Вирок № 25958291, 13.09.2012, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 1/2609/943/12

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2012 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Горбатовської С.А.

при секретарі Комар О. В.,

за участю прокурора Павловської О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Гонорівка Піщанського р-ну Вінницької обл., українки, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, одруженої, працюючої бухгалтером АТП ГФД Секретаріату КМ України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимої,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Підсудна ОСОБА_1 у січні 2012 року, перебуваючи на території зупиночної платформи Тарасівка, що у м. Боярка Київської обл., зустрілась з невстановленою досудовим слідством особою, якій надала знайдене на території станції Тарасівка пенсійне посвідчення, видане на ім'я ОСОБА_2, та свою фотокартку. За два дні, вранці, ОСОБА_1, перебуваючи на території зупиночної платформи Тарасівка, що у м. Боярка Київської обл., зустрілась з невстановленою досудовим слідством особою, від якої отримала підроблене посвідчення інваліда другої групи, видане на ім'я ОСОБА_2, з фотокарткою ОСОБА_1 та відтиском гербової печатки «Міністерство соціального забезпечення України*Відділ соціального забезпечення Шевченківської районної державної адміністрації».

Крім того, ОСОБА_1, 24.04.2012 року, приблизно о 17.30 год., перебуваючи на території Приміського вокзалу станції Київ -Пасажирський, під час перевірки документів при проходженні через турнікети до посадочних платформ пред'явила перонному контролеру підроблене посвідчення інваліда другої групи, видане на ім'я ОСОБА_2, для безкоштовного проїзду електропоїздом.

В судовому засіданні підсудна ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочинів визнала повністю, щиро розкаялась та показала, що вранці в один із днів на початку січня 2012 року вона знаходилась на платформі станції Тарасівка, що у м. Боярка Київської обл., звідки електропоїздом їздить на роботу до м. Києва. Чекаючи електропоїзда, на платформі вона побачила та підняла посвідчення інваліда 2 групи, виданого на ім'я ОСОБА_2 Посвідчення вона вирішила залишити собі. Коли вона сіла до електропоїзду, то у вагоні побачила наглядно знайому жінку на ім'я ОСОБА_3. Зі ОСОБА_3 вона декілька разів їздила електропоїздом до м. Києва. Вона повідомила ОСОБА_3, що знайшла посвідчення, на що ОСОБА_3 запропонувала, зробити дане посвідчення на її, ОСОБА_1, ім'я, вклеївши до нього її фотокартку, для того, щоб вона, ОСОБА_1, мала можливість їздити електропоїздами безкоштовно. Вона на таку пропозицію погодилась та віддала ОСОБА_3 посвідчення та свою стару фотокартку. ОСОБА_3 повідомила, що за декілька днів виготовить посвідчення. За два дні зранку вона зустрілась із ОСОБА_3, яка передала їй посвідчення з вклеєною фотокарткою та печаткою Шевченківської районної державної адміністрації. Грошей за посвідчення ОСОБА_3 не взяла. Дане посвідчення вона використовувала декілька разів для безкоштовного проїзду електропоїздами від станції Тарасівка до м. Києва та в зворотному напрямку. 24.04.2012 року, приблизно о 17.30 год., вона їхала додому до м. Боярка та на Приміському вокзалі станції Київ -Пасажирський пред'явила перонному контролеру посвідчення. Контролер взяв посвідчення, роздивився та покликав працівників міліції.

Покази підсудної ОСОБА_1 відповідають фактичним обставинам справи і ніким з учасників судового розгляду не оспорюються.

У відповідності до ст. 299 ч. 3 КПК України при дослідженні доказів у справі стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильне розуміння підсудною та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин, встановивши чи не має сумніву у добровільності та істинності їх позицій, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд вирішив обмежитись допитом підсудної та дослідженням матеріалів справи, що її характеризують.

З урахуванням зібраних у справі доказів в їх сукупності, суд вважає докази у справі належними і допустимими, а вину підсудної ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч 1 ст. 358 КК України доведеною, оскільки ОСОБА_1 вчинила пособництво в підробленні посвідчення, яке видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією і яке надає права або звільняє від обов'язків.

Крім того, суд вважає доведеною вину підсудної ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, оскільки ОСОБА_1 використала завідомо підроблений документ.

При призначенні міри покарання підсудній ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, раніше не судимої (а.с. 106), посередньо характеризується за місцем проживання (а.с. 104), позитивно характеризується за місцем роботи (а.с. 105), на обліку у лікарів нарколога (а.с. 102) і психіатра (а.с. 103) не перебуває.

Обставиною, що пом'якшує покарання підсудної, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання підсудної, судом не встановлено.

За викладеним, суд вважає, що до підсудної ОСОБА_1 необхідно застосувати покарання, яке вважає необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів у виді штрафу.

Питання про речові докази у справі суд вирішує у відповідності до ст. 81 КПК України.

На підставі ст. 91 КПК України суд стягує з підсудної ОСОБА_1 судові витрати у справі.

За викладеним, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, і призначити їй покарання:

за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1 190 грн.);

за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 грн.)

На підставі ст. 70 КК України призначити ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1 190 грн.)

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити без змін -підписку про невиїзд.

Речовий доказ у справі -пенсійне посвідчення інваліда 2 групи № НОМЕР_1, видане 12.05.1996 на ім'я ОСОБА_2, - знищити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України на ПЗЗ (р/р 31257272210703 в ГУДКУ в Київській області, МФО 821018, ЄДРПОУ 25576445, призначення платежу: технічне дослідження документів) витрати за проведення експертизи в сумі 392 грн.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом пЧятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Суддя: