Ухвала суду № 25953810, 30.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-2560/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"30" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі Рогальовій О.В.

за участю представників позивача Самань В.Г., Макарець А.Г.

представника відповідача Гучко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп 1»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення -рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва №0006032304 від 12.09.2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2011 року адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва №0006032304 від 12.09.2011 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В судове засідання з'явилися представники позивача, які апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача до суду з'явився, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін, виходячи з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Груп 1»в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «РАДІАНТ-СЕРВІС»за період: березень 2011 року.

За наслідками проведеної перевірки ДПІ складено Акт від 29.08.2011 року №1923/2304/35625166, на підставі якого ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0006032304 від 12.03.2011 року, яким встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 43001,00 грн., з яких 43000,00 за основним платежем та штрафна санкція у розмірі 1,00 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до ДПА у м. Києві та ДПС України, та до суду.

Приводом проведення перевірки позивача стала документальна невиїзна перевірка ТОВ «РАДІАН-СЕРВІС»з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за лютий, березень 2011 року; ненаданням останнім пояснень та їх документальних підтверджень на запит ДПІ у Шевченківському районі м. Києва та стосовно показників з ПДВ згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за лютий, березень 2011 року.

На підставі такого висновку, відповідач стверджує, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «РАДІАН-СЕРВІС» - постачальника, у сумі 43000,00 грн.

З такими висновками відповідача колегія суддів погодитись не може та підтримує думку суду першої інстанції, виходячи із наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ГРУП 1»та ТОВ «РАДІАНТ-СЕРВІС»був укладений договір про надання рекламних послуг № 2283 від 28 лютого 2011 року, відповідно до якого виконавець зобов'язується надати замовникові послуги з виготовлення та розповсюдження рекламних матеріалів відповідно до заявки та ескізу Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти надані Виконавцем послуги та оплатити їх вартість в повному обсязі.

На виконання умов Договору №2283, сторони узгодили Додаток №1/03 від 28.02.2011р. до Договору №2283, яким визначили розміщення реклами в період з 01 березня по 31 березня 2011 року на сіті-лайтах, в кількості 55 одиниць за вказаними адресами, вартість послуг становить 132000,00 грн., а в Додатку №2/03 від 28.02.2011р. визначили розміщення реклами в період з 01 березня по 31 березня 2011 року на біг-бордах, в кількості 35 одиниць за вказаними адресами, вартість послуг становить 126000,00 грн.

31 березня 2011 року на підтвердження виготовлення та розміщення реклами за Договором № 2283, сторонами підписаний Акт приймання виконаних робіт на суму 132000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 22000,00 грн.) щодо розміщеної реклами на сіті-лайтах в березні 2011р., та Акт приймання виконаних робіт на суму 126000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 21000,00 грн.) щодо розміщеної реклами на біг-бордах в березні 2011р.

На виконання умов п. 1.12 Договору № 2283, ТОВ «Радіант-Сервіс»замовнику ТОВ «ГРУП 1»був наданий фото-звіт щодо фактичного надання послуг з деталізацією місця їх надання.

Таким чином, позивачем здійснено в повному обсязі розрахунки згідно виставлених ТОВ «РАДІАНТ-СЕРВІС»рахунків №СФ-3101 від 10.03.2011р. на суму 132000,00 грн. та №СФ-3102 на суму 126000,00грн., які оплачені повністю, що підтверджується виписками з банківського рахунку.

Так, порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведеного слідує, що підставою для виникнення права на включення сум ПДВ до податкового кредиту та одночасно підтвердженням такого права є саме податкова накладна, оформлена у відповідності до приписів ПК України.

Цей висновок узгоджується з тим, що п.п. 44.1. ст. 44 ПКУ встановлений обов'язок ведення обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Тим самим підпунктом передбачена заборона платникам податків формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Такими документами у відповідності до п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 та п.201.10. ст.201 ПК України є податкові накладні. Саме вони мають підтверджувати дані податкової звітності.

Отже, Податковий Кодекс України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій/нездійснення поставок, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ (відсутність податкової правосуб'єктності).

При цьому, суд враховує, що виходячи з наведених вище положень законодавства, при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, а також те, що норми податкового законодавства не містять приписів, відповідно до яких результати «автоматизованого співставлення»є підставою для змін у структурі податкового кредиту покупця навіть у випадку, якщо контрагентом відповідача не відображено податкових зобов'язань за відносинами з покупцем.

Відповідно до п. 198.3. статті 198 Податкового кодексу України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Колегією суддів встановлено, що податкові накладні виписані позивачу ТОВ «Гарант 1», а саме податкова накладна № 524 від 31.03.2011 року на виготовлення та розміщення реклами на сіті-лайтах у кількості 55 одиниць за ціною 2000,00 грн. на загальну суму 132 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 22000,00 та податкову накладну №525 на виготовлення та розміщення реклами на біг-бордах у березні 2011 р. у кількості 35 одиниць за ціною 3000,00 грн. на загальну суму 126 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 21000,00 грн.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що позивачем було правомірно сформовано свій податковий кредит з податку на додану вартість за результатами взаємовідносин з ТОВ «Гарант 1», а операції між позивачем та контрагентом мали характер реальних господарських операцій.

Отже, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок, з яким погоджується судова колегія, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6, ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ за березень 2011 р. на загальну суму 43000,00 грн., є безпідставними, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у Бородянському районі Київської області №№0006032304 від 12.09.2011 р. є таким, що винесено протиправно та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп 1»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення -рішення -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.