Рішення № 25955841, 13.09.2012, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2012 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області у складі :

головуючого судді: - Шимківа С.С.,

суддів -Ковальчук Н.М., Ковалевича С.П.,

секретар судового засідання - Приходько Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 18 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та зупинення виконавчого провадження, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського районного суду від 18 травня 2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 № 1312 від 16.11.2011 року таким, що не підлягає виконанню та зупинення стягнення, яке здійснюється ДВС Рівненського районного управління юстиції згідно постанови державного виконавця Полюхович Н.А. ВП № 31762536 від 21.03.2012 року, на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 № 1312 від 16.11.2011 року, відмовлено.

Вважаючи рішення суду таким, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі зазначає, що суд безпідставно дійшов висновку, що подана в обґрунтування позову фотокопія виконавчого напису нотаріуса є неналежним письмовим доказом, оскільки положення процесуального законодавства не містять прямих вимог щодо завіряння копій документів. У зв'язку з цим, на думку апелянта, суд необґрунтовано визнав заявлений позов недоведеним та відмовив в його задоволенні.

Рішення суду не відповідає вимогам ст.ст. 213-215 ЦПК України.

.................................................................................................................................................

Справа № 1716/1574/2012 Головуючий у І інстанції -Красовський О.О. Провадження № 22-ц 1790/1404/2012 Доповідач -Шимків С.С.

Крім того, вказує, що частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою недійсності правочину, згідно з частиною 1 ст. 215 ЦК України є недодержання у момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-2, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Предметом договору застави від 06 вересня 2007 року визначено рухоме майно заставодавця.

Відповідно до частини 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Інше передбачене Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", чинного з 1 січня 2004 року, який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Прикінцевими і перехідними положеннями Закону передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України "Про заставу" застосовуються лише в частині , що не суперечать Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Відповідно до ч. 1 ст. 24. Закону звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Статтею 26 Закону визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, відповідно до якої обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:

1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;

2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

2.

Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса даною статтею не передбачено.

У зв"язку з цим, у даному випадку необхідно керуватися не Законом України "Про заставу", а нормами спеціального закону.

Посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У запереченні на апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" рішення суду вважає правильним, а апеляційну скаргу необгрунтованою. Просить відмовити у її задоволенні.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 213 ЦПК України встановлено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, суд першої інстанції вказаних вимог закону належним чином не виконав.

Постановляючи рішення про відмову у задоволенні позову за його недоведеності, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надано належних доказів щодо предмета доказування.

З таким висновком місцевого суду колегія суддів апеляційного суду погодитися не може.

При вирішенні спору судом грубо порушені і не виконані вимоги ст.ст. 213- 214 ЦПК України.

У поданій до суду позовній заяві ОСОБА_2 вказує на те, що нотаріус, вчиняючи виконавчий напис, перевищив свої повноваження, оскільки спеціальне законодавство не передбачає вчинення виконавчих написів на виконання договору застави рухомого майна.

В обгрунтування своїх вимог позивачка посилається на порушення відповідачами правил ст.ст. 24, 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", якими визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, відповідно до яких обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:

1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;

2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса даною статтею не передбачено.

Аналогічні доводи містяться і в поданій нею апеляційній скарзі.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору застави транспортного засобу від 06 вересня 2007 року належний позивачці автомобіль марки "Сузукі Гранд Вітара" був переданий у заставу ТзОВ "Український промисловий Банк".

Оскільки позивачка не виконувала взяті на себе договірні зобов"язання, 16 листопада 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 вчинено виконавчий напис, яким звернуто стягнення на належний позивачці автомобіль марки "Сузукі Гранд Вітара" у рахунок задоволення вимог ПАТ "Дельта Банк" до якого за договором про передачу активів та кредитних зобов"язань ТзОВ "Український промисловий Банк" на користь ПАТ "Дельта Банк" від 30 червня 2010 року переходять (відступаються) права вимоги за кредитними та зобов"язальними договорами ТзОВ "Український промисловий Банк", зокрема за вказаним вище Договором застави транспортного засобу.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" від 22 вересня 2011 року № 3795-У1 були внесені зміни до ст.ст. 24, 26 ЗУ "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Вказані зміни набрали чинності з 16 жовтня 2011 року.

Після внесення змін стаття 24 Закону регламентує, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Частина 1 ст. 26 цього Закону доповнена пунктом 5, згідно якого реалізація заставленого майна здійснюється на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Згідно матеріалів справи виконавчий напис у спірних правовідносинах вчинено 16 листопада 2011 року, чекрез місяць з часу внесення змін у вказаний вище Закон.

За таких обставин викладені у позовній заяві та апеляційній скарзі вимоги є безпідставними.

Враховуючи те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, суд припустився помилок у застосуванні процесуального та матеріального закону, постановлене ним рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог з інших підстав.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, на підставі ст.ст. 24, 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"колегія суддів, -

3.

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 18 травня 2012 року скасувати.

ОСОБА_2 у задоволенні позову до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та зупинення виконавчого провадження відмовити за його безпідставності.

Рішення набирає чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий-суддя Шимків С.С.

Судді: Ковальчук Н.М.

Ковалевич С.П.