс України визнає витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку таких витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як зазначалося вище, первинні бухгалтерські документи в повному обсязі були надані позивачем та долучені судом до матеріалів справи, а тому правомірність формування витрат позивача підтверджена належними та допустимими доказами.

Крім того, як Законом України «Про податок на додану вартість», так і Податковим кодексом встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів (робіт, послуг) були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам Закону № 168/97-ВР та Податкового кодексу акт перевірки не містить, ПАТ «Мотор Січ» цілком правомірно включило суми податку на додану вартість по отриманим товарам до складу податкового кредиту, оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказом.

З огляду на викладене, доводи відповідача про нібито допущені з боку ПАТ «Мотор Січ» порушення вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами спростовані дослідженими у судових засіданнях доказами.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновок податкового органу, викладений в акті перевірки від 12.01.2012 № 18/08-02/14307794, про порушення ПАТ «Мотор Січ» вимог п. п. 7.4.1 п. 7.4.5 п. 7.4, п. п. 7.7.1, абз. «а», «б» п. п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 п. 200.2 ст. 200 ПК, п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2, абз.4 п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України є помилковим та спростовується дослідженими під час розгляду справи доказами.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, а тому податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя Державної податкової служби від 30.01.2012 № 0000300802, від 30.01.2012 № 0000320802, від 30.01.2012 № 0000340802, від 11.04.2012 № 0000020025 слід визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя Державної податкової служби від 30.01.2012 № 0000300802 про визначення Публічному акціонерному товариству «Мотор Січ» податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 695 156,25 грн., в т.ч. 666 905,00 грн. за основним платежем та 28 251,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, від 30.01.2012 № 0000320802 про зменшення Публічному акціонерному товариству «Мотор Січ» суми бюджетного відшкодування в розмірі 644 340,00 грн. та визначення податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 642 507,00 грн. і штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 114 430,25 грн., від 30.01.2012 № 0000340802 про зменшення Публічному акціонерному товариству «Мотор Січ» від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2011 року у розмірі 25 590,00 грн., від 11.04.2012 № 0000020025 про зменшення Публічному акціонерному товариству «Мотор Січ» від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2011 року у розмірі 333 682,00 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» 2 146,00 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Я. Максименко